Постанова № 74984010, 21.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/431/2018(м)

264/4398/16-ц

Головуючий у І інстанції Кузнецов Д.В.

Єдиний унікальний номер 264/4398/16-ц Номер провадження 22ц/775/431/2018(м)

Категорія 57 Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Биліни Т.І.,

ОСОБА_1,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2018 року ухвалене в м. Маріуполі, повний текст складено 16 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства СК «Альфа Страхування» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати неправомірним дії Приватного акціонерного товариства СК «Альфа Страхування» по відмові у визнанні факту страхового випадку та у виплаті страхового відшкодування, а також зобов’язати відповідача визнати страховим випадком дорожньо-транспортну пригоду.

В обґрунтування позову посилався на те, що в 2015 році він уклав з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу Toyota Venza. 13 січня 2016 року в с. Сартана відбулась ДТП з участю застрахованого транспортного засобу внаслідок чого автомобіль було пошкоджено про що він повідомив страхову компанію по телефону цього ж дня. Однак, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв’язку із повідомленням страхувальником неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, а також через те, що договір страхування не діє в зоні проведення антитерористичної операції. Такі дії відповідача вважав незаконними, оскільки наданий страховиком висновок спеціаліста є недостовірним через те, що його автор особисто не оглядав автомобіль та місці ДТП та не досліджував всі об’єкти безпосередньо. Також зазначав, що підписував договір страхування на одному аркуші в якому не було умов про зону антитерористичної операції. Селище Сартана, де відбулась ДТП, не відноситься до зони АТО, та на момент пригоди була підконтрольна органам державної влади. При укладанні договору страхування із рішенням СБУ про включення с. Сартана до списку населених пунктів, де проводилась АТО, позивача не знайомили. Факт настання страхового випадку підтверджується наданими доказами.

Під час розгляду справи позивач доповнив обґрунтування позову та вказав, що з іншою частиною договору, на яку посилається страхова компанія, він не ознайомлювався та не підписував. Надана відповідачем угода не відповідає вимогам закону за формою та не містить обов’язкових реквізитів, дати договору, назв сторін, прізвища ОСОБА_2 В договорі немає посилань на постанову Кабінету Міністрів України, якою встановлено перелік населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Відповідач не ознайомлював ОСОБА_2 із вказаним нормативним актом та переліком населених пунктів, де не поширюється дія договору, не ознайомив із умовами страхування, що є порушенням вимог ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про страхування» у разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Укладений ОСОБА_2 договір страхування та його умови, а також внесені зміни щодо обмежувальних зон дії не були погоджені із Уповноваженим органом. На підставі зазначеного просив не враховувати вказані договірні обмеження та вважати їх нікчемними, а випадок визнати страховим.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності надання ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку або про обставини настання страхового випадку, які б впливали на визнання події страховою, та визнав обґрунтованою відмову страховика у виплаті страхового відшкодування в зв’язку з настанням страхової події на території проведення антитерористичної операції.

16 травня 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вважав нікчемною умову договору страхування щодо обмеження його дії на території проведення антитерористичної операції, оскільки ця умова є незаконною, а висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам ч. 1 п. 5 ст. 3, ч. 1 п. 1 ст. 988, ст. 13, ст. 627, ст. 6, ч. 1 ст. 980 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 17 «Правил страхування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6, які просили скаргу задовольнити, пояснення представника Приватного акціонерного товариства СК «Альфа Страхування» ОСОБА_7, який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Toyota Venza», державний номерний знак НОМЕР_1.

11 вересня 2015 року він застрахував у ПрАТ СК «Альфа Страхування» майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням вказаним автомобілем, за договором добровільного страхування наземного транспорту № 046.0903348.412.

13 січня 2016 року о 01 год. 00 хв. в смт. Сартана Іллічівського району м. Маріуполя з участю застрахованого транспортного засобу сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

13 січня 2016 року ОСОБА_2 повідомив телефоном, а 14 січня 2016 року направив на адресу відповідача повідомлення про страховий випадок.

У виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту було відмовлено із посиланням на те, що заявлена страхувальником подія не є страховим випадком.

За змістом п. 8 частини ІІ договору добровільного страхування наземного транспорту від 11 вересня 2015 року, договір діє стосовно страхових випадків за КАСКО, що сталися в межах території, яка визначена в частині І договору. Такою може бути територія України за винятком зон бойових дій та військових конфліктів, районів проведення антитерористичної операції. Незаконно окупованих та/або відчужених територій, в тому числі території Автономної Республіки Крим, якщо інше не передбачено в частині І договору.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення цієї статті кореспондується з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» обов’язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто, положення наведених норм права нерозривно пов’язують момент виникнення обов’язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію відповідне рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції – це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено смт. Сартана. Отже, відповідно до приписів чинного законодавства смт. Сартана, на території якого сталася дорожньо-транспортна пригода із застрахованим транспортним засобом, є частиною території України де триває антитерористична операція.

З огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням договірних положень, якими не визнаються страховими випадками події, що сталися на території проведення антитерористичної операції, бойових дій або військових конфліктів, заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-1237гс15 від 27 січня 2016 року.

Крім того, чинним законодавством не забороняється обмежувати дію договору страхування на певну територію а тому доводи апеляційної скарги про нікчемність цих умов договору є безпідставними.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода не може бути підставою для виникнення в ПрАТ СК «Альфа Страхування» зобов’язання з виплати страхового відшкодування ОСОБА_2, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2018 року.

Судді В.М. Барков

ОСОБА_8

ОСОБА_1