Рішення № 74978413, 26.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. № 814/980/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Приватного підприємства "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром", вул. Ювілейна, 1-А, с. Благодатне, Арбузинський район, Миколаївська область, 55325 про:стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 593 727,90 грн.,

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – позивач або Фонд) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» (надалі – відповідач або Підприємство) адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 593 727,90 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2017 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву (ар. с. 23-26), просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, до Арбузинського районного центру зайнятості направлялась відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів; у 2017 році на Підприємстві було створено 16 робочих місць для інвалідів, фактично в 2017 році працювало 10 інвалідів; Підприємство регулярно, за допомогою засобів масової інформації, повідомляло про працевлаштування інвалідів. На думку відповідача, викладені обставини звільняють його від адміністративно-господарської відповідальності.

21.05.2018 представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 129, 131).

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

16.02.2018 (19.02.2018 надійшов до Фонду) Підприємство подало до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ, в якому зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 406 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» – 16 осіб, середньоблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 10 осіб.

Згідно з листом Арбузинського районного центру зайнятості від 27.03.2018 №259/2-18, відповідач надавав до центру зайнятості 12 звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (надалі – Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини дев’ятої статті 19 зазначеного Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, статтею 18 Закону № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов’язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою вказаної статті чітко визначені обов’язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв’язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов’язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, форма №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов’язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Відповідачем протягом 2017 року подавалися звіти за формою 3-ПН. Згідно з даними Арбузинського районного центру зайнятості, протягом 2017 року видав 10 направлення на підприємство для працевлаштування інвалідів, за 3 направленнями безробітних інвалідів працевлаштовано. Протягом 2017 року видано 1 направлення інваліду для працевлаштування на тимчасові роботи, на які було працевлаштовано ОСОБА_1, після закінчення тимчасових робіт роботодавець працевлаштував даного безробітного інваліда на постійне місце роботи. Протягом 2017 року фактів у працевлаштування інвалідів не було по 7 направленнях інваліди відмовилися від роботи з різних причин, в основному через транспортну недоступність, ОСОБА_2 відмовилась через графік роботи, з роботодавцем було проведено роботу за результатами якої роботодавець погодився створити умови підходящі для безробітної, але вона перестала відвідувати службу зайнятості та була знята з обліку через невідвідування.

Згідно із статтею 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач вживав заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв’язку з цим покладання на відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач не довів суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи статті 218 Господарського кодексу України), що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до Приватного підприємства "Аграрне підприємство "Благодатненський птахопром" (вул. Ювілейна, 1-А, с. Благодатне, Арбузинський район, Миколаївська область, 55325, ідентифікаційний код 24797859) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна