Рішення № 74977055, 20.06.2018, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/399/18

Провадження № 2/181/144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Гончаренка О.О.,

з участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- на стороні позивача від органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області – ОСОБА_4,

- на стороні відповідача від органу опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача – орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, на стороні відповідача – орган опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – орган опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 серпня 2011 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2, який згодом рішенням суду було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 створив всі належні умови для проживання малолітнього сина ОСОБА_6, при цьому він безпосередньо бере участь у його вихованні, матеріально його забезпечує в повному обсязі, має постійне місце роботи та стабільний заробіток. Проте з відповідачем не дійдуть згоди щодо визначення місця проживання дитини. Вважає, що проживання сина ОСОБА_6 разом з ним відповідає в повному обсязі інтересам дитини. Згідно висновку органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, підтверджується доцільність проживання сина разом з позивачем, як батьком дитини, по вул. Гагаріна,19, села Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області. ОСОБА_1 є дієздатною особою, громадянином України, має добрий стан здоров’я, у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним не визнавався, до кримінальної відповідальності не притягувався, спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби також. Позивач має змогу забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини, її виховання, навчання та розвитку.

Просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним за адресою: вул. Гагаріна, 19, с. Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області.

В судовому засіданні позивач пояснив, що звернувся до суду, оскільки вважає за недоцільне виховання сина з матір’ю, яка не здійснює належного догляду за ним. Категорично не погоджується з твердженням відповідача, що доля дитини йому стала важлива лише через стягнення з нього аліментів, оскільки її звернення до суду, яким вони були стягнуті, пізніше, ніж він почав займатися цим питанням. До служби у справах дітей звернувся ще 27 березня 2018 року. Зазначив, що характеристики з дитячого садка не відповідають одна одній, у квартирі, де зареєстрована відповідач, немає ні газової плити, ні ванної кімнати. Після розірвання шлюбу проживали разом ще пів року, возив дитину на лікування. ОСОБА_2 виїхала від нього 20 лютого 2018 року, до 12 березня 2018 року дитина знаходилася у його батьків. Відповідач на роботу не ходила і не намагалася весь час влаштуватися. Потім забрала дитину, сказала, що поведе до дитячого садку, проте не зробила цього. Як пояснили свідки, вона залишала сина вночі самого дома, сама гуляла, вживала спиртні напої та наркотичні засоби, в той час як він був на роботі, і це є неприпустимим. Коли дитини отримала легкого ступеню тілесні ушкодження, вона навіть не звернулася до лікарні, а він це виявив нещодавно, коли брав дитину для спільного відпочинку. Також пояснив, що на сьогодні проживає в м. Першотравенську у власній квартирі, але в разі задоволення позову буде постійно проживати за місцем реєстрації разом з дитиною та працюватиме на шахті лише по першим змінам: зранку та до 16.00 години, щоб повноцінно займатися сином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача від органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_4 пояснила суду, що 27 березня 2018 року від позивача до їх служби надійшла заява позивача та документи, де він просив надати висновок про доцільність проживання його сина саме разом з ним. Було встановлено, що з 15 серпня 2011 року по 07 серпня 2017 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній проживає разом з матір’ю АДРЕСА_1, селища Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. В рішенні суду про розірвання шлюбу місце проживання дитини не визначено. Батько працює, може в повній мірі забезпечити дитину, зареєстрований за адресою батьків в с. Преображенка, проживає в місті Першотравенську. Коли батько на роботі, дитину доглядає його бабуся – мати позивача. ОСОБА_2 надає дитині можливість бачитися з батьком, з яким проводять разом час. ОСОБА_1 організував зустрічі дитини з логопедом. 04 квітня 2018 року, згідно акту обстеження, було встановлено, що відповідач з сином проживає без реєстрації в квартирі своєї сестри, де їм виділено окрему кімнату, маються іграшки, скарг на неї не надходило. З 30 січня 2018 року дитина дитячий садок не відвідує, до якого дитину приводили та забирали, як мати, так і батько. В матері постійного доходу не має, маються лише тимчасові заробітки, житла на праві користування та власності не має. Дитина багато часу проводить з обома батьками, повідомила службу під час бесіди про те, що однаково любить маму й тата. Вважає, що за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком, оскільки це буде найбільш відповідати її інтересам.

Відповідач надала суду відзив у якому посилається на те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки ним не вжито заходів добровільного вирішення питання виховання дитини. Вказала, що намір звернення позивача до суду виник після стягнення з нього аліментів. На даний момент вона займається веденням домашнього господарства, її новобранець, який має власне житло, запропонував створити нову сім’ю. ОСОБА_2 добросовісно виконує батьківські обов’язки, а позивач приділяє мало уваги для виховання сина, який часто залишається разом з бабусею. Просить не приймати до уваги висновок служби у справах дітей Межівської РДА як такий, що необґрунтований та відмовити у задоволені позовних вимог, при цьому посилаючись на ст.ст.3, 7 Конвенцію про права дитини, вказуючи про необхідність вирішення спору виключно в інтересах дитини, та на ст.6 Декларації прав дитини, згідно якої дитина може бути розлучена з матір’ю лише за наявності виключних обставин.

В судовому засіданні доповнила, що наразі перебуває на обліку в центрі зайнятості, зі співмешканцем ОСОБА_8 подали заяву до органів РАЦС про намір зареєструвати шлюб, зареєстрована в його квартирі за адресою АДРЕСА_2, селища Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. ОСОБА_8 працює та забезпечує їх з сином всім необхідним. Вона достатньо часу та уваги приділяє дитині. Працює періодично, проте це нічим підтвердити не може. Коли була на роботі, за дитиною доглядала сестра, в дитячий садок влаштувати дитину не вийшло, оскільки їй відмовили у цьому, але доказів цього також не має. Про наявність у сина легких тілесних ушкоджень та не звернення у зв’язку з цим за медичної допомогою пояснила, що той упав з велосипеда, і вона не вважає за необхідне із-за кожного синця звертатися до лікарні. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Після надання свідками показів про вживання нею метамфетаміну, залишення сина самого вдома вночі, появлення в нічний час в приміщенні для гри на ігрових автоматах не намагалася спростувати їх, додаткові пояснення за пропозицією суду не надала.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що не погоджується з висновком органу опіки та піклування Межівської райдержадміністрації, оскільки воно базується лише на підставі матеріального становища сторін. Вказав, що за ст.6 Декларації прав дитини дитина може бути розлучена з матір’ю лише за наявності виключних обставин, які в цій справі відсутні. Вважає, що треба відмовити в задоволенні позову, оскільки участь відповідача у вихованні дитини є дуже значною. На сьогодні в неї є постійне житло, має у власності житловий будинок, чого не перевірено службою. При цьому на питання суду, чи є офіційне цьому підтвердження, відповів, що немає, окрім довідки виконкому Горожанської сільської ради Монастирського району Тернопільської області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача від органу опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 пояснила суду, що до них надійшла ухвала суду про залучення їх до участі в якості третьої особи та зобов’язання надати висновок про доцільність проживання дитини. На сьогодні ОСОБА_2 вже зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, селища Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, де проживає зі співмешканцем ОСОБА_8 Позивач по справі працює машиністом на шахті, має постійний дохід, але, зі слів матері, дитину не підтримує, часу займатися з ним не виділяє. Співмешканець ОСОБА_8 забезпечує сім’ю, кімната для дитини облаштована, є все необхідне для її проживання, розвитку та навчання. ОСОБА_9 ОСОБА_7 перебуває на обліку в лікаря ортопеда, є проблеми з мовленням, потребує санаторно-курортного лікування, мати фізично не може працювати, оскільки треба доглядати сина. На сьогоднішній день перебуває на обліку в центрі зайнятості, проте ця інформація лише зі слів. Син однаково любить маму й тату, але постійно перебувати з батьком не бажає. Вважає, що за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір’ю.

Під час з’ясування думки дитини – малолітнього ОСОБА_7, що проводилося за відсутності сторін по справі, але в присутності представників третіх осіб – органів опіки та піклування, що відповідає нормам ст.171 СК України, ст.232 ЦПК України, ним було повідомлено про те, що на сьогоднішній день він разом з мамою проживає у тітки, в іншій квартирі ще не жили, але він бачив, що там, де вони будуть жити з ОСОБА_8 (дядя ОСОБА_3), зараз робиться ремонт, вже зроблена дитяча кімната. Печі для приготування їжі там не має. На питання суду, до кого з батьків він більш прихильний, та з ким би він хотів жити, відповів, що однаково любить маму й тата, а жити хоче там, де в нього більше друзів і лише цей факт є визначним для нього стосовно місця проживання. На сьогодні за місцем реєстрації батька, де проживає бабуся, в нього лише один друг, а там, де він живе з мамою, друзів багато, і тільки через це він би хотів жити з мамою.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_7, перебуває в однакових товариських стосунках з обома сторонами по справі. Повідомив суду, що відповідач погано поводила себе під час проживання в м. Першотравенську. Приблизно три роки назад, коли синові було 2,5-3 роки, вона залишала його самого вдома вночі, було це 3-4 рази, а сама з ним вдвох ходила відпочивати до кафе «Глорія» в м. Першотравенську, купували з нею на ігрових автоматах метамфетамін та вживали разом у неї вдома. Купували його, знімаючи гроші з кредитної карти позивача, який в цей час був на роботі і про ці факти не знав, розповів йому про це нещодавно, коли дізнався про наявність цього спору в суді, бо стало його шкода, а до цього не вважав за потрібне вмішуватися в чужу сім’ю. Іноді, коли він приїжджав до кумів до дому, під час відсутності ОСОБА_1 там були якісь люди, які вживали наркотичні речовини, вживали спиртні напої та курили. Який спосіб життя веде відповідач на сьогоднішній день – йому невідомо, але чотири місяці назад бачив ОСОБА_2 за грою на ігрових автоматах в буд.№13 по вул. Ювілейна, м. Першотравенська, де він також грав. Дуже шкода, якщо дитина залишиться проживати з такою матір’ю.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він перебував зі сторонами в дружніх стосунках, після розірвання шлюбу між ними, стосунки з відповідачем не підтримує та не спілкується. В останнє з ОСОБА_2 зустрічався, приблизно 8 місяців назад, а може рік, точно не пам’ятає, з якою разом вживав метамфетамін. Вона гуляє, вживає алкоголь. Купував з нею наркотики за гроші, які знімали з кредитної картки позивача в той час, коли той був на роботі та не знав про це. Зазначив, що батько дитини – ОСОБА_1 завжди цікавиться інтересами сина, бере з собою на рибалку, разом катаються на велосипедах, не зловживає спиртними напоями, взагалі рідко випиває.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що з позивачем жодних відносин не підтримує, з відповідачем працювала разом в супермаркеті «Варус» м. Першотравенська на протязі півтори року, на сьогодні спілкуються одна з одною оскільки проживають по сусідству в селищі Васильківське. На роботі в стані сп’яніння відповідача не бачила, конфліктних ситуацій між ними не булою. ОСОБА_2 нормальна мати, ніде не гуляє, дитина доглянута. ОСОБА_7 проживає разом з ОСОБА_2 в квартирі її сестри, іноді він ночує там сам, іноді вони ночують разом. Щодо участі батька у вихованні дитини, знає, що він інколи забирає дитину, але як часто – не знає.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом досліджені такі докази:

Згідно свідоцтва про шлюбу серії 1-КИ №197534, виданого виконкомом Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 15 серпня 2011 року, актовий запис №8, сторони зареєстрували шлюб 15 серпня 2011 року, який рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області №181/396/17 від 07 серпня 2017 року, яке набрало законної сили 18 серпня 2017 року, було розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серії I-КИ №364662, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 01 лютого 2012 року, актовий запис №42, ОСОБА_7 народився 25 січня 2012 року, батьком якого є ОСОБА_1, а матір’ю – ОСОБА_2

