Постанова № 74981413, 27.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/573/18

Провадження № 33/779/263/2018

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, на постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ :

Оскарженою постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 15 квітня 2018 року близько 10 год. 15 хв. в с. Перенівка Рогатинського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом Pegeot Expert, номерний знак НОМЕР_1, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовує такі вимоги тим, що вважає постанову суду першої інстанції у вказаній справі незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає дії працівника поліції щодо складання вказаного адміністративного протоколу незаконними та такими, що грубо порушують конституційні права ОСОБА_2 та встановлений порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення, внаслідок чого складений адміністративний протокол підлягає скасуванню.

Звертає увагу на те, що оформлення відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення було здійснено з грубим порушенням вимог КУпАП.

Посилається на те, що в порушення вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2009 р. N400/666, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2009 р. за N 931/16947), працівники поліції не надали ОСОБА_2 свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку технічного засобу, за допомогою якого потрібно було провести огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також не проінформували про порядок застосування технічного засобу, чим порушили п.2.3 і п.2.5 зазначеної інструкції.

Також ОСОБА_2 не були представлені документи, які підтверджували, що нібито наявний в працівників поліції технічний засіб дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, чим порушено п.1.6 вищевказаної Інструкції.

Вказує на те, що ОСОБА_2 не погоджувався пройти огляд в Рогатинському райвідділі поліції, оскільки йому не було надано документів, які б підтверджували, що наявний в працівників поліції технічний засіб дозволений до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, чим порушено п.1.6 вищевказаної Інструкції. Жодних визнавальних пояснень з приводу інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_2 не писав та своїм підписом не засвідчував та працівникам поліції неодноразово пояснював, що не перебував у стані сп’яніння та не вживав у той день алкогольних напоїв.

Окрім цього, пунктом 10 роділу ІІ даної Інструкції встановлено, що результати огляду на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення , до якого долучається акт огляду.

Як вбачається з матеріалів справи такого акту складено взагалі не було, оскільки в матеріалах міститься тільки протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 та відео зйомка проведена на місці зупинки транспортного засобу, а вже в райвідділі, що знову ж таки свідчить про грубе порушення процедури огляду та оформлення матеріалів про адмінправопорушення та тягне за собою визнання недопустимим доказом складеного з порушенням встановленого порядку протоколу про адмінправопорушення.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_2 керував 15.04.2018 року о 09 год. в с. Перенівка Рогатинського району, а в рішенні суду зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом о 10 год.15 хв. в с.Перенівка Рогатинського району.

В судове засідання апеляційного суду з'явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, захисник ОСОБА_3, якому роз’яснені права, передбачені ст. 271 КК України. Клопотань не заявлено.

ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з’ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп’яніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп’яніння.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суддя суду першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2017 року серії БД № 394172 від 15.04.2018 року (а.с. 1), відеозаписом, поясненнями поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15.04.2018 року.

Вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2018 року серії БД № 394172 (а.с. 1), ОСОБА_2 15 квітня 2018 року о 09 год.. в с. Перенівка Рогатинського району керував автомобілем НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп’яніння, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, та відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння в установленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В графі для пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначається: «Пояснення додається на окремій сторінці».

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – поліцейським Рогатинським ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_4, підписаний ним та особою, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2.

При складенні протоколу ОСОБА_2 роз’яснювалися його права і обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що є підпис особи.

Працівниками поліції у ОСОБА_2 вилучено посвідчення водія серії ХМА № 235574, видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТД 575417.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Тому доводи захисника відносно незаконних дій працівників поліції є безпідставними.

З приводу посилання захисника на те, що в протоколі про адмінправопорушення зазначено, що ОСОБА_2 рухався 15.04.2018 року о 09 год., а в рішенні суду зазначено, що апелянт керував транспортним засобом о 10 год. 15 хв. необхідно зазначити, що ця обставина є очевидною опискою, яка не є такою, що унеможливлює прийняття рішення в межах вказаного протоколу.

У вказаній частині рішення суду підлягає зміні, правильно необхідно зазначити час скоєння правопорушення – 09 година 15.04.2018 року.

Як вбачається з пояснень поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, зранку 15.04.2018 року ОСОБА_2, який керував автомобілем, не виконав їхньої вимоги про зупинку, не зважав на ввімкнені проблискові маячки на поліцейському автомобілі та звукові сигнали, тому вони його переслідували з м. Рогатина до с. Перенівка, де він зупинився перед своїм будинком. Під час спілкування з ОСОБА_2 виникли підстави вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп’яніння, однак запропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного спяніння на місці зупинки у них не було змоги, оскільки до цього місця зійшлися родичі та сусіди ОСОБА_2, які перешкоджали поліцейським, а тому доставили ОСОБА_2 в Рогатинське відділення поліції, де запропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу чи в медичному закладі, на що він відмовився.

З відеозапису, що долучений до матеріалів провадження, вбачається, як ОСОБА_2 в приміщенні Рогатинського відділення поліції поліцейські в присутності двох свідків неодноразово пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці чи в закладі охорони здоров’я, на що ОСОБА_2 не погодився.

З письмових пояснень ОСОБА_2, що містяться в матеріалах справи вбачається , що при його зупинці він алкоголю не вживав, так як хворіє і постійно приймає уролесан, тироксинн L 125 і краплі від серця.

Посилання апелянта на те, що в порушення вимог Інструкції працівники поліції не надали ОСОБА_2 свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку технічного засобу, а також не проінформували про порядок застосування технічного засобу, чим порушили п.2.3 і п.2.5 зазначеної Інструкції, є безпідставними та не можуть бути взяті судом до уваги.

За змістом п. 5 Розділу 2 Інструкції, саме на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, поліцейський надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. В матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 мав намір оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, висловлював вимогу про таке, і поліцейськими її було проігноровано. Відповідно необґрунтовано стверджувати, що спеціальний технічний засіб Драгер Алкотест 6810, який використовували працівники поліції, не мав сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки на час проведення огляду.

З відеозапису вбачається, що поліцейським за власною ініціативою надавались для огляду відповідні документи на технічний прилад, але ОСОБА_2 відмовився з ними ознайомлюватися.

Відомостей про те, що порушено ст. 266 КУпАП та приписи Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, не здобуто як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

У протоколі вказано про наступні ознаки алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 - нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини.

Так, оскільки у водія ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, працівник поліції мав право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.

Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З наведеного випливає, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгоди на проведення огляду у відповідному закладі охорони здоров'я, особа вважається такою, що відмовилася на вимогу працівника міліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, а тому поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, допитані в судовому засіданні поліцейські пояснили причини доставки особи до відділення поліції, оскільки неможливо було на місті зупинки освідчити особу через перешкоди сторонніх осіб.

Тому наявний на відеозапису факт пропонування пройти огляд у відділенні поліції неможливо визнати грубим, та таким, що робить огляд недійсним.

Досліджені докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв’язку підтверджують, що ОСОБА_2 на пропозицію працівника поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння як з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, так і у відповідному закладі охорони здоров'я, відповідно, поліцейський мав всі підстави скласти протокол про адміністративне правопорушення, а тому доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

З пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 відмовився пройти тест на стан сп’яніння як за допомогою спеціального технічного пристрою працівником поліції, так і в медичному закладі.

Крім того, дані про свідків та їх підписи містяться в протоколі, зі змісту якого також вбачається, що ОСОБА_2 засвідчив власноручним підписом те, що він зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про нього дані є правильні.

Наведене є підставою для висновку, що свідки поставили свої підписи у протоколі до того, як ОСОБА_2 отримав його копію, за відсутності інших відомостей.

У даному випадку для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП мають значення саме фактичні дані щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, оскільки огляд не проводився, у зв’язку з відмовою особи.

Також, доводи про те, що працівники поліції не складали жодних актів, які б були доказами винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, голослівні, оскільки документи, передбачені Інструкцією, а саме направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, акт медичного огляду з метою виявлення стану, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння (додатки 1-4 до Інструкції), заповнюють саме у разі згоди водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан сп'яніння, а не у випадку відмови від такого.

Посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не вживав алкоголю, перед тим, як сісти за кермо як підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, безпідставні, оскільки останньому ставилось у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, тобто порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, тобто порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Міркування захисника про те, що при формулюванні суті правопорушення поліцейським у протоколі повинен вказуватися п. 8 Порядку замість п. 2.5 Правил дорожнього руху теж є неспроможнім, оскільки саме згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху на водія покладено обов’язок на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп’яніння, а цей встановлений законом порядок і відображений у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Порядку.

Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_2, містять ознаки саме такого правопорушення.

Апелянт зазначає, що судом порушено вимоги ст. 33 КУпАП, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що аспекти, на які вказано у цій статті, досліджувалися та враховувалися.

В той час, згідно з ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, щодо наведених обставин, то такі враховуються, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП.

Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і є саме суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зважаючи на характер даного правопорушення, таке є грубим, тому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність у разі його вчинення, й не визначено можливості призначати покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Також, аналізуючи положення ч. 3 ст. 30 КУпАП та матеріали справи, також приходжу до висновку, що ОСОБА_2 не є особою, до якої позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись.

Таким чином, доходжу висновку, що у суду першої інстанції були законні підстави для накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів покарання.

Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, не вбачається.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги в частині неправильного встановлення часу скоєння правопорушення є слушними, а тому у вказаній частині постанова суду підлягає зміні, з встановленням правильно часу скоєння правопорушення як 09 година 15 квітня 2018 року, в решті постанову суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 задоволити частково.

Постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – змінити в частині встановлення часу скоєння правопорушення, визнати правильним час скоєння правопорушення як 09 година 15 квітня 2018 року, в решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло