Ухвала суду № 74987102, 25.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"25" червня 2018 р. Справа № 918/802/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бекетової Наталії Арсентіївни на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 26.03.18р. у справі № 918/802/17

за позовом Мале приватне підприємство "Моріон"

до Фізична особа-підприємець Гречка Сергій Вікторович

до Фізична особа-підприємець Бекетова Наталія Арсентіївна

про зобов'язання звільнити торговельні місця

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2018р. у справі № 918/802/17, позов Малого приватного підприємства "Моріон" до відповідачів - фізичної особи-підприємця Бекетової Наталії Арсентіївни, фізичної особа-підприємця Гречки Сергія Вікторовича про зобов'язання звільнити торговельні місця задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця Бекетову Наталію Арсентіївну звільнити торгівельні місця № 12, № 14, № 20, що розташовані на території ринку "Моріон" за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка, буд.7, шляхом демонтажу тимчасових нестаціонарних споруд типу КЗТ.

Стягнуто з ФОП Бекетової Н.А. на користь МПП "Моріон" 4800 грн. судового збору.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця Гречку Сергія Вікторовича звільнити торгівельне місце № 270 та торговельне місце № 271, що розташовані на території ринку "Моріон" за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка, буд.7, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ.

Стягнуто з ФОП Гречки С.В. на користь МПП "Моріон" 3200 грн. судового збору.

Відповідач ФОП Бекетова Н.А., не погоджуючись з ухваленим рішенням, вперше звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.04.2018р., в якій просить скасувати рішення Іменем України у справі № 918/802/17 від 26.03.2018р. про задоволення позовних вимог та ухвалу від 12.12.2017р. про порушення справи та прийняття позовної заяви до розгляду у справі № 918/803/17 (далі у справі № 918/802/17) і закрити провадження у справі № 918/802/17.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 р. у справі № 918/802/17 апеляційну скаргу ФОП Бекетової Н.А. було повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Скаржником повторно подано апеляційну скаргу від 18.05.2018 р. через Рівненський апеляційний господарський суд та одночасно подано заяву про поновлення процесуальних строків.

30.05.2018 р. до Рівненського апеляційного господарського суду на лист-вимогу останнього надійшли матеріали справи № 918/802/17 з господарського суду Рівненської області.

За результатами дослідження матеріалів апеляційної скарги та доданих до неї документів, судом встановлено, що скаржником не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7200,00 грн.

Внаслідок цього, ухвалою суду від 05.06.2018 р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бекетової Н.А. залишено без руху та зобов'язано скаржника протягом 5 днів із дня вручення даної ухвали усунути встановлений недолік.

Апелянтом не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, натомість надіслано до суду заяву від 16.06.2018 р., в якій остання просить забезпечити захист її прав відповідно до ст. 55, 64 Конституції України судом, який фінансується відповідно до ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України; звільнити від сплати судового збору, оскільки не існує чинного ЗУ "Про судовий збір", а вимога такої оплати суперечить ст. 130 Конституції України, відповідно до якої суди утримуються виключно за рахунок Державного бюджету України; прийняти на підставі ст. 55 Конституції України до розгляду апеляційну скаргу і розглянути її судом, діяльність якого фінансується і забезпечується Державою Україна у порядку ст. 130 Конституції України.

Обгрунтовуючи подану заяву скаржник вважає, що документ з назвою "Закон України "Про судовий збір" не підписаний та не опублікований у порядку, який встановлює законодавство України. З огляду на це ЗУ "Про судовий збір" не набрав чинності у порядку ст. 94 Конституції України і не має статусу чинного закону України. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Враховуючи наведене, суд не вправі вимагати сплати судового збору відповідно до документу з назвою "Закон України "Про судовий збір", оскільки цей документ не є чинним і немає статусу чинного закону України, а отже не є обов'язковим до виконання.

Вищевказана заява скаржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апелянт зазначає, що Закон України "Про судовий збір" суперечить основному закону Конституції України, а тому є неконституційним.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно ст.ст. 151, 151-1, 151-2 Конституції України питання про відповідність нормативно-правових актів вищих органів державної влади Конституції України вирішується шляхом надання Конституційним Судом України висновків та ухвалення рішень, які є обов'язковими, остаточними і неможуть бути оскаржені.

За умовами ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Виходячи з викладеного судовою колегією відзначається, що вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) положень Закону України "Про судовий збір" повністю або в окремій частині, належить до повноважень Конституційного Суду України, яким з даного приводу надаються відповідні висновки або ухвалюється рішення.

Апелянтом до вищевказаної заяви не надано висновків або ухвалених Конституційним Судом України рішень про невідповідність положень Закону України "Про судовий збір" Конституції України повністю або в окремій частині. Відсутні такі дані також і в загальнодоступних джерелах інформації.

Отже, за відсутності таких висновків або ухваленого рішення Конституційного Суду України, твердження скаржника в поданій заяві про неконституційність положень Закону України "Про судовий збір" є безпідставним та необгрунтованим.

Разом з цим колегією суддів зауважується, що судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі. В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"). Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.81, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За умовами ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.

Згідно частин 6, 7 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що апелянтом не усунуті виявлені недоліки протягом встановленого судом строку, а саме - не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7200,00 грн.

Подана скаржником заява, з огляду на її зміст, колегією суддів не розцінюється як така, що містить прохання про звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а тому не підлягає задоволенню.

За таких обставин апеляційна скарга ФОП Бекетової Н.А. від 21.04.2018 р. вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бекетової Наталії Арсентіївни на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.18 у справі № 918/802/17 повернути заявнику разом з доданими до неї документами - всього на 30 аркушах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.