Рішення № 74978589, 04.06.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/768/17-ц

2/212/123/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року м. Кривий Ріг

овтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Мариненко І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 08.02.2017 року звернулась до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати. В процесі розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В останній редакції позивач зазначила, що згідно наказу № 86-к від 13 травня 2013 року її було прийнято на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжшахтобуд» на посаду архіваріуса та згідно з наказом №208-ос від 01 листопада 2014 року прийнято в шахтобудівельне управління Публічного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_5» (зараз Публічне акціонерне товариство «Суха Балка» за переводом на посаду архіваріуса апарату управління ).

У зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі наказу №94-ос від 23 травня 2016 року її було звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, однак розрахунок при звільненні підприємством не проведено, чим порушено приписи ст.116 КЗпП України. Зазначила, що при звільнені відповідач не провів виплату всіх належних сум, тому вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати згідно ст.117 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 з 03.04.2007р. по 07.05.2013 роки працювала в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді завідуючої складу бази матеріально-технічного забезпечення, після чого з 13.05.2013 працювала в ТОВ «Криворіжшахтобуд» на посаді архіваріуса, з 01.11.2014р. її було прийнято на ПАТ «Євраз ОСОБА_5» за переводом на посаду архіваріуса апарату управління, тож на момент звільнення - 23.05.2016р. її стаж роботи становив 9 років та 5 днів. Таким чином у відповідності до ч.2 ст.6 Закону України «Про відпустки» тривалість повної відпустки має становити 28 днів.

Проте, як вбачається з наказу №94-ос від 23.05.2016, а саме: графа компенсація за невикористанні дні основної відпустки зазначено «нуль», натомість має бути зазначено компенсація за п'ять календарних днів, так як тривалість основної відпустки становить 28 календарних днів. Відповідач у день звільнення видав трудову книжку, проте остаточного розрахунку зі позивачем не провів. Відповідного розрахунку відповідач не провів до теперішнього часу.

Відповідно до довідки про середньоденну заробітну плату, надану підприємством середній заробіток ОСОБА_4 складає 138,44 гривень. Тобто сума невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку становить 712,97 гривень з розрахунку середньоденна заробітна плата 138,44 помножена на 5 днів та помножена на коефіцієнт підвищення заробітної плати 1,03, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того враховуючи, що до теперішнього часу відповідачем не проведено повного розрахунку, просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 23 травня 2016 року по день фактичної її виплати.

Відповідно до процесуальних документів, які знаходяться в матеріалах справи

13 лютого 2017 року ухвалою судді Чайкіна І.Б. відкрито провадження у справі;

03 квітня 2017 року ухвалою суду витребувано у ПАТ «Євраз ОСОБА_5» довідку про середню ( середньоденну) заробітну плату ОСОБА_4, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100;

15 травня 2017 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги;

12 червня 2017 року прийнято уточнену позовну заяву;

26 вересня 2017 року ухвалою суду витребувано у ПАТ «Євраз ОСОБА_5» копію колективного договору за 2016 рік;

12 жовтня 2017 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в зв’язку з закінченням терміну повноважень щодо здійснення правосуддя суддею Чайкіним І.Б., справа передана для подальшого розгляду судді Козлову Ю.В.;

13 жовтня 2017 року справу прийнято до провадження судді Козлова Ю.В.;

14 грудня 2017 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги;

26 березня 2018 року ухвалою суду витребувано з ПАТ «Євраз ОСОБА_5» заява ОСОБА_4 про перенесення відпустки, наказ по підприємству № ОТ04877 від 10.06.2015р. про надання відпустки ОСОБА_4, наказ по підприємству № 94-ос від 23.05.2016р. про скорочення чисельності або штату працівників відповідно п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_4, наказ по підприємству №ОТ02439 від 28.03.2016р. про надання відпустки ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності, уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підставі викладені в ній.

Представник ПАТ «Суха Балка» ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності наданої підприємством, проти позову заперечувала та суду пояснила, що вимоги позивача безпідставні. По-перше, позивачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, не вірно проведено розрахунок середньоденної заробітної плати для розрахунку нарахування компенсації за невикористану відпустку. По-друге, перевіривши всі відпустки, які були надані ОСОБА_4 за час роботи її на підприємстві, було встановлено, що їй була надання щорічна відпустка за період з 01.11.2015р. по 23.06.2016р. більшої тривалості ніж передбачено діючим законодавством. Втретє, позивач була звільнена з підприємства 23.05.2016 року, при звільненні Позивачу були виплачені всі належні з підприємства суми, які існували на момент звільнення, спору щодо розміру нарахованих сум не існувало. Спір між сторонами виник у лютому 2017 року, коли Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення компенсації за невикористану відпустку, таким чином пропустила строк позовної давності. Повні свої доводи виклала в запереченні проти позову та двох додаткових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи.

Вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормою ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ОСОБА_5 встановлено та не оспарюється сторонами наступні факти:

ОСОБА_4 з 03.04.2007р. по 07.05.2013р. працювала у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді завідуючої складу бази матеріально-технічного забезпечення.

13.05.2013р. прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальність «Криворіжшахтобуд» на посаду архіваріуса.

01.11.2014р. прийнята на роботу в шахто будівельне управління ПАТ «Євраз ОСОБА_5» за переводом на посаду архіваріуса апарату управління, що підтверджується копією трудової книжки. ( а.с.4-5)

На підстав наказу №94-ос від 23.05.2016р. ОСОБА_4 була звільнена, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників (а.с.3).

Відповідно до ч.1,2 ст.6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Відповідно до витягу з наказу по ПрАТ «Євраз ОСОБА_5» №ОТ02439 від 28.03.2016р. ОСОБА_4 надавалась щорічна чергова відпустка з 03.04.2016р. по 25.04.2018р в кількості 23 дні, та чотири дні додаткової відпустки за роботу на комп’ютері.

Відповідно до ч.2 ст.6 ЗУ «Про відпустки» промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Згідно до записів трудової книжки ОСОБА_4 має стаж роботи 9 років 5 днів, таким чином у відповідності до ч.2 ст.6 «Про відпустки» тривалість основної відпустки має становити 28 днів.

Даний факт підтверджено листом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області управління з питань праці від 29.09.2016 року №к-773-11/04. (а.с.7)

Відповідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Постанови КМУ №100.

Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Згідно п.5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З довідки наданої ПрАТ «Євраз ОСОБА_5» встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_4 за 2-а місяці (березень, квітень 2016 року), що передували місяцю звільнення з роботи, тобто травню 2016 року, склала 138,44 грн. Такий розрахунок здійснено відповідачем у відповідності до наведених вимог зазначеного Порядку (а.с. 29).

Однак позивачем в порушення вимог абзацу 1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., зазначену в довідці середньоденну заробітну плату взяла для розрахунку невиплаченої при звільненні компенсації за використану відпустку.

Відповідно до ч.1,2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивачем та її представником не заявлялось клопотання про витребування доказів, а саме довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_6 за останні 12 місяців, тому розрахунок середньоденної заробітної плати проведено з порушення вимог чинного законодавства. Враховуючи, зазначене позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач в останній редакції позовних вимог просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 23 травня 2016 року по день фактичної виплати розрахунку, без урахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та військовий збір, однак розрахунку, суду не надано, сума середнього заробітку, вівдповідно до діючого законодавства, не уточнена.

Зважаючи на ту обставину, що позовні вимоги про стягнення невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку, у задоволенні яких позивачці відмовлено, є похідними від позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку, відсутні.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в іншій частині у даній справі - компенсується за рахунок держави (ч.7 ст.141 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 5 Закону України « Про судовий збір», витрати по справі покласти за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 47,116,117 Кодексу законів про працю України, ст.6 Закону України «Про відпустки», Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, ст.ст. 10,12,13,76, 81,259,263-265,268ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. ОСОБА_3 на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення виготовлено та підписано 14 червня 2018 року.

Суддя: Ю. В. Козлов