Постанова № 74980671, 26.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1659/17 22-ц/774/1094/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 177/1659/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Зубакової В.П.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання: Гладиш К.І.

сторони:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Субботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2 18.12.2008 року взяла у нього в борг 20 000 доларів США, що на момент передачі грошових коштів за курсом НБУ - 786,48 за 100 доларів США, становило 157 296,00 гривень. При отримані коштів відповідач вказувала, що гарантією повернення боргу є наявність у неї земельного паю, який вона, у разі несвоєчасного повернення боргу, зобов’язується передати ОСОБА_1 Строк повернення боргу встановлювався за офіційною вимогою позикодавця ОСОБА_1 Він тричі направляв відповідачу письмові звернення про повернення боргу, проте вони були відповідачем - ОСОБА_2 проігноровані та взяті на себе зобов'язання щодо повернення боргу нею не виконані.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 20 000 доларів США, в національній валюті України – гривні, за офіційним курсом валют, встановленим Національнми банком України станом на 11.12.2017 року, у розмірі 542 000 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою в розмірі 542 000 грн., судовий збір у розмірі 5119,99 грн. також судовий збір у дохід держави у розмірі 300,01 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що вона отримала від позивача 15 000 грн., а не 20 000 доларів США. Із змісту розписки слідує, що вона зобов’язалась передати позивачу в користування земельний пай в обмін на передачу ним грошових коштів. Вважає, що між нею та позивачем не виникли правовідносини щодо позики, проте вони дійшли згоди щодо певних умов майбутньої оренди земельного паю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що розписка є саме договором позики, а не договором оренди, в ній йде мова про отримання відповідачем в борг у позивача грошових коштів, також в розписці чітко зазначена сума боргу та валюта грошей, які відповідач взяла у борг. Доводи апеляційної скарги, вважає не обґрунтованими та нічим не доведеними.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «ОСОБА_4 України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю - доповідача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно розписки від 18.12.2008 року відповідач ОСОБА_2 взяла в борг у позивача ОСОБА_1 20 000 доларів США із строком повернення за офіційною вимогою позикодавця ОСОБА_1 Згідно умов, викладених в розписці, в разі несвоєчасного повернення боргу ОСОБА_2 зобов’язується передати ОСОБА_1 земельний пай (а.с.12,123).

Письмові вимоги позивача про повернення коштів від 11.07.2017 року, 12.08.2017 року, 18.08.2017 року відповідач не виконала, борг не повернула.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, взявши в борг грошові кошти, не повернула їх у встановлений строк, чим порушила права позивача, передбачені ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, які підлягають захисту судом в спосіб примусового стягнення на користь позивача наданих в борг відповідачу грошових коштів

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. ст. 11, 626 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. ст. 525, 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Різновидом договору є договір позики (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (ст. 1046 ЦК України).

Згідно із ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, дослідивши надану суду позивачем оригінал боргової розписки, яка містить зобов'язання однієї особи – ОСОБА_2 повернути іншій особі – ОСОБА_1 у визначений строк визначену суму грошей, що становить основний зміст і всі істотні умови позикового зобов'язання, колегія суддів вважає, що вона є не тільки належним підтвердженням укладеного між сторонами договору позики зазначеної суми грошей, але й підтвердженням факту не виконання зобов'язання відповідачем щодо повернення позики у відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 1049 ЦК України, як правильно зазначив в своєму рішенні суд першої інстанції.

У зв'язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність укладення договору позики повністю спростовується матеріалами справи.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що вона не брала у позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти, у зазначеному позивачем розмірі, оскільки вказані доводи спростовуються розпискою від 18.12.2008 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 20 000 доларів США, із строком повернення боргу за офіційною вимогою позикодавця ОСОБА_1 Сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення боргу, вона зобов’язується передати ОСОБА_1 земельний пай. Відповідачем по справі не доведено належними та допустимими доказами того факту, що вона брала в борг іншу суму грошей, як зазначає у апеляційній скарзі.

Посилання ж відповідача на те, що справжня правова природа укладеного договору це досягнення певних умов майбутньої угоди оренди земельного паю, що належить відповідачу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних доказів в підтвердження того, що відповідач передала позивачу в оренду земельний пай не надано. Крім того, в розписці чітко вказано про надання грошових коштів саме в борг. Також колегія суддів приймає до уваги наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи про справжність природи укладеного договору позики та безпідставність посилань відповідача на домовленість у майбутньому передати за договором оренди земельний пай.

На думку колегії суддів факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання є встановленим, тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст. 375 ЦПК України має бути залишено без змін.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2359,44 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки саме такий розмір судового збору мала сплатити відповідач, однак їй було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2359,44 (дві тисячі триста п’ятдесят дев’ять ) грн. 44 (сорок чотири) коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: