Вирок № 74985167, 27.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.06.2018

Справа № 320/1258/15-к

Провадження № 1-кп/320/66/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Міщенко Т.М.

за участі секретаря – Макаренко В.В.

розглянувши кримінальне провадження № 12014080140005220 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який мешкає за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, 408, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Фурманенко М.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – адвоката ОСОБА_2

потерпілого – ОСОБА_3

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4

встановив:

06.11.2014, приблизно о 19 годині 30 хв., обвинувачений ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Дорожня в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області з боку м. Мелітополь в напрямку вул. Фрунзе в с. Костянтинівка, зі швидкістю не менше ніж 89,9 км/г, чим перевищив максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті.

На шляху прямування водій ОСОБА_1, виявивши автомобіль ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА, який рухався попереду нього у попутному з ним напрямку з меншою швидкістю, невірно оцінив дорожню обстановку, не переконався в безпеці перед виїздом на зустрічну смугу руху і маючи технічну можливість уникнути ДТП, почав виконувати обгін автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА на перехресті вул. Дорожня з вул. Комсомольська виїхавши на зустрічну смугу руху, в результаті чого на вказаному перехресті здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА під керуванням водія ОСОБА_3, який виконував розворот ліворуч.

В результаті ДТП водій автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер 293-82НА ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1, порушив п. п. 12.4, 12.9 п.б, 14.6 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год;»

12.9 б) «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;»

14.6. «Обгін заборонено на перехресті».

Порушення п.п. 12.4, 12.9б), 14.6 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_1, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №907 від 29.12.2014, ОСОБА_3 в результаті ДТП були заподіяні наступні тілесні ушкодження:

закрита черепно-мозкова травма (забиття головного мозку середнього ступеня, крововиливу під тверду і м'яку мозкові оболонки, рана волосистої частини голови, які зазнали хірургічного лікування, рана правої щоки), без загрозливих для життя клінічних явищ;

закрита тупа травма грудної клітки і живота: розрив лівого купола діафрагми з крововиливом в ліву плевральну порожнину, що піддався хірургічному лікуванню; розрив селезінки з обширним крововиливом в черевну порожнину і заочеревинного простору, що викликала необхідність виробництва хірургічної операції - чревосечіння з видаленням селезінки;

закритий осколковий перелом дистального відділу правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; лінійний перелом шийки правої малогомілкової кістки без зміщення уламків.

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

- травма тулуба з розривом селезінки і лівого купола діафрагми - тяжкі небезпечні для життя;

- черепно-мозкова травма і закриті переломи правих стегнових та малої гомілкових кісток (як окремо, так і в сукупності) - середньої тяжкості, які потягли за собою тривале (понад 21 день) розлад здоров'я.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 06.11.2014 він рухався разом з родиною на автомобілі ВАЗ-21124 з міста Мелітополя до с. Вознесенка. Час доби був темний, біля 19-20 год. Рухався з нормальною, безпечною швидкістю руху. Перед ним рухався автомобіль «Таврія» під керуванням ОСОБА_3 Потім він помітив, що ОСОБА_3 став дуже швидко до нього наближуватись, тож зрозумів, що автомобіль «Таврія» гальмує, хоча задні гальмівні фари при цьому не були увімкнуті, можливо через несправність. Тоді він натиснув на гальма, а водій «Таврії» взяв напрямок правіше. Вважаючи, що водій «Таврії» зупиняється з правої сторони, він відпустив гальма і в цей момент водій «Таврії» здійснив розворот наліво, після чого він знову натиснув на гальма. В цей момент і сталось зіткнення. Удар був на лівому узбіччі, ліва сторона була вільна, а з правої сторони були стовпи, паркан. Також зазначив, що він не намагався обігнати автомобіль «Таврія», а виїхав на смугу зустрічного руху, щоб уникнути зіткнення, але як наслідок зіткнувся своїм автомобілем з боковою стороною автомобіля «Таврія».

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у вчиненні злочину підтверджується в повному обсязі дослідженими в ході судового засіданні наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що його водійський стаж складає 20 років. У день, коли сталось ДТП, а саме: в листопаді 2014 року, близько 17-18 год., він заїхав до с. Костянтинівка попити кави до магазина. Алкогольні напої він взагалі не вживає. Каву в цьому магазині пив вже неодноразово. Після того, як від’їхав від магазина, він більше нічого не пам’ятає. Дорогу, по якій він рухався, знає дуже добре, адже постійно нею їздить. Після ДТП він не пам’ятає, ні як вона сталася, ні що було після неї. На позові він наполягає в повному обсязі та просить його задовольнити.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що знає потерпілого як покупця. Саме того дня, коли сталось ДТП, вона на роботі не була. ОСОБА_3 робив у них покупки, іноді пив каву, алкогольних напоїв ніколи не вживав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що є володільцем магазину в с. Костянтинівка. Потерпілий ОСОБА_3 є покупцем його магазину вже десь 7-8 років. За цей період часу жодного разу не бачив його в стані алкогольного сп’яніння. Зазвичай він брав каву.

Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується й іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні:

- протоколом слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 14.04.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_1 з метою перевірки показань обвинуваченого на місці події і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення /Т.2 а.с.40-43/.

- протоколом слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 14.04.2015 за участю свідка ОСОБА_7 з метою перевірки показань свідка на місці події і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення /Т.2 а.с.44-47/.

- протоколом слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 14.04.2015 за участю свідка ОСОБА_8 з метою перевірки показань свідка на місці події і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення /Т.2 а.с.48-51/.

- протоколом слідчого експерименту та схемою до протоколу слідчого експерименту від 14.04.2015 за участю свідка ОСОБА_9 з метою перевірки показань свідка на місці події і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відповідно /Т.2 а.с. 52-55/.

- протоколом огляду місця ДТП від 06.11.2014, в якому зафіксована слідова інформація на місці ДТП і положення автомобілів, а також їх технічний стан, схема і фототаблиця до нього /Т.2 а.с. 60-68/.

Окрім того, згідно висновку судово-медичної експертизи № 907 від 01.12.2014 у потерпілого ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження – закрита черепно-мозкова травма (забій головного мозку середнього ступеня, крововилив під тверду і м’яку мозкові оболонки, рана волосистої частини голови, яка зазнала хірургічного лікування, рана правої щоки), без загрозливих для життя клінічних явищ; закрита тупа травма грудної клітини та живота, розрив лівого купола діафрагми з крововиливом у ліву плевральну порожнину, яка зазнала хірургічного лікування; розрив селезінки з загальним крововиливом в черевну порожнину та за очеревинний простір, що викликала необхідність проведення хірургічної операції – черевосічіння з видаленням селезінки; закритий осколковий перелом дистального відділу правої стегнової кістки зі зміщенням відламків; лінійний перелом шийки правої малогомілкової кістки без зміщення відламків. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: травма тулуба з розривом селезінки і лівого купола діафрагми – тяжкі, небезпечні для життя; черепно-мозкова травма та закриті переломи правих стегнової та малогомілкової кісток – середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли за собою тривале (понад 21 день) розлад здоров’я. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 утворились за механізмом тупої травми та могли виникнути при різних обставинах від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі предмети, можливо в салоні автомобіля, що рухався при ДТП 06.11.2014, як вказано в постанові слідчого /Т.2 а.с.110-112/.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 27 від 13.01.2015 у ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, множинні поверхові обмежені рани з наявністю дрібного чужорідного тіла в м’яких тканинах, садна шкіри, синці), що супроводжувалась вегето-судинним та невротичним синдромами. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі, що потягли за собою короткочасний (більше 6 але не більше 21 дні) розлад здоров’я. Вказані тілесні ушкодження утворились за механізмом тупої травми та могли виникнути від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі предмети, а також дрібними осколками скла, можливо, у пасажира автомобіля, що рухався при ДТП 06.11.2014 при вказаних вище обставинах /Т.2 а.с.114-115/.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 118/14 від 06.12.2014 встановлено, що на момент експертного дослідження рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ 21124 знаходилися в працездатному стані. На момент експертного дослідження ходова частина автомобіля ВАЗ-21124 знаходилася в непрацездатному стані. Несправності в ходовій частині зазначені в дослідницькій частині висновку, які призвели до непрацездатності даної системи автомобіля ВАЗ-21124, реєстраційний номер НОМЕР_2, виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди /Т.2 а.с. 119-126/.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 117/14 від 06.12.2014 встановлено, що на момент експертного дослідження гальмівна система автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходилася в працездатному стані. На момент експертного дослідження рульове керування та ходова частина автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходилися в непрацездатному стані. Несправності в рульовому керуванні та ходовій частині, зазначені в дослідницькій часині висновку, які призвели до непрацездатності даних системи автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_3, виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди /Т.2 а.с. 129-137/.

Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 128/14 від 12.12.2014 встановлено, що в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ-21124, при виконанні вимог п 10.1 Правил дорожнього руху України. В розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21124 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді при виконанні вимог п. 14.6 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв’язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія автомобіля ВАЗ-21124 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п.14.6, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 14.6 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв’язку з подією дорожньо-транспортної пригоди /Т.2 а.с.140-144/.

Також, згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 236/15 від 29.05.2015, в даній дорожній ситуації визначити технічну можливість водія ОСОБА_3 за наданими вихідними даними з технічної точки зору не надалось можливим. Технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 залежала від виконання ним вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху. В діях водія ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.10.4 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в причинному зв’язку з подією. Оцінити дії водія ОСОБА_3 відносно вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху можливо тільки після надання технічно спроможних даних про взаємне розташування та розташування відносно ширини проїзної частини автомобілів ВАЗ-21124 та ЗАЗ-1102 в момент виконання останнім маневру повороту ліворуч. У діях водія ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв’язку з подією. Покази обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 відносно вказаного ними розташування місця зіткнення автомобілів ВАЗ-21124 та ЗАЗ-1102 в поздовжньому напрямку, в частині місця розташування в поздовжньому напрямку автомобіля ЗАЗ-1102 в момент коли він почав виконувати маневр повороту ліворуч, з технічної точки зору є неспроможними. Також покази ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 відносно швидкості руху автомобіля ВАЗ-21124 з технічної точки зору є неспроможними /Т.2 а.с.87-94/.

В ході судового розгляду допитані судові експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з приводу наданих ними судових автотехнічних висновків по кримінальному провадженню №№ 12014080140005220.

Так, експерт ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що в дорожній ситуації, яка розглядається, водій автомобіля ВАЗ-21124 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП при виконанні вимог п.14.6 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п.14.6, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України і саме невиконання ОСОБА_1 вимог п.14.6 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв’язку з подією ДТП. На саму подію ДТП він не виїжджав. В постанові про призначення експертизи не було поставлено запитання щодо моменту виникнення небезпеки, відповідно ним це питання не з’ясовувалось. Сліди гальмування зі смуги руху водія ОСОБА_1 уходять на зустрічну смугу. З його боку був допущений виїзд на зустрічну смугу руху і зіткнення відбулось на перехресті. Якби зіткнення сталось не на перехресті, тоді б можна було б казати про інші умови ДТП. Внаслідок того, що водій ОСОБА_1 почав обгін автомобіля водія ОСОБА_3 на перехресті сталось ДТП. Водій ОСОБА_1 перевищив швидкість руху, однак перевищення швидкості не знаходиться в причинному зв’язку з подією ДТП, яке сталось через порушення правил обгону. Якби не було обгону, то не було б і ДТП. Водій ОСОБА_3 порушив п. 10.1 ПДР України, це порушення знаходиться в причинному зв’язку з подією ДТП.

Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні в режимі відеоконференції показав, що при проведенні експертизи він керувався вихідними даними, які вказані в ухвалі суду про призначення експертизи. Якщо питання щодо моменту виникнення небезпеки не ставиться, то він встановлюється з технічної точки зору, якщо це можливо. Технічна можливість водія ОСОБА_1 встановлювалась з моменту виникнення небезпеки. Водій ОСОБА_1 перед зіткненням з ЗАЗ застосував екстрене гальмування. Згідно вихідних даних він сприйняв для себе обстановку, як небезпечну, тож вчинив дію – екстрене гальмування. За основу були прийняті сліди гальмування, це крайній момент, коли водій сприйняв небезпеку. Якщо б водій ОСОБА_1 рухався в населеному пункті з дозволеною швидкістю, то ДТП б не сталося. На схемі ДТП було зображено наявність слідової інформації, а саме: гальмівний шлях та подряпини. В даній ДТП є слідова інформація, котра вказує на довжину гальмового сліду, а саме: 38,9 м, яка є відстанню від місця, коли водій ОСОБА_1 почав гальмувати до місця ДТП. Недотримання правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 не знаходиться у причинному зв’язку з ДТП.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд відноситься до них критично та не приймає їх до уваги за наступними підставами.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що обвинувачений є її чоловіком. 06.11.2014 вона з чоловіком та донькою їхали по вулиці Дорожня в селі Костянтинівка, перед ними виїхав автомобіль «Таврія», який почав рухатися в попутному напрямку з їх автомобілем. Потім він різко почав знижувати швидкість руху і прийняв праворуч. Її чоловік повернув ліворуч і, щоб запобігти зіткненню, виїхав на зустрічну смугу руху. Тоді «Таврія» почала робити розворот в той час, коли їх автомобіль був на зустрічній смузі руху. При цьому сигнал повороту ОСОБА_3 не вмикав. Її чоловік загальмував і почав сигналити. Однак, водій ОСОБА_3 не реагував на їх сигнали, продовжував рух і під’їхав під їх автомобіль. Удар стався майже на узбіччі. Передня частина їх автомобіля в’їхала в ліву бокову частину «Таврії». Внаслідок зіткнення свідок вдарилась головою і далі нічого не пам’ятає. Їй невідомо з якою швидкістю рухався автомобіль її чоловіка та автомобіль «Таврія».

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що він знайомий з потерпілим. 06.11.2014 потерпілий вийшов з магазину, на шляху до свого автомобіля його хитало. Він припустив, що потерпілий в нетверезому стані, адже він постійно випивав. ОСОБА_3 сів в червону «Таврію», завівся з пробуксовкою, колеса пискнули та поїхав. Доїжджаючи до вулиці Комсомольської почав різко гальмувати, автомобіль ВАЗ теж почав гальмувати і його понесло на зустрічну смугу. Автомобіль ЗАЗ прийняв праворуч, а з правого ряду потерпілий ОСОБА_3 почав різко розвертатись. Водій автомобіля ВАЗ вже не встигнув загальмувати. Повороти не були включені ані в автомобілі ВАЗ, ані в автомобілі ЗАЗ. Обидва автомобілі прийняли екстрене гальмування. Він знаходився десь за 30 метрів від місця ДТП, дорога була освітлена ліхтарями. Автомобіль ВАЗ рухався зі швидкістю приблизно 65-70 км/г.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що з потерпілим та обвинуваченим він не знайомий. Він їхав до міста Мелітополь з села Костянтинівка, зупинився для розмови з ОСОБА_8 Вони спостерігали за чоловіком ОСОБА_3, який є знайомим ОСОБА_8 ОСОБА_3 сів в червону «Таврію», різко зрушив з місця, проїхав та вчинив розворот, після чого сталося ДТП. ОСОБА_3 гальмував, здійснював маневр праворуч, а потім різко ліворуч. Обвинувачений виїхав на зустрічну смугу перед перехрестям, повернув та за перехрестям сталося ДТП. Близько 40 метрів від них ДТП сталось. Освітлення було погане, погодні умови були несприятливі, був туман. Він та ОСОБА_8 весь час спостерігали за потерпілим ОСОБА_3 Він не бачив чи вмикав стоп сигнали на автомобілі ОСОБА_3 ДТП сталось за перехрестям.

Так, свідок ОСОБА_7 є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1, а тому є зацікавленою особою та прагне допомогти обвинуваченому ОСОБА_1 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Щодо свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд не приймає їх покази до уваги, так як вони відносно швидкості руху автомобіля ВАЗ-21124 з технічної точки зору є не спроможними та такими, які суперечать протоколу огляду місця події, висновкам двох судових автотехнічних експертиз, проведеному медичному огляду на стан сп’яніння потерпілого ОСОБА_3, показам допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та експертів.

В ході судового розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_12 – адвокатом ОСОБА_2 заявлені клопотання про визнання висновку експерта ОСОБА_10 від 29.05.2015 № 236/15 недопустимим доказом через порушення експертом вимог ст. 101 КПК України та висновку експерта ОСОБА_11 від 12.12.2014 № 128/14 в частині дослідження дій ОСОБА_12 недопустимим доказом за аналогічними підставами.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У частині 2 ст. 87 КПК України надано перелік тих діянь, які суд безумовно зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а саме: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Зі змісту поданих захисником клопотань та його пояснень під час судового засідання вбачається, що підставою для визнання недопустимим доказом висновку експерта ОСОБА_10 зазначені ті обставини, що в ухвалі суду про призначення експертизи експерту не надано момент виникнення небезпеки для руху та він визначений експертом самостійно.

Однак, такі доводи сторони захисту суперечать положенням Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зокрема розділу ІІ «Науково-методичних рекомендацій

з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», згідно п.1.1.3. яких момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

З метою повного, всебічного дослідження доказів та їх перевірки в ході судового розгляду допитаний судовий експерт ОСОБА_10, який пояснив що він, як експерт, має право використовувати дані, які хоча і не відображені в постанові про призначення експертизи, однак необхідні для надання відповіді на поставлені в постанові питання та містяться в матеріалах кримінального провадження, що надсилається слідчим разом з постановою про призначення експертизи саме з цією метою. Враховуючи, що достатні достовірні вихідні дані містились в матеріалах кримінального провадження, момент виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_1 був встановлений, як і його технічна можливість при дотриманні правил дорожнього руху та встановленої швидкості руху уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3

Також захисник обвинуваченого посилається на порушення експертом п. 2.3. Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», згідно яких експерту забороняється: самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Однак, такі посилання сторони захисту не відповідають дійсності, адже експерт ОСОБА_10 зазначив, що використані ним вихідні дані не були зібрані ним самостійно, а містились в матеріалах кримінального провадження та були раніше встановлені органами, що провадили досудове розслідування.

А тому суд вважає, що висновок експерта ОСОБА_10 від 29.05.2015 № 236/15 відповідає вимогам ч. 3 ст. 101 КПК України, а саме тим положенням, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Щодо клопотання захисника про визнання висновку експертизи від 12.12.2014 № 128/14 неналежним доказом в частині дослідження дій ОСОБА_12 судом здійснений допит експерта ОСОБА_11, який зазначив, що з боку водія ОСОБА_1 був виїзд на зустрічну смугу, про що свідчили сліди гальмування його автомобіля на зустрічній смузі та на перехресті. Ці обставини були встановлені з постанови слідчого про призначення експертизи, в якому містились достатні вихідні дані, окрім того експерту для дослідження були надані матеріали кримінального провадження.

Наведене свідчить про відсутність передбачених законом підстав для визнання зазначених доказів недопустимими, адже органами досудового розслідування не порушені вимоги процесуальної форми їх призначення чи проведення, відповідно клопотання захисника – адвоката ОСОБА_2 про визнання доказів недопустимими слід залишити без задоволення.

Посилання захисника обвинуваченого на постанову про закриття кримінального провадження № 12015080140000425 від 30.01.2015, винесену старшим слідчим СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_13, не можуть бути підставою для виправдовування обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки наявність вини водія ОСОБА_3 буде оцінена та врахована судом при визначенні покарання обвинуваченому в рамках кримінального провадження № 12014080140005220.

Оцінюючи зміст проведених в кримінальному провадженні судових автотехнічних експертиз та їх висновки у сукупності з іншими дослідженими доказами, суд вважає доведеною наявність причинного зв’язку між перевищенням швидкості та порушенням правил обгону на перехресті, що були допущені водієм ОСОБА_1 та дорожньо-транспортною пригодою 06.11.2014, внаслідок якої тяжкі тілесні ушкодження отримав водій ОСОБА_3

Судова автотехнічна експертиза від 12.12.2014 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12014080140005220 проведена експертом ОСОБА_11 на підставі вихідних даних, наданих слідчим в постанові про призначення експертизи, а також наявних в той момент матеріалів кримінального провадження, та визначає невиконання водієм ОСОБА_14 вимог п. 14.6 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв’язку з подією ДТП.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження на підставі ухвали судді від 31.03.2015 проведені слідчі експерименти зі свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, а також з обвинуваченим ОСОБА_1, який під час досудового розслідування відмовлявся від дачі пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

З метою усунення протиріч в показаннях свідків, перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні призначено судову автотехнічну експертизу, виконання якої доручено експертам НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області та згідно висновків якої у діях водія ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.п.12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв’язку з подією ДТП.

Однак під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 не заперечував тих обставин, що водій ОСОБА_14 перевищив встановлену швидкість руху, при цьому суд враховує, що експертне дослідження проводилось на підставі первинних матеріалів кримінального провадження.

Призначена в подальшому судова автотехнічна експертиза проведена з урахуванням додаткових відомостей, повідомлених свідками та обвинуваченим, який до моменту її призначення взагалі відмовлявся надавати пояснення з приводу обставин ДТП, а тому суд вважає допустимим, що їх висновки не є ідентичними, в той же час враховуючи, що вони також і не суперечать та не виключають один одного.

Тому суд приймає до уваги висновки як судової автотехнічної експертизи № 128/14 від 12.12.2014, так і № 236/15 від 29.05.2015, визнає їх належними та допустимими доказами, оскільки вони були проведені із застосуванням відповідних методик, компетентними експертами, їх предметом були автотехнічні дослідження, відповіді на запитання повні, обґрунтовані та узгоджуються з іншими фактичними обставинами по кримінальному провадженню.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з дослідженими доказами, суд розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв грубе порушення правил дорожнього руху, однак в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, добровільно відшкодував спричинену шкоду та потерпілий до нього претензій не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку, що судом визнаються як обставини, що пом’якшують покарання, а тому приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції статті, з позбавленням права керувати транспортними засобами, звільнивши його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Що стосується цивільного позову, заявленого потерпілим, то в судовому засіданні потерпілий відмовився від нього у зв’язку з повним погашенням обвинуваченим.

Суд позбавлений можливості застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 положення Закону України «Про амністію у 2016 році» через його заперечення проти цього, що відповідає ст.10 вказаного Закону.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: