Рішення № 74976676, 26.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. Справа № 814/1056/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Слобідська, 13, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555 до відповідача:Національного природного парку "Білобережжя Святослава", вул. Лоцманська, 18, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 про:визнання незаконним та скасування наказу від 03.04.2018 № 18-о, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної шкоди в сумі 60000,00 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 18-о від 03.04.2018 року, виданий в.о. директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення з 03.04.2018 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава»;

- стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 60000,00 грн.;

- стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, витрати позивачки та її представника, що пов’язані із прибуттям до суду, та витрати, пов’язані із можливим залученням свідків.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її звільнення не відповідає вимогам законодавства. Звільнення відбулось з метою врегулювання реального конфлікту інтересів, але відповідач не зазначив та не повідомив позивача, в чому саме він виразився. З роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) вбачається, що місце мав потенціальний конфлікт інтересів. Крім того, відповідно до п. 3 абз. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції», в частині обмеження роботи близьких осіб, передбачено виключення для осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах. Наказ від 03.04.2018 року № 18-о є незаконним та підлягає скасуванню а позивач – поновленню на посаді, з якої була звільнена.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що звільнення позивача за п. 4 ст. 41 КзпП України не проводилось у зв’язку з тим, що мова про підпорядкування близьких родичів в даному випадку не іде, даний випадок віднесено керівництвом НПП «Білобережжя Святослава» до звільнення з метою врегулювання конфлікту інтересів, який мав місце у Василівському природоохоронному науково-дослідному відділенні Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Тому позивач була звільнена на підставі вимог розділу 5 Закону України «Про запобігання корупції», а не за вимогами та нормами Кодексу законів про працю України. В разі поновлення позивача на посаді начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава», вона повернеться з наявністю потенційного конфлікту інтересів.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач з 05.03.2012 року працювала в Національному природному парку «Білобережжя Святослава» на посаді фахівця з екологічної освіти відділу еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою. В травні 2012 року за наказом директора НПП «Білобережжя Святослава» позивач була переведена з посади фахівця на посаду начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава».

Брат позивача, ОСОБА_3, працює в Василівському природоохоронному науково-дослідному відділенні НПП «Білобережжя Святослава» пожежником (респіраторником) з березня 2012 року та підпорядковується начальнику відділення. Про родинні відносини позивачки з братом адміністрації парку було достеменно відомо.

14.02.2018 року позивач отримала лист № 41/01-15 від 13.02.2018 року за підписом виконуючого обов’язки директора НПП «Білобережжя Святослава» ОСОБА_4, в якому зазначалося, що з боку позивача виявлено факт потенційного конфлікту інтересів, а саме: у її прямому підпорядкуванні знаходиться рідний брат ОСОБА_3, який має посаду пожежника (респіраторника) у підпорядкованому їй відділенні.

З метою врегулювання потенціального конфлікту інтересів з боку позивача та недопущення звільнення працівників на підставі п. 5 ч. 1 ст. 29, п.1 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII (далі – Закон України № 1700) та пп. 5 п. 9.8 Антикорупційної програми НПП, позивачу було запропоновано переведення на одну з вакантних посад в НПП, що усуне підстави виникнення конфлікту інтересів, пов’язаного з прямим підпорядкуванням близьких родичів. Також позивача було попереджено в листі, що в разі відмови від даної пропозиції адміністрацією НПП «Білобережжя Святослава» будуть вжиті заходи на підставі глави 5 Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому, брату позивача, як підпорядкованій їй особі, як зазначає позивач, жодних листів та пропозицій з метою врегулювання конфлікту інтересів не надходило, в тому числі з пропозицією переведення на іншу посаду, або звільнення з займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 28 Закону України № 1700 Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів. А відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України № 1700 у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненням до територіального органу Національного агентства.

26.02.2018 року позивач звернувся до НАЗК із зверненням про надання роз’яснення щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів у зв’язку з перебуванням у її підпорядкуванні брата.

Наказом від 03.04.2018 року № 18-о позивача звільнено з посади начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Білобережжя Святослава» з 03.04.2018 року з метою врегулювання реального конфлікту інтересів, який виник у Василівському природоохоронному науково-дослідному відділенні НПП «Білобережжя Святослава». Підстава звільнення: ч. 5 ст. 28, п. 6 ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції», лист-роз’яснення № 44-12/10838/18 від 20.03.2018 року Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Копію наказу про звільнення позивач отримала 03.04.2018 року.

Одночасно з цим, з листом Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції № 44-12/10838/18 від 20.03.2018 року позивач ознайомлена не була. Відповідь з Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла на електронну адресу позивача 11.04.2018 року, тобто, вже після її звільнення.

Згідно з роз’ясненням НАЗК у позивача вбачається потенційний конфлікт інтересів через наявність приватного інтересу, зумовленого особистими родинними (сімейними) стосунками з близькою особою – її рідним братом ОСОБА_3, який може надалі вплинути на об’єктивність і неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання нею службових повноважень як начальника відділення. Також у своєму роз’ясненні НАЗК звертає увагу на необхідність вжиття заходів, передбачених Законом, щодо врегулювання та запобігання конфлікту інтересів. Порядок і способи врегулювання конфлікту інтересів визначені статтями 29 – 34 Закону. НАЗК вважає, що відповідно до вимог Закону конфлікт мав бути врегульований позивачкою самостійно через п'ятнадцять днів після отримання позивачем офіційного роз’яснення.

Стаття 29 Закону України № 1700 встановлює, що конфлікт інтересів може бути врегульований самостійно працівником або ж шляхом вжиття заходів зовнішнього врегулювання, тобто керівником особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України № 1700 зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Кожен із цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися в залежності від низки умов: виду конфлікту інтересів (потенційний або реальний); характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий); суб'єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації); наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання; наявності (відсутності) згоди особи на застосування заходу.

Враховуючи той факт, що до 11.04.2018 року, тобто, до дня отримання роз’яснення з НАЗК, у позивача були сумніви щодо наявності у неї конфлікту інтересів, відповідач повинен був обрати збалансований спосіб його врегулювання з точки зору мінімального обмеження прав службовця та забезпечення інтересів служби.

Таким чином, до надходження роз’яснення з НАЗК за заявою позивача відповідачем тимчасово міг бути застосований до неї будь-який захід врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі перегляд обсягу службових повноважень.

У наказі про звільнення позивача №18-о від 03.04.2018 року зазначено, що звільнення позивача відбулося з метою врегулювання реального конфлікту інтересів

Частина 1 ст. 1 Закону України № 1700 дає тлумачення термінів реального та потенціального конфліктів інтересів.

Так, реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

При потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному. Різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин. Отже, з роз’яснення НАЗК (№ 44-12/10838/18 від 20.03.2018 року) вбачається, що має місце потенційний конфлікт інтересів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Очаківської районної державної адміністрації № 864109 від 13.04.2018 року, позивач перебуває на обліку у відділі соціальних виплат та компенсацій управління соціального захисту населення як одинока матір, яка самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримувала державну допомогу.

Відповідно до п. 4 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи.

Брат позивача виявляв бажання звільнитись з займаної посади, але відповідачем даний факт було проігноровано, та звільнено позивача.

Крім того, позивач є членом профспілкової організації, що діє при Національному природному парку "Білобережжя Святослава".

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Всупереч зазначеним вимогам, позивача було звільнено без попередньої згоди профспілкової організації.

Отже, позивача було звільнено не зважаючи на ту обставину, що вона є одинокою матір’ю, яка самостійно виховує неповнолітню дитину, що є порушенням положень ч. 3 ст. 184 КЗпП України; без попередньої згоди профспілкової організації, що є порушенням положень ст. 43 КЗпП України; та без врахування того, що брат позивача, перебувавший у її прямому підпорядкуванні, виявляв бажання бути звільненим з займаної посади.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, наказ про звільнення позивача з займаної посади є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно наданої відповідачем ОСОБА_6 щодо середньої заробітної плати ОСОБА_1, середньоденна заробітна плата позивача за лютий – березень 2018 року становить 211,16 грн.

Час вимушеного прогулу з 03.04.2018 року по 26.06.2018 року становить 58 робочих днів (квітень 2018 року – 19 днів, травень 2018 року – 20 днів, червень 2018 року – 19 днів). Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає 12247,28 грн. (211,16 х 58 = 12247,28).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин, негайному виконанню підлягає стягнення середньої заробітної плати позивача за один місяці у розмірі 4223,20 грн. (211,16 х 20 = 4223,20).

Без врахування середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4223,20 грн., стягненню підлягають 8024,08 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач, стверджуючи, що їй було завдано моральну шкоду, не обґрунтував, в чому саме полягала ця завдана шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з діями відповідача, не визначено, якими доказами це підтверджується. Виходячи з тексту позовної заяви моральна шкода у позивача має символічну суму, оскільки позивач не може виразити та оцінити завдану моральну шкоду у грошовому еквіваленті.

Так, суд безперечно погоджується з мотивами, викладеними у позовній заяві, що у даному випадку через незаконне звільнення позивачеві не нараховувалась заробітна плата, але це не є обґрунтуванням моральної шкоди в розумінні положень Цивільного Кодексу України.

Виходячи з вищезазначеного, суд задовольняє позовні вимоги частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб2єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судовими витратами в даній справі є витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3000,00 грн., що підтверджується договором № 03/18 на представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги від 13.04.2018 року, довідкою з розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 13.04.2018 року, прибутковим касовим ордером № 1 від 13.04.2018 року з квитанцією до нього від 13.04.2018 року на суму 3000,00 грн. Квитки на автобус від 20.06.2018 року та від 21.06.2018 року на суму 300,00 грн. (по 150 грн. – відповідно) не проведені через РРО автовокзалу, отже не приймаються судом, як доказ судових витрат позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 – 246, 260, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Слобідська, 13, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (вул. Лоцманська, 18, м. Очаків, Миколаївська область, 57508, код ЄДРПОУ 38086503) – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 18-о від 03.04.2018 року, виданий в.о. директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» ОСОБА_2, про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення з 03.04.2018 року.

3. Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на посаді начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава».

4. Стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (код ЄДРПОУ 38086503) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8024,08 грн. (вісім тисяч двадцять чотири гривні 08 копійок) без врахування стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

5. Стягнути з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (код ЄДРПОУ 38086503) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4223,20 грн. (чотири тисячі двісті двадцять три гривні 20 копійок).

6. Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на посаді начальника Василівського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава».

7. Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення з Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (код ЄДРПОУ 38086503) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4223,20 грн. (чотири тисячі двісті двадцять три гривні 20 копійок).

8. В решті позовних вимог відмовити.

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (код ЄДРПОУ 38086503) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.06.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська