Постанова № 74987024, 26.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/749/18Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від прокурора - Лянна О.А. (посвідчення),

від ДУ «Одеська випрана колонія (№14)» – не з’явився,

від Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - ОСОБА_1 (ордер),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської міської прокуратури №2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2018

про повернення позовної заяви Заступника керівника Одеської міської прокуратури №2

до: 1. Державної установи «Одеська випрана колонія (№14)»

2. Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2018 року заступник керівника Одеської міської прокуратури №2 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Державної установи «Одеська випрана колонія (№14)» (далі – відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі – відповідач 2) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди державного майна, укладеного 01 грудня 2008 року між відповідачами, шляхом підписання сторонами удаваного правочину – договору про надання послуг зі збереження обладнання від 01 грудня 2008 року №ОDE_ZON_01/12 (з наступними змінами та доповненнями).

Позов обґрунтований тим, що при укладанні договору оренди сторонами були порушенні вимоги законодавства. Позов пред’явлено на підставі ст. ст. 203, 207, 215-2016, 236 ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім цього, прокурор вказував, що відповідач 1 належить до сфери управління Міністерства юстиції України, яке прокурор просить залучити до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2018 року (суддя Петренко Н.Д.) на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву повернуто.

Ухвала мотивована тим, що прокурор помилково зробив висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та як наслідок набуття прокурором статусу позивача у справі. Адже відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником відповідача 1 є Міністерство юстиції України, в інтересах якого прокурору належало пред’являти позов.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв’язку з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та просить суд ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем. У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, орган, що звертається до суду, набуває статусу позивача. Прокурор вважає, у зв’язку з тим, що оспорюється договір, укладений між ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» та Приватне акціонерне товариства «ВФ Україна» їх вказано у якості відповідачів по справі. Так, оскільки відповідач 1 належить до сфери управління Міністерства юстиції України, тому Міністерство юстиції України підлягало залученню в якості третьої особи, відповідно до вимог ст. 50 ГПК України, а не позивачем по справі, як помилково вказує суд першої інстанції, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2018 року залишено апеляційну скаргу прокурора без руху, як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та надано час для усунення недоліків.

У зв’язку з усуненням недоліків у вставлений судом термін, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 26.06.2018 та зобов’язано позивача надати суду до 20.06.2018 матеріали позовної заяви з доданими до неї документами, яка була повернута прокурору ухвалою суду від 08.05.2018.

На виконання ухвали суду, 08.06.2018 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли оригінали матеріалів позовної заяви з додатками, поданими до суду першої інстанції та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

18.05.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає ухвалу господарського суду законною, а апеляційну скаргу безпідставною.

Представник відповідача 1 в судове засідання 26.06.2018 не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 05.06.2018 .

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвал місцевого господарського суду, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представника Державної установи «Одеська випрана колонія (№14)», який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 26.06.2018 представник прокуратури надала пояснення, якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 26.06.2018 надав пояснення, в яких просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» (надалі - Закон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, зокрема: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Так, згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що передбачені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, при здійсненні представництва інтересів держави в суді прокурор визначає наявність порушення або загрози порушення інтересів держави та суб’єкта владних повноважень, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів держави.

В апеляційній скарзі та позовній заяві прокурор зазначає, що по даній справі відсутній орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, але дана позиція не відповідає діючому законодавству України.

Так, відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч.2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Законом України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, Фонд державного майна України та ін.

Відповідно до Постанови КМУ від 2 липня 2014 р. N 228 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» Мін'юст здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Мін'юст, відповідно до Положення, з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво інтересів Мін'юсту в судових та інших органах. Положенням про державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2016 року №3679/9/5 визначено, що установа входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу - повернення позовної заяви і доданих до неї документів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, стосовно того, що висновок прокурора про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та як наслідок набуття прокурором статусу позивача у справі, є помилковим, адже засновником відповідача 1 є Міністерство юстиції України, в інтересах якого прокурору належало пред’являти позов.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом прийнята правомірна ухвала, відтак, підстав для скасування цієї ухвали, передбачених статтею 280 Господарського процесуального кодексу України, немає.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

ОСОБА_2