Рішення № 74985425, 27.06.2018, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/109/18

Провадження № 2/327/70/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2018 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання – Пригінській О.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - територіальна громада в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення,

в с т а н о в и в:

13.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із наведеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.04.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 214, він придбав у ОСОБА_2 житловий будинок № 18 по вул. 8 Березня в смт. Розівка Розівського району Запорізької області. Водночас ОСОБА_2, залишилася зареєстрованою за вказаною вище адресою, хоча з квітня 2007 року в будинку не проживає. Про реєстрацію відповідачки в будинку йому стало відомо тільки в 2018 році, коли він звернувся до Управління соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області з приводу призначення субсидії. Місце проживання відповідачки ОСОБА_2 йому невідомо, а тому домовитися з останньою про добровільне зняття з реєстрації з місця проживання, він не має можливості.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщення, а саме житловим будинком № 18 по вулиці 8 Березня в смт. Розівка Розівського району Запорізької області. Також позивач просить стягнути з відповідачки суму понесених судових витрат у розмірі 704 грн. 80 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 45, 64).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась без повідомлення (поважних) причин, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. 62-63). Відзив не подала.

Представник третьої особи – територіальної громади в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької, у поданій до суду письмовій заяві, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та також просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 66).

Вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України, передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судове засідання здійснювати у відсутність учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до частин 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.04.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 214, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у власність житловий будинок № 18 по вул. 8 Березня в смт. Розівка Розівського району Запорізької області (а.с. 7), про що до Державного реєстру правочинів було внесено відповідні дані, та що підтверджується витягом № 3883978 від 24.04.2007 року (а.с. 8).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44749802 від 29.09.2015 року, позивач є власником житлового будинку № 18 по вул. 8 Березня в смт. Розівка Розівського району Запорізької області, на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 (а.с. 11).

З довідки селищного голови за № 1188 від 09.02.2018 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, але з 2007 року за вказаною адресою не проживає (а.с. 12).

Реєстрація відповідачки в спірному домоволодінні порушує права позивача, як власника нерухомого майна, оскільки він не може в повній мірі розпоряджатися своїми правами.

Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За правилами статті 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги містить стаття 383 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосування положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов’язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Зважаючи на те, що відповідачка не є, та ніколи не була членом сім’ї власника житла, витрат з його утримання не несе, протягом 11 років підряд не проживає в даному помешканні, її реєстрація в спірному будинку порушує право власності позивача, а тому вимоги останнього про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 319, 383, 391 ЦК України шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим будинком.

В силу ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь позивача збір у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 346, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 211, 247, 259, 263-265, 273, 274, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) такою, що втратила право користуватися житловим будинком № 18 по вул. 8 Березня в смт. Розівка Розівського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, – Розівським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська