Постанова № 74980716, 26.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3633/18 Справа № 214/2213/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» про визнання недійсним кредитного договору, –

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу із зазначеним позовом, який надалі уточнив та в уточненому позові просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 687352 грн. 47 коп. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року. Вмотивував свої вимоги тим, що 07.06.2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений зазначений Кредитний договір за №IKAPUG.132146.001, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 347350 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15,50% річних, строком до 06.06.2018 року, а відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки. Разом з тим, 07.06.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №РХ029031.132150.001, згідно з яким остання поручилась перед банком за виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов’язань. Однак, відповідач ОСОБА_2 своїх обов’язків по своєчасному погашенню кредиту та по сплаті відсотків належним чином не виконував, у результаті чого станом на 08.08.2016 року утворилась вказана вище сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, звернувся із зустрічним позовом до банку, в якому просив визнати недійсним Кредитний договір №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року, укладений між ним та банком. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 07.06.2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 РОЗВИТКУ» було укладено Кредитний договір №IKAPUG.132146.001, згідно якого він отримав кредит на споживчі цілі – придбання транспортного засобу. Однак, банк, усупереч положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, перед укладенням з ним зазначеного кредитного договору не повідомив йому про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, інформацію щодо реальної процентної ставки, тощо. Таким чином, зазначений кредитний договір був укладений між ним та банком з порушенням вимог чинного законодавства, тому є недійсним.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 рокузадоволено позов.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року в розмірі 687352 грн. 47 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного окремо, в дохід держави по 1827 грн. у рахунок сплати судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що 07.06.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №IKAPUG.132146.001 (далі – Кредитний договір), згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 347350 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15,50% річних, строком до 06.06.2018 року, а відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки на умовах, визначених у Кредитному договорі (а.с.6-8).

Разом з тим, 07.06.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №РХ029031.132150.001, згідно з яким остання поручилась перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов’язань за Кредитним договором (а.с.11).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 у порушення зазначених норм закону та умов Кредитного договору свої зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 08.08.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 687352 грн. 47 коп., яка складається з наступного: 158310 грн. 15 коп. – поточна заборгованість по тілу кредиту; 128309 грн. 63 коп. – прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2452 грн. 48 коп. – поточна заборгованість по відсоткам; 103380 грн. 63 коп. – прострочена заборгованість по відсоткам; 1042 грн. 05 коп. – поточна заборгованість за комісією по кредиту; 22925 грн. 10 коп. – прострочена заборгованість за комісією по кредиту; 272933 грн. 19 коп. – заборгованість за штрафами та/або пенею, з яких 207833 грн. 19 коп. – сума пені, 65100 грн. – сума штрафу (а.с.115-126).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Окрім того, у відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, судом першої інстанції правильно установлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору, що передбачає солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача визначеної останнім суми заборгованості.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору, направленням відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договіром, позивач змінив кінцевий строк його виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, письмове повідомлення з вимогою про дострокове погашення заборгованостібуло направлено ОСОБА_2 09.02.2015 року (т.1 а.с. 12,13).

Вирішуючи позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про визнання недійсним кредитного договору, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; ПАТ «ОСОБА_4 банк розвитку» надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. Договір підписаний позичальником та поручителем, в ньому міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Крім того, ОСОБА_2 сплачував до 03.09.2014 року відсотки по кредиту та звернувся з позовними вимогами вже після позову ПАТ «ОСОБА_4 банк розвитку» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доказів оскарження ОСОБА_2 саме укладеного договору матеріали справи не містять.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу та відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог та про зміну рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині визначення складових заборгованості, шляхом викладення резолютивної частини наступним чином: стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 РОЗВИТКУ» заборгованість у сумі 624 253,23 грн. за кредитним договором №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 286 619, 78 грн.; заборгованості по відсоткам – 105833,11 грн.; заборгованості по пені – 207 833,19 грн., заборгованості по комісії – 46892,25 грн. В частині залишення без задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» про визнання недійсним кредитного договору рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення штрафу та постановити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення штрафу за кредитним договором №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року – залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 року –в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити в частині визначення складових заборгованості, виклавши резолютивну частину наступним чином:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 РОЗВИТКУ» заборгованість у сумі 624 253,23 грн. за кредитним договором №IKAPUG.132146.001 від 07.06.2013 року, яка складається з:

-заборгованості по тілу кредиту – 286 619, 78 грн.;

-заборгованості по відсоткам – 105833,11 грн.;

-заборгованості по пені – 207 833,19 грн.

-заборгованості по комісії – 46892,25 грн.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2017 року в частині залишення без задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк розвитку» про визнання недійсним кредитного договору – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

ОСОБА_5