Рішення № 74981783, 26.06.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/375/18

Провадження № 2/396/233/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря Корольової Ю.Г.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву №б/н від 28.10.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору сторони погодили відповідні базові процентні ставки за користування кредитними коштами, а також визначили відповідальність за порушення строків сплати плетежів.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 02.03.2018 року має заборгованість в розмірі 113863,10 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27.03.2018 року відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) в судове засідання сторін. Крім того, відповідачам у справі було надано п'ятнадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з'явився, подавши до суду відповідь на відзив відповідача, в якому заперечили доводи відповідача та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, пояснила суду, подавши суду письмове заперечення та пояснення, в якому позов не визнала в повному обсязі, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Представником позивача заявлялось клопотання про перехід із спрощеного провадження в загальне, проте будь-якими вагомими доводами клопотання не вмотивоване, суд не знайшов підстав неможливості розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, а тому у вказаному клопотанні судом відмовляється.

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановлено банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, "Правилами користування платіжною карткою" та “Тарифами Банку”, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві (а.с.8).

ПАТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг у разі невиконня зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку. Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно п.1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та /або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або в установленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.

Отже підписана анкета-заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, складає між відповідачем та банком договір, що підтверджується його підписом (а.с.8).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 02.03.2018 року має заборгованість за кредитом 113863,10 грн., яка складається з наступного: 6535,11 грн. заборгованість за кредитом; 97532,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3896,93 грн. - заборгованість за пенею та комісією; також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та надання банківських послуг, 500 грн. штраф (фіксована частина), 5398,24 грн. штраф (процентна складова).

З даного розрахунку також вбачається, що останній платіж відповідачем зроблено 28.02.2018 року 10,14 гривень, позов пред'явлено до суду 19.03.2018 року.

Відповідач у своїх поясненнях посилається на наступні обставини.

В провадженні суду знаходиться цивільна справа про стягнення заборгованості. Підставою позовних вимог вважає непогашення кредиту відповідачем, внаслідрк чого, згідно доводів позивача, станом на 02.03.2018 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом, по процентам за користування кредитом, нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та заборгованість по комісії за користування кредитом, всього у сумі 113863,10 грн. Позивач вважає за необхідне, як зазначено у позовній заяві, захистити своє право шляхом стягнення суми заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 28.10.2010 року. такі вимоги банку не грунтуються на нормах чинного законодавства та не підлягають задоволенню за їх недоведеністю та безпідставністю. За довадами позивача внаслідок несвоєчасного повернення вказаних кредитних коштів, до мене застосовуються штрафні санкції, прописані в тих же Умовах і правилах надання банківських послуг, які в загальному підсумку разом з кредитом складають 113863,10 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не підписувала та не погоджувалася на укладення договору отримання кредиту у розмірі 6100 грн. як зазначено в позовній заяві то в силу вимог закону про обов’язковість укладення кредитного договору в письмовій формі, підписання будь-яких заяв про встановлення кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік без досягненням згоди сторін щодо істотних умов кредитного договору та навіть без попередження про його укладення, не може свідчить про існування будь-яких кредитних відносин та зобов’язань між відповідачем та позивачем. Безпідставні нарахування штрафних санкцій та ознайомившись з позовною заявою, окрім вказаних незаконних вимог слід зазначити наступне, що жодних банківських розрахунків в період нібито підписаного відповідачем договору з позивачем 28.10.2010 року не наданого та відповідачу не відомо звідки саме було взято нарахування заборгованості в сумі 113863,10 грн. станом на 02.03.2017 рік. Відповідач не підписувала Умови та правилами надання банківських послуг та тарифи Банку, працівники позивача відповідача з ними не ознайомлювали. Отже вони не є складовою частиною договору. Отже, за недоведеності укладення кредитного договору та за відсутності кредитних зобов’язань ОСОБА_1 ненаданні позивачем належних та допустимих доказів на обгрунтування його позовних вимог, вважає позовні вимоги позивача такими що не підлягають до задоволення.

На сьогоднішній час оригінали документів «Приват Банком» так і не надано.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-240цс14 від 11.02.2015 року та Постанові №6-16 цс 15 від 11.03.2015 року, в яких однією зі сторін був ПАТ КБ «ПриватБанк», і які є обов’язковими до застосування всіми судами України, «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на умови кредитного договору не можна приймати як належний доказ, так як не наведено жодного доказу, що відповідач саме з такими умовами була ознайомлена та надала свою згоду. Та звідси випливає, що докази є неналежними, бо не містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.ст. 207,1055 ЦК України такий порядок кредитного договору не узгоджується із правилами укладення письмових правочинів.

Тому і вважає, що потрібно відмовити у позовних вимогах ПАТ КБ «Приват Банк».

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.95 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як вбачається із відзиву відповідача на позов, нею категорично заперечується факт укладення будь-яких угод із позивачем, у зв'язку з чим нею заявлялося клопотання про витребування оригіналу заяви на отримання кредиту від позивача, на що представник позивача повідомив, що оригінал заяви не зберігся, а тому відповідач позбавлена можливості переконатися у відповідності копії наданої заявки оригіналу.

Порядок завіряння копій визначено п.5.27 ДСТУ 4163-2003 затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року. Відповідно до п.5.27 зазначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

За наявності сумнівів в частині підписання відповідачем заяви від 28 жовтня 2010 року, ненадання суду оригіналу вказаної заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, в матеріалах справах не надано жодного оригіналу документів, а також відсутні копії документів, відповідно до вимог законодавства. Представник Банку не надав жодного документу, який би спростовував позицію відповідача – ОСОБА_1, що є безумовною підставою для відмови у позові.

Вказаний висновок суду підтверджується правовою позицією ВС від 30.01.2018 року (справа №161/16891/15-ц, провадження №61-517св18) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72348791

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 525-530,610,1054 ЦК України, ст.ст. 95, 141,258-261 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: В. І. Шепетько