Профспілковою та виробничою характеристиками шахти «Ювілейна» підтверджується, що ОСОБА_1 з 17 квітня 2010 року працює на ш/у «Першотравневе» в ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на дільниці ПР-2. З 15 липня 2014 року є головою ПРУП дільничного комітету дільниці ПР- 2 шахти «Ювілейна». За час роботи проявив себе, як фахівець, що володіє методикою з безпечного використання праці, виконанням робіт, завдання виконує якісно у встановлені строки. За складом характеру спокійний. Серед колективу користується авторитетом, багато зусиль докладає на виконання профспілкових завдань, веде наполегливу роботи із захисту прав та інтересів працівників.

Довідкою про доходи ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» №1980 від 14 березня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 16 квітня 2010 року по теперішній час працює у ВСП ШУ «Першотравневе» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у якості машиніста гірничих виїмкових машин. Загальна сума доходу за період з вересня 2017 року по лютий 2018 рік за винятком утримань становить 91 883 гривні.

Згідно довідки-характеристики №25 від 14 березня 2018 року, виданої Преображенським старостинським округом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає в селі Преображенка. Зарекомендував себе з позитивного боку, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає, скарг на його поведінку від сусідів та жителів села не надходило, працює в м.Першотравенськ шахта «Ювілейна». Товариський, вміє спілкуватися з людьми, у його сім’ї виховується неповнолітній син ОСОБА_7

Довідкою Преображенського старостинського округу Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області №178 від 19 березня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір’ю ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, та сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично не проживає.

Згідно акту обстеження житлових умов проживання ОСОБА_7, складеного комісією 14 березня 2018 року, встановлено, що останній разом з батьками зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8 у будинку ОСОБА_13 Умови проживання задовільні, є всі необхідні меблі, постільна білизна, одяг, взуття, іграшки. У будинку завжди чисто, тепло, продуктами харчування забезпечені. У зв’язку з тим, що молода сім’я фактично проживає в місті Першотравенську, ОСОБА_6 перебуває у бабусі ОСОБА_13, інколи з батьками чи з батьком, або залишається один. Хлопчик доглянутий, але оскільки батьки проживають в місті, то відомостями про участь їх у вихованні та розвитку дитини не володіють.

Довідками КЗ «Межівської центральної районної лікарні» від 27 березня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно висновку органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №53-375/0/312-18 від 25 квітня 2018 року, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: вул. Гагаріна, 19, с. Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 05 травня 2018 року ОСОБА_2 особисто отримала поштове відправлення Межівського районного суду Дніпропетровської області: копію ухвали про відкриття провадження та копії документів, наданих позивачем, у цій справі.

Паспортом серії АН №996749, виданого 21 лютого 2012 року Межівським РВ ГУМВ України в Дніпропетровській області на ім’я ОСОБА_2, підтверджується, що місце реєстрації з вулиці Гагаріна, буд.19, с. Преображенка на АДРЕСА_2, селища Васильківське вона змінила 07 травня 2018 року.

Згідно акту проведення перевірки факту проживання ОСОБА_2 від 04 квітня 2018 року, встановлено, що остання разом з сином проживає у сестри з лютого 2018 року, у дитини мається окрема кімната, вона одягнена, батько забирає дитину на вихідні. Зі слів матері дитина в грудні прооперована в м.Дніпро (гострий апендицит), через часті лікарняні листи їй запропоновано звільнитись з роботи. Кожної суботи дитину возять на заняття з логопедом до м. Першотравенськ. ОСОБА_2 планує оформити дитину до 1 класу Васильківської ЗОШ I-II ступенів та придбати квартиру.

Згідно довідки міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради №49 від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вересня 2014 року відвідував КДНЗ «Калинка» м.Першотравенська. На даний момент з 31 січня 2018 року дошкільний заклад не відвідує. За характеристикою цього ж закладу, дитина є жвавою та слухняною, не конфліктний, проживає разом з батьками, часто не відвідує дитячий садок, мати забирає дитину із закладу. Дитина має проблеми із звуковимовою, що потребує занять з логопедом, обстежити дитину на ПМПК батько відмовляється.

Актом проведення перевірки факту проживання та обстеження матеріально-побутових умов від 26 лютого 2018 року, складеним за участі свідків депутатом Миколаївської сільської ради ОСОБА_14, підтверджується, що ОСОБА_2 фактично мешкає по вул.Центральна, 12/3, смт Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. За цією ж адресою зареєстровані та мешкають ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10, та малолітній ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_11. Двокімнатна квартира має автономне обпалення, гарячу та холодну воду, санвузол, є відповідність санітарно-гігієнічним вимогам, в кімнатах є меблі, облаштований дитячий куточок.

Згідно висновку органу опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 1285 від 13 червня 2018 року, ОСОБА_1 має постійний дохід і можливість забезпечувати сина, ОСОБА_2 добре відноситься до дитини, проживає за місцем реєстрації зі співмешканцем ОСОБА_8, який повністю забезпечує їх нову сім’ю, для дитини мається окрема кімната, облаштоване місце для навчання, її мати займається вихованням. ОСОБА_9 потребує періодичного лікування, його мати постійно з ним відвідують лікаря логопеда, що заважає їй мати постійну роботу. Стосунки між ОСОБА_2 та її сином доброзичливі, перша має позитивні характеризуючи дані, тому вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з матір’ю АДРЕСА_3.

Згідно виписного епікризу від 15 грудня 2017 року, ОСОБА_7 був прооперований внаслідок гострого апендициту та виписаний в задовільному стані.

Актом проведення перевірки факту проживання, складеного депутатом Миколаївської сільської ради 05 червня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з дитиною у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_8 У квартирі проводиться поточний ремонт, в одній кімнаті ремонт закінчено, де відпочивала дитина. ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вважають себе сім’єю без оформлення шлюбу, останній працює на шахті «Ювілейна». ОСОБА_2 подала заявку для вступу її сина до першого класу, один раз на тиждень возить його до м.Першотравенська для заняття з логопедом. За бажанням батька дитину відпускають на вихідні дні погостювати. ОСОБА_2 планує стати на облік, як безробітна, щоб мати час для допомоги синові. Комісія прийшла до висновку що остання має добрі стосунки з дитиною. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 на даний час не працює, матеріальних проблем не має.

Довідками комунального некомерційного підприємства «Першотравенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» та КЗ «Петропавлівська центральна районна лікарня» від 08 червня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають.

Згідно довідки-характеристики старостинського округу №1 Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №471 від 11 червня 2018 року, ОСОБА_2 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_12, де з лютого 2018 року з нею проживає її син ОСОБА_7 та співмешканець ОСОБА_8 Багато часу ОСОБА_2 проводить з сином, привітна, доброзичлива, скарг та нарікань не надходило.

Згідно довідки Петропавлівського РВД РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 15 червня 2018 року, реєстрація шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 призначена на 17 липня 2018 року.

Відповідно до медичних документів вбачається, що ОСОБА_7 10 лютого 2016 року мав діагноз: вальгусна установка стоп, колінних суглобів, загальне недорозвинення мови. 01 червня 2016 року ОСОБА_7 проходив медичний огляді в дитячий садок та потребував в санації порожнини роту, направлявся на консультацію із забоєм поясниці ліворуч.

Листом генерального директора супермаркету «Варус» №331 від 24 квітня 2018 року підтверджується вимога останніх підтвердити ОСОБА_2 причини її відсутності на роботі, інакше буде звільнення за прогул.

Згідно висновку спеціаліста судово-медичного експерта №54 від 10 травня 2018 року, проведеного по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає в с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, в присутності батька ОСОБА_1, встановлено, що походження тілесних ушкоджень не відоме, крім гематоми правого стегна та саден правої гомілки, які утворилися від ударів об виступаючі частини велосипеда. При огляді були виявлені: гематома нижньої третини зовнішньої поверхні правого плеча, синці, садно нижньої третини внутрішньої поверхні лівого плеча лінійної форми та середньої третини внутрішньої поверхні правої гомілки дугоподібних форм, які могли утворитися від дії чи при ударі о тупі предмети, та по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Щодо неприйняття певних доказів, наданих сторонами.

Відповідачем, як доказом наявності у неї нерухомості, надано довідку виконкому Горожанської сільської ради Монастирського району Тернопільської області №525 від 18 травня 2017 року, згідно якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_13, належить по заповіту житловий будинок по вул. Івана Франка, 14, с. Горожанка, Монастирського району, Тернопілької області.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Ч.1 ст.328 – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ч.2 ст.331 – якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, доказом права власності на нерухоме майно може бути лише документ, що встановлює таке право (договір купівлі-продажу, обміну, свідоцтво), підданий державній реєстрації, або відомості, отримані з відповідних джерел.

Суд, перевіривши цей доказ на його достовірність, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на рухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, встановив, що станом на 20 червня 2018 року ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, не має у власності будь-якого нерухомого майна, а будинок №14 по вул. Івана Франка, с. Горожанка, Монастирського району, Тернопілької області не значиться ані чиєю власністю.

Таким чином, наданий відповідачем доказ про наявність в неї нерухомого майна є недопустимим та недостовірним.

Письмові пояснення ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_21 суд не приймає до уваги через їх недопустимість, оскільки показання свідків приймаються судом безпосередньо, в порядку, передбаченому ст.230 ЦПК України, згідно якого суд встановлює їх особи, попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, приводить до присяги тощо.

Сторонам по справі під час дослідження доказів ставилося питання, чому не всі свідки були запрошені ними до суду, на що була отримана відповідь, що не вважали за доцільне викликати інших ніж ті, що були присутніми та дали суду свої показання.

Оцінюючи досліджені докази, проаналізувавши всі їх окремо та у свої сукупності, суд приходить до переконання в наступному.

Дійсно, як вказували відповідач, її представник та третя особа на стороні відповідача, відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України та ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Згідно ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, на яку посилалися відповідач, її представник та представник третьої особи на стороні відповідача, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Саме до такого правового висновку дійшов й Верховний Суд України у постанові від 14 грудня 2016 року по справі №6-2445цс16.

Проте суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка за ст.3 ЦПК України є преюдиційною, повинен відступити від такої правової позиції.

01 липня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного відповідно до порядку, передбаченого пунктом 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У цьому рішенні ЄСПЛ констатував порушення Україною права заявника, гарантованого статтею 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції, у зв’язку з рішеннями національних судів про визначення місця проживання дитини заявника.

У справі «М.С. проти України» заявник скаржився, зокрема, на неналежний розгляд національними судами справи про визначення місця проживання його доньки. Цю скаргу заявника ЄСПЛ визнав за доцільне розглядати саме у контексті статті 8 Конвенції.

Національні суди свої рішення в частині визначення місця проживання дитини разом із матір’ю обґрунтував положеннями Декларації прав дитини ООН 1959 року, Конвенції про права дитини та статті 161 Сімейного кодексу України, зазначивши про відсутність у справі виняткових обставин, які могли б виправдати розлучення дитини зі своєю матір’ю.

У зв’язку з цим заявник у своїй заяві до ЄСПЛ стверджує, що національні суди не здійснили належної оцінки доказів та не дослідили належним чином всіх обставин справи при визначенні місця проживання його доньки. Заявник стверджує, що суди під час вирішення цього питання повинні були керуватись принципом «найкращих інтересів дитини».

Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Здійснюючи оцінку обґрунтованості скарг заявника, ЄСПЛ передусім зазначив, що у цій справі очевидним є те, що рішення суду про визначення місця проживання дитини становило втручання у сімейне життя заявника. Так само у ЄСПЛ не виникло жодних сумнівів у тому, що оскаржуване рішення мало певне підґрунтя в національному праві, зокрема норми статті 161 Сімейного кодексу України, та переслідувало законну мету щодо захисту «прав та свобод інших осіб», а конкретно – дитини. Разом із тим постало питання про те, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві» у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві», ЄСПЛ передусім розглянув питання про те, чи були мотиви, наведені на виправдання здійсненого у даній справі втручання, доречними і достатніми в контексті пункту 2 статті 8 Конвенції. ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Оцінюючи у цій справі дотримання критерію безпеки та захищеності дитини, ЄСПЛ констатував, що твердження заявника про ризик застосування матір’ю фізичного насильства до дитини (які були предметом розслідування правоохоронних органів) були серйозними і заслуговували на більшу увагу з боку судів для визначення того чи піддавалася дитина таким ризикам під час проживання з матір’ю.

Здійснюючи оцінку стабільності середовища проживання дитини, ЄСПЛ звернув увагу на те, що дитина від народження жила не лише зі своїми батьками, а й разом з бабусею і дідусем, які піклувалися про неї. При цьому суд першої інстанції, визначаючи місце проживання дитини разом із матір’ю, не взяв до уваги той факт, що батьки заявника відігравали значну роль у житті дитини, а суд апеляційної інстанції лише зазначив, що батьки є більш важливими в житті дитини, ніж її бабуся й дідусь. Погоджуючись із цією тезою, ЄСПЛ одночасно зауважив, що з урахуванням конкретних обставин справи такого висновку було недостатньо, оскільки лишилося нез’ясованим, наскільки таке поверхневе сприйняття відповідає конкретній ситуації з донькою заявника та чи буде відокремлення дитини від бабусі й дідуся суперечити інтересам дитини. У зв’язку з цим ЄСПЛ нагадав свою позицію, відображену у попередніх рішеннях, зокрема у справі «Мамчур проти України», стосовно того, що тривалість часу, проведеного дитиною з дідусем чи бабусею, може стати важливим чинником при визначенні найкращих інтересів цієї дитини.

Враховуючи зазначене, ЄСПЛ зробив висновок, що здійснений національними судами аналіз перед ухваленням рішення про визначення місця проживання доньки заявника разом із матір’ю, був недостатньо ретельним. Тому, незважаючи на широкі дискреційні повноваження, надані національним органам у сфері встановлення опіки над дітьми, ЄСПЛ визнав, що обґрунтування ухваленого ними рішення не є «належним та достатнім». На підставі цього ЄСПЛ визнав, що у цій справі мало місце порушення статті 8 Конвенції при визначенні місця проживання дитини заявника.

Окрім того, стаття 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов’язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03 грудня 2009 року.

На підставі цього, суд не приймає до розгляду категоричні принцип, що був усталений раніше, про те, що дитина повинна бути завжди з матір’ю, і лише у виключних випадках передаватися батьку, а виходить з рівності прав та обов’язків кожного з них, а також з того, що рішення стосовно місця проживання дитини повинно якнайбільше відповідати інтересам дитини. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Ч.2 – орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Згідно ч.5 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, аналіз суду, який виконав всі особливі процесуальні вимоги щодо розгляду даної категорії справ, зводиться до наступного:

- позивач по справі є постійно працевлаштованим, має стабільну заробітну плату, постійне місце проживання, позитивні характеристики з місць проживання та роботи, не зловживає алкогольними напоями, в належній та достатній мірі піклується про свого сина – організовує лікування, купує необхідні речі, проводить вільний час для розвитку (катаються разом на велосипедах, бере з собою рибалити), вчасно звертається за медичною допомогою, під час перебування на роботі за останнім доглядає рідна бабуся, з якою вони вдвох мешкають;

- відповідач не працює та не має самостійного доходу, позивач надав лист з її попереднього місця роботи з попередженням про звільнення за прогул і вона відмовилася коментувати цю ситуацію, повідомила суд, що звернулася до центру зайнятості під час розгляду справи, проти доказів цього на пропозицію суду не надала. Відповідач вказує про неможливість працевлаштування через необхідність постійного догляду за дитиною у зв’язку із захворюваннями, проте надано медичні документи, які вказують про видалення апендиксу, вальгусну установку стоп, колінних суглобів, загальне недорозвинення мови, та жодних рекомендацій про необхідність постійного догляду не вказано. Обидві сторони в рівній мірі забезпечували лікування сина. Окрім цього, як стверджено сторонами, дитина з 20 лютого по 12 березня 2018 року проживала разом з батьком, при цьому відповідач все одно не мала самостійного доходу. Під час проживання сина з відповідачем, остання під час огляду її місця проживання обіцяла влаштувати дитину до дитячого садка, але не зробила цього, повідомивши суд, що їй в цьому відмовили, не надавши доказів цьому. До розгляду справи в суді відповідач була зареєстрована за місцем реєстрації позивача, після отримання позову зареєструвалася у співмешканця ОСОБА_8, з яким вже під час розгляду справи подали заяву в органи РАЦС про намір одруження. В актах проживання, у висновку третьої особі на стороні відповідача, поясненнях відповідача зазначено про проживання ОСОБА_2 з сином в квартирі ОСОБА_8, проте свідок ОСОБА_12 пояснила, що вони там всі разом не живуть, а лише відповідач зі співмешканцем там іноді ночує, при цьому дитина залишається у її сестри, цей самий факт підтвердив й малолітній ОСОБА_7 під час з’ясування його думки. Тобто всі ці обставини свідчать про штучне створення відповідачем обставин начебто стабільного проживання, наявності доходу, але суд розцінює це, як намагання ввести стосовно цього в оману. Одними доказами у справі підтверджено належне ставлення до дитини з боку відповідача, здійснення необхідного догляду, організація дозвілля та забезпечення розвитку, а іншими – аморальна поведінка відповідача, пов’язання із залишенням дитини в дуже малому віці однієї вдома вночі без нагляду, вживання наркотичних засобів, зловживання алкоголем та грою на ігрових автоматах. І не зважаючи на те, що відповідач не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не довіряти свідкам у суду підстав немає, зазначена інформація нічим не спростовується. Після отримання сином легких тілесних ушкоджень навіть не звернулася за медичною допомогою, пояснюючи суду, що за кожним синцем не слід же йти до лікарні;

- висновки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є кардинально протилежними стосовно доцільності місця проживання дитини, і з урахуванням обставин справи, викладених вище, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Межівської райдержадміністрації, як такий, що більш всебічно та об’єктивно враховує інтереси дитини;

- під час з’ясування думки дитини було встановлено, що його основним пріоритетом стосовно місця проживання є наявність друзів та їх кількість, та пояснював, що бажає проживати з матір’ю лише через цей факт, в той час як до обох батьків ставиться з однаковою повагою та любов’ю, але суд з урахуванням малого віку дитини та досліджених обставин справи, з урахуванням положень ч.3 ст.171 СК України, вважає за необхідне постановити рішення всупереч думці дитини, оскільки так вимагають її інтереси.

На підставі викладеного, для суду існує імперативна заборона закону, передбачена ч.2 ст.161 СК України, яка полягає в тому, що суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, такими, що в повній мірі відповідають інтересам дитини, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конвенції про права дитини, принципу 6 Декларації про права дитини, практики ЄСПЛ у справах «М.С. проти України», «Мамчур проти України», ст.51 Конституції України, ст.ст.7, 19, 141, 161, 171 СК України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Гагаріна, 19, с. Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, селища Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача – орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (юридична адреса: вулиця імені Грушевського, 5, смт Межова, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052301), на стороні відповідача – орган опіки та піклування Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (юридична адреса: вулиця Першотравнева, 182, с. Миколаївка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 41793136), про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, разом з його батьком – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянином України за адресою: вулиця Гагаріна, 19, с. Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_22