Рішення № 74981374, 26.06.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/303/16-ц

Провадження № 2/353/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

за участю секретарів судових засідань - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6 та його представника – адвоката ОСОБА_7

третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області суду з позовом, в якому просив:

- Визнати недійсними: договір дарування земельної ділянки площею 0,1661 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6В, нотаріально посвідчений 22.12.2015 року за № 2490; договір дарування земельної ділянки площею 0,3388 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в урочищі «Біла» с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6В, нотаріально посвідчений 22.12.2015 року за № 2487; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6В, нотаріально посвідчений 22.12.2015 року за № 2484; договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по вул. Жураки, 52, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6В, нотаріально посвідчений 22.12.2015 року за № 2481;

- Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 на: земельну ділянку площею 0,1661 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 26255688101:05:002:0034; земельну ділянку площею 0,3388 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Біла» с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625688101:05:002:0035; земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625688101:05:002:0033; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по вул. Жураки, 52, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської;

- Встановити факт перебування в родинних відносинах між ним та ОСОБА_9, який помер 24.12.2015 року, між сином та батьком;

- Стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.12.2015 року помер його батько ОСОБА_9 Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, а тому він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Проте, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що право власності на належне батькові вищевказане нерухоме майно припинено 22.12.2015 року (за 30 годин до смерті). Вказані обставини викликали сумнівність в його волевиявленні, оскільки батько був онкологічно хворий та лікарями призначалось прийняття ним наркотичних знеболюючих. Зокрема, 22.12.2015 року його батько отримував медичну допомогу уролога, онколога, терапевта та швидкої допомоги, в ході якої йому кололи наркотичні знеболюючі для тамування болі, що стверджується медичними документами. Вказані препарати безпосередньо впливали на стан здоров’я хворого, його свідомість і оцінку своїх дій. Вважає, що вищевказані договори дарування та купівлі продажу підлягають визнанню недійсними, оскільки вільного волевиявлення у батька не було, вживання обезболюючих препаратів та наркотичних знеболюючих впливали на його психічний стан, на усвідомлення своїх дій та керування ними на час підписання договорів. Він є єдиним сином у батька, а тому та оформлення договорів дарування є незрозумілими для нього. Батько у ці дні був лежачо хворим, не виходив з дому, не займався збиранням документів для оформлення таких правочинів. До цього ж покійний був під наглядом його дружини ОСОБА_5, яка забезпечувала фізичний догляд батька. 21.12.2015 року вона повідомила йому про вкрай критичний стан здоров’я батька, у зв’язку з чим викликалась швидка допомога. 22.12.2015 року до 17 год. 30 хв. його дружина та донька були з батьком, який не виявляв жодних ознак стосовно оформлення будь-яких документів. Після чого дружина з донькою поїхали додому, а батько залишився один з сусідкою. Також з інформаційної довідки вбачається, що правочини оформлялись нотаріусом з 18 год. 18 хв. – часу державної реєстрації внесення змін до реєстру. Хто саме запрошував нотаріуса та хто такий ОСОБА_6 йому не відомо. Вказаними договорами відчуження майна порушено його право спадкоємця на майно померлого.

Крім цього, з метою оформлення спадщини за законом після смерті батька, йому необхідно підтвердити його кровну спорідненість з померлим, а саме встановити факт родинних відносин, оскільки на момент смерті батько значився як «Сенеджук Кароль Іванович», тоді як у його свідоцтві про народження батьком вказано «Синеджук Кароль Іванович». А тому, оскільки наявний спір про право, відповідна позовна вимога про встановлення факту перебування в родинних відносинах подається в одному позовному провадженні.

05.04.2016 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах (а.с. 55-56 ОСОБА_10 1).

20.04.2016 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів дарування та купівля продажу, а також про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_3 з наступних підстав. Весною 2015 року прочитавши оголошення про продаж житлового будинку та земельних ділянок в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області він зателефонував ОСОБА_9 та домовився про зустріч. В ході огляду майна та документів на нього він домовився з батьком позивача про продаж майна. Вони двічі проходили консультації у приватного нотаріуса ОСОБА_11 щодо зібрання необхідного пакету документів для оформлення договорів купівлі-продажу. В ході виготовлення покійним технічної документації із землеустрою, кошти, які він відклав для придбання вказаного майна, знадобились його сину. А тому, він пообіцяв продавцю, що продасть свій автомобіль та звернеться до нього з метою придбання житла та землі. До моменту смерті покійний телефонував йому та питався чи він продав авто. Останнього разу, за тиждень перед смертю, ОСОБА_9 запропонував зниження ціни на майно та вони домовились укласти відповідні договори. 22.12.2015 року в день укладення спірних договорів покійний був фізично слабким, але розумів всі свої дії, а його волевиявлення було беззаперечним. Що стосується посилань позивача на те, що ОСОБА_9 діяв під впливом важких наркотичних знеболюючих, які впливали на його психічний стан, то такі препарати йому рекомендовано і виписано на придбання саме 22.12.2015 року. В день укладення договорів покійний власноручно поставив свій підпис на договорах, а кошти за придбане майно він передав ОСОБА_9 особисто в руки. В день укладення договорів ОСОБА_9 у письмовому вигляді відмовився від перебування в стаціонарі. Посилання позивача на те, що його дружина постійно здійснювала фізичний догляд за батьком є неправдивими, оскільки позивач розлучений, а покійний постійно проживав з своєю цивільною дружиною ОСОБА_10. До цього ж сам позивач перебував в Америці, а з невісткою покійний не спілкувався. Крім цього, не повідомлення батьком позивача про намір продати своє майно не є підставою для визнання договорів недійсними. Тобто зміст укладених правочинів 22.12.2015 року виражає останню волю покійного, що підтверджують попередні домовленості з покійним, попередні консультації про продаж та підготовка пакету документів щодо продажу майна покійного (а.с. 84-86 ОСОБА_10 1).

10.11.2016 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_8 (а.с. 235-236 ОСОБА_10 1).

02.12.2016 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах було зупинено, у зв’язку з призначенням по справі посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с. 6-8 ОСОБА_10 2).

05.10.2017 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 24/2017 від 28.09.2017 року та метеріали цивільної справи № 353/303/16-ц (а.с. 146-162 ОСОБА_10 2).

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 06.10.2017 року цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах, була прийнята до свого провадження (а.с. 168-169 ОСОБА_10 2).

29.11.2017 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах (а.с. 198 ОСОБА_10 2).

29.11.2017 року представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 через канцелярію суду подала доповнення до позовної заяви, в якому зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному об’ємі, проте уточнила обгрунтування та підставу позову. Зазначила, що висновок експерта відображає немічний стан хворого ОСОБА_9 на час вчинення ним 22.12.2015 року нотаріальних дій по відчуженню його майна. Підписання договорів померлим вчинено під впливом тяжкої для нього обставини (виснажлива хвороба і необхідність затрат на лікування, лежачий стан, вживання препаратів опіїдного ряду, що впливали на його зосередженість і таке інше) і на вкрай невигідних умовах,чим скористалась друга сторона договору. За інших умов і відсутності тяжкої обставини померлим ОСОБА_9 правочини не були б вчинені взагалі або вчинені не на таких умовах. Вказане підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10, які ствердили, що в день підписання договорів не було проведено повний розрахунок, зокрема решту суми 1000,0 доларів відповідач ОСОБА_6 передав свідку ОСОБА_10 лише за декілька днів, яка не була стороною договору. При укладенні договорів не були оговорені істотні умови цих договорів, сума по всім договорам визначена загалом, а не окремо кожний, про розрахунок частинами за придбане майно не йшлось, передача коштів ОСОБА_12 не обговорювалась та в договорі не зафіксована. Дані обставини свідчать, що правочини укладались в порушення прав та інтересів покійного ОСОБА_9, в обставинах несприятливих для нього та під впливом тяжкої для нього життєвої ситуації, пов’язаної з хворобою і умовами свого проживання. Наміру позбавитись свого майна покійний не мав, а вартість цього майна по ринковим цінам перевищує вартість сум вказаних у договорах купівлі-продажу. Відповідач для покійного є сторонньою людиною і відчуження свого майна за договорами дарування в період відсутності коштів на лікування свідчить, що безпорадний стан померлого позбавив його можливості отримувати навіть фахову юридичну допомогу з цього питання. А тому, просить визнати спірні договори недійсними з підстав ст. 233 ЦК України, які вчинені особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Заявлені позовні вимоги, які викладені в первинному позові з врахуванням додаткового обґрунтування підтримує в повному обсязі (а.с. 187-190 ОСОБА_12 2).

06.02.2018 року представник відповідача ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 подав через канцелярію суду заперечення на доповнення до позовної заяви, в якому вказав, що доповнення до позовної заяви є безпідставними та в задоволенні позову слід відмовити. Свої заперечення обґрунтовував тим, що відсутні підстави про визнання спірних договорів дарування та купівлі-продажу недійсними з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, оскільки основними обставинами для цього є: наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин – хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Також необхідним критерієм визнання правочину недійсним, з вищевказаних підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв’язку між тими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Так, сторона позивача жодним чином не визначилась з підставами недійсності правочину, а саме спочатку стверджувала, що ОСОБА_9 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а потім послалась на тяжку обставину, що свідчить про надумані доводи та спростовується наступним. Так, покійний ОСОБА_9 свою волю відчуження свого майна виражав ще задовго до того, як загострилась хвороба, а саме розміщував оголошення в газеті «Злагода» 05.09.2015 року та 03.10.2015 року. Також більш ніж пів року інформація про продаж перебувала на сайті «ОЛХ», звідки про неї довідався відповідач. Критичний стан ОСОБА_9 виник саме в період загострення хвороби і описується в судово-психіатричній експертизі з точки зору дослідження психічного стану особи. Так, ОСОБА_9 лікувався в період з 24.01.2014 року по 15.02.2014 року в ОКОД та вдруге майже через 2 роки – 17.12.2015 року. Тобто протягом одного року та десяти місяців за лікарською допомогою не звертався, а в період загострення хвороби від госпіталізації відмовився, оскільки після проведених швидкою допомогою маніпуляцій стан хворого покращувався, що відмічено в картах виїзду бригади. До цього ж вказаний правочин не був спрямований на усунення або зменшення будь-яких тяжких обставин для ОСОБА_9, останній не погоджувався на стаціонарне лікування, був матеріально забезпечений, мав необхідні ліки, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між тяжкими обставинами та вчинення спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Також за тиждень до смерті ОСОБА_9 ходив на роботу та з 2001 року проживав з цивільною дружиною по вул. Галицька, 167/21, в м. Івано-Франківську до дня своєї смерті, а також 05.01.2001 року подарував свою квартиру АДРЕСА_1 своїй невістці ОСОБА_5, що також підтверджує факт відсутності передумов виникнення та існування тяжких обставин. У спірному будинку ОСОБА_9 не проживав та не був зареєстрованим, заповіту на свого сина не оформляв. Також у серпні 2015 року ОСОБА_9 оформляв технічну документацію з приводу землеустрою, що підтверджує його наміри на відчуження будинковолодіння не пов’язані з наявністю тяжких обставин (а.с. 9-12 ОСОБА_12 3).

02.03.2018 року представники позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні долучили до матеріалів справи відповідь на відзив (заперечення) щодо доповнення до позовної заяви, в якій вказано, що покійний ОСОБА_9 до дня своєї смерті тривало хворів онкологічним захворюванням, був оперований, постійно вживав лікарські та медичні препарати, перебував на обліку в Івано-Франківському обласному клінічному онкологічному диспансері. Покійний раніше був прописаний по вул. Галицькій, 167/20, в м. Івано-Франківську, однак квартира продана, та іншого житла окрім будинку в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області не мав. Оскільки він отримував медичну допомогу в м. Івано-Франківську, то винайняв квартиру по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську, де й помер. Його пенсії та коштів не вистачало на лікування, на необхідне харчування, на найм житла та організацію свого побуту. Позивач щомісячно передавав батькові кошти на ліки та продукти. У грудні 2015 року ОСОБА_9 надавалась щоденна медикаментозна допомога фаховими лікарями та станцією швидкої допомоги. 22.12.2015 року батько ОСОБА_9 отримував на дому медичну допомогу, йому кололи наркотичні знеболюючі, які впливали на стан його здоров’я та оцінку своїх дій. Посилання представника відповідача на те, що протягом 1 року та 10 місяців покійний не отримував медичної допомоги не відповідає дійсності. Також посмертною судово-психіатричною експертизою встановлено, що на 22.12.2015 року (день підписання договорів) стан ОСОБА_9 є виражено кахетичний – крайнє виснаження організму, загальна слабкість, зміна психічного стану хворого. З метою знеболення хворий приймав наркотичний енельгетик – налфубін, який впливає на вищі відділи головного мозку, гальмує умовні рефлекси, чинить виражену седетативну дію. Також свідок ОСОБА_10 приховала від родини покійного те, що на підписання спірних договорів були запрошені в квартиру нотаріус та відповідач, при цьому цього ж дня хворому введено препарат – морфій, оскільки покійного мучили нестерпні болі. Також свідок ОСОБА_10 підтвердила, що на час підписання договорів не вся сума була передана покійному, а через декілька днів відповідач доніс їй 1000,0 доларів США і вона взяла їх собі «бо заслужила». Також експертом встановлено, що на час підписання спірних договорів ОСОБА_9 виявляв ознаки хвороби симптоматика, яка полягає у вираженій слабкості, втомлюваності, в’ялості, виснаженості, апатії, важкості зосередження уваги, болях, зниження когнітивної продуктивності, емоційної лабільності. Вживання ОСОБА_9 медикаментозних препаратів, введення йому внутрішньом’язово ін’єкції морфіну з 17 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. могло вплинути на його психічний стан, могло викликати порушення його свідомості. Експертами не вдалось визначити неможливість розуміти свої дії та керувати ними ОСОБА_9, оскільки інформація застосування даного препарату у зазначений проміжок часу та стану експертного є суперечливою. Водночас встановлено перебіг подій, а саме немічний стан хворого ОСОБА_9, який вплинув на вчинення ним дій по відчуженню майна. Житловий будинок по вул. Жураки, 52, в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області було єдиним майном померлого, яке він не мав намір відчужувати. Вартість цього майна по ринковим цінам значно перевищує вартість суми зазначеної у договорі купівлі-продажу. А відчуження майна за договорами дарування відповідачу, як сторонній людині, у період відсутності коштів на лікування свідчить про безпорадний стан померлого та неможливості отримання юридичної допомоги. Позивач є єдиним сином померлого, який постійно допомагав батькові коштами на лікування. В силу свого стану здоров’я покійний батько був позбавлений можливості усвідомити укладення ним правочинів. Покійний ОСОБА_9 був під наглядом ОСОБА_5 та вона 21.12.2015 року повідомила позивача про погане самопочуття батька та виклик лікарів, які підтвердили критичний стан здоров’я. Отже при укладенні спірних договорів не були оговорені істотні умови цих договорів, була визначена загальна сума по всіх договорах, а не окремо за кожний; про розрахунок частинами не йшлось; передача коштів третій особі не оговорювалась та в договорах не зафіксована. Подана відповідачем газета стосовно нібито продажу покійним свого майна в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, не містить адреси розташування майна, що це майно саме належить покійному, номер мобільного телефону не належав покійному, а тому не заслуговує на увагу (а.с. 43-47 ОСОБА_10 3).

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України та згідно п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції 15.12.2017 року, встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти після набрання чинності даної редакції ЦПК України, тобто з 15 грудня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 виклала обставини зазначені в позовній заяві та доповненнях до неї, позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що після смерті ОСОБА_9 (24.12.2015 року) відкрилась спадщина на все належне йому майно. Його син ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак розбіжності у прізвищах, позбавляють його можливості оформити спадщину, а тому необхідно встановити факт родинних відносин між ними. Також було встановлено, що спадкове майно відчужено спадкодавцем ще за життя відповідачу. Вказує, що останні дні позивач не спілкувався з батьком. Об’єкти нерухомості батько відчужив та подарував зовсім сторонній людині – ОСОБА_6 Згідно документально медичної бази та судово-медичної експертизи, покійний ОСОБА_9 хворів, був на медикаментозних препаратах, які впливали на нервову систему. Останні два тижні покійний фізично не мав сил, а за тиждень до смерті взагалі не виходив з будинку. Всі документи, вартісну оцінку нерухомого майна робив син ОСОБА_10 Позивач неодноразово надсилав гроші на лікування батька, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. 22.12.2015 року на передодні підписання спірних договорів у батька була велика кількість лікарів, які виписували йому медичні препарати, в т.ч. морфін. ОСОБА_10 негайно поїхала в поліклініку та купила виписані ліки о 16 год. 30 хв., а також вкололи морфін ОСОБА_9 О 18 год. 00 хв. до покійного прийшов нотаріус з пакетом документів. Стан ОСОБА_9 був дуже тяжкий, про що знали лікарі, однак експерт не зміг визначити стан дієздатності, що тягне за собою наслідки коління морфіну. Після підписання договорів виявилось, що всі кошти були передані, однак сам відповідач казав, що не додав 1000,0 доларів США. Тобто при таких невигідних умовах укладення договорів та тяжких обставинах, які зумовили до цього, слід вважати спірні договори недійними та скасувати їх. Посилання відповідача на те, що покійний ОСОБА_9 хотів відчужити спірне майно, помістивши оголошення в газеті «Злагода», не слід приймати до уваги, оскільки вказаний у оголошенні телефон не належав покійному, а також не вказано адреси цього майна. На момент смерті батька ОСОБА_9 його син ОСОБА_3 перебував за кордоном, однак не втрачав контакту з батьком, передавав гроші та посилки. За батьком постійно здійснювався догляд, організовувалось його життя, оплачувались комунальні послуги, куплялись харчі, здійснювався найм житла у м. Івано-Франківську вартістю 1500,0 грн., а коли батько був лежачо хворим догляд здійснювала ОСОБА_10, яка за це отримувала кошти. Заповіт на ім’я позивача не оформлявся. В родині велась бесіда про те, що батько залишить синові будинок. В судових дебатах представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 ствердила зазначені нею раніше обставини, зокрема, стосовно того, що спірні договори були укладені на вкрай невигідних умовах, зокрема ОСОБА_9 був у поганому стані здоров’я; по всіх договорах була визначена загальна сума, а не окремо за кожний; про розрахунок частинами не йшлось; передача коштів третій особі не оговорювалась та в договорах не зафіксована; вартість проданого майна не відповідає ринковим цінам. Також, заслухавши звукозапис з поясненнями відповідача ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10, які були надані ними під час слухання справи в складі суду під головуванням судді Луковкіної У.Ю., встановлено розбіжність у наданих ними показах, зокрема, відповідач чітко зазначав, що сума продажу спірного майна була 5000,0 Доларів США, при цьому було передано 2000,0 Доларів США та 2000,0 Євро, а 1000,0 Доларів США він мав передати ОСОБА_9 пізніше, що свідчить про неповний розрахунок під час вчинення правочинів. Відповідач ОСОБА_6 під розписку, яку надав ОСОБА_10, зобов’язався повернути решту 1000,0 Доларів США. При цьому свідок ОСОБА_10 стверджувала, що сума 1000,0 Доларів США передана їй в якості винагороди. Тобто пояснення відповідача ОСОБА_6 в частині розрахунку по договорах, суперечать його поясненням, наданим під час розгляду справи судом у новому складі. Також вказала, що нотаріуса було попереджено про те, що ОСОБА_9 було вколено морфін, а тому нотаріус не мала права посвідчувати спірні договори, зважаючи на наявність чинників, які свідчили про безпорадній стан ОСОБА_9 та ускладнення його хвороби. Коштами, отриманими з продажу, ОСОБА_9 так і не розпорядився, однак ОСОБА_10 дані кошти віддала на погашення боргів, про існування яких жодних розписок не було, тобто розпорядилась ними сама. А тому, просила позов задовольнити, а також встановити факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_9 та спадкоємицем ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 виклала обставини зазначені в позовній заяві та доповненнях до неї, позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що на момент смерті її свекор ОСОБА_9 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, а у с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області він проживав лише у літній період. Позивач перебував за кордоном в США та бажав, щоб батько проживав разом з ним, зробивши йому відповідний виклик. У 2011 році позивач домовився про поміщення батька на облік в онкодиспансер. Також позивач відсилав батькові ліки, дієтичні добавки та знеболюючі препарати. ОСОБА_9 мав на праві власності нерухоме майно в с. Тарасівка Тлумацького району, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і три земельні ділянки. Останній рік перед смертю ОСОБА_9 сильно хворів, а грудень місяць був для нього критичний. До ОСОБА_9 неодноразово приїжджала швидка допомога та колола знеболюючі, а останнього дня було виписано морфін. За тиждень до смерті ОСОБА_9 ніде не виходив, проте відчужив відповідачу своє нерухоме майно. 22.12.2015 року вона з донькою двічі була в ОСОБА_9, який перебував в тяжкому стані. Вона їхала в поліклініку по рецепт та купила в аптеці морфін. Покійний марив, крутився на ліжку та був в поганому стані. Біля 17 год. ОСОБА_10 вколола ОСОБА_9 медичним препаратом, який подіяв через 30 хв. та ОСОБА_9 засинав. Після цього, вона покинула свекра, залишивши з ним доглядальницю ОСОБА_10, яка через 1,5 год. знову зробила укол ОСОБА_9 22.12.2015 року ОСОБА_9 не хотів поміщатись на стаціонарне лікування. 23.12.2015 року ОСОБА_9 також перебував у важкому стані, а 24.12.2015 року помер. А тому, вона зібрала речі, які напередодні купила для похорону, та поїхала займатись організацією похоронів. ОСОБА_9 нікому нічого не говорив про намір відчужити своє нерухоме майно. ОСОБА_9 за життя мав пенсію, був матеріально забезпечений та працював на роботі сантехніком, а також щомісячно отримував кошти від сина ОСОБА_3 в сумі 150-300 доларів США, які останній пересилав їй через «ПриватБанк», а вона в свою чергу передавала їх батькові. У 2001 році ОСОБА_9 подарував їй квартиру, яку вона продала та придбала трьохкімнатну квартиру. Вважає, що відповідач скористався безпомічним станом ОСОБА_9, оскільки останній не мав наміру продавати житловий будинок. В судових дебатах представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 ствердила зазначені нею раніше обставини, вказала, що спірні правочини були здійснені зі сторони ОСОБА_10 та ОСОБА_6 без згоди ОСОБА_9, користуючись його безпомічним станом, а тому просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити, з підстав зазначених у запереченнях на позов та у запереченнях на доповнення до позову. Зазначив, що заявлений позов є безпідставним, а позивач звернувся в суд з даним позовом, оскільки у нього є порушений інтерес, як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_9 Зокрема, позивач не був свідком обставин, про які зазначають його представники, оскільки він з 1999 року по день смерті батька був відсутній на Україні, перебував за її межами. Так, встановлено, що покійний з 2012 року хворів на рак простати та йому було зроблено операцію, після якої він був виписаний та не лікувався. 21.12.2015 року до ОСОБА_9 викликалась швидка допомога та йому було рекомендовано госпіталізацію, від якої останній відмовився. Згідно картки виїзду швидкої допомоги від 22.12.2015 року лікар описав об’єктивні дані, ясну свідомість та задовільний стан ОСОБА_9 Зазначає, що його довіритель став заручником обставин, оскільки оголошення про продаж спірного будинку в с. Тарасівка було розміщено ще на сайті «Сландо», тобто ОСОБА_9 мав попередній мотив відчужити будинок, який він використовував як дачу. ОСОБА_9 працював на роботі сантехніком, тобто стан його здоров’я дозволяв йому працювати по день його смерті. ОСОБА_9 викладав оголошення в газеті «Злагода» у вересні-жовтні 2015 року про продаж житлового будинку, після чого було погоджено вартість та укладено договір з відповідачем. Позивач та його представники спочатку стверджували, що покійний не розумів значення своїх дій під час укладення спірних договорів, але після проведення експертизи представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 змінила обставини обґрунтування позову. Зокрема, представник позивача зазначила, що людині потрібні були кошти на лікування, тому він відмовився від госпіталізації, а також спирається на висновок експертизи. Однак дане дослідження стосувалось періоду з 21.12.2015 року по 24.12.2015 року, коли відбулось раптове погіршення здоров’я. Нотаріус був присутній двічі. Покійний ОСОБА_9 знімав квартиру, однак проживав в «каптьорці», а отже мав право відчужити своє майно. Крім цього, відповідач не може бути відповідачем в частині вимоги встановлення факту родинних відносин, а позовна вимога про визнання права власності має пред’являтись до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна. Крім цього, покійний ОСОБА_9 знав, що робить та розумів значення своїх дій, оскільки в 2001 році також подарував квартиру своїй невістці ОСОБА_5 Тобто людина мала певні знання про відчуження нерухомого майна. Сума по спірному договору, яка зазначена в ньому, була така й виплачена. Про передачу грошей пізніше йому не відомо. Хто саме підготовляв документи для нотаріуса йому не відомо. В судових дебатах представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7 ствердив зазначені ним раніше обставини, вказав, що позов є безпідставним та таким що не підлягає до задоволення. Зокрема спірні договори вчинялись на добровільних умовах, нічим не підтверджено того, що ОСОБА_9 на той момент не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Відповідач не міг передбачити таких подій, до цього ж за 1-1,5 року до смерті ОСОБА_9, між ОСОБА_6, ОСОБА_9 та нотаріусом була домовленість стосовно купівлі-продажу спірного майна, до цього ж ОСОБА_9 публічно оголошував в пресі про намір продажу будинку. Розбіжностей стосовно вартості цього майна немає та питання оплати чи неоплати за договорами не є підставою для визнання цих договорів недійсними. Законодавством не передбачено, що особа, яка хворіє не має права укладати договори купівлі-продажу та дарування, тоді як вона має бути дієздатною. ОСОБА_9 на момент укладення спірних договорів не був визнаний недієздатним. Введення морфіну ОСОБА_9 викликало лише знеболюючий ефект. Крім цього, спірні договори були посвідчені нотаріусом, яка є службовою особою та перевірила волевиявлення продавця, умови договорів та переконалась, що перед підписанням договорів продавцю не вводились жодні препарати. Стосовно вимоги про встановлення факту родинних відносин зазначив, що ОСОБА_6 не може бути належним відповідачем по даній частині вимог, а також по частині вимог про визнання права власності, оскільки у такій категорії справ, що стосується спадкування, відповідачем має бути орган місцевого самоврядування.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити повністю. Зазначив, що, вийшовши на пенсію, він хотів придбати ділянку для ведення пасіки. В 2015 році він знайшов оголошення про продаж будинку в с. Тарасівка Тлумацького району. Після чого він поїхав оглянути будинок та зв’язався з ОСОБА_9 По приїзду туди, сусід покійного дав йому ключі, відкрив подвір’я та після огляду він вирішив придбати будинок. У квітні 2015 року він знову зустрівся з ОСОБА_9 та вони домовились, щоб нотаріус переглянув документи чи все в порядку. В травні 2015 року вони зустрілись з нотаріусом ОСОБА_11 та ОСОБА_9 сказав, що його жінка поїхала в Італію, а тому він продає будинок, щоб придбати квартиру. Також ОСОБА_9 сказав, що має земельну ділянку подалі від будинку, яку він подарує, якщо буде куплено будинок. У серпні 2015 року технічну документацію зробила фіктивна фірма, а тому ОСОБА_9 переробляв її та готував документи для продажу майна. У вересні 2015 року ОСОБА_9 сам приїхав до нотаріуса зі всіма документами. Оскільки у нього не вистачало коштів на купівлю будинку, він подзвонив ОСОБА_9 та сказав, що продасть автомобіль та здійснить у нього купівлю нерухомого майна. В свою чергу ОСОБА_9 подав оголошення в газету «Злагода» про продаж будинку. ОСОБА_9 дзвонив йому та сказав, що хтось хоче придбати лише землю, однак йому це не сподобалось. В грудні ОСОБА_9 подзвонив йому та запитав чи він бажає купити будинок. А тому, він зібрав гроші та прибув до ОСОБА_9 22.12.2015 року ОСОБА_10, до якої у ОСОБА_9 була довіра, викликала нотаріуса, яка, приїхавши, перевірила дієздатність ОСОБА_9 та поїхала оформляти договори. В 12 год. до ОСОБА_9 приїхав лікар, який запропонував йому стаціонарне лікування, від чого останній відмовився. В обід ОСОБА_9 перечитав документи та з нотаріусом було домовлено, що між 16 год. 30 хв. та 17 год. 00 хв. будуть укладатись спірні договори. В 17 год. 10 хв. він, нотаріус з помічником, та син ОСОБА_10 вже були у ОСОБА_9, який сидів, поздоровався та сказав: «дивіться як мене хвороба звалила». Нотаріус зазначила ОСОБА_9, що його сину у такому випадку нічого не дістанеться та уточнила у нього чи він перечитав договори. ОСОБА_9 перечитав договори і підписав їх. ОСОБА_9 свідомо все підписував, розумів значення свої дій. 21.12.2015 року згідно записів терапевта ОСОБА_9 кололи налбуфін 1-2 рази. Згідно висновку експертизи даний препарат не міг викликати порушення свідомості. Після укладення договорів, виходячи від ОСОБА_9, відповідач сказав, щоб ОСОБА_9 вкололи морфін, оскільки останній був дуже втомлений. Сума коштів, яка була зазначена у договорі купівлі-продажу, була повністю оплачена. Згідно записів лікаря швидкої допомоги, свідомість у ОСОБА_9 була ясною. Зазначив, що коли були написані чорновики договорів, то він був згідний на оплату митних зборів по чотирьох договорах, що становило більше 10000,0 грн. Однак, він погодився на умови ОСОБА_9, який сказав, що дарує частину майна, а частину треба купляти. Обговорену і зазначену суму, яка є в договорах, він оплатив. Оплачено було всю суму в доларах США і євро на вказану в договорах суму. Валюту було погоджено між ними по курсу, що діяв на момент укладення договорів. Нотаріус уточнила у ОСОБА_9 чи всі кошти передано по договорах, на що останній відповів, що гроші йому передано особисто в руки. ОСОБА_9 перерахував гроші та претензій у нього не було. Як саме ОСОБА_9 розпорядився коштами йому не відомо. В присутності ОСОБА_9 було передано технічну документацію на будинок та ключі. Після цього він поїхав до нотаріуса та у 18 год. 30 хв. отримав витяг з реєстру. Вказує, що даний продаж готувався на протязі року, а земельні ділянки подаровані ОСОБА_9 були як вподобання стосовно утримання пасіки. На даний час він доглядає за будинком та розмістив там пасіку. Додатково вказав, що передав на руки 5000 доларів США за купівлю-продаж нерухомого майна, землю ОСОБА_9 просто йому подарував. Всю суму коштів по договорах передав ОСОБА_9, а 1000 доларів США віддав ОСОБА_10 як із вдячності. Хто саме забрав примірник договору не знає, оскільки всі документи були в нотаріуса. Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання 22.06.2018 року та 26.06.2018 року не з’явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених ним у письмових запереченнях та усно висловлених під час розгляду справи, просив подальший розгляд справи та завершення її провести у його відсутності за участю його представника – адвоката ОСОБА_7

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з’явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала викладені заперечення відповідача та вказала, що спірне майно було придбане за спільні подружні кошти. Хто саме збирав пакет документів їй не відомо. Її чоловік ОСОБА_6 подзвонив їй та повідомив, що треба поїхати до нотаріуса з метою укладення договорів. Сума продажу була в Євро і доларах, однак всі питання вирішував чоловік, а тому вона не пам’ятає як саме вказано в договорах. Присутньою під час укладення договорів не була. Про факт, що чоловік доносив частину коштів ОСОБА_10, їй невідомо. Оформленням правочинів займався нотаріус, розташований по вул. Галицькій у м. Івано-Франківську. Вказаний позов порушує її права, оскільки це є їхнє з чоловіком спільне майно. В судових дебатах третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8 ствердила зазначені нею раніше обставини, вказала, що відповідач дотримав всі умови спірних договорів. Під час посвідчення їх нотаріусом ОСОБА_9 було роз’яснено порядок відчуження цього майна, на що ОСОБА_9 вказав, що його сину не потрібно це майно. Зазначила, що ніхто не міг передбачити коли саме ОСОБА_9 помре. Наявні обставини не перешкоджали ОСОБА_9 укласти спірні договори.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він знав покійного ОСОБА_9 22.12.2015 року йому подзвонила ОСОБА_5 та сказала, що ОСОБА_9 стало гірше та буде похорон. ОСОБА_10 – сусідка ОСОБА_9 доглядала за ним не безкоштовно. ОСОБА_5 сказала йому, що їде в місто шукати одяг для похорону та просила поїхати з нею в поліклініку за морфіном. Вони поїхали взяли рецепт, купили ліки та приїхали до ОСОБА_9 Зайшовши в квартиру, ОСОБА_5 відламала ампулу та вколола ОСОБА_9 медикамент внутрішньом’язево. Під час того, як ОСОБА_9 кололи ампулу з ліками, він не міг говорити, не впізнавав його та не реагував. Після цього вони поїхали в ритуальні послуги та порадились про подальші дії у випадку похорону. Цього ж дня десь о 16 год. 45 хв. ОСОБА_10 зателефонувала до ОСОБА_5 та повідомила їй, що вколола ОСОБА_9 другий укол морфіну, оскільки останньому стало гірше. Також ОСОБА_10 нічого не говорила, що хтось має прийти оформляти правочини. В його присутності швидку не викликали. З 23.12.2015 року на 24.12.2015 року ОСОБА_5 повідомила його, що ОСОБА_9 помер. ОСОБА_5 з метою передачі синові покійного ОСОБА_9 – ОСОБА_3 документів на спадкове майно, запитувала у ОСОБА_10 де саме ключі від будинку, що знаходиться у с. Тарасівка Тлумацького району, на що остання відповіла, що напевне у сусіда. На наступний день були поминки. Зі слів ОСОБА_10, ОСОБА_9 десь один-два тижні до 22.12.2015 року не міг самостійно пересуватись та впав як йшов до туалету. Син покійного – ОСОБА_3 передавав батькові посилки, гроші та ліки. Батько відмовлявся їхати до сина. ОСОБА_9 був матеріально забезпечений та про продаж будинку нічого не говорив, проживав на найманій квартирі в м. Івано-Франківську по вул. Галицькій, яку зняв його син ОСОБА_3 Тобто потреби у продажі будинку у нього не було. На найманій квартирі він був чотири рази та бачив, як за ОСОБА_9 здійснювала цілодобовий догляд ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що покійний ОСОБА_9 являється її дідусем, з яким вона була у хороших стосунках. В 2011 році у дідуся виявили рак та її батько ОСОБА_3 запропонував прооперувати його в Америці, однак дідусь відмовився та його прооперували в Україні. Дідусь жив в «каптьорці» та відмовлявся жити з нею та її матір’ю ОСОБА_5 Ця «каптьорка» була надана йому по роботі, у якій були ванна, пральна машинка, телевізор, ліжко опалення тощо. Останніх 2-3 місяці він жив по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську на найманій квартирі. Влітку дідусь хворів, ще ходив, але працювати вже не міг. Постійний догляд за дідусем здійснювала ОСОБА_10 19.12.2015 року їй подзвонив дідусь та сказав, що йому дуже погано, до нього приїхала швидка допомога, він спав та не було кому допомогти. 21.12.2015 року біля 10 год. 00 хв. дідусь подзвонив до неї, щоб ми з мамою до нього прийшли. Стан дідуся ОСОБА_9 був поганий, він крутився, говорити чітко не міг. Після цього мати відвела нас додому, а сама пішла купляти все необхідне для похорону дідуся. 22.12.2015 року десь біля 16 год. 00 хв. їй подзвонила мати і сказала, що вона була в поліклініці, не встигає взяти з аптеки ліки. Після цього вона підійшла до дідусевої квартири та одразу під’їхала мати ОСОБА_5 з ОСОБА_13 Зайшовши до діда, він крутився, здавалось ніби дивився крізь неї, не впізнавав її, не орієнтувався, був стомлений, перебував в поганому стані. Пробувши у нього 30 хв., вони пішли додому та через 1,5 год. мати подзвонила до ОСОБА_10, яка сказала, що вколола ОСОБА_9 морфін другий раз, оскільки останній крутився та йому було боляче. 23.12.2015 року вона не приходила до дідуся. Вночі 24.12.2015 року її матері подзвонила ОСОБА_10 та повідомила про смерть дідуся. ОСОБА_13 привозив дідусю ОСОБА_9 посилки, одяг, ліки, їжу, гроші, речі, які передавав його син ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказала, що вона знає сім’ю ОСОБА_9 з 1978 року, а також знає ОСОБА_10 та ОСОБА_9, та являється кумою представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 На даний час допомагає ОСОБА_5 по догляду за її сином, який є інвалідом І-ої групи. Вказала, що ОСОБА_9 мав хату в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області та проживав там у теплу пору року. В жовтні 2015 року ОСОБА_9 приїхав з с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області в поганому стані. Їй відомо, що він був оперований. Взимку ОСОБА_9 жив у підсобці, яка була придатна для життя. Однак, його син винайняв для батька квартиру в районі Пасічної м. Івано-Франківська. Спілкування з сином відбувалось в телефонному режимі. Останній місяць перед смертю ОСОБА_9 дуже погано себе почував. Він ніколи не думав продавати житло в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області та розмов про це не вів. Він говорив їй, що приймав обезболюючі препарати, які висилав син з-за кордону. Догляд за ОСОБА_9 здійснювала сусідка ОСОБА_10 ОСОБА_9 говорив, що син передає кошти з Америки для оплати послуг доглядальниці, а також різного роду посилки та підгузки. Вказує, що вона постійно дзвонила до ОСОБА_9 та спілкувалась з ним. 22.12.2015 року було свято «Анни», її син поїхав до ОСОБА_9 та біля 17 год. 00 хв. надвечір подзвонив їй, повідомивши, що ОСОБА_9 дуже погано, прибули лікарі та мають колоти морфін. 24.12.2015 року ОСОБА_9 помер. На похорон вона не йшла, оскільки сиділа з сином ОСОБА_16 – Владиславом. Після смерті ОСОБА_9 вона неодноразово бачила ОСОБА_10, однак остання їй нічого не говорила та вона нічого не знала про купівлю-продаж нерухомого майна. Також покійний ОСОБА_9 нічого їй з приводу цього не казав. У зимовий період ОСОБА_9 частіше бачила в м. Івано-Франківську. ОСОБА_9 працював сантехніком. 4 рази ОСОБА_9 хворів та був оперований. Після операції приймав обезболюючі препарати. 22.12.2015 року її син ОСОБА_13 їздив по ліки для ОСОБА_9, а саме по морфін. Перед смертю не бачила ОСОБА_9, однак його бачив її син. Останній раз бачила ОСОБА_9 в жовтні 2015 року в магазині. ОСОБА_9 за заповіт нічого не казав, бо у нього один син ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що вона перебувала у добрих стосунках з ОСОБА_9, не являлась його родичем, однак була найріднішою для нього жінкою, якій він пропонував розписатись. Вказала, що ОСОБА_5, невістка покійного ОСОБА_9, продала належну ОСОБА_9 квартиру та останній пішов жити в «каптьорку», де з часом провели воду та він там працював і мав інструменти. ОСОБА_9 фактично залишився на вулиці та змушений був піти туди проживати. Пізніше він пішов проживати до неї та вони жили в добрих відносинах. З часом він сказав, що поїде в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, де дім його матері. Там було все захаращено, однак з року в рік він все там відновив, посадив дерева, поміняв підлогу та вікна в хаті, тобто привів все до путнього вигляду. Кожного літа він їздив туди як на дачу. Пізніше ОСОБА_9 захворів та в лікарні йому сказали, що у нього рак сечового міхура та необхідно робити операцію. Після проведення йому операції , ніхто з рідних ОСОБА_9 його не відвідував, а догляд здійснювала лише вона. Лише один раз її підміняв племінник Володимир. Потім ОСОБА_9 стало краще. З часом у нього була бесіда про те, що він має намір продати хату в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області. Син ОСОБА_3 ніколи нічого не допомагав, бо у нього постійно були якісь проблеми. Коштів на операцію не надавав та не провідував батька. ОСОБА_9 не спілкувався з сином та невісткою роками, однак йому було шкода внука Владика, який є інвалідом І-ої групи. А тому, після операції ОСОБА_9 почав спілкуватись з сином ОСОБА_3 Пізніше ОСОБА_9 надумав продати будинок в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області. До нього приїжджали біженці з м. Донецька, які хотіли купити будинок, однак ОСОБА_9 не бажав продавати їм хату, а хотів продати її ОСОБА_6 Однак, ОСОБА_6 спочатку не вистачало коштів, а тому він мав намір продати автомобіль та здійснити купівлю нерухомого майна. В свою чергу вона поїхала до Італії на роботу з метою заробити кошти на придбання квартири. ОСОБА_9 часто дзвонив їй, щоб вона приїхала назад, а тому вона повернулась до нього та вони пішли проживати в ІНФОРМАЦІЯ_3. У її квартирі проживали її діти з сім’ями. В жовтні 2015 року вони найняли однокімнатну квартиру в м. Івано-Франківську, оскільки не було де жити. У селі проживати було досить холодно. Його син ОСОБА_3 допомагав батькові лише останній рік перед смертю, двічі надавав по 100 доларів США, які витратились на найм квартири, передавав таблетки та вітаміни. З жовтня 2015 року ОСОБА_9 хворів, пив таблетки, трохи ходив на роботу. Його невістка не провідувала, а лише один раз приходила влітку, коли вона перебувала в Італії, та просила пробачення. У грудні ОСОБА_9 викликали тричі швидку допомогу та йому було запропоновано їхали в лікарню, однак останній відмовився від госпіталізації. Лікарі швидкої допомоги виписали йому сильніші ліки. За 15 ампул препарату оплачувала вона. За рекомендаціями лікарів колола їх ОСОБА_9 тричі, а саме: ввечері 22.12.2015 року, а також зранку та ввечері 23.12.2015 рорку. 12 ампул ліків викинула в сміття. У середу 24.12.2015 року ОСОБА_9 помер у неї на руках. Після його смерті вона ходила в лікарню по довідку. 21.12.2015 року та 22.12.2015 року до ОСОБА_9 приходила ОСОБА_5 з дітьми, з якими він контактував, лежав та сидів. Також 21.12 2015 року та 22.12.2015 року ОСОБА_9 спілкувався по телефону з сином ОСОБА_3, проте про продаж будинку він нічого не говорив. Документи на продаж свого нерухомого майна ОСОБА_9 збирав самостійно та оформляв їх ще літом. 22.12.2015 року ОСОБА_9 подзвонив до ОСОБА_6, в телефонній розмові останній повідомив, що має кошти на купівлю майна, а тому ОСОБА_9 запропонував йому привезти нотаріуса. Після 12 год. 00 хв. 22.12.2015 року прийшов нотаріус, її син та ОСОБА_6 На момент укладення договорів, ОСОБА_9 лікарі швидкої допомоги не кололи лікарських препаратів, він почував себе нормально. Нотаріус перед оформленням документів говорила з ОСОБА_9 При підписанні договорів вона була присутня та бачила, як ОСОБА_9 читав їх в окулярах та власноручно підписував. Стосовно договорів дарування нічого не знає. ОСОБА_6 передав кошти ОСОБА_9 Бачила 4000 доларів США, однак чи він їх рахував не пам’ятає. То була вся сума, яку ОСОБА_9 поклав біля подушки. А 1000 доларів США доніс їй через 2 тижні, оскільки вважав за потрібне віддячити за те, що ОСОБА_9 відчужив йому нерухоме майно. Стосовно цих коштів ним була надана відповідна розписка. Примірники договорів були у нотаріуса, та чи повернули один примірник ОСОБА_9 не знає. Стосовно продажу хати вона не повідомила ОСОБА_16 Однак, ОСОБА_9 ще за життя перший раз подавав оголошення в газету самостійно, а другий раз за його вказівкою оголошення подав її син. Кошти, які були отримані з продажу, 4000 доларів США вона віддала на погашення боргів ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що вона є приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та посвідчувала спірні правочини. Ствердила, що до неї звернувся ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з питанням відчуження будинку. Запам’ятала їх через те, що у неї батько також з с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області. Вона надала їм консультації та певний перелік документів. В грудні 2015 року до неї звернулись ОСОБА_10 та ОСОБА_6 щодо вирішення питання стосовно нерухомого майна. 22.12.2015 року їй зробили виклик від ОСОБА_10 і вона виїхала по місцю проживання до ОСОБА_9, куди її підвозив син ОСОБА_10 – ОСОБА_17 Під час розмови з ним їй стало відомо, що ОСОБА_9 перебуває у фактичних шлюбних відносинах та проживає у найманій квартирі з ОСОБА_10, оскільки належна ОСОБА_9 квартира перейшла його невістці та сину. Зайшовши в однокімнатну квартиру, яка була в доглянутому стані, розпочала розмову з ОСОБА_9, який повідомив, що хоче продати хату і подарувати землю ОСОБА_6 Під час розмови ОСОБА_9 був при свідомості та спілкувався з нею. 22.12.2015 року, повернувшись до офісу, зібрала проекти всіх необхідних документів та біля 16 год. 00 хв. – 17 год. 00 хв. її разом з помічником, а також ОСОБА_6 забрав ОСОБА_17 Приїхавши вдруге, двері відчинила ОСОБА_10 Вона з’ясувала у ОСОБА_9 всі обставини, вручила йому примірники договорів, які він читав в голос та про себе, та був при свідомості. Також запитувала чи його не кололи якимись наркотичними препаратами, на що ОСОБА_9 сказав, що ліків він не приймав. Вона роз’яснювала ОСОБА_9, що у разі відчуження даного майна, його діти не зможуть претендувати на це майно, однак останній махнув рукою та сказав, що його сину це не потрібно. Гроші згідно договорів були передані з рук в руки ОСОБА_9, які він поклав біля подушки. Сторони підтвердили, що провели повний розрахунок. ОСОБА_9 все сам підписував сидячи. Зазначила, що оформлення правочинів було протягом тривалого періоду, і весь цей час ОСОБА_9 хоча був хворий, однак при свідомості. Хто саме був у квартирі 22.12.2015 року не пам’ятає. Суму по договору узгодила з ОСОБА_9 усно, бачила звіти про оцінку майна, проекти договорів не мінялись. Вважає, що ОСОБА_9 на момент укладення договорів був повністю дієздатним. Яка валюта була при передачі коштів не пам’ятає, оскільки її цікавить більше факт передачі грошей покупцем та отримання їх продавцем. Назад до нотаріальної контори її повіз ОСОБА_6 Примірники договорів в той день не передавались, хто саме забрав договори не пам’ятає. Пізніше їй подзвонили та повідомили, що ОСОБА_9 помер.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, що він є сином ОСОБА_10 та знав ОСОБА_9 з 1990 року, був його сусідом. Ствердив, що ОСОБА_9 проживав у їхній квартирі десь в 2000-х роках. Так, спочатку він жив в «каптьорці», а потім з ними у квартирі, вів спільний побут. Оскільки це створювало незручності для його сім’ї, ОСОБА_9 у вересні-жовтні 2015 року пішов проживати на зйомку квартиру в м. Івано-Франківську. ОСОБА_9 постійно говорив, що хоче продати будинок в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, а також просив його, щоб він подав оголошення в газету та Інтернет про продаж нерухомого майна, при цьому спочатку вказував свій номер телефону, а потім номер телефону ОСОБА_9 ОСОБА_6 дзвонив та говорив, що хоче купити хату десь з рік чи пів року до укладення договорів. Син покійного ОСОБА_9 – ОСОБА_3 іноді дзвонив батькові, а стосовно надання якоїсь допомоги йому невідомо. Десь за 10 днів до смерті стан ОСОБА_18 погіршився, однак він ще ходив на роботу, а пізніше зліг та догляд за ним здійснювала його мати ОСОБА_10 Жодної допомоги по догляду за ОСОБА_9, крім його матері, ніхто не надавав. ОСОБА_9 пив таблетки, однак не знає які саме. 22.12.2015 року зранку він поїхав до нотаріуса та відвіз його до ОСОБА_9 Жодних документів він нотаріусу зранку не завозив. Хто саме забрав документи з земельного відділу йому не відомо. Доручення від ОСОБА_9 він не мав. Під час спілкування ОСОБА_9 з нотаріусом він присутній не був. Потім він відвіз нотаріуса назад до нотаріальної контори та чекав поки нотаріус підготує проекти договорів, щоб відвезти їх до ОСОБА_9 Десь в обід він привіз ОСОБА_9 проекти договорів, які, на його прохання, зачитав йому у голос. Десь біля 16 год. 00 хв. - 17 год. 00 хв. він ще раз привіз нотаріуса з помічником до ОСОБА_9 ОСОБА_9 був втомлений, однак все розумів. Процедура оформлення договорів тривала біля години часу. Продаж будинку ОСОБА_9 здійснив, оскільки у ньому необхідно було проживати, однак ОСОБА_9 не міг фізично там перебувати. За яку саме суму продано будинок він не знає. Оригінали договорів йому не передавали.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні вказала, що знала покійного ОСОБА_9 з 2007 року та з цього часу вона бачилась з ним майже кожного дня. Щотижня ОСОБА_9 з ОСОБА_10 їздили в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області. Їй відомо, що ОСОБА_9 хотів бачити хорошого ґазду у своєму господарстві, зазначав, що не може там працювати та треба з тим щось робити. На його прохання її чоловік та син давали оголошення на сайт «ОЛХ» та в газету «Злагода» про продаж належного ОСОБА_9 будинку. Ствердила, що у день посвідчення спірних договорів її не було, оскільки вона перебувала в ОСОБА_20. 23.12.2015 року вона вже була на території України. До цього спілкувалась з ОСОБА_9 19.12.2015 року та він не був лежачим, однак йому ставало гірше та він не був активним. Догляд за ОСОБА_9 здійснювала ОСОБА_10 ОСОБА_5 вона біля батька не бачила, а тільки зустріла її в будинку скорботи. Вважає, що основним мотивом продажу нерухомого майна було планування купівлі квартири. Його син ОСОБА_3 дзвонив батькові, однак не приїжджав до нього, передавав продукти, ліки та вітаміни. Наркотичних ліків не було та ОСОБА_9 не признавав деяких хімічних ліків та пив свої. Про те, що ОСОБА_21 продав своє майно, дізналась від чоловіка 23.12.2015 року о 07 год. 00 хв. ранку, який повідомив її про те, що відбувся продаж будинку в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області приблизно за 4000,0 доларів США. Також їй не відомо чи ОСОБА_6 доносив ще якісь кошти ОСОБА_10 та як саме розпорядились коштами не знає. Ствердила, що покійний ОСОБА_9 хотів продати своє майно тільки ОСОБА_6, бо вважав його хорошим ґаздою. Стосовно іншого майна належного ОСОБА_9 їй не відомо, останній заощаджень не мав. ОСОБА_21 проживав разом з ОСОБА_10 у найманій квартирі та за два місяці оренди квартири кожен зі своєї сторони дали по 100 доларів США. Також обговорювали можливість придбання їм окремого житла.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи та їх представників, заслухавши свідків, заслухавши звукозапис допиту відповідача ОСОБА_6 від 09.06.2016 року та свідка ОСОБА_10 від 17.08.2016 року, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦПК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, судом встановлено, що 22.12.2015 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку № 52 з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 2481 (а.с. 103 ОСОБА_10 1). Відповідно до п. 3 цього договору згідно з документом власності, об’єкт нерухомості складається з: житлового будинку, глинобитного, зазначеного в плані літерою «А», загальною площею 44,4 кв.м., житловою площею 18,0 кв.м., відсоток зносу – 36%, колодязя з бетонних кілець, зазначеного в плані «№1», відсоток зносу – 30%. Згідно п. 4 вказаного договору сторони за договором погодили купівлю-продаж зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами в цілому за 26000,0 грн. Вищевказані грошові кошти покупець передав продавцю до підписання цього договору. Продавець, своїм підписок на цьому договорі підтвердив проведення зі сторони покупця повного розрахунку за придбаний ним за цим договором житловий будинок та відсутністю до нього будь-яких претензій майнового характеру.

Також 22.12.2015 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 2625688101:05:002:0033), призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: вул. Жураки, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 2484 (а.с. 104 ОСОБА_10 1). Згідно п.п 7, 8 вказаного договору продаж вчинено за погоджену сторонами суму 64050,0 грн. ОСОБА_10 вартість земельної ділянки визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутністю примусу будь-кого ізх сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони засвідчили, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні земельні ділянки; за їх розсудом визначена в цьому договорі вартість саме цієї ділянки є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Вказану суму покупець передав продавцю, а продавець одержав до посвідчення цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за вищевказану земельну ділянку.

Також 22.12.2015 року між ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований) був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,3388 га (кадастровий номер 2625688101:05:002:0035), призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: урочище «Біла», с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 2487 (а.с. 105 ОСОБА_10 1).

Також 22.12.2015 року між ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований) був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,1661 га (кадастровий номер 2625688101:05:002:0034), призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: вул. Жураки с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 2490 (а.с. 106 ОСОБА_10 1).

Дані обставини також підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 25.01.2016 року та 04.02.2016 року, з яких вбачається, що 22.12.2015 року у період часу з 18 год. 18 хв. по 19 год. 23 хв. було здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказане майно за ОСОБА_6 (а.с. 21-28 ОСОБА_10 1).

Суд не приймає до уваги копію довідки Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 25/02-24 від 27.01.2016 року про те, що власником будинку по вул. Жураки, 52, в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області є ОСОБА_9 (а.с. 15 ОСОБА_10 1), оскільки дані обставини спростовуються вищевказаним договором купівлі-продажу та інформацією, яка міститься у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

24.12.2015 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10 ОСОБА_10 1). Згідно копії свідоцтва про поховання від 24.12.2015 року ОСОБА_5 здійснила поховання ОСОБА_9 25.12.2015 року в с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с. 11 ОСОБА_10 1).

У відповідності до ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 визначено: «ОСОБА_11 необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної ОСОБА_20 Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину».

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_9 № 03/63 від 25.02.2016 року, встановлено, що у день вчинення оспорюваних правочинів – 22.12.2015 року ОСОБА_9 проходив: огляд уролога на дому, поставлено діагноз: сг сечового міхура. Від направлення в стаціонар відмовився. Рекомендовано вирішення питання про призначення наркотичних знеболюючих; огляд онколога, поставлено діагноз: сг сечового міхура. Стан після комбінованого лікування (2011 року). Рецидив 2014 року. Стан після гама-терапії. Виражений больовий синдром. Сг прямої кишки. Рекомендовано прийом опіоїдних середників у адекватній дозі в зв’язку з відсутністю знеболюючого ефекту від неопіоїдних препаратів.; огляд д/терапевта, поставлено діагноз: сг січового міхура. Стан після комбінованого лікування (2011 року). Рецидив 2014 року. Виражений больовий синдром. Карцинома прямої кишки. Рекомендовано прийом наркотичних середників (морфіну гідро хлориду 1% 1.0 2 ради на добу № 15, виписано рецепт ф.3 серія Я № 648962). 24.12.2015 року ОСОБА_9 помер, причина смерті ОСОБА_22 інтоксикація, сг сечового міхура, кл.гр. IV (а.с. 16-18 ОСОБА_10 1). Згідно копії витягу з журналу реєстрації виїздів по станції швидкої та невідкладної меддопомоги м. Івано-Франківська від 01.02.2016 року та копій карт виїзду медичної допомоги № 70153 встановлено, що швидка виїжджала до ОСОБА_9 14.12.2015 року, 19.12.2015 року та 22.12.2015 року (а.с. 19, 126-128 ОСОБА_10 1). Згідно відповіді КП «Обласний аптечний склад» № 114 від 16/05-2016 року для хворого ОСОБА_9 по рецепту сері ЯЯ № 648962 від 22.12.2015 року було відпущено морфін г/х 1% 1,0 № 5 – 3 упаковки на суму 444,0 грн. (а.с. 123-125 ОСОБА_10 1).

Як роз'яснено в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Так, ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2016 року по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Обласної психоневрологічної лікарні № 3 Івано-Франківської ОДА, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 6-8 ОСОБА_10 2).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Обласної психоневрологічної лікарні № 3 Івано-Франківської ОДА № 24/2017 від 28.09.2017 року встановлено, що підекспертний ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент підписання: Договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2481; Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2484; Договору дарування земельної ділянки від 22.12.2015 року, зареєстрованого за № 2487; Договору дарування земельної ділянки від 22.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2490, виявляв ознаки глибокої астенії внаслідок важкої соматичної патології - карциноми прямої кишки, карцинома сечового міхура - емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу у формі глибокої астенії, згідно МКХ-10 F 06,6. Симптоматика даного розладу полягає у виражених астенічних проявах: вираженій загальній слабкості, втомлюваності, в’ялості, виснаженості, апатії, важкості зосередження уваги, болях, зниженням когнітивної продуктивності, емоційній лабільності.

Вживання ОСОБА_9 медикаментозних препаратів, введення йому внутрішньо м’язево ін’єкції морфіну г/х 1% 1,0 № 5 22.12.2015 року з 17:00 до 17:15 годин могло вплинути на його психічний стан. Побічна дія на нервову систему: седативна або збуджуюча (особливо пацієнтів з кахексією (що є прямим проти показом для застосування) та людей літнього віку), делірій, галюцинації, підвишення внутрішньочерепного тиску з ймовірністю подальшого порушення мозкового кровообігу. Період напіввиведення морфіну гідрохлориду становить 2-3 години. При порушенні функції печінки і нирок, у пацієнтів похилого віку та у виснажених пацієнтів можливе збільшення періоду напіввиведення.

Вживання трамадолу 22.12.2015 року не могло вплинути на стан ОСОБА_9 22.12.2015 року з 17:00 до 17:15 годин.

Інформація про введення ОСОБА_9 медичних препаратів, які б могли впливати на свідомість хворого, розуміння своїх дій та можливість керувати ними станом на 22.12.2015 року у період з 17:00 години до 19:00 години по наданій медичній документації та матеріалами цивільної справи є різнобічною та суперечливою.

Введення хворому ОСОБА_9 призначених медичних препаратів в адекватній знеболювальній дозі могло викликати порушення його свідомості. Розуміння своїх дій та можливість керувати ними станом на 22.12.2015 року у період з 17:00 години до 19:00 години визначити не вдається, оскільки інформація щодо застосування даного препарату в зазначений проміжок часу та стану підекспертного є суперечливою (а.с. 147-162 ОСОБА_10 2).

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, детально проаналізувавши наявний в матеріалах справи висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, суд приходить до однозначного висновку, що він є належним, допустимим, достовірним доказом по справі, який узгоджується та не суперечить матеріалам справи, що досліджені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі 6-131цс14 від 17.09.2014 року.

Разом з цим, судово-психіатрична експертиза не містить висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_9 в момент укладення оспорюваних договорів усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а лише констатує, що інформація щодо введення ОСОБА_9 медичних препаратів, які могли вплинути на свідомість хворого, розуміння своїх дій та можливість керувати ними є різнобічною та суперечливою, що відповідно не є підставою для визнання правочинів недійсними з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

Що стосується визнання правочинів недійсними з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування чи договору купівлі-продажу.

Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі 6-551цс16 від 06.04.2016 року.

Підсумовуючи вищезазначене вбачається, що відповідно до судової практики і для того, щоб визнати правочин недійсним з підстав передбачених ст. 233 ЦК України, заявнику, в сукупності необхідно мати такі підстави, які будуть використанні в суді, як докази, зокрема: наявність у особи, що вчинює правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Так, судом встановлено, що під час вчинення спірних правочинів ОСОБА_9 перебував у хворобливому стані, про що свідчить виписка з його амбулаторної карти № 03/63 ід 25.02.2016 року Івано-Франківської міської поліклініки № 2, з якої вбачається, що 22.12.2015 року ОСОБА_9 проходив огляд д/терапевта, уролога та онколога на дому, проте від направлення в стаціонар відмовився, та йому було рекомендовано прийом наркотичних знеболюючих (а.с. 16-18 ОСОБА_10 1). Також цього ж дня до ОСОБА_9 виїжджала швидка допомога, про що свідчить копія витягу з журналу реєстрації виїздів по станції швидкої та невідкладної меддопомоги м. Івано-Франківська від 01.02.2016 року (а.с. 19 ОСОБА_10 1).

Проте, судом не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірних правочинів, які могли би бути вчинені саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження, зазначених ним у позові, обставин, а саме відсутності коштів у ОСОБА_9 для лікування, найму житла та оплати доглядальниці, а також позивачем не доведено факт того, що відчуження померлим свого майна було пов’язане з тяжкими обставинами. Зокрема, ОСОБА_9 проживав зі своєю громадянською дружиною по вул. Галицькій 167/21, в м. Івано-Франківську до дня своєї смерті – 24.12.2015 року, а також працював на посаді сантехніка ОСББ «Дружба-1» на громадських засадах і за тиждень до смерті заходив в офіс ОСББ та надавав інструктаж новому сантехніку і голові ОСББ щодо обслуговування мереж теплопостачання та водопостачання холодної води по будинках, які обслуговує ОСББ (довідки ОСББ «Дружба-1» №53-1 від 15.04.2016 року, № 54-1 від 18.04.2016 року, а.с. 26, 27 ОСОБА_10 3). До цього ж, ОСОБА_9 задовго до загострення хвороби виражав бажання продати спірні житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по вул. Жураки, 52, с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, про що свідчать розміщені оголошення в газеті «Злагода», в редакціях № 36 від 05.09.2015 року та № 40 від 03.10.2015 року (а.с.13-18, 19-25 ОСОБА_10 3), а також підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_17 та ОСОБА_19 До цього ж, як зазначалось вище та встановлено в судовому засіданні під час допиту учасників справи, ОСОБА_9 22.12.2015 року, у день укладення спірних договорів, відмовився від направлення в стаціонар, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між продажем свого майна з метою необхідності коштів на лікування.

Посилання представників позивача на те, що в день підписання спірних договорів не було проведено повний розрахунок, зокрема решту суми 1000,0 доларів США відповідач ОСОБА_6 передав свідку ОСОБА_10 лише за декілька днів, яка не була стороною договору, спростовується відомостями, що містяться у спірних договорах купівлі-продажу, в яких зазначено, що грошові кошти покупець передав продавцю до підписання цих договорів, а також сторони договорів підтвердили факт повного розрахунку за вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку. Вказані обставини також не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні під час допиту свідків, тоді як було встановлено, що дана сума коштів була передана ОСОБА_10 з метою віддячити за вчинення спірних правочинів.

Суд критично відноситься до посилань представників позивача, стосовно того, що відповідач ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 2000,0 доларів США та 2000,0 Євро, а 1000,0 Доларів США мав передати пізніше, надавши відповідну розписку, оскільки надані відповідачем ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_10 показання в цій частині є суперечливими, неодноразово змінювались та не підтверджені жодними доказами по справі. До цього ж, відповідно до курсу НБУ, який діяв станом на день укладення спірних договорів купівлі-продажу від 22.12.2015 року, встановлено, що 2000,0 доларів США в еквіваленті становило - 47036,30 грн., а 2000,0 Євро в еквіваленті становило – 51128,46 грн., що в загальному становило 98164,76 грн. ОСОБА_10 як, зі спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, вбачається, що загальна сума купівлі-продажу вказаного нерухомого майна становить 90050,0 грн. (26000,0 грн. + 64050,0 грн.). Тобто, сплачена ОСОБА_6 сума коштів ОСОБА_9, без врахування 1000,0 доларів США, відповідає умовам спірних договорів купівлі-продажу.

Також суд не приймає до уваги посилання представників позивача на те, що ОСОБА_9 через свій безпорадний стан не отримав можливості надання йому фахової юридичної допомоги з питання відчуження свого майна за договорами дарування, оскільки дані обставини спростовуються поясненнями свідка приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, яка посвідчувала спірні правочини та яка на момент укладення спірних договорів переконалась у тому, що ОСОБА_9 перебуває в стані, здатному усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також роз’яснила йому порядок та наслідки відчуження свого майна.

З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для визнання правочинів недійсними в розумінні ст. 233 ЦК України.

Враховуючи викладене та обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання договорів купівлі-продажу та договорів дарування недійсними.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на все належне йому на день смерті майно.

Згідно копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, його батьками були ОСОБА_21 та ОСОБА_23 (а.с. 12 ОСОБА_10 1).

15.01.2016 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою від 30.12.2015 року про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_9 (а.с. 72 зворот ОСОБА_10 1).

Згідно довідки Першої Івано-Франківської державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області № 55/02-14/1 від 15.01.2016 року спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9 є його син ОСОБА_3 (а.с. 78 ОСОБА_10 1).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 20/2016 від 15.01.2016 року, заведеної Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_9 (а.с. 71-78 ОСОБА_10 1).

Позивач бажає оформити спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9, однак для цього йому необхідно підтвердити факт родинних відносин між ним спадкодавцем ОСОБА_9, оскільки у його свідоцтві про народження батька вказано «Синеджук» К.І., а у свідоцтві про смерть батько вказаний «Сенеджук» К.І.

Відповідно до ст. 315 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Так, згідно п. 2 постанови пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд на підставі ч. 6. ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати

позов на загальних підставах.

Тобто, з позовних вимог вбачається спір про право, а саме про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок, які були відчужені спадкодавцем ще за життя, а тому позивач звернувся також з взаємопов’язаною вимогою про встановлення факту перебування зі спадкодавцем в родинних відносинах в порядку позовного провадження, оскільки встановлення даного факту має для нього юридичне значення та надає йому право на спадкування за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, їх представників та свідків, суд вважає встановленим факт перебування ОСОБА_3 в родинних відносинах з спадкодавцем ОСОБА_9, проте, з врахуванням того, що відсутні підстави для визнання спірних договорів купівлі-продажу та договорів дарування недійсними, то й відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки та житловий будинок, які були відчужені спадкодавцем ще за життя, оскільки вони є похідними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до ч.ч. 8, 12 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

При такому вирішенні позову, суд вважає, що судові витрати понесені позивачем по справі слід покласти на його рахунок. Також враховуючи те, що відповідач та треті особи, на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не подали суду заяв про відшкодування понесених судових витрат, а також до закінчення судових дебатів у справі не подали відповідних доказів стосовно понесених судових витрат, суд вважає, що понесені відповідачем та третіми особами на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, судові витрати слід покласти на їх рахунок.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення даного позову, встановлені відповідно до Ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року у вигляді накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_6, а саме на: житловий будинок з господарськими спорудами, розташованими по вул. Жураки, 52 в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, та земельні ділянки: площею 0,1661 га, розташованої по вул. Жураки в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2625688101:05:002:0034); площею 0,3388 га, розташованої в урочищі «Біла» в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2625688101:05:002:0035); площею 0,25 га, розташованої по вул. Жураки в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (присадибна ділянка) (кадастровий номер 2625688101:05:002:0033), слід скасувати з моменту набрання даним рішенням законної сили.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 207, 209, 215, 225, 233, 316-319, 321, 392, 655, 657, 717, 719, 1216 - 1222, 1261, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 158, 263-265, 268, 273, 294, 315, 354-355 ЦПК України, п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах - відмовити.

Понесені сторонами судові витрати по справі покласти на їх рахунок.

Заходи забезпечення позову, встановлені відповідно до Ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05.04.2016 року у вигляді накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_6, жителю ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами, розташованими по вул. Жураки, 52 в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, та земельні ділянки: площею 0,1661 га, розташованої по вул. Жураки в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2625688101:05:002:0034); площею 0,3388 га, розташованої в урочищі «Біла» в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2625688101:05:002:0035); площею 0,25 га, розташованої по вул. Жураки в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (присадибна ділянка) (кадастровий номер 2625688101:05:002:0033), - з моменту набрання даним рішенням законної сили - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.І. Лущак