Рішення № 74977821, 23.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2018 року Справа № 808/1649/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 (69097, м. Запоріжжя, пр-т. Інженера Преображенського (Радянський)АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до: Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану листом №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018;

- зобов'язати відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації, з урахуванням висновків суду, надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у справі № 808/1649/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.05.2018 з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи відкладався до 14.06.2018. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.06.2018.

У судовому засіданні 23.06.2018, на підставі ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 27.12.2016 згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за її заявою право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, про що внесені відомості до Єдиного реєстру адвокатів України. З 27.12.2016 до 04.04.2018 позивач не мала права здійснювати та не здійснювала адвокатську діяльність, отже і не отримувала дохід від цієї діяльності. Однак, податковим органом під час надання індивідуальної податкової консультації не враховано вищезазначені обставини та помилково ототожнено поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності. Оскільки адвокатська діяльність позивача зупинена, і позивач не є працюючою, не здійснює підприємницької діяльності, тобто не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми діючого законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення адвокатської діяльності. Таким чином, надана відповідачем податкова консультація в листі №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018 суперечить нормам та змісту чинного законодавства. Позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності або зупинення чи припинення права на заняття адвокатською діяльністю не припиняє зобов'язань фізичної особи, що виникли під час провадження незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання до моменту зняття з обліку такої фізичної особи. Платники єдиного внеску визначені п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464, які не отримують дохід від незалежної професійної діяльності зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. При цьому Законом для таких платників передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску. Звільнення від сплати єдиного внеску у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності Законом не передбачено. Вважає що доводи, які викладено позивачем у позові є безпідставними та податкова консультація, яка надіслана позивачу листом ДФС №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018, відповідає приписам чинного законодавства України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є адвокатом України з 29.01.2015. Відповідно до вимог чинного законодавства позивач встала на облік як платник податку та єдиного внеску.

27.12.2016 згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за її заявою право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, про що внесені відомості до Єдиного реєстру адвокатів України.

14.03.2018 року позивач звернулась до Головного правлінню ДФС у Запорізькій області з проханням надати їй податкову консультацію з приводу того, чи повинна вона сплачувати єдиний внесок за 2017 рік та перший квартал 2018 року, з урахуванням того, що її свідоцтво на право заняття адвокатською діяльність зупинено з 27.12.2017 року та вона не має права та не здійснювала адвокатську діяльність, а також не отримувала дохід від неї.

Листом від 21.03.2018 року за вих.№1486/14/08-01-13-02-11 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області позивачу повідомлено, що відповідно до п.52.5 ст.52 Податкового кодексу України, індивідуальну податкову консультацію, підготовлену за результатами її звернення від 14.03.2018 року, надіслано до Державної фіскальної служби України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.

Листом від 29.03.2018 року за вих.№9414/7/99-99-13-02-03-17 Державною фіскальною службою України позивачу повідомлено, що відповідно до положень п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України ДФС продовжує розгляд її звернення про отримання індивідуальної податкової консультації до 11.04.2018 року.

14.04.2018 року простим листом позивач отримала від Державної фіскальної служби України Податкову консультацію від 10.04.2018 року №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК, в якій було зроблено висновок, що платники єдиного внеску визначені п.5 частини першої ст.4 Закону України №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які не отримують дохід від незалежної професійної діяльності зобов'язані визначити базу нарахувань єдиного внеску на місяць (у 2017 році - 704 грн., у 2018 році - 819,06 грн.). Також в Податковій консультації від 10.04.2018 року №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК зазначено, що: 1. звільнення від сплати єдиного внеску у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено; 2. Для таких платників податків (в яких зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску.

Вважаючи вказану податкову консультацію протиправною та такою, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, змісту Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач звернулася до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Спірні відносини склалися внаслідок різного тлумачення сторонами обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено.

Взяття та зняття з обліку платників єдиного внеску регулюється ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закону № 2464-VІ) та Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

З аналізу наданої податкової консультації вбачається, що податковий орган повідомив позивача про те, що на нього як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону № 2464-VІ та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності поширюється, у зв'язку з чим адвокату необхідно подавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та здійснювати сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом №2464-VІ для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п.52.3).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону № 2464-VІ.

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В обґрунтування правомірності наданої податкової консультації відповідач вказує на Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, при цьому наводить положення, які необхідно застосовувати при ліквідації, припиненні діяльності платників єдиного внеску.

Між тим, суд звертає увагу, що у спірних відносинах позивач зупинив, а не припинив свою адвокатську діяльність, а тому посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Згідно з вимогами статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону № 5076-VI).

Положеннями ст.32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, адвокатська діяльність припиняється шляхом анулювання свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України (ч. 5 ст.32 Закону N№ 5076-VI).

Виходячи зі змісту ч.5 та 6 ст.31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону N 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 27.12.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1.

У відповідності до розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 7-ЄСВ згідно з додатком 4 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. тримавши заяву за формою N 7-ЄСВ (додаток 4), контролюючий орган у строк, зазначений у пункті 1 цього розділу, проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.

У разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.

Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою N 8-СК згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми права поширюються на платників податків, які вирішили саме припинити свою діяльність та мають дотримуватись вищезазначеної процедури, а відтак посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковим.

Оскільки з 27.12.2016 року ОСОБА_1 не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, отже вона не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність факту зайнятості позивача в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена, то позивач не вважається працюючим, не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, отже відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми діючого законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення професійної адвокатської діяльності, то суд приходить до висновку, що контролюючим органом надано позивачу податкову консультацію в листі №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018, яка суперечить нормам та змісту чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині скасування вищезазначеної податкової консультації є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації, з урахуванням висновків суду, надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що безпосереднім наслідком скасування індивідуальної податкової консультації в судовому порядку законодавцем вже передбачено надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, що в свою чергу звільняє платника податків від необхідності повторного звернення до суду з метою зобов'язання податкового органу надати нову податкову консультацію.

В свою чергу, у разі відмови контролюючого органу надати нову податкову консультацію протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації, платник податків наділений правом на звернення до суду, з огляду на те, що саме у такому випадку порушуються права та законні інтереси платника податків.

Окрім того, суд зазначає, що оскільки зобов'язання щодо видачі нової податкової консультації у податкового органу пов'язане з часом прийняття судового рішення, яким були встановлені обставини невідповідності нормам та змісту відповідного податку оскаржуваної податкової консультації, відтак така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені, відповідно є заявленою передчасно.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 31.05.2016 року по справі № К/800/1679/16.

Положеннями ч.1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Окрім того, зі змісту наведених приписів КАС України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи, що приписами ст. 53 Податкового кодексу України за контролюючим органом закріплено безпосередній обов'язок щодо надання нової податкової консультації, у разі скасування попередньої у судовому порядку та з урахуванням висновків суду, а позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі не буде дотримано вищезазначених норм права щодо необхідності надання нової податкової консультації, а відтак на даний момент суб'єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача.

Підсумовуючи вищезазначене, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів наявних в матеріалах справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, надану листом №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1025996745.1 від 02.05.2018.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69097, м. Запоріжжя, пр-т. Інженера Преображенського (Радянський)АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану ОСОБА_1 листом Державної фіскальної служби України №1503/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 10.04.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (69097, м. Запоріжжя, пр-т. Інженера Преображенського (Радянський)АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.06.2018.

Суддя І.В. Садовий