Постанова № 74986948, 13.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/22539/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 (повний текст складено 27.02.2018)

у справі №910/22539/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА"

про стягнення 11 335,32 грн.

В судовому засіданні 13.06.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" (відповідач) про стягнення 11 335,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" на підставі договору № 120.0893026.201 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 30.08.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ТДВ "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 11 335,32 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що договір №120.0893026.201 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 30.08.2016 не підписаний страхувальником та відсутні істотні умови вказаного договору. Відповідачем надано Звіт №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017) про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля становить 3 108,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22539/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" матеріальну шкоду у розмірі 11 335,32 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

На переконання апелянта, надана позивачем копія договору страхування №120.0893026.201 від 30.08.2017, на якій вказано «копія вірна» не містить підпису страхувальника та не може свідчити про укладання договору страхування, оскільки положення ч. 2 ст. 207 ЦК України встановлюють, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення має саме підпис сторін.

Апелянт зазначає, що твердження суду про відсутність спору між позивачем та його страхувальником щодо чинності договору страхування №120.0893026.201 є безпідставними, оскільки законом встановлено підставу, за якою договір страхування є нікчемним, а отже визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Апелянт вказує, що уповноваженим представником ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, та на підставі проведеного огляду здійснено оцінку вартості матеріального збитку, що завданий власнику транспортного засобу Mercedes-Benz ML 350, д.н. НОМЕР_2, що підтверджується звітом №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017) та протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 03.03.2017, що є додатком до цього звіту (копія в матеріалах справи). Відповідно до звіту №98-D/29/4 від 12.03.2017 вартість матеріального збитку, що завданий власнику автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, складає 3 108,00 грн. з ПДВ.

Апелянт зазначає, що звіт №98-D/29/4 від 12.03.2017 складений відповідно до положень Методики та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 12.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №910/22539/17 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22539/17 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

07.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків, визначених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018, до якого долучена копія платіжного доручення на підтвердження оплати судового збору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №910/22539/17 поновлено відповідачу строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.06.2018.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 13.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №120.0893026.201, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2.

03.03.2017 в м. Києві по проспекту П. Григоренка, 23 відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2 та автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

По факту вказаної ДТП водієм автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3 та водієм автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору №120.0893026.201 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 30.08.2016, укладеного з ОСОБА_3 (страхувальник/вигодонабувач) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2 були застраховані позивачем (строк дії договору з 11.09.2016 по 11.10.2017).

У відповідності до рахунку-фактури №0000002366 від 06.03.2017 вартість ремонтних робіт та запчастин автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, становить 14 885,32 грн.

Розрахунок страхового відшкодування здійснено позивачем на підставі рахунку на оплату рахунку-фактури №0000002366 від 06.03.2017.

Позивачем затверджено страховий акт №0311.206.17.01.01 від 14.03.2017, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 11 335,32 грн.

На підставі страхового акта позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 11 335,32 грн. шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №6935 від 17.03.2017.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 03.03.2017 підтверджує скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2 та автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1 та те, що винуватцем ДТП є водій автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1, з вини якого сталася ДТП, була застрахована в ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2169410, термін дії з 14.11.2016 по 13.11.2017.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Відтак до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №120.0893026.201 від 30.08.2016, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «КІА», д.н. НОМЕР_1, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 11 335,32 грн. виплаченого страхового відшкодування (з урахуванням франшизи 0,00 грн., передбаченої Полісом №АК/2169410).

Задовольняючи позов в повному об'ємі, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір страхового відшкодування 11 335,32 грн. визначений згідно рахунку-фактури №0000002366 від 06.03.2017 та страхового акту № 0311.206.17.01.01 від 14.03.2017. При цьому суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому не прийняв до уваги звіт №98-D/29/4 від 12.03.2017, відповідно до якого вартість матеріального збитку, що завданий власнику автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, складає 3 108,00 грн. з ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позову в повному об'ємі та стягнення 11 335, 32 грн. виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 22, 29 якого встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відносини у сфері оцінки шкоди регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постановою КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001 (зі змінами та доповненнями) та Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» №1440 від 10.09.2003, документом, який би підтверджував належним чином оцінений розмір реальної вартості втраченого майна, є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, і який є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів відмічає, що наданий відповідачем до матеріалів справи звіт №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017) про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику вказаного автомобіля в результаті ДТП, складає 3 108,00 грн., у відповідності до чинного законодавства України оцінюється судом як належний доказ з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (тобто матеріальний збиток), який у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі № 910/1333/13, постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/15330/15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розрахунок страхового відшкодування було проведено згідно умов укладеного між ним і його страхувальником договору, на підставі виставленого ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» рахунку - фактури №0000002366 від 06.03.2017 на суму 14 885,32 грн. за ремонт автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2.

В даний рахунок, крім іншого, було включено запчастини: бампер задній частина нижня вартістю 6 198, 48 грн. без ПДВ та вартість матеріалів 1800, 00 грн. без ПДВ, без зазначення їх ідентифікуючих ознак.

Як вбачається з європротоколу, учасниками ДТП було зафіксовано пошкодження лако-фарбового покриття заднього бампера з лівої сторони.

Актом огляду пошкодженого ТЗ «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, проведеного позивачем 03.03.2017, також зафіксовано пошкодження лако-фарбового покриття заднього бампера та визначено ремонт у вигляді пофарбування.

Протоколом огляду транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, від 03.03.2017 за підписом власника ОСОБА_3, долученого до Звіту №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017), проведеного на замовлення відповідача, також зафіксовано лише пошкодження лако-фарбового покриття заднього бампера та визначено ремонт у вигляді пофарбування.

Пошкоджень у вигляді спойлера бампера заднього, про що зазначено в акті огляду позивача, не було визначено ні учасниками ДТП в Європотоколі, ні в протоколі огляду транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, від 03.03.2017 за підписом власника ОСОБА_3, долученого до Звіту №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017), а тому колегія суддів критично оцінює необхідність заміни спойлера, як про це зазначено в акті огляду автомобіля позивачем.

У Звіті №98-D/29/4 (дата оцінки 12.03.2017), з урахуванням дійсних пошкоджень автомобіля, визначено, що бампер задній підлягає пофарбуванню, а тому вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz ML 350», д.н. НОМЕР_2, в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,0, складає 3 108,00 грн.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення страхового відшкодування регулюються, зокрема, ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими передбачено відшкодування особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, зокрема, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством (матеріальний збиток), тобто оціненої шкоди, яка визначається в даному випадку відповідно до звіту №98-D/29/4 від 12.03.2017.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем набуто право вимоги саме до відповідача у розмірі 3 108,00 грн. (згідно звіту №98-D/29/4 від 12.03.2017 та з урахуванням франшизи в розмірі 0, 00 грн. (нуль), передбаченої Полісом №АК/2169410.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3 108,00 грн. страхового відшкодування.

При цьому, посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, є недоречними виходячи з наступного.

Відповідно до висновків, викладених у вищезазначеній постанові, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Так, законами не встановлено порядку визначення розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування та відповідно не встановлено обов'язку визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу. Страхові компанії за договором добровільного страхування правомірно визначають розмір страхового відшкодування на умовах, встановлених у власних договорах добровільного страхування, правила яких встановлюють на власний розсуд сторін.

Натомість, за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів умови та порядок виплати страхового відшкодування чітко регламентовані відповідним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про нікчемність договору страхування, оскільки з моменту настання страхового випадку страховик та страхувальник вчинили всі необхідні дії, спрямовані на виконання зобов'язань за договором.

Інші доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час вирішення справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22539/17 підлягає частковому скасуванню з вищенаведених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача у зв'язку з частковим її задоволенням, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача (апелянта) пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22539/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22539/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 19, ідентифікаційний код 30968986) 3108,00 грн. страхового відшкодування, 438,72 грн. судового збору за подання позову.

3. В решті позову відмовити.»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (02160, м. Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 19, ідентифікаційний код 30968986) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; ідентифікаційний код 35265086) 658,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/22539/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови підписано 27.06.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров