Рішення № 74980462, 25.06.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 723/449/18

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження від 09 січня 2018 року №3-к "Про оголошення догани ОСОБА_1В.".

В обґрунтування заявлених вимог позивач, з врахуванням відповіді на відзив, зазначав про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки він не допускав порушення трудової дисципліни, яке на думку відповідача виразилось у відсутності ОСОБА_1 на роботі 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. Вказував, що 14 грудня 2017 року приблизно о 08 год. 30 хв., почувши шум на поверсі, вийшов в коридор, в кабінеті №34 розбирали паркет. Також позивач зазначав, що у проміжок часу з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. він спілкувався з начальником управління освіти, сім’ї, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_5 з приводу передачі майна, яке знаходиться на балансі управління освіти. Відносно відсутності на роботі 14 грудня 2017 року з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. позивач вказував, що в цей час він був у адвоката ОСОБА_6 з приводу надання консультації по кримінальному законодавству по питання підробки керівництвом районної ради службових документів, привласнення бюджетних коштів районної ради та іншого порушення законодавства.

Також в обґрунтування позову позивач посилався на те, що ні Кодексом законів про працю України, ні Правилами внутрішнього трудового розпорядку, ні його посадовими обов’язками, ні колективним договором, ні жодним іншим локальним актом не встановлено конкретного робочого кабінету чи іншого робочого місця для нього. Вважає, що відповідач не може ставити за провину йому відсутність на роботі чи робочому місці, оскільки він чітко не визначив (не закріпив) його робоче місце, а тому для належного виконання своєї роботи (обов'язків) він зобов'язаний виходити за межі одного кабінету, поверху чи будівлі.

Позивач зазначав, що оскаржуване розпорядження не містить визначення, який саме конкретний обов'язок встановлений Правилами внутрішнього трудового розпорядку він порушив, оскільки робочий час, вказаний в Правилах, носить суто загальний характер для виконання трудових обов'язків, а не місце перебування чи місцезнаходження працівника. Зазначав, що відповідач обмежився лише загальним посиланням на порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі) без зазначення конкретного робочого місця, пункту Правил внутрішнього трудового розпорядку, який він порушив.

Разом із цим позивач вказував, що відповідачем оголошено йому догану за пунктом 25 Правил внутрішнього трудового розпорядку, однак такого пункту у Правилах внутрішнього трудового розпорядку в ОСОБА_4 районній раді немає. На думку заявника позову, відповідачем проігноровано вимоги статті 142 Кодексу законів про працю України щодо затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку трудовим колективом на загальних зборах.

Також позивач зазначав, що відповідачем при притягненні його дисциплінарної відповідальності оскаржуваним рішенням не враховано його попередню поведінку, не взято до уваги обставини щодо наявної шкоди, обставин за яких вчинено проступок.

Крім цього, позивач вказував і про безпідставне й протиправне позбавлення його премії за січень 2018 року, про що зазначено в пункті 2 оскаржуваного розпорядження.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. Згідно доданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вказував, що ним прийнято оскаржуване позивачем розпорядження через відсутність позивача у приміщенні ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, а не у своєму робочому кабінеті 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. Вказуючи про допущення позивачем порушення службової дисципліни та про дотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень, відповідач вважає оскаржуване позивачем розпорядження правомірним, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні, вказуючи про правомірність оскаржуваного рішення, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Допитана судом як свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює на посаді начальника відділу кадрової роботи, діловодства та роботи із зверненнями громадян ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області. 14 грудня 2017 року приблизно о 8 год. 10 хв., перебуваючи на роботі, з метою вирішення робочих питань з ОСОБА_1 вона підійшла до кабінету № 36, в якому останній працює, однак двері були зачинені. Після цього вона зайшла в приймальню голови ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області і запитала відносно наявності на роботі ОСОБА_1, на що отримала відповідь, що його не бачили. ОСОБА_7 вказала, що до 09 год.00 хв. вона ще декілька раз підходила до кабінету, де працює позивач, однак двері були зачинені, ОСОБА_1 вона не бачила. Його голос почула в коридорі ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області приблизно о 09 год. 10 хв. – 09 год. 15 хв.

Крім цього, свідок ОСОБА_7 пояснила, що 14 грудня 2017 року після 16 год. 00 хв. вона декілька разів також підходила до кабінету, де працює позивач, однак двері були зачинені. Звернувшись в приймальню голови ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, отримала відповідь про те, що ніхто не знає де перебуває ОСОБА_1 В період робочого часу з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. ОСОБА_1 вона в ОСОБА_4 районній раді Чернівецької області не бачила.

Також ОСОБА_7 повідомила, що табель робочого часу за грудень 2017 року вона складала в кінці грудня місяця 2017 року.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює адвокатом та є давнім приятелем ОСОБА_1, який 14 грудня 2017 року після 16 год. 00 хв. прийшов до нього за консультацією по питанню незаконного укладення договорів ОСОБА_4 районною радою Чернівецької області, на що він порадив ОСОБА_1 звернутись до правоохоронних органів. Також повідомив, що жодних договорів про надання правової допомоги чи будь-яких інших документів 14 грудня 2017 року з ОСОБА_1 він не укладав.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_5 повідомив, що працює на посаді начальника управління освіти, сім’ї, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації. 14 грудня 2017 року приблизно о 07 год. 40 хв. біля входу в будівлю ОСОБА_4 районної державної адміністрації, яка знаходиться в одному приміщені із ОСОБА_4 районною радою Чернівецької області, він зустрівся з ОСОБА_1 та поспілкувався з ним хвилин 5-10, після чого пішов до свого кабінету. Цього ж дня приблизно о 08 год. 10 хв. ОСОБА_1 зайшов до його кабінету і вони спілкувались хвилин 20-30 з приводу передачі майна районної ради, яке знаходиться на балансі управління освіти.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом в межах спірних правовідносин встановлено, що ОСОБА_1 з 12 травня 1999 року працює в ОСОБА_4 районній раді Чернівецької області, 14 липня 2001 року він прийняв присягу посадової особи органів місцевого самоврядування.

Розпорядженням ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області від 04 квітня 2016 року №16-К ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста з питань правового забезпечення відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення виконавчого апарату районної ради з 05 квітня 2016 року з місячним посадовим окладом згідно із штатним розписом та одночасно звільнено з посади начальника відділу з правового забезпечення та кадрової роботи.

15 грудня 2017 року начальник відділу кадрової роботи, діловодства та роботи із зверненнями громадян ОСОБА_7 звернулась до голови ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області ОСОБА_8 із доповідною запискою, в якій повідомила, що головний спеціаліст з питань правового забезпечення ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв.

22 грудня 2017 року позивач надав голові ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області ОСОБА_8 у письмовій формі пояснення щодо відсутності на робочому місці 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв.

В указаних поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. знаходився в приміщенні районної ради. Приблизно о 08 год. 30 хв., почувши шум на поверсі, вийшов в коридор. В кабінеті 34 розбирали паркет, що можуть підтвердити половина працівників ради. ОСОБА_3 стояв біля нього і коментував цю роботу.

Також зазначив, що о 16 год. 30 хв. 14 грудня 2017 року у зв’язку із тим, що не є фахівцем з кримінального законодавства, по питанню підробки керівництвом районної ради службових документів та привласнення бюджетних коштів районної ради, знаходився у адвоката ОСОБА_6

На підставі вказаної доповідної записки та пояснень, у зв'язку із порушенням трудової дисципліни, керуючись статтями 147-152 Кодексу законів про працю України, п. 25 Правил внутрішнього трудового розпорядку, розпорядженням ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області від 09 січня 2018 року №3-к ОСОБА_1, головному спеціалісту з питань правового забезпечення відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення виконавчого апарату районної ради, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 14 грудня 2017 року з 8-00 до 9-00 та з 16-00 до 17-15).

Також пунктом 2 указаного розпорядження відповідно до п.38 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам виконавчого апарату та відділу з питань матеріально-технічного забезпечення та обслуговування адміністративної будівлі районної ради позбавлено ОСОБА_1 преміальних виплат за результатами роботи в січні місяці 2018 року.

Не погоджуючись із розпорядженням від 09 січня 2018 року №3-к, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 ОСОБА_9 України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_9 та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_9 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах з приводу проходження громадян публічної служби, а згідно з положеннями пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України до публічної служби відноситься,зокрема, служба в органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з обставин справи, даний спір виник у зв’язку із проходженням позивачем служби в органах місцевого самоврядування.

Так, відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно положень статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» одним із основних принципів, на яких здійснюється служба в органах місцевого самоврядування, є підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків.

Статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до статі 19 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно статті 140 Кодексу законів про працю України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 142 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно статті 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно названої статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що посадова особа органу місцевого самоврядування зобов’язана дотримуватися правил трудової дисципліни, визначених правилами внутрішнього трудового розпорядку, за порушення якої вона несе персональну відповідальність. При вирішенні ж питання про притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни органом, якому надано право прийняття на роботу такого працівника, має бути дотримано передбачений Кодексом законів про працю України строк застосування дисциплінарних стягнень, який не може перевищувати одного місяця з дня виявлення проступку та не може бути більше шести місяців з дня вчинення проступку, та порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема щодо відібрання у порушника трудової дисципліни письмових пояснень, врахування при обранні виду стягнення ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Одним із видів стягнень, що може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни, є догана.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням на підставі норм Кодексу законів про працю України притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення трудової дисципліни, що виразилось у відсутності на роботі 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв.

Так, відповідно до пункту 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату ОСОБА_4 районної ради, затверджених розпорядженням голови районної ради №142 від 22 грудня 2010 року, для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Напередодні святкових і неробочих днів, визначених статтею 73 КзпП, тривалість роботи скорочується на одну годину (святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - ОСОБА_9 міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - ОСОБА_10; 28 червня - ОСОБА_9 України; 24 серпня - ОСОБА_9 незалежності України; дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя)- Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця).

Тривалість робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень.

Час початку і закінчення роботи, перерви на обід:

- понеділок - четвер - з 8.00 до 17.15 год (8 годин 15 хвилин)

- п'ятниця - з 8.00 до 16.00 год (7 годин)

- передсвяткові п'ятниці - з 8.00 до 15.00 год (6 годин)

- передсвяткові інші дні - з 8.00 до 16.15 год (7 годин 15 хвилин)

- перерва на обід (в усі робочі дні)- з 12.00 до 13.00 год ( 1 година).

Аналогічного змісту положення щодо режиму роботи та тривалості робочого часу наведені і в розділі 4 Колективного договору на 2016-2020 роки між ОСОБА_4 районною радою та профспілковим комітетом ОСОБА_4 районної ради, що прийнятий на загальних зборах трудового колективу ОСОБА_4 районної ради 26 квітня 2016 року.

Таким чином, 14 грудня 2017 року (четвер) для працівників ОСОБА_4 районної ради, в тому числі і для позивача, робочий час становив з 8.00 до 17.15 год. з перервою на обід - з 12.00 до 13.00 год.

Поряд з цим начальником відділу кадрової роботи, діловодства та роботи із зверненнями громадян ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області ОСОБА_7 була виявлена відсутність позивача на роботі 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв, про що вона 15 грудня 2017 року повідомила керівника ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області шляхом подання доповідної записки.

Так, стосовно відсутності позивача на роботі 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. допитана судом як свідок ОСОБА_7 вказала, що 14 грудня 2017 року приблизно о 8 год. 10 хв., перебуваючи на роботі, з метою вирішення робочих питань з головним спеціалістом правового забезпечення ОСОБА_1 вона підійшла до кабінету №36, в якому останній працює, однак двері були зачинені. Після цього вона зайшла в приймальню голови ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області і запитала відносно наявності на роботі ОСОБА_1, на що отримала відповідь, що його не бачили. ОСОБА_7 зазначила, що до 09 год.00 хв. вона ще декілька раз підходила до кабінету, де працює позивач, однак двері були зачинені, ОСОБА_1 вона не бачила. Його голос почула в коридорі ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області приблизно о 09 год. 10 хв. – 09 год. 15 хв.

З приводу указаного позивач у поясненнях від 22 грудня 2017 року, наданих голові ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області ОСОБА_8, вказав, що 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. знаходився в приміщенні районної ради. Приблизно о 08 год. 30 хв., почувши шум на поверсі, вийшов в коридор. В кабінеті №34 розбирали паркет, що можуть підтвердити половина працівників ради. ОСОБА_3 стояв біля нього і коментував цю роботу.

Поряд з цим представник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що він не спілкувався з позивачем 14 грудня 2017 року о 08 год. 30 хв. в коридорі ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області.

У позові та в судовому засіданні позивач зазначав, що обставини, викладені ним у поясненнях від 22 грудня 2017 року, можуть підтвердити працівники ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області.

Однак, позивачем, на запитання суду, не було вказано конкретних працівників ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, які б могли підтвердити його доводи про те, що 14 грудня 2017 року в період з 8 год. 00 хв. до 09 год.00 хв. вони бачили ОСОБА_1 чи в кабінеті №36, в якому знаходиться робочий стіл останнього, чи загалом в приміщенні ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області. Про допит таких в якості свідків позивач клопотань не заявляв.

В ході судового розгляду справи позивач наголошував на тому, що відповідачем не визначено його робоче місце. Водночас позивач вказав і це було підтверджено представниками відповідача, що стіл, за яким він працює, знаходиться в кабінеті №36 і саме до цього кабінету він приходить на роботу.

Щодо відсутності у названому кабінеті 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 09 год.00 хв. позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням від 22 грудня 2017 року. При цьому також вказав і те, що в указаний час він спілкувався з начальником управління освіти, сімї, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_5 з приводу статусу і законності передачі Ропчанському НВК для використання учнівських столів та стільців.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_5 повідомив, що 14 грудня 2017 року приблизно о 07 год. 40 хв. біля входу в будівлю ОСОБА_4 районної державної адміністрації, яка знаходиться в одному приміщені із ОСОБА_4 районною радою Чернівецької області, він зустрівся з ОСОБА_1 та поспілкувався з ним хвилин 5-10, після чого пішов до свого кабінету. Цього ж дня приблизно о 08 год. 10 хв. ОСОБА_1 зайшов до його кабінету і вони спілкувались хвилин 20-30 з приводу передачі майна районної ради, яке знаходиться на балансі управління освіти.

Покази свідка ОСОБА_5 суд оцінює критично, оскільки ні ним, ні позивачем не було надано жодних письмових доказів на підтвердження того, що 14 грудня 2017 року в період з 8 год. 00 хв. до 09 год.00 хв. в кабінеті начальника управління освіти, сім’ї, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_5 він та позивач спілкувались саме з приводу питань, пов’язаних безпосередньо з виконанням ОСОБА_1 посадових обов’язків.

Водночас суд звертає увагу на те, що відносно указаної вище обставини позивач у поясненнях від 22 грудня 2017 року, наданих керівнику ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, не зазначає.

Також в судовому засіданні позивач вказав, що він ні свого безпосереднього керівника – начальника відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення виконавчого апарату районної ради ОСОБА_11, ні будь-кого іншого з керівництва ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області не попереджав про те, що 14 грудня 2017 року в період з 8 год. 00 хв. до 09 год.00 хв. буде знаходитись у ОСОБА_4 районній державній адміністрації з приводу статусу і законності передачі Ропчанському НВК для використання учнівських столів та стільців.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку відповідача про відсутність позивача на роботі, тобто в ОСОБА_4 районній раді Чернівецької області, 14 грудня 2017 року в період з 8 год. 00 хв. до 09 год.00 хв. Натомість доводи позивача про протилежне є необґрунтованими, оскільки не підтвердженні жодними письмовими доказами чи показами свідків – працівників ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, які б могли підтвердити факт перебування позивача на роботі в указаний період. При цьому в судовому засіданні сторони повідомили про відсутність в ОСОБА_4 районній раді Чернівецької області станом на час виникнення спірних правовідносин журналу реєстрації приходу працівників районної ради на роботу.

Щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 14 грудня 2017 року у період часу з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв, то в судовому засіданні позивач визнав даний факт, що був встановлений начальником відділу кадрової роботи, діловодства та роботи із зверненнями громадян ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області ОСОБА_7 та підтверджений нею в ході допиту як свідка.

Поряд з цим ОСОБА_1 зазначив, що у цей час він знаходився у адвоката ОСОБА_6 з метою отримання консультації з кримінального законодавства по питання підробки керівництвом районної ради службових документів, привласнення бюджетних коштів районної ради та іншого порушення законодавства.

Також позивач в судовому засіданні наголосив, що указане вище було здійснено ним на виконання вимог пункту 1.1 його Посадової інструкції.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_6 підтвердив, що 14 грудня 2017 року після 16 год. 00 хв. до нього за консультацією по питанню незаконного укладення договорів ОСОБА_4 районною радою Чернівецької області прийшов ОСОБА_1, на що він порадив йому звернутись до правоохоронних органів. Також повідомив, що жодних договорів про надання правової допомоги чи будь-яких інших документів 14 грудня 2017 року з ОСОБА_1 він не укладав.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що його візит до адвоката ОСОБА_6, який до того ж, за словами останнього, є давнім приятелем ОСОБА_1, в робочий час пов'язаний з виконанням позивачем своїх посадових обов’язків.

Посилання позивача при цьому на пункт 1.1 Посадової інструкції головного спеціаліста з питань правового забезпечення відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення виконавчого апарату районної ради, затвердженої розпорядженням голови районної ради від 25 лютого 2016 року № 22, є безпідставними.

Так, згідно пункту 1.1 названої Посадової інструкції головний спеціаліст з питань правового забезпечення відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення (далі – головний спеціаліст) забезпечує організацію правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів районною радою, керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і обов’язків, а також представлення інтересів районної ради в судах.

Відтак, зміст названого пункту не зобов’язує головного спеціаліста в межах його посадових обов’язків у разі наявності у нього підозри у вчиненні посадовими особами районної ради злочину звертатись за юридичною консультацією до адвоката.

В ході судового розгляду справи позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що його візит до адвоката в робочий час з метою отримання юридичної консультації (як стверджував позивач) був пов'язаний безпосередньо з виконанням ОСОБА_1 посадових обов’язків чи здійснений на виконання доручення керівництва ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області.

При цьому суд звертає увагу на те, що в Журналі запису - відлучення з робочого місця працівників ОСОБА_4 районної ради за 14 грудня 2017 року відсутні відомості про відлучення ОСОБА_1 з роботи із зазначенням причини, а в судовому засіданні позивач вказав, що він ні свого безпосереднього керівника – начальника відділу з питань економіки, бюджету, залучення інвестиції та правового забезпечення виконавчого апарату районної ради ОСОБА_11, ні будь-кого іншого з керівництва ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області не попереджав про те, що 14 грудня 2017 року після 16 год. 00 хв. буде знаходитись поза межами ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області у адвоката на виконання своїх посадових обов’язків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач був відсутній на роботі в робочий час 14 грудня 2017 року з 16 год 00 хв. до 17 год 15 хв фактично без поважних причин.

Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно табелю робочого часу працівників ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області за грудень 2017 року, за 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 зараховано 6 робочих годин.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, що виразилось у відсутності на роботі 14 грудня 2017 року з 8 год. 00 хв. до 9 год. 00 хв. та з 16 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв., а відтак і про наявність підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було враховано при обранні виду стягнення ступень тяжкості вчиненого позивачем проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відповідачем застосовано до ОСОБА_1 найменший вид стягнення, який може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни та який є співрозмірним з вчиненим порушенням. До того ж, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є виключно правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення.

Також обставини справи свідчать про дотримання відповідачем строку та порядку накладення дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 148 та 149 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині оголошення позивачу догани.

Щодо позбавлення ОСОБА_1 преміальних виплат за результатами роботи в січні місяці 2018 року, про що зазначено в пункті 2 розпорядження від 09 січня 2018 року №3-к та з чим також не погоджувався позивач, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.8 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам виконавчого апарату та відділу з питань матеріально-технічного забезпечення та обслуговування адміністративної будівлі ОСОБА_4 районної ради Чернівецької області, затверджених рішенням V сесії районної ради VІІ скликання від 01 квітня 2016 року №63-5/2016, у разі застосування до працівника виконавчого апарату районної ради дисциплінарного стягнення або заходу дисциплінарного впливу преміювання не проводиться за місяць, коли таке стягнення було застосовано, якщо інше не зазначене у відповідному розпорядженні.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалась чинність указаного Положення станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відтак, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано до позивача у січні 2018 року, то відповідачем правомірно вирішено позбавити ОСОБА_1 премії за січень місяць 2018 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність розпорядження від 09 січня 2018 року №3-к "Про оголошення догани ОСОБА_1В.". Правові підстави для його скасування відсутні.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб’єкт владних повноважень в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довів правомірність оскаржуваного рішення, натомість доводи позивача в обґрунтування позову не свідчать про його незаконність.

Так, зокрема, посилання позивача про безпідставне зазначення в оскаржуваному розпорядженні на пункт 25 Правил внутрішнього трудового розпорядку, який відсутній у Правилах внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_4 районної ради не спростовує факт допущення позивачем порушення трудової дисципліни й наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Саме по собі посилання відповідача на пункт 25 Правил внутрішнього трудового розпорядку не дає правових підстав для визнання незаконним розпорядження від 09 січня 2018 року №3-к.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем статті 142 Кодексу законів про працю України відносно не затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку трудовим колективом на загальних зборах, то варто зазначити, що Правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені розпорядженням голови районної ради №142 від 22 грудня 2010 року, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного позивачем розпорядження, на час виникнення спірних правовідносин були чинними, що визнавалось сторонами, а їх правомірність не є предметом даного позову.

До того ж, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що аналогічного змісту положення про режим роботи та тривалість робочого часу (з 8.00 до 17.15 год. з перервою на обід - з 12.00 до 13.00 год.) наведені і в розділі 4 Колективного договору на 2016-2020 роки між ОСОБА_4 районною радою та профспілковим комітетом ОСОБА_4 районної ради, що прийнятий на загальних зборах трудового колективу ОСОБА_4 районної ради 26 квітня 2016 року.

Відносно доводів позивача про те, що відповідач не може ставити за провину йому відсутність на робочому місці, оскільки він чітко не визначив (не закріпив) його робоче місце, а тому для належного виконання своєї роботи (обов'язків) він зобов'язаний виходити за межі одного кабінету, поверху чи будівлі, то суд звертає увагу на те, що згідно змісту розпорядження від 09 січня 2018 року №3-к позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі, тобто в ОСОБА_4 районній раді Чернівецької області, а не на робочому місці. При цьому в ході судового розгляду справи і позивач, і представники відповідача пояснили, що стіл, за яким працює ОСОБА_1, знаходиться в кабінеті №36, що фактично свідчить про наявність в останнього робочого місця.

Щодо доводів позивача про недопущення порушення трудової дисципліни 14 грудня 2017 року та порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення, то такі є безпідставними й необґрунтованими, про що зазначено вище.

Пояснення сторін, викладені у позові, відзиві та відповіді на відзив, а також надані на їх підтвердження документи, про обставини, які передували спірним правовідносинам оцінці не підлягають, оскільки не стосуються даного спору в межах заявлених вимог та не мають значення для його правильного вирішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 безпідставний, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Судді О.П. Лелюк