Рішення № 74976983, 21.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 червня 2018 р. Справа № 802/1323/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

за відсутності представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037)

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вул. Мічуріна, 22, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400)

про: стягнення санкцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення санкцій.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого міс ця. Норматив для працевлаштування інвалідів відповідачем становить 2 особи. Відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача у 2017 році становила 37785 грн., відтак сума адміністративно - господарських санкцій, що підлягає сплаті становить 37785 грн. Останнім днем сплати адміністративно - господарських санкцій є 17.04.2018 року, відтак пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій за період з 17.04.2018 року по 10.05.2018 року складає 544,08 грн.

Ухвалою судді від 15.05.2018 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

07.06.2018 за вх. №23135 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов згідно якого фізична особа - підприємець ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у його задоволенні. У відзиві на підтвердження своєї позиції щодо позовних вимог відповідач вказує, що в рядку 02 звіту відповідач вказала, що середньооблікова кількість штатних працівників яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 1,3, так як у 2017 році було працевлаштовано 2 особи, яким встановлено інвалідність, а саме ОСОБА_3 (прийнятий 15.05.2014) та ОСОБА_4 (прийнятий 05.10.2017). Про працевлаштування вказаних осіб було вказано у додатку до звіту.

Крім того, як вбачається із поданої до суду копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у рядку 06 відповідачем не зазначено жодної суми адміністративних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як відповідач не вважає, що нею порушено норми закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

18.06.2018 за №24813 на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив згідно, якого представник Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві та просить суд адміністративний позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача до суду не прибув.

Представник відповідача заперечила проти позову та просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем до Фонду подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 за формою 10- ПІ рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 39 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1,3 особи, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи, фонд оплати праці штатних працівників – 1473,60 тис. грн., середньорічна зарплата штатного працівника – 37785 грн.

Позивач вважає, що відповідачем не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця і, як наслідок, розрахувало суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі однієї середньорічної заробітної плати штатного працівника, що становить 37785 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 544,08 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом, тобто за період з 17.04.2018 року по 10.05.2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Водночас, статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року, у рядку 03 відображається кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В силу положень ч. 3, 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, змістовний правовий аналіз вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок про те, що лише створення робочого місця для працевлаштування інваліда не вважається виконанням нормативу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

За відсутності вказаної інформації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, фактично позбавлений можливості виконувати завдання та функції, покладені на нього статтею 22 Закону України "Про зайнятість населення". Водночас відсутність інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів унеможливлює працевлаштування останніх до роботодавців.

Подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" регулюється відповідним Порядком, затвердженим Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року (далі – Порядок).

Пунктом 2.1 такого Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Судом встановлено, що з Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 за формою 10- ПІ рік, середньооблікова кількість штатних працівників позивача становила 39 осіб. Таким чином, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи.

Як вбачається із листа Калинівського районного центру зайнятості від 19.04.2018 інформація про попит на робочу силу (вакансія) за формою №3ПН для працевлаштування інвалідів відповідачем до центру зайнятості подавалися лише в жовтні 2017 року.

Проте з пояснень представника відповідача судом встановлено, що вакансія відкрита в 2016 році з дня звільнення інваліда працюючого на посаді.

При цьому, як з вбачається з доказів, доданих позивачем до позовної заяви, ФОП ОСОБА_2 03.10.2017 року подала звіт про попит на робочу силу (вакансії) форма 3-ПН, відповідно до якого вказала про наявність вакансії підсобний робітник, при цьому, відповідно до корінця направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда ОСОБА_5 був направлений для працевлаштування Калинівським районним центром зайнятості, і, як свідчить зазначений корінець та наказ про прийняття на роботу від 04.10.2017р. за № 13 з 05.10.2017р. Тобто працевлаштування особи з інвалідністю відбулось за направленням центру зайнятості упродовж двох днів з моменту подання звіту про попит на робочу силу.

При цьому, слід наголосити на методиці розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що наведена в п. 2 цієї відповіді на відзив, а саме, враховуючи, що інформація про попит на робочу силу була подана відповідачем лише в жовтні 2017р., і, відповідно працевлаштовано особу з інвалідністю за три місяці до закінчення календарного (звітного) року, то, при поданні такого звіту (форма 3-ПН) і, відповідно працевлаштуванні, хоча б на початку червня, середньооблікова кількість штатних працівників (осіб з інвалідністю) становила б 2 особи, отже норматив був би виконаний, і, відповідно відсутній був би склад правопорушення у сфері господарювання.

Відсутність упродовж дев'яти місяців створення (виділення) робочого місця для особи з інвалідністю та, відповідно, подачі інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН для працевлаштування людей з інвалідністю, з огляду на норми п. 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яким чітко передбачено обов'язок роботодавця у триденний строк після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником подати цю інформацію до центру зайнятості спростовує твердження відповідача про вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та свідчить про його бездіяльність щодо обов'язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в ухвалі від 10.05.2016 року (справа № 2-1104/12/0970), відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів з відповідними правовими наслідками у вигляді санкцій. Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалась й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України у справах цієї категорії.

Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що обумовлює застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року (далі – Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Отже, Фондом правомірно нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2018 року по 10.05.2018 року у розмірі 544,08 грн. та адміністративно-господарську санкцію у розмірі 37784,62 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь Фонду сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 1762 грн.

Проте в силу положень ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За відсутності судових витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, правових підстав для стягнення з відповідача на користь Фонду витрат зі сплати судового збору немає.

В силу частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1, 22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Мічуріна, 22) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 37503268) заборгованість в сумі 38 328,70 грин. з них: адміністративно - господарські санкції в сумі 37 784 62 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні шістдесят дві копійки) та пеня в сумі 544, 08 (п'ятсот сорок чотири гривні вісім копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович