Рішення № 74977909, 27.06.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/397/18

Провадження № 2/188/262/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П. О.,

при секретарі Брагін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району

Дніпропетровської області (далі – відповідач) про встановлення належності спадкового майна спадкодавцю та визнання права власності на майно за спадкоємцем.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30 вересня 2010 року помер батько позивачки ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок із господарчими спорудами під № 98 по вул. Академіка Сайгака в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно він заповів своїй доньці ОСОБА_1.

На момент відкриття спадщини разом з померлим ОСОБА_2 проживала його дружина ОСОБА_3, яка є пенсіонеркою. В межах шестимісячного терміну вона подала заяву про відмову від прийняття обов’язкової частки спадщини на користь позивачки.

23.11.2017 року позивачка звернулася з заявою до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області про одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 98, розташований по вулиці Академіка Сайгака в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, але нотаріус своєю постановою від 23.11.2017 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, тому що позивачем не було надано правовстановлюючих документів на будинок.

Посилаючись на норми ст.ст. 316, 328, 1268 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вулиця Академіка Сайгака, 98, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, який складається із наступних споруд, позначених в технічному паспорті житлового будинку спеціальними знаками: житловий будинок «А»; прибудова до будинку «а»; прибудова до будинку «а1»; літня кухня «Б»; прибудова до літньої кухні «б»; прибудова до літньої кухні «б1»; сарай – «В»; гараж «Г»; огорожа 1.4; сарай – «Д»; ворота з хвірткою 2.3; сарай «Е»; убиральня «Ж»; душ – «З»; колодязь «К»; погріб пдЕ в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 30.09.2010 року.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала і просила задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позов визнав.

Вивчивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що 30 вересня 2010 року помер батько позивача ОСОБА_2, про що вчинено актовий запис № 77, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 370351, виданим виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 05 жовтня 2010 року (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Родинний зв’язок позивача та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_4 серії ІІ-АВ № 143686, виданого 08.12.1970 року, де ОСОБА_2 записаний, як батько, а ОСОБА_3 – мати ОСОБА_4 (а.с. 9), та свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІV-КИ № 433121, виданим 07.09.1991 року Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району, відповідно до якого ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та взяла собі прізвище свого чоловіка «Козачук» (а.с. 9).

За життя спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений 28.09.2010 року секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за № 158, згідно з яким усе належне йому майно він заповів ОСОБА_1, тобто позивачці (а.с. 18). Отже, спадкування його майна має відбуватися за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вулиця Академіка Сайгака, 98, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області.

На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3, що підтверджується довідкою № 472, виданою 16.03.2011 року Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 10), яка була пенсіонеркою, тобто недієздатною.

Згідно з ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Протягом встановленого законом строку ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття обов'язкової частки спадщини на користь позивача, підпис на якій засвідчена і нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі під номером № 43 секретарем Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її (ч.1).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї(ч.3).

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

23.11.2017 року позивач звернулася з заявою до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області про одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 98 по вулиці Академіка Сайгака в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, що належав померлому ОСОБА_2, але нотаріус своєю постановою від 23.11.2017 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, тому що позивачем не було надано правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 20).

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за заповітом через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок і тому він звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об'єкта права власності як домоволодіння.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Належність померлому ОСОБА_2 на праві особистої власності житлового будинку підтверджується довідкою Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 753 від 21.05.2018 року про те, що житловий будинок № 98 по вул. Академіка Сайгака в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області належить померлому ОСОБА_2 згідно з записом в погосподарській книзі № 11 за 2006-2010 роки (а.с. 42).

Згідно з довідками № 2920 від 24.11.2017 року та № 696 від 04.05.2018 року Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району за житловим будинком, що числиться за ОСОБА_2, значаться земельні ділянки 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,25 га для ведення особистого селянського господарства. Земельні ділянки не приватизовані (а.с. 12, 32).

Відповідно до довідки Павлоградського МБТІ від 03.11.2017 року право власності на будинок по вул. Академіка Сайгака, 98 в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області не зареєстровано. На підставі рішення виконкому Дмитрівської сільської ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області №27 від 24.04.1996 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на вказаний будинок, але власник не звернувся для оформлення свідоцтва про право власності (а.с.13).

Рішенням виконкому Дмитрівської сільської ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області №27 від 24.04.1996 року затверджено індивідуальне господарство по вул. 50 років Жовтня, 98 в с. Дмитрівка Петропавлівського району за ОСОБА_2, що підтверджується Архівним витягом № 91 від 14.05.2018 року (а.с. 40).

Рішенням сесії Дмитрівської сільської ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області № ХХІІ від 16.08.1997 року перейменовано вулицю 50 років Жовтня на вул. Академіка Сайгака, що підтверджується Архівним витягом № 92 від 14.05.2018 року (а.с. 39).

Отже, садибний (індивідуальний) житловий будинок № 98 по вул. Академіка Сайгака в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області належав на праві власності померлому ОСОБА_2, який набув його відповідно до діючого законодавства, позивач є спадкоємцем першої черги спадкового майна зазначеної особи у вигляді житлового будинку, і нотаріус безпідставно відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нього, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Вартість спадкового домоволодіння складає 21035 грн., що підтверджується висновком про вартість об’єкта оцінки, виконаного ТОВ «Земля і Право» від 28 листопада 2017 року (а.с. 17).

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку від 04.04.2018 року (а.с.1).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 52800, АДРЕСА_1, до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339043, що знаходиться за адресою: 52740, вул. Академіка Сайгака, 15, с. Дмитрівка Петропавлівський район Дніпропетровська область про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вулиця Академіка Сайгака, 98, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, який складається із наступних споруд, позначених в технічному паспорті житлового будинку спеціальними знаками: житловий будинок «А»; прибудова до будинку «а»; прибудова до будинку «а1»; літня кухня «Б»; прибудова до літньої кухні «б»; прибудова до літньої кухні «б1»; сарай – «В»; гараж «Г»; огорожа 1.4; сарай – «Д»; ворота з хвірткою 2.3; сарай «Е»; убиральня «Ж»; душ – «З»; колодязь «К»; погріб «пдЕ» в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 30.09.2010 року.

Стягнути з Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_7