Постанова № 74987176, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 року справа № 808/3525/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя-головуючий Прасов О.О.) у адміністративній справі за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0079211312 від 19 жовтня 2017 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0079221312 від 19 жовтня 2017 року.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, протиправно не враховано тих обставин, що позивачем на нараховувалась та не сплачувалась орендна плата фізичним особам - орендодавцям, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у даній ситуації об'єкта для оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (а.с 34-37).

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 49-53).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області не подав відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.04.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №1110/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 15.09.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, а саме - не перераховано до бюджету податку на доходу фізичних осіб;

- пп. 1.2 та пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме - не перераховано до бюджету військового збору.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 29.04.2015 року винесено податкові повідомлення рішення:

- №0079211312 від 19.10.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами за основним платежем в розмірі 45398,42 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32767,83 грн.

- №0079221312 від 19.10.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в розмірі 4124,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2965,50 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Статтею 18 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно до п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно до п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. 1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 170.1.2. та 170.1.4. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий агент (орендар) зобов'язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час нарахування, виплати або надання оподатковуваного доходу фізичній особі - орендодавцю.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем укладено наступні договори оренди нежитлових приміщень:

- №01-11-16/к від 11.11.2016 року з ОСОБА_3;

- №26/05-14 від 26.05.2014 року з ОСОБА_4;

- №1-12/14м від 01.12.2014 року з ОСОБА_4;

- №18-12/16м від 18.12.2016 року з ОСОБА_4;

- №25-05-15/к від 25.05.2015 року з ОСОБА_3;

- №25-06-12 від 25.06.2012 року з ОСОБА_3;

- №01-11-14/б від 01.11.2014 року з ОСОБА_3;

- №20-11-15/м від 20.11.2015 року з ОСОБА_5;

- №25-09/15КМ від 25.09.2015 року з ОСОБА_6;

- №26-11-12/м від 26.11.2012 року з ОСОБА_5

Судом першої інстанції встановлено та не є спірним, що орендна плата позивачем, за вказаними вище договорами оренди, фізичним особам не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження нарахування або сплати орендної плати позивачем орендодавцям.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податкові повідомлення-рішення №0079221312 та №0079211312 від 19.10.2017 року прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №808/3525/17 підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2131,46 грн., сплата яких підтверджується Квитанцією №1/206 від 16.11.2017 року (а.с. 3) та Квитанцією №27 від 16.03.2018 року (а.с. 54).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 311, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №808/3525/17 - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 року №0079211312 та №0079221312.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2131,46 (дві тисячі сто тридцять одна гривня сорок шість копійок) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та регулятивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова