Рішення № 74979103, 22.06.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Справа № 926/969/18

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши матеріали

за позовом акціонерного товариства «Чернівціобленерго»

до державного підприємства Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 13999,93 грн.

представники сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 222 від 18.06.2018;

від відповідача – ОСОБА_2, наказ № 104 від 03.03.2018.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулося з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 13999,93 грн. за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору, в тому числі: 12893,66 грн. заборгованість за активну електричну енергію, 575,88 грн. заборгованість за перевищення договірних величин, 485,05 грн. пені та 45,34 грн. річних.

Позов мотивується тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії від 12.05.2014 № 0050/3 відповідач заборгував позивачу за спожиту електричну енергію в період з листопада 2017 року по березень 2018 року 12893,66 грн., внаслідок чого позивачем у відповідності до пункту 4.2.1 договору та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачеві за аналогічний період пеню в сумі 485,05 грн. та 3 % річних в сумі 45,34 грн. Крім того, згідно пункту 4.2.2 договору позивачем нараховано відповідачу санкцію за перевищення ліміту споживання договірних величин за листопад 2017 року в сумі 575,88 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2018 відкрито провадження у справі і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.05.2018 та зобов’язано відповідача надати відзив на позовну заяву у строк до 16 календарних днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою суду від 17.05.2018 змінено найменування позивача – з приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» на акціонерне товариство «Чернівціобленерго» та відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 12.06.2018.

Ухвалою від 12.06.2018 відкладено розгляд справи на 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 оголошено перерву до 22.06.2018 для надання позивачем пояснень по розрахунках заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні в усній формі визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.05.2014 між публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», після зміни найменування – акціонерне товариство «Чернівціобленерго») – постачальник, та державним підприємством Міністерства оборони України Чернівецький металообробний завод – споживач, укладено договір № 0050/3 (далі – договір) про постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання продавати електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 120 кВт величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 до договору, а споживач згідно підпунктів 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 договору зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року № 441 (далі – Порядок) споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Частинами шостою, сьомою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до пункту 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.081996 за № 417/1442, чинних на момент виникнення правопорушення (далі – ПКЕЕ), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 ПКЕЕ споживач зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення Правил та умов договору.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт год. і більше.

Крім того, згідно підпункту 3 пункту 5.5 ПКЕЕ договірні величини споживання електричної потужності є істотними умовами договору про постачання електричної енергії.

Заборгованість за перевищення договірних величин визначена позивачем за листопад 2017 року в сумі 575,88 грн., що підтверджується звітами відповідача про використану електроенергію за жовтень та листопад 2017 року, а також рахунком № 226042 від 23.11.2017.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з Законом України «Про електроенергетику» (у редакції, яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин), ПКЕЕ та Порядком.

Порядком визначено, що постачання електричної енергії здійснюється шляхом встановлення споживачам граничних величин споживання електричної енергії та потужності в залежності від стану розрахунків за використану електричну енергію.

Підпунктом 9.1 пункту 9 договору визначено, що до договору є ряд додатків, які є невід’ємною частиною договору.

Підпунктом 9.4 пункту 9 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014. Договір вважається продовженим, на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.

З наведеного вище випливає, що позов підлягає задоволенню, щодо стягнення 12893,66 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, що підтверджується звітами відповідача про використану електроенергію за період з листопада 2017 року по березень 2018 року та рахунками № 226041 від 23.11.2017, № 248391 від 26.12.2017, № 14040 від 23.01.2018, № 36168 від 23.02.2018 та № 57334 від 23.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач в порушення договірних умов та ПКЕЕ, з листопада 2017 року по березень 2018 року споживав електричну енергію і допустив перевищення ліміту споживання, проте оплату не провів, що призвело до виникнення заборгованості сумі 13469,54 грн., крім того, представник відповідача в усній формі визнав суму заборгованості за активну електричну енергію та перевищення договірних величин.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу претензію щодо сплати боргу за спожиту електричну енергію від 13.03.2018. Проте, відповідач не вчинив жодних дій щодо виконання своїх зобов’язань.

Однак, відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо розрахунку за отриману електричну енергію, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 13469,54 грн. за активну електричну енергію та перевищення договірних величин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 23.04.2018 року у справі № 926/2121/17.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору, за внесення платежів, передбачених підпунктами 2.3.4, 2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, зазначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору за порушення строків виконання грошових зобов’язань по договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 30.11.2017 по 23.03.2018 в сумі 485,05 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з цим позивач правомірно нарахував відповідачу 3 % річних за період з 30.11.2017 по 23.03.2018 в сумі 45,34 грн.

Тому, крім основної суми боргу з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також пеня в сумі 485,05 грн. та 3 % річних в сумі 45,34 грн.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Чернівецький металообробний завод» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Заводська, 33, ідентифікаційний код 14263499) на користь акціонерного товариства «Чернівціобленерго» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Прутська, 23А, ідентифікаційний код 00130760) заборгованість за активну електричну енергію в сумі 12893,66 грн. заборгованість за перевищення договірних величин в сумі 575,88 грн., пеню в сумі 485,05 грн., 3 % річних у сумі 45,34 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.06.2018.

Суддя В. Байталюк