Ухвала суду № 74978312, 19.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2451/18

У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

19 червня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (м. Львів, вул. Миколайчука, 24/40) до Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Львівської міської ради № 554 від 25.05.2018; визнання протиправними дії посадових осіб Львівської міської ради щодо незарахування доньки позивача до обраного батьками ДНЗ № 14-Ш та зобов’язання відновити її порушені права шляхом скерування адміністратором електронного листа до ДНЗ та внесення до Загальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про її зарахування.

Ухвалою суду від 15.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14.06.2018 за вх. № 18794 позивач подав заяву про забезпечення позову у цій справі, а саме просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Львівської міської ради № 554 від 25.05.2018; встановлення обов’язку Львівської міської ради скерувати електронного листа до ДНЗ та внести до Загальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про зарахування до ДНЗ № 14-Ш його доньки, ОСОБА_2; заборони керівнику до ДНЗ № 14-Ш здійснювати прийом дітей до цього дошкільного навчального закладу до набрання рішення у цій судовій справі законної сили.

Вказану заяву обґрунтовано тим, що на переконання позивача, для захисту інтересів його доньки необхідним є забезпечення цього позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. На даний час, згідно з п. 2.7 Положення та правил про порядок набору, обліку та забезпечення прозорості у зарахуванні дітей до закладів дошкільної освіти м. Львова, затвердженим рішенням Львівської міської ради від 29.12.2017 за № 1190 здійснюється при прийомі до ЗДО впродовж червня-серпня та впродовж навчального року при наявності вільних місць. Зважаючи на високе розташування у черзі доньки позивача (57 із 75) та факт протиправного її не зарахування до ДНЗ, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незарахування її і в подальшому через прийняття інших осіб, які мають нижче становище у черзі та, можливо, відсутністю в подальшому вільних місць.

Вважає, що рішення Львівської міської ради № 554 від 25.05.2018 містить очевидні ознаки протиправності, оскільки передбачає першочергове зарахування до ЗДО дітей, які проживають у м. Львові, а також у м. Винники, смт. Брюховичі, смт. Рудно, у разі наявності вільних місць у ЗДО, до них можуть бути зараховані діти з інших населених пунктів. Прийняттям цього рішення, на переконання позивача, порушено права його доньки. Цим рішенням Львівської міської ради фактично встановлено нову норму законодавства, яка нівелює норму ч. 2 ст. 2 Закону України «Про освіту», суперечить Конституції України, Закону України «Про дошкільну освіту», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Очевидними є і ознаки протиправності дій відповідача, оскільки, навіть за умови чинності рішення № 554 від 25.05.2018, посадові особи Львівської міської ради не мали права вносити будь-які додаткові критерії в загальноміську електронну систему реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти щодо реєстрації місця проживання особи. Просив вжити заходи забезпечення позову, з огляду на викладені обставини.

Ухвалою суду від 15.06.2018 заяву про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні 19.06.2018 о 13:00 год.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги заяви про забезпечення позову, просив таку задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату. час і місце проведення якого повідомлений телефонограмою, проти одержання судової повістки у вказаний спосіб не заперечував. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Вирішуючи цю заяву, суд керується таким.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов’язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Рішенням № 554 від 25.05.2018 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29.12.2017 №1190», відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою забезпечення більшої кількості дітей дошкільного віку до закладів дошкільної освіти м. Львова, виконавчий комітет вирішив внести зміни у додаток до рішення виконавчого комітету від 29.12.2017 № 1190 «Про затвердження Положення та правил про порядок набору, обліку та забезпечення прозорості у зарахуванні дітей дошкільної освіти м. Львова», виклавши п. 1.5 розділу І у новій редакції: «1.5 Першочергово зараховуються ЗДО діти, які проживають у м. Львові, а також у м. Винники, смт Брюховичі, смт. Рудно. У разі наявності вільних місць у ЗДО, до них можуть бути зараховані діти з інших населених пунктів»

Підставою позову слугувало те, що на переконання позивача, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи чи відсутність таких не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження. Рішенням від 25.05.2018 та відповідними діями, відповідач в порушення чинного законодавства порушило додержання гарантованих Конституцією України права на освіту, свободу пересування і вільного вибору місця проживання. З врахуванням викладеного, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Тобто, спір між сторонами виник щодо правомірності рішення Львівської міської ради № 544 від 25.05.2018, у зв’язку з прийняттям якого причиною незарахування доньки позивача до дошкільного навчального закладу № 14-Ш став факт відсутності у останньої місця проживання у м. Львові, обов’язковість якого передбачена оскаржуваним рішенням. Дії відповідача щодо неприйняття доньки позивача до цього навчального закладу як протиправні, на переконання позивача, також є протиправними. Для відновлення прав його доньки шляхом скерування адміністратором електронного листа до ДНЗ та внесення до Загальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про її зарахування.

У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію цього рішення; встановити обов’язок скерувати електронного листа до ДНЗ та внести до загальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про зарахування до ДНЗ № 14-Ш його доньки ОСОБА_2 аврори Олександрівни; заборонити керівнику до ДНЗ № 14-Ш здійснювати прийом дітей до цього дошкільного навчального закладу до набрання судовим рішенням у даній справі.

Позивачем належним чином не обґрунтовано своїх побоювань, що невжиття саме таких заходів забезпечення, які ним викладені у заяві (зупинення дії оскаржуваного рішення, зобов’язання внести відомості до Загальгальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про зарахування до ДНЗ№ 14-Ш його дочки та заборони до набрання рішенням у цій справі законної сили здійснювати прийом дітей до зазначеного навчального закладу), може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивач також не пояснив який правовий ефект матиме зупинення дії рішення № 554 від 25.05.2018 конкретно для нього та його дочки.

Також забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку відповідача скерувати електронного листа ДНЗ та внести до Загальгальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про зарахування до ДНЗ№ 14-Ш його дочки, на переконанням суду є фактично задоволенням однієї із позовних вимог.

Слід зазначити, що позивач у своїй позовній заяві також просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської міської ради № 544 від 25.05.2018, відтак, на стадії вирішення питання про забезпечення позову задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на очевидну протиправність оскаржуваного рішення № 544 від 25.05.2018, передбачатиме вирішення цього спору по суті.

Позивачу слід звернути увагу на те, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову, а при розгляді відповідної заяви, питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується.

Щодо вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона керівнику здійснювати прийом дітей до ДНЗ № 14-Ш до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, на переконання суду, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не співвідноситься із наслідками вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб. Забезпечення позову у цей спосіб передбачатиме заборону приймати дітей до цього навчального закладу, що порушуватиме їхні права, на невизначений термін, оскільки рішення по суті у цій справі може бути оскаржене як в апеляційному, так і касаційному порядку.

З огляду на викладене, заява позивача є такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за його позовом до Львівської міської ради, шляхом зупинення дії рішення Львівської міської ради № 554 від 25.05.2018; встановлення обов’язку Львівської міської ради скерувати електронного листа до ДНЗ та внести до Загальноміської електронної системи реєстрації дітей для вступу у заклади дошкільної освіти (групи) відомостей про зарахування до ДНЗ № 14-Ш ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1Ю.); заборони керівнику до ДНЗ № 14-Ш здійснювати прийом дітей до цього дошкільного навчального закладу до набрання рішенням у справі № 813/2451/18 законної сили, – відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2018.

Суддя Качур Р.П.