Рішення № 74980862, 18.06.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/603/18

Провадження № 2/344/2135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина,–

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 24.12.1993 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франкіського міського управління юстиції зареєструвала шлюб з відповідачем. В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Причиною розірвання шлюбу є те, що у сторін різні погляди на сімейні відносини та обов”язки з ведення спільного господарства та виховання дітей. Через відсутність взаєморозуміння, між подружжям виникають конфлікти. Також відповідач вже протягом тривалого часу має стосунки з іншою жінкою, які не приховує, що робить спільне життя неможливим. Сторони не підтримують подружніх відносин, у них немає спільних інтересів, у зв”язку з чим подальше спільне життя та збереження сім”ї неможливе. А тому, просила шлюб розірвати, неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишити на проживання з нею, стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору.

22.03.2018 року позивачка подала до суду заяву про доповнення позовних вимог, згідно якої просила стягувати з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, оскільки, відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина та приховує свій дійсний заробіток. Періодично відповідач їздить на роботу до Російської Федерації, де працює в будівельній бригаді. (а.с.21).

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та заяві про доповнення позовних вимог, просила задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечив щодо їх задоволення.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб Серія 1-НМ №092576, сторони 24.12.1993 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 1841 (а.с. 4).

В шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з яких неповнолітнім є ОСОБА_4 (а.с. 9, 10).

Позивачка стверджує, що вони з відповідачем не підтримують сімейних стосунків, шлюб їх існує формально, позивачка миритися не бажає, стверджує, що збереження шлюбу суперечить її інтересам.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально, а тому шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 24.12.1993 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 1841, слід розірвати.

Що стосується позовної вимоги про залишення неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 після розірвання шлюбу на проживання з матір”ю, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Оскільки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час виповнилось 14 років, то він вправі самостійно визначати своє місце проживання.

З огляду на вищевикладене в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів, то суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз’яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням наведених положень, беручи до уваги, що позивачка просить про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, а відповідач проти такого виду аліментів не заперечує, суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина слід визначити в твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2018 рік” у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Суд вважає, що визначений позивачкою розмір аліментів по 2 000 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити належний фізичний та духовний його розвиток дитини.

Крім цього, відповідач щодо такого розміру аліментів не заперечив, що підтверджується його письмовою заявою (а.с.33).

А тому, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі по 2 000 гривень до досягнення ним повноліття, підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення, то з відповідача слід стягнути на користь позивачки 704,80 грн. витрат по оплаті судового збору.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 704,80 гривень судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), ст. ст. 104, 110, 112, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 141, 247 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина — задоволити частково.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 24.12.1993 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 1841 — розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі по 2 000 (двій тисячі) гривень до досягнення ним повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 16.01.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 — 704,80 грн. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 - на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 27.06.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.