Рішення № 74978450, 25.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
25.06.2018
Номер справи
815/2272/18
Номер документу
74978450
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 815/2272/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства “Агросоюз-2016” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Агросоюз-2016” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Ухвалою від 14.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито спрощене позовне провадження у справі.

30.05.2018 року (вх. № 15161/18) представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву.

31.05.2018 року (вх. № 15337/18) представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву.

04.06.2018 року (вх. № 15597/18) представником позивача подано до канцелярії суду відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної документальної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ПП «Агросоюз-2016» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 145-153), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного підприємства “Агросоюз-2016” Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 22.01.2018 року № 317 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агросоюз-2016», (код ЄДРПОУ 40616792) (а.с. 156), направлень на перевірку від 29.01.2018 року № 507/14-07, № 508/14-07 (а.с. 157) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Агросоюз-2016» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Рефракція» за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року.

За наслідками перевірки складено акт № 244/15-32-14-07/40616792 від 12.02.2018р. (а.с. 34-49), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

п. 198.1, 198,3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 194845 грн. в т.ч. січень 2017р. – 194845 грн. та завищення від’ємного значення що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ряд. 20 у загальній сумі 498640 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач 15.02.2018 року надав до Головного управління ДФС в Одеській області заперечення (вих. № 15 від 15.02.2018 року (а.с. 50-54).

За наслідками розгляду зазначених заперечень Головним управлінням ДФС в Одеській області ПП «Агросоюз-2016» отримано відповідь (вих. № 2452/10/15-32-14-07-08 від 20.02.2018 року, відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ НОМЕР_1 від 26.02.2018 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 194845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48711,00 грн., всього на 243556,00 грн.;

№ НОМЕР_2 від 26.02.2018 року про завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 498640,00 грн.

05.03.2018р. (вих. № 19) ПП «Агросоюз-2016» звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 64-69).

Рішенням Державної фіскальної служби України (вих. № 11235/6/99-99-11-01-01-25 від 29.03.2018 року продовжено строк розгляду скарги до 10.05.2017 року (включно) (а.с. 70).

07.05.2018 року до ПП «Агросоюз-2016» надійшло Рішення про результати розгляду скарги ДФС України (вих. № 14913/6/99-99-11-01-01-25 від 26.04.2018 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.02.2018р., № НОМЕР_2 від 26.02.2018 року, а скарга ПП «Агросоюз-2016» залишена без задоволення (а.с. 71-77).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

24.03.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області направив запит № 2405/10/15-32-14-02-12 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, який направлено (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), з питань недостовірності визначення податкового кредиту, що містяться у податковій декларації з ПДВ за січень 2017 року у сумі 693,5 тис. грн. Відповідно аналізу , з’ясовано що ПП «Агрособз-2016» проводило документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Рефакція» (код ЄДРПОУ 40950650) за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження товарів.

Позивачем зазначено, що в запиті надісланому на адресу ПП «Агросоюз-2016», були лише формально вказані причини його направлення підприємству, без вказівки на факти виявлених конкретних порушень законодавства з боку ПП «Агросоюз-2016», зокерма в ньому не містяться дані про виявлені факти, що підтверджують недостовірність даних декларації з ПДВ за січень 2017 року. Так, на думку позивача, в запиті сформульоване тільки припущення контролюючого органу про те, що ПП «Агросоюз-2016» проводило документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Рефакція» за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження товарів.

Так на думку позивача посилання податкового органу в оскаржуваному наказі на п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (тобто в тому випадку, коли платником податків не було надано пояснень та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу) не відповідає дійсності, оскільки ПП «Агросоюз-2016» є звільненим від обов'язку надавати відповідь на запит податкового органу у зв'язку з невідповідністю такого запиту вимогам законодавства (п. 73.3 ст. 73 ПК України).

Відповідно до п.п.72.1.1 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 73.1 ст. 73 Податкового кодексу України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші субєкти інформаційних відносин зобовязані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Пунктом 78.4 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року №1245 (далі Порядок №1245), органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно п.10 Порядку №1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно п.16 Порядку №1245, у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Так, із запиту від 24.03.2017 № 2405/10/15-32-14-02-12 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень вбачається, що відповідач, на підставі ст.16, п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, просить ПП «Агросоюз-2016» для виконання покладених на органи ДФС функції, надати інформацію (пояснення) та її документальні підтвердження (завірені належним чином копії документів), які стосуються господарських відносин ТОВ «Рефракція» за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року в частині придбання товарів, а саме:

договори, уголи, контракти;

приходні та видаткові накладні, довіреності, ТТН;

документи, що підтверджують розрахунки за отриманий та реалізований товар (банківські виписки та інше), стан взаєморозрахунків постачальниками/покупцями, а також наявність дебіторської та кредиторської заборгованості станом на початок перевіряє мого періоду, на кінець перевіряє мого періоду, та на момент надання інформації;

договори на транспортування товару, документи, що підтверджують перевезення товару (товаро-транспортні накладні, подорожні листи, тощо) та/або переоформлення товару у місці зберігання;

відомості щодо офісних, складських приміщень, виробничих потужностей (власні чи умови оренди);

документи, що підтверджують зберігання товару (журнал складського обліку; умови зберігання товарів);

журнали-ордера, картки рахунків з ТОВ «Рефакція», оборотно-сальдові відомості;

регістри бухгалтерського обліку по рахунках 281 «Товари на складі», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 301 «Каса в національній валюті», 702 «Статутний капітал», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами», 10 «Основні засоби», 15 «Капітальні інвестиції», банківські виписки;

документи, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару або використання їх у власній господарській діяльності (довіреності, видаткові накладні, картки рахунку);

інші документи, що підтверджують зазначені операції з ТОВ «Рефакція».

У своєму запиті від 29.05.2017 року відповідач як на підставу його надіслання посилається на п.п.3 абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, тобто виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, які свідчать про порушення платником податків, зокрема, податкового законодавства.

Проте, в запиті в порушення чинного законодавства України не зазначено інформацію, яка підтверджує наведені відповідачем у запиті підстави для його надіслання. Тобто, інформація, яка б підтверджувала факти документально оформлених нереальних господарських операцій з придбання товару, за відсутності факту їх реального здійснення, з ТОВ «Рефакція» за період з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року на ПДВ у сумі 693,5 тис. грн., контролюючим органом у запиті не наведена.

Крім того, наведений відповідачем у запиті перелік документів, які пропонується надати, не є вичерпним та допускає розширене тлумачення, оскільки наприкінці цього переліку відповідач запропонував надати «інші документи, що підтверджують зазначені операції з ТОВ «Рефакція»», що суперечить приписам п.п.2 абз.2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно якого у запиті має бути зазначено перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати.

З аналізу зазначеної норми випливає, що такий перелік повинен бути вичерпним, оскільки в іншому випадку контролюючий орган штучно створює підстави для призначення позапланової перевірки, завжди маючи можливість послатися на ненадання субєктом господарювання якогось «іншого документа», який у переліку не наведено.

Також суд зазначає, що наведені у запиті документи, зокрема, регістри бухгалтерського обліку, журнали-ордери, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості є документами бухгалтерського обліку, які надаються контролюючому органу під час документальної перевірки.

Тобто, відповідач, вимагаючи надання вказаних у запиті документів, фактично намагався провести позапланову невиїзну перевірку позивача, без відповідного рішення керівника контролюючого органу, передбаченого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, запит контролюючого органу про надання інформації від 24.03.2017р. № 2405/10/15-32-14-02-12 був оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган був позбавлений права приймати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Крім того, у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 20 лютого 2018 року (справа №826/12244/14).

Більшь того, до спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не було додано розрахунку податкового зобов’язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартіст, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), чим порушено норми Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, яким передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.

Серед іншого, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, вказано, що порушення встановлені на підставі Акту № 244/15-32-14-07/40616792 від 12.02.2018 року та висновку щодо розгляду заперечення № 46/15-32-14-07/40616791 від 20.02.2018 року.

Проте, ПП «Агросоюз-2016» отримало відповідь на заперечення (вих. № 2452/10/15-32-14-07-08 від 20.02.2018 року.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, згідно із п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (п.201.2 ст.201 ПК України).

За приписами п.200.4 ст. 200 ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання – передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, контролюючий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Як вбачається зі змісту акта перевірки перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017р. по 31.01.2017р. встановлено його заниження (по взаємовідносинам з ТОВ «Рефакція»), що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 194845 грн., в т.ч. січень 2017р. – 194845 грн. та завищення від’ємного значення що включається до складу податкового кредиту поточного звіьного (податкового) періоду ряд. 20 у загальній сумі 498640 грн.

В ході проведення перевірки посадовими особами підприємства перевіряючим надані в повному обсязі бухгалтерські документи та документи податкового обліку з первинними документами до них щодо визначення податку на додану вартість.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначених контрагентів, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем ПП «Агросоюз-2016» (код ЄДРПОУ 40616792, місцезнаходження: 65104, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 18), зареєстроване як юридична особа 01.07.2016 року, номер запису 15561020000059032, взято на облік в органах державної податкової служби 01.07.2016 року № 155116124144, на момент підписання акту суб’єкта господарювання перебуває на обліку в Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, зареєстрований платником ПДВ з 26.07.2016 року, витяг № 1615514500735 з реєстру платників податку на додану вартість № 200278992 видане ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. Індивідуальний податковий номер – 406167915512 (а.с. 35).

Судом встановлено, що 04.01.2017р. між ПП “Агросоюз-2016” (покупець) та ТОВ “Рефакція” (постачальник) укладено договір поставки № 0401рх, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати засоби захисту рослин та мінеральні добрива, які в подальшому іменуються Товар. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW-склад, вказаний Постачальником, згідно Інкотермс 2010. Товар поставляється протягом 10 робочих днів з моменту узгодження сторонами асортименту (номенклатури), кількості та вартості Товару, що постачається. Приймання Товару за кількістю здійснюється сторонами на складі, зазначеному Постачальником, шляхом порівняння даних за накладною та фактично поставленого Товару. При постачаннях Товарів, які мають безперервний або ритмічний характер, Постачальник складає та реєструє відповідно до чинного законодавства зведену податкову накладну не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено постачання з урахуванням вського обсягу постачання Товарів протягом періоду, за який складається така податкова накладна (а.с. 82-83).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкову накладну, квитанцію № 1, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с. 84-106).

Судом встановлено, що 12.12.2016р. між ПП “Агросоюз-2016” (постачальник) та ПП “Агроальянс-2007” (покупець) укладено договір поставки № 121216х, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин, іменовані надалі Товар. Якість Товару повинна відповідати ДСТУ та ТУ на даний вид Товару. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW-склад постачальника (згідно Інкотермс 2010). Прийняття Товару за кількістю здійснюються сторонами на складі, зазначеному Постачальником, шляхом порівняння даних в накладній з фактично поставленим Товаром (а.с. 107-108).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури, податкові накладні, квитанції № 1 (а.с. 109-118).

Натомість, відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ПП «Агросоюз-2016».

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що Позивачем під час здійснення перевірки не надано сертифікати якості, не зміг відповісти чим передбачено обов’язок Позивача мати відповідні сертифікати якості на товар і яким чином наявність чи відсутність відповідних сертифікатів якості у Позивача кореспондується з приписами Подктвого кодексу України.

Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити, які порушення (крім відстуності сертифікатів якості на товар) було допущено позивачем під час здійснення господарської діяльності. При цьому, відсутні будь-які докази, які б свідчили про дефектність первинної документації позивача, визнання її недійсною, тощо.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ПП «Агросоюз-2016» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку виконавця (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит замовника.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов’язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та завищення від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту , відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Рефакція», обґрунтовуються переважно посиланням на аналіз інформаційної бази «Єдиний реєстр податкових накладних» та даних АІС «Податковий Блок» щодо контрагентів позивача.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов’язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі “Щокін проти України”, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС Україниви суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 11 132,94 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства “Агросоюз-2016” (місцезнаходження: 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 18; код ЄДРПОУ 40616792) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДФС в Одеській області від 26.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Агросоюз-2016” (код ЄДРПОУ 40616792) судові витрати у розмірі 11 132,94 грн. (одинадцять тисяч сто тридцять дві грн. 94 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.

Попередній документ : 74977961
Наступний документ : 74978457