Рішення № 74984756, 27.06.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1582/18

Провадження № 2/314/839/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.06.2018 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 314/1582/18 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області про надання тимчасового дозволу на виїзд та в'їзд в район проведення антитерористичної операції на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької області в супроводі матері без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою, яку згодом уточнила, в якій просила надати тимчасовий дозвіл на виїзд та в'їзд в район проведення антитерористичної операції на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей в супроводі матері без згоди батька неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до міста Макіївка Донецької області в період часу з 15.07.2018 по 01.09.2018, а також надати їй дозвіл без згоди батька ОСОБА_3 оформити документи для виїзду та в'їзду в район проведення антитерористичної операції на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької областей неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, на період часу з 15.07.2018 року до міста Макіївка Донецької області.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона народилася в м.Макіївка Донецької області, там продовжує проживати її мати, ОСОБА_7, яка є інвалідом дитинства, на даний час пенсіонерка. З січня 2018 року стан здоров'я її матері різко погіршився, а з квітня 2018 вона прикута до ліжка. Тому виникла ситуація, коли необхідно терміново вирішити питання щодо підготовки документів та речей для її вивезення з місця реєстрації до місця проживання позивача.

Проте, в позивача є малолітня дитина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батьком дитини записано ОСОБА_3, з яким позивач не знаходиться в зареєстрованому шлюбі.

Згідно довідки від 26.03.2018 р. №01-35/341, виданої сільським головою Клименко А.В., позивач проживає без реєстрації в АДРЕСА_1. До складу сім'ї входять: співмешканець - ОСОБА_3, син - ОСОБА_6, мати співмешканця - ОСОБА_9.

Згідно довідки від 02.04.2018 р. №668, виданої Директором центру зайнятості, позивач не перебуває на обліку у Вільнянському районному центрі зайнятості та інших центрах зайнятості України.

Це пов'язано з тим, що позивач веде практично одна господарство, доглядає за дитиною та допомагає свекрусі, яка має проблеми із здоров'ям, а тому не має можливості знайти постійну роботу. Батько дитини, у зв'язку із знаходженням у зоні АТО, постійно не проживає разом із сім'єю.

Зв'язатися наданий час з батьком дитини вона не має можливості для вирішення питання щодо надання ним. дозволу на виїзд дитини, проте позивачу треба терміново вирішити питання щодо виїзду позивача з дитиною для надання допомоги своїй матері.

Дитину ні з ким залишити по місцю проживання.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила задовольнити уточнений позов з підстав, в ньому зазначених.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїх заперечень не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при винесенні рішення просив врахувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши пояснення представиа позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Згідно з ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

Відповідно до п.3, 4 Правилам перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що сторони не перебували у шлюбі, мають неповнолітнього сина, ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 19.07.2013, актовий запис №11.

Згідно довідки від 26.03.2018. №01-35/341, виданої сільським головою Клименко А.В., позивач проживає без реєстрації в АДРЕСА_1. До складу сім'ї входять: співмешканець - ОСОБА_3, син - ОСОБА_6, мати співмешканця - ОСОБА_9.

Стаття 10 Конвенції про права дитини передбачає право дитини залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до п. 4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Крім того в ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 04.06.2015 року № 367 визначено, що в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.

Виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16- річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 5.1.1. Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, якими, зокрема п.п. 2 п. 4, передбачено, що підставою для виїзду з України громадян України, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, є рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється при пред`явленні одного з документів, вказаних в ст. 2 цього Закону.

Законодавством передбачена необхідність подання у пункті пропуску через державний кордон України належно оформленого доказу надання згоди тим з батьків, який не супроводжує дитину, на виїзд дитини за кордон у конкретну країну та в конкретний проміжок часу, а у випадку відсутності такої згоди подання відповідного рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно п. п. 4, 7 підпункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 року №152 (в редакції від 16 листопада 2016 р. N 1001), паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років; оформлення, обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви-анкети одного з батьків. У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою.

Як випливає з вищезазначеної норми Порядку, згода відповідача також необхідна для оформлення проїзних документів для виїзду малолітнього сина ОСОБА_6 до м.Макіївка.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що відповідач - батько малолітнього ОСОБА_6 на теперішній час перебуває у відрядженні у складі сил та засобів на території Донецької та Луганської областей, які виконують службові (бойові) завдання у розпорядженні командира ОТУ з 02.11.2017 року, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини А1785 від 30.10.2017 № 251.

Приймаючи до уваги ст.3 Конвенції «Про права дитини», ратифіковану Україною 27.02.1991 року, згідно з якою в усіх діях та рішеннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, з огляду на малолітній вік дитини та складність для неї у зв'язку із цим проходження процедур, пов'язаних з особливим правовим режимом перетину меж тимчасово окупованої території, враховуючи законодавчо визначений статус м.Макіївки, як тимчасово окупованої території з встановленим на ній особливим правовим режимом, а також те, що батько дитини виконує службові (бойові) завдання, пов'язані із бойовими діями на сході України, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у наданні дозволу на виїзд дитини через відсутність гарантій забезпечення її прав та інтересів.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_4 була звільнена від сплати судового збору через скрутний майновий стан, у задоволенні позову відмовлено, отже, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 155, 157 СК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, третя особа: Вільнянська районна державна адміністрація, місцезнаходження: 70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Бочарова, 12, код ЄДРПОУ 02140870, про надання тимчасового дозволу на виїзд та в'їзд в район проведення антитерористичної операції на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Луганської та Донецької області в супроводі матері без згоди батька - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

27.06.2018