Ухвала суду № 74979360, 23.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" червня 2018 р. Справа№ 910/19179/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко О.В.

без виклику представників сторін

розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про відвід суддів від розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року (повний текст складено 18.12.2017 р.)

у справі № 910/19179/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»;

2. Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»

про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитними договорами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі №910/19179/17 позовні вимоги ТОВ «Юнік Фарма» задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення Договір №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017, укладений між ТОВ «ФК «Кредит Фактор» та ПАТ «Банк «Київська Русь». У задоволенні зустрічного позову ТОВ «ФК «Кредит Фактор» відмовлено.

08 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08 червня 2018 року на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі №910/19179/17, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі №910/19179/17 за позовом ТОВ «Юнік Фарма» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11 жовтня 2017 року, за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Кредит Фактор» до ТОВ «Юнік Фарма», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення заборгованості за відповідними кредитними договорами, в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «Юнік Фарма» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» та ПАТ Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11 жовтня 2017 року.

08 червня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3071/18 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Ткаченко Б.О.) задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження, відновлено ОСОБА_2 строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі №910/19179/17, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, та призначено розгляд на 17.07.2018 р. Дію Рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі №910/19179/17 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі №910/19179/17 - зупинено.

20.06.2018 року від представника ТОВ «Юнік Фарм» до Київського апеляційного господарського суду надійшла «заява про відвід суддям Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Ткаченко Б.О.»

Протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 20 червня 2018 року у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи №910/19179/17 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуза М.Г., суддів - Агрикової О.В., Жук Г.А.

21 червня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі № 910/19179/17 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.

Колегія суддів у складі: головуючого судді - Чорногуза М.Г., суддів - Агрикової О.В., Жук Г.А. не знайшли підстав для її задоволення, у зв'язку з чим було винесено ухвалу від 21.06.2018 про зупинення провадження у справі № 910/19179/17, а матеріали справи було передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про відвід суддів від розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/19179/17 було визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Куксов В.В., Тищенко О.В.

Дослідивши обставини справи та зміст заяви, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п. п. 7, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, в у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

За рішенням у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 (104) як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

У рішенні у справі «Білуха проти України» зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Як уже було зазначено, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За твердженням заявника, про упереджене ставлення суддів та наявність сумнівів щодо їх об'єктивності свідчить, безпідставне, на думку заявника, поновлення строків на апеляційне оскарження, тобто, доводи зводяться до того, що заявник не згоден з процесуальним рішенням про поновлення строків на вчинення процесуальних дій апелянтом.

Як вже зазначалось, відповідно до положень ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи, що обставини на які посилається заявник не можуть бути підставами для задоволення відводу, колегія суддів приходить до висновку, що заяви про відвід суддів Чорногуза М.Г. та Агрикової О.В. задоволенню не підлягає.

При цьому, враховуючи, що на момент розгляду заяви суддя Ткаченко Б.О. вибув зі складу колегії суддів яка розглядає апеляційні скарги у справі №910/19179/17, колегія суддів приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про відвід суддів від розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2, в частині відводу судді Ткаченка Б.О., не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявником не надано доказів існування прямої чи побічної заінтересованості суддів у результатах розгляду справи чи про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.

Керуючись ст. ст. 35, 38-40 234 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про відвід суддів від розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі № 910/19179/17 відмовити.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Куксов

О.В. Тищенко