Постанова № 74983344, 26.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018р. справа № 913/65/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5, адвокат, свідоцтво ПТ №1843 від 10.10.2017від відповідача:не з’явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід10.04.2018 року (повний текст складено та підписано 13.04.2018р. у м. Харків)у справі№913/65/18 (суддя Марченко Ю.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго», Первомайської міської ради, м. Золоте, Луганська областьпростягнення 1 939 043, 71 грн.ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте, Луганська область про стягнення пені в розмірі 1 220 851,45 грн., 3% річних у розмірі 113 789,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 604 402,88 грн., що загалом складає 1 939 043,71 грн. (а.с. 4-8).

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 14.02.2018р. розгляд справи №913/65/18 здійснено за правилами загального позовного провадження (а.с.2).

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.04.2018р. позов задоволено частково (а.с.90-96).

Стягнуто з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 3 % річні в сумі 113 789,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 393 430,88 грн. та судовий збір у розмірі 7 608, 30 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт несвоєчасного погашення відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014р.

Щодо часткового задоволення інфляційних витрат, суд частково задовольнив ці вимоги, оскільки позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки та перевіривши за допомогою програми «Юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», дійшов висновку про дійсний їх розмір у сумі 393 430,88 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції посилався на ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який встановлює мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО.

Суд зробив висновок, що нарахування пені на період дії мораторію є неправомірним з боку позивача.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні 1 220 851,45грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, а також відшкодувати судові витрати за рахунок відповідача.

Скаржник зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» через безпідставне наділення позивача статусом «енергопостачальної компанії», що не відповідає ліцензованій діяльності та статуту підприємства, яке здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених договорів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями через перебування у відпустці судді Стойка О.В., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О. судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №913/65/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та зобов’язано відповідача до 22.05.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. по справі №913/65/18 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 26.06.2018р. о 10-00 год.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника апелянта, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20077720), що підтверджується Статутом (а.с. 45-49).

Комунальне підприємство «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради є юридичною особою (ідентифікаційний код 32082152), що підтверджується безкоштовним запитом з ЄДР (а.с.53-55).

26.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (за договором–продавець) та Комунальним підприємством «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради (за договором–покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №2362/15-БО-20, згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1) (а.с. 18-23).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За визначеннями п.2.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 836,2 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2015 року – 179,071 тис. куб. м, лютий 2015 року – 163,265 тис. куб. м, березень 2015 року – 135,726 тис. куб. м, квітень 2015 року – 38,799 тис. куб. м, жовтень 2015 року – 60,548 тис. куб. м, листопад 2015 року – 107,603 тис. куб. м, грудень 2015 року – 151,188 тис. куб. м.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Як зазначено у п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За визначеннями п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розділом 5 сторони погодили ціну газу.

Пунктом 5.1 договору у редакції додаткової угоди №8 від 15.10.2015р. до нього визначено, що тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

За змістом п.5.2 договору у редакції додаткової угоди №11 від 25.11.2015р. до нього встановлено до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу – 6 474,00 грн.,тариф за транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами – 689,10 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 826,92 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 7 292,58 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 8 751,10 грн.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Розділом 6 сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Пунктом п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначено у п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору, сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю п’ять років.

Відповідно до пункту 11 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, за січень-квітень 2015р. та жовтень-грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

- у січні 2015р. – 131,851 тис.куб.м. на суму 1 010 194,89 грн.;

- у лютому 2015р. – 82,411 тис.куб.м. на суму 611 229,19 грн.;

- у березні 2015р. – 90,066 тис.куб.м. на суму 1 020 775,62 грн.;

- у квітні 2015р. – 28,496 тис.куб.м. на суму 273 568,44 грн.;

- у жовтні 2015р. – 49,819 тис.куб.м. на суму 443 654,13 грн.;

- у листопаді 2015р. – 78,757 тис.куб.м. на суму 688 788,56 грн.;

- у грудні 2015р. – 104,416 тис.куб.м. на суму 913 754,44 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за січень-квітень 2015р. та жовтень-грудень 2015р. на суму 4 961 965,27 грн. В матеріалах справи містяться довідки «Сальдо, Підприємство «Первомайськтеплокомуненерго КП» та «Операції по підприємству «Первомайськтеплокомунеенерго» з 01.01.2015р. по 30.11.2017р. на суму 4 961 965,27 грн., відповідно до яких вбачається несвоєчасне та повне погашення заборгованості відповідачем за спірний період (а.с. 42-44).

Оскільки відповідачем було несвоєчасно виконано зобов’язання зі сплати поставленого газу, це і стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Договір купівлі-продажу природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014р., що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спірним в даній справі є період з січня 2015р. по грудень 2015р.

Пунктом п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2015р. – 14.02.2015р.;

за лютий 2015р. – 14.03.2015р.;

за березень 2015р. – 14.04.2015р.;

за квітень 2015р. – 14.05.2015р.;

за жовтень 2015р. – 14.11.2015р.;

за листопад 2015р. – 14.12.2015р.;

за грудень 2015р. – 14.01.2016р.

За визначеннями п.3.4 договору, підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

З матеріалів справи вбачається, що за спожитий природний газ у січні-грудні 2015р. основний борг було погашено несвоєчасно, за рахунок власних коштів (а.с.43-44).

За приписами ст.625 ЦК України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 113 789,38 грн.:

-за зобов’язанням січня 2015р. на суму 25 013,99 грн. з 17.02.2015р. по 27.12.2015р.;

-за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 15 801,83 грн. з 17.03.2015р. по 23.12.2016р.,

-за зобов’язанням березня 2015р. на суму 29 151,79 грн. з 15.04.2015р. по 11.04.2016р.;

-за зобов’язанням квітня 2015р. на суму 7 481,26 грн. з 15.05.2015р. по 11.04.2016р.;

за зобов’язанням жовтня 2015р. на суму 5 350,15 грн. з 17.11.2015р. по 11.04.2016р.;

за зобов’язанням листопада 2015р. на суму 8 625,70 грн. з 15.12.2015р. по 28.08.2016р.;

за зобов’язанням грудня 2015р. на суму 22 364,66 грн. з 15.01.2016р. по 12.12.2016р.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про розмір цих вимог в сумі 113 789,38 грн., відповідає дійсності, а відтак заявлені 3% річних задоволені судом правильно.

Згідно ч.2 п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов’язання у загальній сумі 604 402,88 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2015р. на суму 311 890,46 грн. за період березень 2015р.-листопад 2015р.; за зобов’язанням лютого 2015р. на суму 118 704,02 грн. за період квітень 2015р.-січень 2016р., за зобов’язанням березня 2015р. на суму 55 954,67 грн. за період травень 2015р.-березень 2016р.; за зобов’язанням квітня 2015р. на суму 10 380,91 грн. за період червень 2015р.-березень 2016р.; за зобов’язанням жовтня 2015р. на суму 5 350 грн. за період листопад 2015р.-березень 2016р.; за зобов’язанням листопада 2015р. на суму 21 333,06 грн. за період січень 2016р.-липень 2016р.; за зобов’язанням грудня 2015р. на суму 76 326,69 грн. за період лютий 2016р.-листопад 2016р.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за допомогою програми «ЛІГА:ЗАКОН», суд апеляційної інстанції зазначає про те, що при перерахунку суми інфляційних витрат були виявлені арифметичні помилки, та погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, вважає здійснений перерахунок вірним та таким що відповідає періоду та базі нарахування, з урахуванням здійснених відповідачем оплат:

- за зобов’язаннями січня 2015 року на суму боргу 1 010 194,89 грн. за період прострочення березень-жовтень 2015 року складають – 288 102,07 грн.; за період листопад 2015 на суму боргу 901 317,51 грн. складають – 18 026,35 грн.;

- за зобов’язаннями лютого 2015 року на суму боргу 611 229,19 грн. за період прострочення квітень-листопад 2015 року складають – 111 929,10 грн., за період грудень 2015 на суму боргу 408 876,14 грн. складають – 2 862,13 грн., за період січень 2016 на суму боргу 232 122,50 грн. складають – 2 089,10 грн.;

- за зобов’язаннями березня 2015 року на суму боргу 1 020 775,62 грн. за період прострочення травень 2015-січень 2016 року складають – 55 628,52 грн., за період лютий 2016 на суму боргу 899 444,93 грн. складають – -3 597,78 грн. (мала місце дефляція), за період березень 2016 на суму боргу 362 835,48 грн. складають – 3 628,35 грн.;

- за зобов’язаннями квітня 2015 року на суму боргу 273 568,44 грн. за період прострочення червень 2015-березень 2016 року – складають – 10 380,91 грн.;

- за зобов’язаннями жовтня 2015 року на суму боргу 443 654,13 грн. за період прострочення грудень 2015-березень 2016 року – складають – 9 813,07 грн.;

- за зобов’язаннями листопада 2015 року на суму боргу 688 788,56 грн. за період прострочення січень 2016 року-березень 2016 складають – 10 341,22 грн., за період квітень 2016 на суму боргу 310 844,52 грн. складають – 10 879,56 грн., за період травень 2016-липень 2016 на суму боргу 103 187,21 грн. складають – - 206,48 грн. (мала місце дефляція);

- за зобов’язаннями грудня 2015 року на суму боргу 913 754,44 грн. за період прострочення лютий 2016-липень 2016 року складають – 35 714,30 грн., за період серпень 2016-жовтень 2016 на суму боргу 707 784,84 грн. складають – 30 692,73 грн., за період листопад 2016 на суму боргу 397 096,13 грн. складають – 7 147,73 грн.

Всього сума інфляційних нарахувань за вказаний період складає 393 430 грн. 88 коп.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 393 430 грн. 88 коп.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також позивачем була заявлена пеня в розмірі 1 220 851,45 грн.

Судом першої інстанції в своєму рішенні було відмовлено у задоволенні пені, яка була заявлена позивачем у розмірі 1 220 851,45 грн. за період з 17.02.2015р.-14.07.2016р., у зв’язку з набранням чинності з 07.02.2015 року Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають та території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. № 85-III, яким встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за договором припиняється з 07.02.2015р.

Згідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до спеціального витягу з сайту Міністерства юстиції України вбачається, що основним видом діяльності КП "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с. 53-55).

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Золоте Попаснянського району Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у Попаснянському районі Луганської області є загальновідомим фактом, який на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Стосовно доводів скаржника про безпідставне застосування місцевим судом до спірних правовідносин положень ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 п.2 ст.1 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» "гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річних обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

У п. 5 Статуту ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п. 6 названого Статуту).

Законом України “Про енергозбереження” встановлено, що "енергозбереження" діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурса і дія Закону України від 13.01.2015р. № 85-III розповсюджується на нього у повному обсязі.

Таким чином, висновок суду про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією, є правомірним.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 17.05.2016р. по справі №905/3184/15.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2018 року у справі №913/65/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2018 року у справі №913/65/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено та підписано протягом п’яти днів.

Головуючий О. О. Радіонова

Судді І. В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 4 прим.: 1 позивачу, 1 відповідачу, 1 у справу, 1 ГСЛО