Постанова № 74983968, 27.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/4652/17 Номер провадження 22-ц/775/823/2018

Суддя доповідач Никифоряк Л.П

Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 27

_________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області колегією суддів у складі:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Глушка С.Г.

розглянувши відкрито в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області в м. Бахмут справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» до ОСОБА_3 за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ ВІ ДІ-Маркет» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків нікчемності правочину, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_3, через представника ОСОБА_4 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року, –

В С Т А Н О В И В:

В позові пред’явленому до суду 07 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокомерц-Україна» /надалі Банк/ просило суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки, недійсність якого встановлена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон) та визнати за Банком права іпотеки на нежиле приміщення (колишню квартиру) 51 в будинку 46 провулку Стадіонному в м. Гірник м. Селідове Донецької області.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року позов задоволено. Суд зробив висновок про те, що підтверджені обставини з приводу невідповідності Договору про припинення (розірвання) договору іпотеки № 015-11-15/4 від 11 листопада 2015 року /надалі Договір про припинення (розірвання) Договору іпотеки/ вимогам пункту 1 частини 3 статті 38 Закону. Суд вважав що Договір про припинення (розірвання) Договору іпотеки жодних юридичних наслідків не створив, з огляду на що, визнав за Банком право іпотеки на нежиле приміщення (колишню квартиру) 51 в будинку 46 провулку Стадіонному в м. Гірник м. Селідове Донецької області що виникло на підставі Договору іпотеки укладеного 11 листопада 2015 року укладеного для забезпечення зобов’язань за кредитним договором укладеним між Банком та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі поданій через представника ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 просив скасувати заочне судове рішення та відмовити в позові повністю. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та не враховано що на момент прийняття рішення Банку з приводу припинення іпотеки за Договором іпотеки сукупна вартість забезпечення була достатньою для покриття заборгованості за кредитним договором, з огляду на що права Банку не порушувались.

Також заявник стверджував про невідповідність чинному законодавству висновків суду про необхідність погодження Банку з Фондом гарантування вкладів можливості припинення договору іпотеки, оскільки на час укладення Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки в Банку ще не було введено тимчасову адміністрацію.

Заслухавши доповідача, за відсутності позивача представник якого надав письмовий відзив, також за відсутності відповідача клопотання представника якого про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

11 листопада 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ ВІ ДІ-Маркет» та Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокомерц-Україна» уклали кредитний договір № 015-11-15, за умовами якого позичальнику відкрито кредитну лінію та погоджено максимальну суму кредиту що склала 50000000,00грн. які зобов’язався повернути із сплатою 25% річних до 10 листопада 2016 року /надалі Кредитний договір том І а.с. 20-32/.

Виконання зобов’язань за Кредитним договором забезпечено договором іпотеки № 015-11-15/4 укладеним 11 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокомерц-Україна» та ОСОБА_3 за умовами якого останній передав в іпотеку Банку нежиле приміщення (колишню квартиру) 51 в будинку 46 провулку Стадіонному в м. Гірник м. Селідове Донецької області /надалі Договір іпотеки том І а.с. 11-16/.

Постановою Національного банку України від 03 березня 2016 року запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» та на період здійснення особливого контролю призначено куратором ОСОБА_5 /том І а.с. 33-34/.

10 березня 2016 року Постановою Національного банку України ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів /том І а.с. 35-36/.

Згідно Наказу ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» від 15 квітня 2016 року № 60 визнано нікчемними правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме з 18 березня 2015 року по 18 березня 2016 року /том І а.с. 39/ в тому числі згідно Додатку 1 до Наказу Договір про припинення (розірвання) Договору іпотеки № 015-11-15/4 посвідченого 11 листопада 2015 року /том І а.с. 40/.

03 червня 2016 року ОСОБА_3 службою кур’єрської доставки Повідомлення про нікчемність правочину за адресою адресата не доставлено через його відсутність та відмову батьків отримати відправлення /том І а.с. 41-42/.

У даній справі відповідач не заперечував обставин укладення договору на умовах визначених в Кредитному договорі, також не оспорював обставини щодо фактичного отримання позичальником коштів в сумі 50000000,00грн.

Однак відповідач поставив під сумнів висновки суду щодо наявності юридичних (правових) підстав вважати Договір про припинення (розірвання) Договору іпотеки нікчемним, також вважав що хибним є висновок суду з приводу необхідності Банку погоджувати укладення Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки з відповідним куратором на момент його укладення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з’ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права.

В судовому засіданні підтверджені обставини щодо існування між Банком та ТОВ «ДІ ВІ ДІ-Маркет» кредитних взаємовідносин, що виникли на підставі Кредитного договору в якому сторони погодили істотні умови щодо розміру кредиту, строку виконання зобов’язання за договором, процентну ставку і порядок погашення кредитної заборгованості.

Та суд виходив з того, що є встановленими обставини щодо існування кредитної заборгованості за Договором кредиту в розмірі 37472266,13 грн., який сторони у справі не оспорювали.

Також ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29 червня 2017 року у справі про банкрутство визнано вимоги ПАТ «Банк Петрокомерц-Україна» до ТОВ «ДІ ВІ ДІ-Маркет» на суму 37472266,13 грн.

За змістом ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та згідно умов договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже вірний висновок суду з приводу того, що Банк укладаючи Договір про припинення (розірвання) Договору іпотеки № 015-11-15/4 від 11 листопада 2015 року фактично відмовився від власних майнових прав.

Позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину позивач повязував з тим що нікчемність Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки встановлена законом, є очевидною та не потребує доведення.

Згідно чинного законодавства, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсності не потрібно рішення суду /ч. 2 ст. 215 ЦК України/.

Із дійсного змісту наведеної норми вбачається, що у випадку нікчемності правочинів виявлення неправомірності дій осіб відбувається шляхом зіставлення правочину і вимог закону.

Частиною 2 статті 38 Закону /в редакції згідно із Законом України від 16.07.2015 року/ передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, за змістом пунктом 1 частини 3 якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк відмовився від власних майнових вимог.

Отже суд дав належну правову оцінку про нікчемність правочину Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки.

Разом з тим, суд першої інстанції відреагував на аргументи відповідача щодо часткового виконання зобов’язання за кредитним договором та обґрунтовано вважав що дана обставина не має правового значення для вирішення спору.

Так само наявність іншого майна що передано Банку в забезпечення зобов’язань за кредитним договором сукупна вартість якого була достатньою для покриття заборгованості за кредитним договором є тільки припущенням сторони відповідача та не створює юридичного обов’язку в Банку щодо відмови від власних майнових прав і не являється вирішальною для результатів розгляду справи.

Отже з мотивів правового захисту прав Банку суд першої інстанції обґрунтовано вважав що не має практичної доступної для позивача можливості виправити встановлені в даній справі порушення в інший спосіб ніж застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину Договору про припинення (розірвання) Договору іпотеки та визнати за Банком право іпотеки на нежиле приміщення (колишню квартиру) 51 в будинку 46 провулку Стадіонному в м. Гірник м. Селідове Донецької області.

Фактично доводи апеляційної скарги щодо обмеження права відповідача на доступ до суду за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в заяві про скасування заочного рішення та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Матеріали цивільної справи містять належні докази щодо повідомлення відповідача та інших учасників судового процесу про дату, час і місце судового засідання у спосіб визначений чинним цивільним процесуальним законодавством. Відповідачу створені судом умови для перегляду заочного рішення суду за його заявою, також через ОСОБА_3, через представника ОСОБА_4 реалізував гарантоване йому нормами процесуального права право на апеляційне оскарження такого рішення.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства та особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Судді: