Рішення № 74977437, 27.04.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/22159/17

Провадження № 2/200/4848/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді: Женеску Е.В.,

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» ДМР, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» ДМР, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову посилається на те, вона є основним наймачем квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, яка є неприватизованою та перебуває у комунальній власності. В квартирі разом з позивачкою зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також відповідач, з яким позивачка перебувала у шлюбі до 9 листопада 2005 року. Після розірвання шлюбу відповідач перестав проживати у вказаній квартирі, в зв’язку з чим позивачка вважає, що він втратив право користування житловим приміщенням.

З огляду на зазначене, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 03 березня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» ДМР, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з призначенням судового засідання на 10 квітня 2018 року. Встановлено відповідачу строк до 15 лютого 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач та треті особи відзиву на позовну заяву не надали, в зв’язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є основним наймачем квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, яка є неприватизованою та перебуває у комунальній власності, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 18 лютого 2005 року за № 119/1 «Про зміну умов договору найму житлових приміщень КЖЕП-12», а також договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 24 листопада 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та КП «Жилсервіс-2» ДМР.

В квартирі разом з позивачкою зареєстровані ОСОБА_2 – чоловік, ОСОБА_3 - донька, ОСОБА_4 – донька, що підтверджується довідкою про склад сім’ї від 22.05.2017 року.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 09 листопада 2005 року.

Позивачка стверджує, що після розірвання шлюбу відповідач перестав проживати у вказаній квартирі, та на підтвердження своїх доводів надала акт від 11 грудня 2017 року, складений мешканцями квартир 44 та 4 будинку 26 по вул. Генерала Пушкіна - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, затверджений заступником директора КП «Жилсервіс-2» ДМР ОСОБА_7

З вказаного акту вбачається, що починаючи з листопада 2005 року по теперішній час ОСОБА_2 фактично не проживає у спірній квартирі.

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Частина третя вказаної статті встановлює винятки з цього правила, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців. Однак встановлені обставини справи дають змогу прийти до висновку, що жоден з вказаних винятків в даному спорі не може бути застосований.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідачем не надано доказів, що він не проживає у зазначеному житловому приміщенні з поважних причин, зокрема, що йому перешкоджають в здійсненні його права користування житлом тощо.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 13 ЦК України Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства, встановлені судом обставини справи дають змогу суду дійти до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та буде ефективним інструментом для його відновлення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» ДМР, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням– задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску