Постанова № 74983368, 27.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 справа № 905/19/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 – т.в.о. керівника за наказом №0607-1/18 від 07.06.2018р; від відповідача: не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 24.04.2018р. (повний текст підписано 25.04.2018р.) у м. Харкові у справі №905/19/18 (суддя Лейба М.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», м. Павлоград Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», м. Добропілля Донецької області про стягнення 922509,73грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», м. Павлоград Дніпропетровської області (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», м. Добропілля Донецької області (далі – Відповідач) з вимогами про стягнення 106501,97грн., у тому числі: 90000,00грн. основної заборгованості з оплати поставленої продукції за договором поставки №1626-КД від 09.12.2015р., 5433,15грн. – пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.03.2017р. по 28.10.2017р., 6670,16грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 21.03.2017р. по 20.12.2017р. та 4398,66грн. - інфляційної індексації за період з квітня по листопад 2017р.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.01.2018р. відкрито провадження у справі №905/19/18 та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. В перебігу розгляду справи Позивач своєю заявою (а.с.а.с.45,46) збільшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача 922509,73грн., у тому числі: 731076,00грн. основної заборгованості з оплати поставленої продукції за договором поставки №1626-КД від 09.12.2015р., 93830,75грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.03.2017р. по 28.10.2017р., 19721,50грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 21.03.2017р. по 20.12.2017р. та 77881,48грн. – інфляційної індексації за період з квітня по листопад 2017р.

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2018р. (повний текст підписано 25.04.2018р.) у справі №905/19/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» були задоволені в повному обсязі.

5. Означене рішення місцевого суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту безпідставного ухилення Відповідачем від здійснення оплати заборгованості за продукцію, отриману від Позивача на підставі договору поставки №1626-КД від 09.12.2015р. та правомірним нарахування на означену суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційної індексації. Так, суд відхилив доводи Відповідача щодо неможливості здійснення ним оплати через захоплення підприємства, як недоведені, зазначив, що відсутність у боржника коштів не може вважатися форс-мажорною обставиною згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, що узгоджується також зі спеціальною нормою ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України. Також суд дійшов висновку про недоведеність Відповідачем причинно-наслідкового зв’язку між обставинами захоплення підприємства і простроченням ним виконання грошового зобов’язання зі здійснення безготівкових розрахунків на контрольованій Україною території, що унеможливлює застосування ст.ст.607, 617 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про можливість стягнення заборгованості, пені, інфляційної індексації та 3% річних.

ІІ. ОСОБА_7 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

6. Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2018р. у справі №905/19/18 скасувати.

7. Підставами для задоволення означених апеляційних вимог Відповідач зазначає залишення місцевим судом поза увагою, що:

7.1. виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу» знаходяться на неконтрольованій Україною території, отже проведення антитерористичної операції, як форс-мажорна обставина, негативно впливає на господарську діяльність останнього починаючи з 14.04.2014р. (Указ Президента України №405/2014);

7.2. 15.03.2017р. Енергохолдинг «ДТЕК», до складу якого входить Відповідач, розмістив повідомлення про втрату контролю над всіма своїми підприємствами на неконтрольованій українською владою території в результаті насильницького захоплення та «інвентаризації майна» підприємства, за фактом чого Головним управлінням Національної поліції у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12017100000000152. Тобто з 15.03.2017р. доступ Відповідача до документів підприємства був відсутній, що також підтверджується сертифікатом ТПП України №7633 від 19.06.2017р.

Залишення поза увагою суду означених обставин порушує право Відповідача на справедливий суд та свідчить про порушення місцевим судом ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

7.3. встановлений судом строк виконання грошових зобов’язань за видатковою накладною №12138 від 13.12.2016р., №12281 від 28.12.2016р. та №01201 від 20.01.2017р. настав вже після захоплення майнового комплексу Відповідача та пов’язаного з цим настанням обставин форс-мажору, що свідчить про неможливість виконання таких грошових зобов’язань та необхідність застосування ст.607 Цивільного кодексу України, яка місцевим судом застосована не була;

7.4. рішення суду в частині не врахування поданого Відповідачем сертифікату ТПП України №7633 від 19.06.2017р. прийняте без врахування ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» згідно з якою протягом терміну дії цього закону єдиним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань є саме сертифікат ТПП, а також ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»;

7.5. місцевим судом безпідставно не враховано рішення Добропільського міськрайонного суду у справі №227/1915/17 від 07.12.2017р. та у справі №227/1914/17 від 13.12.2017р., які набрали законної сили, щодо обставин форс-мажору стосовно підприємства Відповідача, що є порушенням ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

8. 08.06.2018р. Позивачем (в межах визначеного апеляційним судом строку) наданий відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.139-140), за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає що:

- Відповідач жодним способом не повідомив Позивача про настання для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) у розумний строк та не надав відповідний документ ТПП чи іншого компетентного органу, у якому вказаний характер форс-мажорних обставин, їх наслідки, тривалість, чим позбавив себе права послатися на ці обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань.

- надані Відповідачем сертифікати ТПП України, як доказ правомірного прострочення виконання зобов’язань за договором поставки №1626-КД від 09.12.2015р., не мають жодного відношення до неможливості виконання зобов’язань за цим договором поставки (сертифікат ТПП України №2886/05-4 від 05.09.2014р. засвідчує настання обставин непереборної сили з 14.04.2014р. виключно при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов’язкових платежів, сертифікат ТПП України №7633 від 19.06.2017р. виданий щодо обов’язку (зобов’язання) обчислити суми екологічного податку за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, а саме за І квартал 2017р.).

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

9. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

10. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

11. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського судуна момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

12. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 16.05.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3О і ОСОБА_2

13. Враховуючи викладене в п.п.9-12 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

14. Ухвалою від 17.05.2018р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/19/18, а ухвалою від 11.06.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 27.06.2018р. об 14.00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду.

15. Фіксація судового засідання здійснювалась апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

16. У судовому засіданні 27.06.2018р. представник Скаржника попри належну обізнаність про час і місце судового розгляду, без пояснення причин не з’явився, що, за висновком судової колегії не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Представник Позивача підтримав викладені у відзиві заперечення проти аргументів апеляційної скарги.

17. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

18. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 09.01.2015р. між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу» (в редакції додаткової угоди від 20.05.2016р. (а.с.62) (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» (Постачальник) укладено договір №1626-КД (договір - а.с.а.с.9-14), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник в порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов’язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплати продукцію, що поставляється у його власність у відповідності до умов даного договору.

19. У п.4.1 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, якісними характеристиками та у строки, які узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п.4.2 договору, умовами поставки продукції є DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, що містяться в даному договорі та/або відповідних специфікаціях до нього.

20. Згідно з п. 4.3 договору, в якості доказу поставки Постачальник зобов’язаний надати Покупцю (його уповноваженому представнику) наступні товаросупровідні документи:

- рахунок-фактуру,

- видаткову накладну,

- залізничну або товарно-транспортну накладну (в залежності від виду транспорту),

- сертифікат якості та/або паспорт,

- сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов’язковій сертифікації),

- інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачені),

- технічну документацію, передбачену п.2.3. даного договору.

Товаросупровідні документи, обумовлені вище, Постачальник зобов’язується надати Покупцю (його уповноваженій особі) в паперовому вигляді одночасно з передачею продукції. Відмітка Покупця (його уповноваженої особи) про отримання продукції у видатковій накладній є доказом отримання Покупцем вищевказаних товаросупровідних документів.

Крім цього, як встановлено в п.4.4 договору, в разі поставки продукції без товаросупровідних документів, що тягне за собою неможливість здійснити приймання за кількістю, якістю, асортименту, комплектацією, Покупець має право відмовитись від приймання продукції. В такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.4 договору.

21. Відповідно до п.4.5. договору датою поставки продукції при постачанні автомобільним транспортом вважається дата, вказана представником Покупця на видатковій накладній, а при наявності тільки підпису представника Покупця – дата виписки Постачальником видаткової накладної. Датою поставки продукції при постачанні залізничним транспортом вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце призначення поставки).

22. Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 30000000,00грн., з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на то органу управління Покупця.

Ціни на продукцію, яка постачається Постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

23. Розрахунки за продукцію, як встановлено в п.5.3 договору, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п’яти) робочих днів після закінчення 90 (дев’яностого) календарного дня, який обчислюється з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого Покупцем рахунку-фактури та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених п.4.3. даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

24. Відповідно до п.6.8. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, однак не більше 15% від вартості не своєчасно оплаченої продукції.

В свою чергу, як було встановлено у п.7.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором, якщо це стало наслідком непереборної сили – стихійного лиха, війни, блокади, управительських рішень та т.п. обставин, що не залежать від сторін та їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання договору.

Водночас, за змістом п.п.7.3. – 7.5. договору сторона, відносно якої склалися форс-мажорні обставини, під загрозою втрати права подальшого посилання на них як на підставу звільнення від відповідальності, зобов’язання в розумні строки письмово повідомити іншу сторону з наданням підтверджуючого документу Торгово-промислової палати, в якому має бути вказано характер форс- мажорних обставин , їх наслідки та тривалість.

25. Згідно з п.п.8.1, 8.2 договору, він вступає в силу з 09.01.2015р. за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов’язань, строк дії договору встановлюється до 31 грудня 2016 року включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов’язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов’язань.

26. Згодом сторонами були підписані додаткові угоди (а.с.62): від 05.06.2015р. (якою були змінені реквізити сторін) та від 20.05.2016р. (якою преамбулу договору викладено в іншій редакції, у зв’язку із зміною найменування Покупця на «Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу»), та від 08.09.2016р. (а.с.63) про зміну умов поставки за специфікаціями від 02.11.2015р., 10.11.2015р. та 02.03.2016р.

27. Місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору було підписано специфікації від 18.10.2016р. на суму 295104,00грн., від 11.10.2016р. на суму 186552,00грн. та від 29.01.2016р. на суму 249420,00грн. (а.с.а.с.15, 18, 21).

27.1. Відповідно до специфікації від 18.10.2016р. передбачено, що Постачальник здійснює поставку продукції на суму 295104,00грн. Покупцю на умовах доставки: місце призначення поставки - DDP («Інкотермс-2010») м. Павлоград, вул. Тернівська, 5.

Згідно з п.5 специфікації від 18.10.2016р., розрахунки за продукцію, яка постачається Постачальником по даній специфікації, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п’яти) робочих днів після закінчення 90 (дев’яностого) календарного дня, який обчислюється з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених договором. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що продукція, поставка якої була передбачена означеною специфікацією, була отримана 13.12.2016р. за видатковою накладною №12138 (а.с.16) уповноваженим представником Відповідача - ОСОБА_8 (довіреність №1335 від 12.12.2016р. - а.с.17) без зауважень та заперечень. Означений факт підтверджується також наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 13.12.2016р. (а.с.72).

27.2. Як вбачається зі специфікації від 11.10.2016р., Постачальник здійснює поставку продукції на суму 186552,00грн. Покупцю на умовах доставки: місце призначення поставки - DDP («Інкотермс-2010») м. Павлоград, вул. Тернівська, 5.

Згідно з п.5 специфікації від 11.10.2016р., розрахунки за продукцію, яка постачається Постачальником по даній специфікації, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п’яти) робочих днів після закінчення 90 (дев’яностого) календарного дня, який обчислюється з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених договором. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Продукція, поставка якої була передбачена означеною специфікацією, була отримана 28.12.2016р. за видатковою накладною №12281 (а.с.19) уповноваженим представником Відповідача - ОСОБА_9 (довіреність №1292 від 01.12.2016р. - а.с.17) без зауважень та заперечень. Означений факт підтверджується також наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №Р12281 від 28.12.2016р. (а.с.73).

27.3. Крім цього, відповідно до специфікації від 29.12.2016р., Постачальник здійснює поставку продукції на суму 249420,00грн. Покупцю на умовах доставки: місце призначення поставки - DDP («Інкотермс-2010») м. Павлоград, вул. Тернівська, 5.

Згідно з п.5 специфікації від 29.12.2016р., розрахунки за продукцію, яка постачається Постачальником по даній специфікації, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п’яти) робочих днів після закінчення 90 (дев’яностого) календарного дня, який обчислюється з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених договором. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Продукція, поставка якої була передбачена означеною специфікацією, була отримана 20.01.2017р. за видатковою накладною №01201 (а.с.22) уповноваженим представником Відповідача - ОСОБА_9 (довіреністю №108 від 20.01.2016р. - а.с.17) без зауважень та заперечень. Означений факт підтверджується також наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №Р20201 від 20.01.2017р.р. (а.с.73).

Таким чином, Позивачем у власність Відповідача було поставлено продукцію на загальну суму 731076,00грн., яка наразі залишається несплаченою.

28. З огляду на несплачену Відповідачем означену суму заборгованості, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» звернувся з відповідними позовними вимогами до суду (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог), нарахувавши на означену суму заборгованості пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.03.2017р. по 28.10.2017р., 3% річних за період з 21.03.2017р. по 20.12.2017р. та інфляційної індексації за період з квітня по листопад 2017р.

29. Вказані в п.п.18-28 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються, так само як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення Відповідачем оплата суми отриманої від Позивача продукції за видатковими накладними №12138 від 13.12.2016р., №12281 від 28.12.2016р. та №01201 від 20.01.2017р. в межах договору поставки №1626-КД від 09.12.2015р. в сумі 731076,00грн. та нарахованих на неї стягуваних сум.

30. Своєю чергою, як на підставу звільнення від виконання зобов’язань, Відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин, що засвідчуються сертифікатом (висновком) ТПП України про настання обставин непереборної сили від 05.09.2014р. вих.№2886/05-4 (а.с.36) та сертифікатом ТПП України №7633 про форс-мажорні обставини від 19.06.2017р. вих.№393/05-4 (а.с.37). Моментом настання означених обставин за сертифікатом №7633 вказано 13.03.2017р. та зазначено про їх продовження станом на 19.06.2017р. Означеним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для Відповідача щодо обов’язку обчислити сум екологічного податку, складення та подачі податкової декларації екологічного податку за базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу, а саме за І квартал 2017р., протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу ДФС України.

Також Відповідачем до матеріалів справи було залучено копії рішень Добропільського міськрайонного суду у справах №227/1914/17 та №227/1915/17 (а.с.а.с.85-98), в яких, на думку останнього, був встановлений факт настання форс-мажорних обставин.

31. Окрім того, за фактом блокування 13.03.2017р. господарської діяльності підприємства, Відповідач 15.03.2017р. звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с.а.с.39,40), яке 18.03.2017р. було внесено до реєстру кримінальних проваджень за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.206 Кримінального кодексу України (а.с.38).

32. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини сторін за договором №1626-КД від 09.01.2015р. місцевим судом кваліфіковані як такі, що стосуються поставки, що зумовило застосування положень 54 глави Цивільного кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

33. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб’єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

32. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов’язань з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», як Постачальником товару за видатковими накладними №12138 від 13.12.2016р., №12281 від 28.12.2016р. та №01201 від 20.01.2017р., які (зобов'язання) випливають з договору поставки №1626-КД від 09.12.2015р., та застосуванні наслідків прострочення такого виконання у вигляді стягнення нарахованих на суму заборгованості 3% річних, інфляційної індексації та пені.

34. Беручи до уваги правову природу укладеного договору поставки №1626-КД від 09.12.2015р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

35. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

36. Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання цих коштів в межах таких зобов'язань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.5 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обов'язку щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

37. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

38. Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

39. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, Відповідачем всупереч ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

40. З приводу доводів апеляційної скарги щодо необхідності застосування в даному випадку ст.607 Цивільного кодексу України та звільнення Відповідача від відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

40.1. Дійсно, окрім виконання зобов’язання належним чином, що передбачено ст.599 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст.203 Господарського кодексу України, законодавство передбачає можливість належного припинення зобов’язання і в інший спосіб, у тому числі і через неможливість виконання у разі виникнення обставин, за які жодна із сторін не відповідає.

Водночас, зважаючи на статус сторін цієї справи (суб’єкти господарювання), природу досліджуваних правовідносин як господарських у розумінні ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, переважному застосуванню в даному випадку в силу ч.2 ст.4 цього Кодексу підлягають саме його положення щодо припинення господарських зобов’язань неможливістю виконання.

Своєю чергою, ч.1 ст.205 Господарського кодексу України також передбачає можливість припинення господарського зобов’язання неможливістю виконання з виниклих обставин, за які жодна із сторін не відповідає, але не відміну від ст.607 Цивільного кодексу України, містить виключне застереження «якщо інше не передбачено законом».

40.2. Наразі, розглядуване зобов’язання з оплати наданих послуг за своєю сутністю є грошовим, а ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, яка правомірно була застосована місцевим судом, містить спеціальний (по відношенню до загальної норми ст.607 цього Кодексу) припис про не звільнення боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, як вірно було зазначено місцевим судом, безвідносно до наявності/доведеності або відсутності/недоведеності форс-мажорних обставин та моменту їх настання у співвідношенні із датами проведення розрахунків, відповідне грошове зобов’язання саме в силу специфічної природи грошей не може припинятися з наведеної підстави, що у повній мірі узгоджується із згадуваним вище виключним застереженням ч.1 ст.205 Господарського кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу, що висновок про неприпинення спірного грошового зобов’язання у повній мірі узгоджується із змістом домовленостей сторін у п.7.1 договору (п.24 цієї постанови), обов’язковість дотримання якого вимагає ст.629 Цивільного кодексу України.

41. Щодо надання Відповідачем сертифікату ТПП України №7633 від 19.06.2017р., на який останній посилається за текстом апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що і за змістом п.п.7.1. – 7.5. договору і відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, обставинами непереборної сили, наслідком яких виявилось неможливим належне виконання зобов’язання, є обставини, які одночасно є надзвичайними та невідворотними за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому, із змісту означеної норми випливає, що обов’язковим елементом встановлення/доведення звільнення боржника від відповідальності з цієї підстави, є причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати розглядуване зобов’язання (в даному випадку грошове зобов’язання зі сплати отриманої продукції).

Виходячи із змісту ч.4 ст.219 Господарського кодексу України необхідністю встановлення такого зв’язку між форс-мажорними обставинами та допущеним через них порушенням зобов’язання вимагається і відносно визначених за домовленістю сторін в договорі переліку відповідних обставин (як в даному випадку). Таким чином, сама по собі констатація/доведення існування таких обставин є необхідною, але недостатньою умовою для звільнення від відповідальності.

При цьому, як вірно зазначено Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, сертифікат ТПП України №7633 від 19.06.2017р. засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для Відповідача щодо обов’язку обчислити сум екологічного податку, складення та подачі податкової декларації екологічного податку за базовий звітний період.

42. Окрім того, доводи апелянта щодо констатації факту захоплення підприємства останнього не містять жодного обґрунтування того, що означений факт перешкоджає виконанню грошового зобов’язання перед Позивачем, тим більше, що відсутність у боржника коштів не може вважатися форс-мажорною обставиною згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, що узгоджується і із спеціальною нормою ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України.

З цього приводу колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та зазначає, що за змістом п.5.3 договору та п.5 специфікацій до нього, виконання розглядуваного грошового зобов’язання у розумінні ч.1 ст.198 Господарського кодексу України полягає у здійсненні безготівкового перерахування коштів з банківського рахунку Відповідача, зареєстрованого на контрольованій території Україні, на банківський рахунок Позивача, також зареєстрованого на контрольованій території України.

Наразі, матеріали справи не містять жодних відомостей про вплив захоплення розташованого на неконтрольованій території цілісного майнового комплексу Відповідача на можливість останнього на контрольований території розпоряджатися приналежними йому грошовим коштами на рахунках у функціонуючих на контрольованій території банківських установах.

43. Відтак, факт наявності обставин захоплення підприємства, який підтверджується як сертифікатом ТПП України №7633 від 19.06.2017р. (наявним в матеріалах справи сертифікатом (висновком) ТПП України про настання обставин непереборної сили від 05.09.2014р. вих.№2886/05-4) так і рішеннями Добропільського міськрайонного суду у справі №227/1915/17 від 07.12.2017р./№227/1914/17 від 13.12.2017р., не є самодостатньою підставою в даному випадку для відмови у задоволенні позову. Своєю чергою, наводячи оцінку цього факту в такому світлі, рішення Добропільського міськрайонного суду в силу ч.7 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не є обов’язковими для господарського суду.

44. При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання Скаржника на нібито припущення суду щодо можливості розпорядження належним йому майном на контрольованій Україною території, не тільки не впливають на можливість застосування обставин форс-мажору в якості підстав для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, але й навіть не усувають недоведеність за матеріалами справи безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між захопленням підприємства на неконтрольованій території та можливістю здійснення безготівкових розрахунків з Позивачем за допомогою банківських установ на контрольованій органами державної влади території України.

45. Зазначені Скаржником обставини безпідставно сприймаються ним як підстави для відмови в задоволені позовних вимогах, що, виходячи з характеру та природи заявлених вимог, було б несумірним з положеннями ст.1 Першого протоколу до ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. втручанням суду в права мирного володіння майном Позивача. Своєю чергою, в контексті положень ст.15 Господарського процесуального кодексу України такі обставини могли бути розглянуті в контексті ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України або п.2 ч.6 ст.238, ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, проте відповідні клопотання Відповідачем в період розгляду справи судом першої інстанції не заявлялись.

46. Враховуючи викладене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення розрахунку за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №12138 від 13.12.2016р., №12281 від 28.12.2016р. та №01201 від 20.01.2017р. на загальну суму 731076,00грн. на умовах передбачених п.5.3 укладеного договору та п.5 специфікацій до нього (протягом 5 робочих днів після закінчення 90 (дев’яностого) календарного дня, який обчислюється з дати поставки відповідної продукції, на підставі отриманого Покупцем рахунку). Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Початком виникнення заборгованості у Відповідача з оплати отриманого ним товару, як вірно було встановлено місцевим судом, відповідно до п.5 специфікацій та враховуючи дату отримана представником Відповідача продукції слід вважати:

- за видатковою накладною №12138 від 13.12.2016р. - до 20.03.2017р. (включно);

- за видатковою накладною №12281 від 28.12.2016р. – до 04.04.2017р. (включно);

- за видатковою накладною №01201 від 20.01.2017р. – до 27.04.2017р. (включно).

47. За змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.6.8 договору поставки №1626-КД від 09.12.2015р.

Перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.45 зворотна сторона) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення місцевим судом з Відповідача 93830,75грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.03.2017р. по 28.10.2017р., 19721,50грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 21.03.2017р. по 20.12.2017р. та 77881,48грн. інфляційна індексація за період з квітня по листопад 2017р., адже матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем прав Позивача на своєчасне отримання оплати за поставлену продукцію, за захистом яких останній звернувся до суду.

48. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

49. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», м. Добропілля Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2018р. (повний текст підписано 25.04.2018р.) у справі №905/19/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2018р. (повний текст підписано 25.04.2018р.) у справі №905/19/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_6 Донбасу», м. Добропілля Донецької області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 27.06.2018р.