Рішення № 74976598, 19.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3698/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тір Буд 1» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР БУД 1» (далі - ТОВ «ТІР БУД 1», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУДФС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0015741413 від 05.09.2017 року про нарахування грощового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4018779,00 грн., в тому числі за податковим зобовязанням – 3215023,0 грн. та за штрафними санкціями – 803756,0 грн та № НОМЕР_1 від 05.09.2017 року про нарахування грощового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6142239,00 грн., в тому числі за податковим зобовязанням – 4 913791,0 грн та за штрафними санкціями – 1228448,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки № 1192/13-01-14-02/33169265 від 07.08.2017р. Визначена контролюючим органом сума донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованою. Позивач зазначає, що виявлені розбіжності між даними Звіту про фінансові результати та даними Податкової декларації за 2016 рік в розмір 5300 грн. жодним чином не впливають на об’єкт оподактування податком на прибуток та на обчислення податку на прибутку , який підлягає сплаті до бюджету, дані показники є ідентичними у вказаних формах звітності, а відтак не відбулось заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток. Також вказує на те, що при донарахуванні податковим органом податку на прибуток і податку на додану вартість, в основу висновків акту перевірки про допущені позивачем порушення покладено лише припущення податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів. Такі висновки зроблено на підставі інформації, викладеної у базі ДФС України, та за відсутності інформації про наявність у контрагентів позивача трудових ресурсів, недостатності основних засобів та фізичних можливостей для здійснення господарських операцій, неподання або частковим поданням контрагентами фінансової звітності, що не може бути належним доказом порушення Позивачем вимог податкового законодавства внаслідок того, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Вказує на те, що Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань. Зазначає, що на підставі доказів, що містяться у справі: договори, податкові накладні, видаткові закладні, товаро-транспортні накладні, акти приймання передачі, акти звірок взаєморозрахунків, оборотно-сальдові відомості, виписки з банківських рахунків підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, правильність відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, та спростовують висновки акту перевірки. Стосовно підтвердження поставок транспортними документами, стверджує, що укладеними договорами, які містяться в матеріалах справи, обов’язок щодо поставки та перевезення товару при придбанні товару позивачем покладався на постачальників, або безпосередньо на покупців- при їх продажу, при цьому додатково зазначає, що транспортною документацією підтверджуються операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість та формування податкових зобовязань. З приводу відсутності під час перевірки сертифікатів якості зазначає, що це не є первинний документ, який повинен зберігатися на підприємстві, оскільки Позивач не є кінцевим споживачем придбаних товарів. Поставлений товар повністю задовольняв підприємство як за технічними параметрами, так і за якісними властивостями та був використаний у подальшій господарській діяльності. Зазначені обставини жодним чином не порушують договірних засад із контрагентами, оскільки жодних недоліків неналежної якості товару під час його використання у господарській діяльності Позивачем не було виявлено.

З урахуванням викладеного, вважає висновки акту перевірки безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 05.09.2017 року та №0015731413 від 05.09.2017 року такими, які слід визнати протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, доляуених до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовної заяви ТОВ «ТІР БУД 1» заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що перевіркою не підтверджується факт придбання товарів від Постачальників, та не підвтреджуються операції з реалізації товарів покупцям, вказує, що до перевірки не представлено первинних документів про оприбуткування товарів отриманих від постачальників, ТОВ «ТІР БУД 1» документально оформляло операції по придбанню товарів від постачальників та реалізації товарів покупцям, позаяк в таких встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що не дає змогу здійснювати даними суб’єктами господарювання господарської діяльності. Зазначає, що до перевірки не надано документи, якими підтверджується транспортування товару, товарно - транспортні накладні, сертифікати якості товару, що не може бути підставою для відображення операцій в податковому обліку.

У судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Позивач ТОВ «ТІР БУД 1», зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа за кодом ЄДРПОУ 33169265.

Головним управлінням ДФС у Львівській області (далі –ДФС) відповідно до наказу ДФС №2290 від 12.04.2017 року на підставі направлень від 12.04.2017р. № 2286-2290 та № 5020-5021 проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Тір Буд1» (код ЄДРПОУ 33169265) з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 роки. Результати перевірки оформлено актом перевірки № 1192/13-01-14-02/33169265 від 07.08.2017р.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( із внесеними змінами і доповненнями) внаслідок заниження обєкта оподаткування за 2016 рік в розмірі 17861239,0 грн. та податку на прибуток у розмірі 3215023,0 грн., визначеного за правилами бухгалтерського обліку; п.198.1,п.198.3,п.198.5, п.198.6, ст.198, п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201, п.185.1 ст.185,п.188.1ст.188,.187.1 ст.187,п.189.1 ст.189,п.198,5 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 4 913 791,0грн. за 2016 рік; п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного віднесення до податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2016 рік сум ПДВ на загальну суму – 20590079,0 грн. відповідно до виписаних податкових накладних на товари, факт реалізації яких не підтверджується та заперечується податковим органом; п.189.1 ст.189,п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок заниження податкового зобовязання з ПДВ за 2016 рік у звязку з використанням товарів не в господарській діяльності підприємства на загальну суму 20 590 079,0 грн.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 05 вересня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі, зокрема: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 05.09.2017 року про нарахування грощового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 4018779,00 грн., в тому числі за податковим зобовязанням – 3215023,0 грн та за штрафними санкціями – 803756,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.09.2017 року про нарахування грощового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6142239,00 грн., в тому числі за податковим зобовязанням – 4913 791,0 грн та за штрафними санкціями – 1228448,0 грн.

Оскільки, висновки акту перевірки щодо безпідставного віднесення до податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2016 рік сум ПДВ на загальну суму – 20 590 079,0 грн. відповідно до виписаних податкових накладних на товари, факт реалізації яких не підтверджується та заперечується податковим органом; та заниженням податкового зобовязання з ПДВ за 2016 рік у звязку з використанням товарів не в господарській діяльності підприємства на загальну суму 20 590 079,0 грн. не знайшли свого відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог щодо нарахувань грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, на які винесені податкові податкові повідомлення-рішення.

При вирішенні спору суд керувався наступним:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Згідно з п.п.139.3.4 п.139.4 ст.139 фінансовий результат до оподаткування зменшується:

1) на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

3) на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом;

4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення заборгованості, списаної за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV(далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 цієї ж статті 9 Закону№996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що в ході проведеної перевірки встановлено порушення пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті виявлених розбіжностей між Звітом про фінансові результати за 2016 рік (рядок 2280) та даними Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік (рядок 01) у розмірі 5 300,0 грн., внаслідок чого встановлено заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток визначеного за правилами бухгалтерського обліку у розмірі 5300,00 грн., та податку на прибуток в розмірі 954.00 гривні. Судом проведено співставний аналіз між даними Звіту про фінансові результати за 2016 рік та даними Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, та встановлено, що є розбіжності в рядках 2280 Звіту та рядка 01 Податкової декларації. Проте, при дослідженні звітних документів та встановленні правильності визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток суд враховує, що Позивачем у звітності допущені арифметичні помилки, які не вплинули на значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, відображене в рядку 04 Декларації з податку на прибуток за 2016 в розмірі 54 600 грн., яке абсолютно повністю співпадає із даними цього показника відображеного в р. 2290 Звіту про фінансові результати. Крім того, судом встановлено відсутність розбіжностей у сумах податку на прибуток, зазначені в р.2300 Звіту про фінансові результати та в р. 06 Декларації показнику податку, які співпадають та і сума податку на прибуток згідно наведених звітних даних становить 9828,0 грн.

Відповідачем документально та розрахунково не підтверджено заниження доходу на суму 5300,0 грн., відтак не доведено факт заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 5300,00 грн. З огляду на те, що дана сума не вплинула на заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність в такому випадку підстав для донарахування податку на прибуток в розмірі 954,0 грн.

Судом встановлено, що предметом дослідження під час проведення перевірки були господарські операції ТОВ «ТІР БУД 1» з ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС», ТОВ «Техлогістика» та ТОВ «Бізнесінвестрейд».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТІР БУД1» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС», ТОВ «Техлогістика» та ТОВ «Бізнесінвестрейд», внаслідок чого зроблено висновок про безпідставність віднесення на собівартість реалізованих товарів витрати в сумі 17855939,0 грн., та безпідставність віднесення до поадкиового кредиту суму ПДВ в розмірі 3571187,00 грн. зокрема:

-протягом жовтня 2016 року віднесено придбання товарів у ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС» - 12271288,02 в т.ч ПДВ – 2 0145 214,70 грн.

-протягом серпня 2016 року віднесено придбання товарів у ТОВ «Техлогістика» на суму 8900839,0 грн. в тому числі ПДВ - 1483473,3 грн.

-протягом липня 2016 року віднесено придбання товарів у ТОВ «Бізнесінвестрейд» на загальну суму 255 000,0 грн., в тому числі ПДВ – 42500,0 грн.

В акті перевірки Відповідач вказує на те, що вищевказаними постачальниками не подано Баланс (форма№1) за 2016 рік, внаслідок чого не можливо встановити наявність товарних залишків станом на 31.12.2016 року, не подано декларацію з податку на прибуток та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податків у сумі утриманого з них податком (форма 1-ДФ) за 2016 рік, в звязку з чим податковий орган не може встановити наявність трудових ресурсів та основних засобів, ТОВ «Техлогістика» та ТОВ «Бізнесінвестрейд». Вся інформація про постачальників використовувалася із інформаційних баз та листів, які надходили Відповідачу з інших податкових органів. Судом встановлено :

Між ТзОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС» (Постачальник) та ТОВ «ТІР БУД1» (Покупець) - був укладений Договір поставки №16/112016-1016 від 11.10.2016 року предметом якого була поставка шиферу , швеллера, на загальну суму 12 271 288,02 грн. Згідно умов договору поставка товару здійснювалась транспортом постачальника на умовах DAP. Право власності на товар згідно договору переходить до покупця в момент передачі йому товару. Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику. Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні та інші документи, передбачені чинним законодавством України. Оплата товару здійснюється протягом 30 днів після отримання товару Покупцем.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару, зазначеного в акті перевірки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631. У суду не виникає сумнівів щодо іх відповідності вимогам первинних документів, вставновлених Законом України №996-XIV та існування цих документів під час проведення перевірки, оскільки Відповідачем надано суду додаток № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «ТІР БУД 1», серед якого відображено надання до перевірки товаро-транспортних накладних. Зауважень щодо порушення порядку оформлення цих документів Відповідачем не надано.

Між ТзОВ «Техлогістика» (Продавець) та ТОВ «Тір Буд1» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/08/17 від 11.08.2017 року, згідно якого ТОВ «Техлогістика» зобовязується передати ТОВ «Тір Буд1» у власність товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити за умовами даного договору. Відповідно до п. 3.1 Договору, поставку товару здійснює Продавець (власним транспортом або стороннього перевізника). На виконання даного договору продавець передав товар, перелік якого наведений в акті перевірки (стор.9-18), що цілком відповідає асортименту товару, зазначений у видаткових та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Відповідачем робляться висновки про відсутність господарської операції між ТзОВ «Техлогістика» (Продавець) та ТОВ «Тір Буд1» (Покупець) з тих підстав, що в постачальника працювало 2 працівників, відсутні основні засоби, а також у податкового органу відсутня інформація про транспортні засоби, про зберігання товарів, про власні та орендовані основні фонди, що на думку податкового органу свідчить про неможливість здійснення господарських операцій. За таких обставин, податковий орган вважає, що підстав для відображення таких господарьких операцій податковому обліку не має.

Між ТзОВ «Бізнесінвестрейд» (Постачальник) та ТОВ «Тір Буд1»(Покупець) укладений Договір поставки №Б-1/2016 від 29.06.2016 року, предметом якого була поставка завісів та замків на міжкімнатні двері, на загальну суму 255 000,0 грн. Згідно умов договору поставка товару відбувається транспортом постачальника. Кількісні та якісні характеристики товару визначаються у видаткових накладних на окрему партію. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару.

На виконання умов договору згідно видаткової накладної № 1 від 11.07.2016 року було здійснено поставку товару на суму 255 000,0 грн в т.ч. ПДВ 42 500,0 грн., що підтверджується належним чином зареєстрованою податковою накладною № 1 від 11.07.2016 року. Оплата за товар проведена в повному обсязі, що не заперечується Відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Суд критично оцінює покликання Відповідача на неможливість здійснення операцій з придбання товарів у вказаних постачальників у звязку з відсутністю іфномрації про транспортні засоби та майно, зберігання товару, орендовані та власні основні засоби, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для виконання робіт (послуг), не подання балансу, неправильного ведення податкового обліку постачальниками, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення права на віднесення витрат по придбанню товарів та до податкового кредиту та/або податкового зобов’язання платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів або спеціальних дозволів у останніх.

У акті перевірки відповідачем не заперечується ні факт наявності у позивача необхідних для здійснення спірних господарських операцій засобів та активів, ні факт подальшої реалізації ним товару, отриманого відповідно до вказаних первинних документів від ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС», ТОВ «Техлогістика» та ТОВ «Бізнесінвестрейд». Відповідач не надав суду доказів зврененя до суду із позовом про визнання недійсним правочинів, укладених із вищевказаними постачальниками, та недовів того, що правочини були вчинні з метою безпідставного отримання податкової вигоди.

Відповідач, припускаючи, що певні товарно-матеріальні цінності (послуги) могли бути передані іншими контрагентами позивача за період, що підлягав перевірці, або придбані у необлікованому порядку, не вказав якими саме субєктами господарювання здійснено таке постачання товарів (надання послуг), якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму ПДВ.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Стосовно відсутності доказів транспортування, суд зазначає, що згідно з умовами договорів купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «ТІР БУД 1» (Покупець) з ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС», ТОВ «Техлогістика» та ТОВ «Бізнесінвестрейд» (Постачальники) обов'язок щодо транспортування ТМЦ було покладено на Постачальників, ТОВ «ЧАЙКА ВСЕСВІТ ПЛЮС» при залученні стороннього пеервізника підтверджено перевезення товару товаро-транспортними накладними. Стосовно інших постачальників, суд вважає твердження контролюючого органу щодо відсутності доказів транспортування ТМЦ є безпідставними позаяк товарно-транспортні накладні та дорожні (шляхові) листи не є документами суворої звітності, їх складання та оформлення не є обов'язковим.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги, що не вставнолено Відповідачем під час перевірки. Відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, в платника податків відсутній законодавчо встановлений обов'язок підтверджувати факт отримання товару товарно-транспортною документацією, за наявності інших документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт отримання платником податків товарів, а відтак, висновки податкового органу про відсутність такої на підтвердження факту понесення валових витрат та податкового кредиту платника податків є безпідставними.

Позивачем надано первинні документи, які дають право на формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про можливі допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоди зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на це, суд вважає донарахування за операціями з придбання товарів податку на прибуток в розмірі 3215023,0 грн. та податку на додану вартість на в розмірі 3571187, 00 грн. безпідставними, та не доведеними з боку Відповідача з дотриманням принципу змагальності належними та допустими доказами, і є такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином складеними первинними документами.

2. Судом також встановлено, проведеною перевіркою виявлено здійснення Позивачем господарських операцій з реалізації товарів покупцям, з приводу яких у Відповідача виникли сумнівів в реальності здійснення таких операцій та стали підставою для донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 1 342 604,00 грн.

Так, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТОВ «ТІР БУД1» товарів ТОВ «Рада 2007», ТОВ «Вок-С», ТОВ «Галицький промисловий альянс», ТОВ «Донвуглересурси», ПП «Техніка тепла і води», ТОВ «Транспортна компанія «Західна Логістика», ТОВ «Буделмонтаж», Концерн «Екобіопаливо «Львів», ТОВ «Фабрика «ВЕЕМ», ТОВ «Про Еко-Буд», ТОВ «Адвансед Трейдінг Салюшнс» (надалі –Покупці) в звязку з юридичною дефектністю наданих до перевірки первинних документів, які не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, так як не містять інформації про матеріально-відповідальних осіб, що приймали товар, а також відсутня інформація про осіб, які проводили відвантаження товару, відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, що не дає можливості здійснювати даними суб’єктами господарювання господарської діяльності та свідчить про відсутність у Позивача підстав для відображення цих операцій в податковому обліку.

Судом досліджено укладені між Позивачем та покупцями господарські договори, та встановлено, що згідно умов договору обов’язок по перевезенню товарів покладається на Покупця. Таким чином, Продавець не здійснював поставку товарів власними чи залученими транспортними засобами. За укладеними договорами, Позивачем здійснено продаж товарів, з відображенням факту реалізації в податковому обліку , за які частково у відповідних періодах від Покупців надійшла оплата. Реалізація товарів здійснювалась зі складу Позивача, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Луганська,3 та підтверджується укладеним з ТОВ «Тернтова ЛТД» договором оренди складських приміщень б/н від 01 березня 2016 року, долучений до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що враховуючи реальний час здійснення операцій з вищевказаними покупцями, місцем знаходження майна покупців та наявність (відсутність) у них трудових ресурсів, складських приміщень, іншого майна , перевіркою не підтверджено факт релазіації товарів Покупцям. На думку Відповідача за відсутності руху товару, відбувалось документальне оформлення операцій з реалізації товарів, а тому такі операції не можуть бути відображені в податковому обліку Позивача. За таких обставин, Відповідач донараховує податкові зобов’язання в період отримання Позивачем оплати товарів на суму 1342604,00 грн.

Судом були досліджені наявні у справі докази: догвори, видаткові та податкові накладні, товаро- транспортні накладні, платіжні документи, оборотно-сальдові відомості, акти звірки розрахунків та встановлено наступне:

Між ТОВ «ТІР БУД 1» (Продавець) та ТОВ «Рада 2007» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 25/11 від 25.11.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Продавця. Згідно договору оплата здійснюється протягом 30 днів після поставки.

Актом перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами: видатковими , податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями підтверджується, що по даному договору проведено поставку товару на суму 8173888,4 грн. в т.ч. ПДВ – 1362314,7 грн, яка віднесена до складу податкового зобовязання по факту здійснення операції з реалізації за листопад 2016 року.

Позивачем підтверджено, що часткову оплату за поставлений товар Покупцем здійснено в грудні 2016 року на суму 708 750,0 грн., в тому числі ПДВ 118125,0 грн.

Актом перевірки підтверджено, та не заперечувалось Відповідачем, що ТОВ «Рада 2007» на момент здійснення операцій працювало 15 осіб, а тмоу суд не бере до уваги висновки Відповідача про неможливість здійснення операцій за відсутності трудових ресурсів. Підставою для донарахування податку на додану вартість також стало подання ТОВ «Рада 2007» балансу з нульовими залишками товарних залишків, відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди покупця.

Між ТОВ «ТІР БУД 1» (Продавець) та ТОВ «ВОК-С» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/08/16 від 01.08.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і оплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Продавця.

На виконання договору, Позивачем в листопаді 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (труби) на загальну суму 4104232,86 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання по факту реалізації суму ПДВ – 690913,8 грн., що підтверджується первинними документами: видатковими, податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями.

Актом перевірки та документами що містяться в матеріалах справи підвтреджено, що за реалізований товар протягом серпня-грудня 2016 року надійшла оплата на суму 4104232,86 грн. в тому числі ПДВ 690913,8 грн.

Актом перевірки встановлено наявність незначних залишків товарів та незначних основних засобів, проте Відповідачем не наводиться деталізація в чому поглягають «незначні» залишки товарів та основних засобів, що не відповідає принципам правової визначеності, а також встановлено наявність на ТОВ «ВОК-С» 3 працівників, та відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди покупця, що на переконання суду не може слугувати підставою для висновків про неможливість за таких обставин реального здійснення господарських операцій.

Між ТОВ «ТІР Буд1» (Продавець) та ТОВ «Галицький промисловий альянс» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 26/10/16 від 28.10.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних

На виконання умов договору, протягом жовтня-листопада 2016 року ТОВ «Тір Буд1»здійснено продаж товару (дизпаливо, шифер, швеллер, труби ) на загальну суму 3 162 231,17 грн. та віднесено до складу подактового зобовязання в жовтні 2016 – суму ПДВ – 7 875,98 грн., листопад 2016- сума ПДВ - 460 029,22грн. (загальна сума ПДВ – 535 905,20 грн) що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими, податковими накладними платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями.

Як встановлено актом перевірки та не заперечувалось Відповідачем, оплату за реалізований товар проведено в листопаді 2016 року - на суму 53 200,0 грн. в тому числі ПДВ 8 866,0 грн.

Нереальність господарської операції, а відтак відсутність підстав для відображення її в податковому обліку Позивача, Відповідачем вбачається лише з мотивів відсутності подальшої реалізації придбаних товарів (аналіз ЄРПН), відсутності у покупця трудових ресурсів, відсутності інформації про зберігання товарів в покупця, відсутності інформації про транспортування товару, відсутності інформації про власні та орендовані фонди покупця.

Між ТОВ «ТІР Буд1» (Продавець) та ТОВ «Донвуглересурси» (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № 30/12/16 від 31.12.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Продавця.

На виконання умов договору, у вересні 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (блоки,плитка, черепиця,профілі) на загальну суму 2988358,85 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання за вересень –місяць суму ПДВ в розмірі 498060,0 грн.

Актом перевірки встановлено, що покупець володів трудовими ресурсами в кількості 16 працівників, що спростовує висновки Відповідача про неможливість здійснення операцій за відсутності трудових ресурсів. Також, висновки про нереальність господарських операцій грунтуються на тому, що покупцем подано баланс за 9 місяців (форма 1), проте не подано податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ), та встановлено відсутність подальшої реалізації придбаних товарів (аналіз ЄРПН), відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані основні фонди, невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у покупця. З приводу Позивача, застережень та недоліків в його діяльності у Відповідача не було.

Факт реалізації товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, якими підвтреджується рух товару та з приводу відповідності їх вимогам первинного документу у суду не виникає сумніву.

Між ТОВ «ТІР Буд1» (Постачальник) та ПП «Техніка тепла і води» (Покупець), укладено договір поставки № 28/11/16 від 28.11.2016 року, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Постачальника.

Відповідно до договору, в листопаді 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (портландцемент) на загальну суму 2 000050,79 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ – 333 341,80 грн., часткова оплата за який Позивачу надійшла в грудні 2016 року на суму 210 000,0 грн. в т т.ч. ПДВ 35 000 грн. Відповідач вважає що ТОВ «ТІР БУД 1» занижено податкове зобовязання з ПДВ на 35 000,0 грн.

Нереальність господарської операції, а відтак відсутність підстав для відображення її в податковому обліку Позивача Відповідачем вбачається лише з мотивів неподання балансу (форма 1), подання податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ)- працюючих 3 особи, відсутності подальшої реалізації придбаних товарів (аналіз ЄРПН), відсутність інформації про трудові ресурси, відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у покупця.

Здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, належним чином зареєстрованими податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, якими підвтреджується рух товару та з приводу відповідності їх вимогам первинного документу у суду не виникає сумніву.

Між ТОВ «ТІР Буд1» (Постачальник) та ТОВ «Транспортна компанія «Західна Логістика» (Покупець), укладено договір поставки № 25/11/16 від 25.11.2016 року, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Постачальника власними силами покупця та за власний рахунок.

В листопаді 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (блоки, шифер) на загальну суму 2000 006,09 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ – 333334,4 грн. Покупцем оплачено товар в грудні 2016 року на суму 236970,0 грн. в т т.ч. ПДВ 39495,0 грн.

Відповідач вбачає заниження податкового зобовяяання на суму ПДВ з оплати товару, в зв’язку з нереальністю господарської операції, з підстав подання покупцем податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ) на працюючих 3 особи, відсутності подальшої реалізації придбаних товарів (аналіз ЄРПН), відсутність інформації про трудові ресурси, відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у покупця.

Здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, належним чином зареєстрованими податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, якими підтверджується рух товару та з приводу відповідності їх вимогам первинного документу у суду не виникає сумніву.

Між ТОВ «ТІР Буд1» (Постачальник) та ТОВ «Буделмонтаж» (Покупець), укладено договір поставки № 01/09 від 01.092016 року, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Постачальника власними силами покупця та за власний рахунок.

На виконання умов договору ТОВ «ТІР БУД1» здійснено продаж товару (клей, блоки пінополістирольні блоки, цемент тощо) на загальну суму 1 000 000,26 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ – 166 666, 7 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, належним чином зареєстрованими податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, якими підтверджується рух товару.

Оплата за товар проведена в жовтні 2016 року на суму 70 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 11 667,0 грн., що підтверджується актом перевірки та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Відповідач вбачає заниження податкового зобовязання на суму ПДВ з оплати товару в розмірі 11 667,0 грн., в зв’язку з нереальністю господарської операції, з підстав подання покупцем податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ) на працюючих 2 особи, відсутності подальшої реалізації придбаних покупцем товарів (аналіз ЄРПН), відсутності інформації про зберігання товарів в покупця, відсутності інформації про транспортування, відсутності інформації про власні та орендовані фонди, невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у покупця.

Між ТОВ «ТІР БУД1» (Постачальник) та Концерн «Екобіопаливо «Львів» ( Покупець), укладено договір поставки № 01/09 від 01.092016 року, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Постачальника власними силами покупця та за власний рахунок.

Видатковими накладними, належним чином зареєстрованими податковими накладними, платіжними документами, оборотно-сальдовими відомостями, якими підтверджується рух товару, встановлено, що в вересні 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (плити, арматура,цемент,суміш тощо) на загальну суму 373 998,88 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ в розмірі 62 333,0 грн.

Актом перевірки та долученими до матеріалів платіжними дорученнями підтверджується часткова оплата за реалізований товар, яка здійснена в жовтні 2016 року на суму 26180 грн. в т т.ч. ПДВ 4 363,0 грн.

Заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 4 363,0 грн., відповідач вбачає з підстав неподання покупцем декларації про податок на прибуток; неподання податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ), а також з підстав відсутності інформації про трудові ресурси; іінформації про зберігання товарів в покупця, інформації про транспортування, про власні та орендовані фонди, з на налізу реєстрів податкових накладних.

Між ТОВ «ТІР БУД1» (Продавець) та ТОВ «Фабрика «ВЕЕМ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 22/09/16 від 22.09.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу Продавця.

Відповідно до акту перевірки та долучених до матеріалів справи видаткових та податкових накладних, платіжних документів, оборотно-сальдових відомостей, якими підтверджується рух товару, реалізація товару відбулась в вересні 2016 року ТОВ «Тір Буд1» (пінополістирольні плити ) на загальну суму 125 997,74 грн. , внаслідок чого Позивачем віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ по факту реалізації в розмірі 20 999,6 грн.

Позивачем підтверджено та не заперечувалось Відповідачем, що по даному договору часткова оплата за товар надійшла в жовтні 2016 року на суму 8820,0 грн. в т.ч. ПДВ 1470,0 грн. Заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 1 470,0 грн., відповідач вбачає з підстав неподання покупцем декларації про податок на прибуток; неподання податкового розрахунку сум доходів та утриманого з них податку (форма 1ДФ), а також з підстав відсутності інформації про трудові ресурси; інформації про зберігання товарів в покупця, інформації про транспортування, про власні та орендовані фонди, з на налізу реєстрів податкових накладних.

Між ТОВ «ТІР БУД1» (Постачальник) та ТОВ «Адвансед трейдінг салюшнс» (Покупець), укладено договір поставки № 31/10/16 від 31.10.2016 року, відповідно до якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу.Згідно договору оплата здійснюється протягом 30 днів після постави.

Відповідно до акту перевірки та долучених до матеріалів справи видаткових та податкових накладних, платіжних документів, оборотно-сальдових відомостей, якими підтверджується рух товару в жовтні 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (газобетонні блоки) на загальну суму 4034996,33 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання суму ПДВ – 672499,4 грн.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що часткова оплата за товар надійшла Позивачу в листопаді 2016 року на суму 282450 грн. в т.ч. ПДВ 47075,0 грн.

Актом перевірки встановлено наявність незначних залишків товарів та незначних основних засобів, проте Відповідачем не надається деталізації в чому поглягають «незначні» залишки товарів та основних засобів, що не відповідає принципам правової визначеності, а також встановлено наявність на ТОВ «Адвансед трейдінг салюшнс» 8 працівників, та відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди покупця, що на переконання суду не може слугувати підставою для висновків про неможливість за таких обставин реального здійснення господарських операцій.

За таких обставин Відповідач вбачає нереальність господарської операції та заниження податкового зобовязання з ПДВ на суму 47 075,0 грн.

Між ТОВ «ТІР БУД1» (Продавець) та ТОВ «Пром Еко Буд» ( Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 22/09/16 від 22.09.2016 року, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу товару зі складу.Згідно договору оплата здійснюється протягом 30 днів після отримання товару Покупцем.

Сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що на виконання умов договору в вересні 2016 року ТОВ «Тір Буд1» здійснено продаж товару (пінопоілстирольні плити, клей, цемент, ) на загальну суму 125997, 74 грн. та віднесено до складу податкового зобовязання за вересень 2016 року суму ПДВ в розмірі 21000,00 грн.

У жовтні 2016 року за відвантажений товар, позивачу надійшла частова оплата в розмірі 8820,0 грн., в т.ч. ПДВ – 1470,0 грн., що відображена в реєстрах бухгалтерського обілку та підтверджено актом документальної перевірки, та долученими до матеріалів справи платіжними документами та оборотно- сальдовими відомостями по рахунку 361.

Відповідач вважає, що на суму оплати ПДВ відбулось заниження податкового зобовязання з ПДВ, оскільки покупцем не подано балансу ( форма « 1) за 9 місяців 2016 рокута за 2016 рік, в результаті чого він не міг встановити наявність товарних залишків , також відсутність інформації про зберігання товарів в покупця, відсутність інформації про транспортування, відсутність інформації про власні та орендовані фонди покупця, що на переконання суду не може слугувати підставою для висновків про неможливість за таких обставин реального здійснення господарських операцій за наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказ, які підтверджують рух товару.

За таких обставин Відповідач робить висновок про відображення операцій в обліку за відсутності реального руху товарів та дораховую податкові зобдовяання з ПДВ на суму 1470,00 грн.

Оцінюючи наявні у справі докази, судом враховано, що акт не містить посилання на докази, що спростовують інформацію котра міститься в первинних документах, складених при здійсненні Позивачем спірних господарських операцій із його покупцями. Інших належних доказів на підтвердження вказаних в акті перевірки порушень Відповідачем суду не представлено. Сумнівність господарських операцій Відповідачем обґрунтовується виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача та не підтверджуються відповідними актами перевірок.

Посилання Відповідача в акті перевірки на обставини відсутності контрагентів позивача достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів або ж відсутність інформації про такі факти, не може бути належним обгрунутванням нереальності господарських операцій, оскільки Відповідачем не доведено, що на момент виникнення спірних правовідносин покупці товарів були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Покликання Відповідача як на підставу нереальності господарських операцій на факт неподання покупцем балансу, податкових декларацій з податку на прибуток та звітності про доходи працівників не можуть бути переконливим доказом відсутності господарської операції щодо продажу товару, та недобросовісності Позивача як платника податків, позаяк ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких Позивач не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що факт наявності товару у Позивача та його рух, відображення його в бухгалтерському та податковому обліку не заперечується Відповідачем.

Щодо позиції Відповідача з приводу відсутності сертифікату якості, та свідчення такої обставини про нереальність здійснення господарської операції варто зауважити, сертифікати якості не є первинним документом, на підставі якого здійснюється податковий облік. Чинним законодавством не передбачено зберігання цих документів у Постачальника при перепродажу придбаної продукції.

Суд зазначає, що перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації є затверджена наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 №28. Відповідачем не доведено, яка продукція придбана або реалізована Позивачем підпадає під вказаний переліку щодо обов'язкової сертифікації та не надано суду докази невідповідності поставленого товару його технічним та/або якісним характеристикам, наявність претензій з боку покупців щодо придбаного у Позивача товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт перевірки не містить доказів недостовірності даних зазначених в первинних документах складених на виконання описаних в акті господарських операцій. Актом перевірки відповідача не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б вказувало на неправомірність формування податкових зобов’язань, чи валових витрат з операцій реалізації товару.

Суд зауважує, що порушень по формуванню валових витрат по факту отримання часткової оплати за реалізований товар, актом перевірки не встановлено, як і не встановлено по даних операціях заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток, та свідчить про безпідставність донарахувань грошових зобов’язань з ПДВ.

Згідно з п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За положеннями п.187.1 ст.187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів .

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України передбачені ст. 200 Податкового кодексу.

Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суд зауважує, що окремі недоліки у оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів, на думку суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідачем не надано суду доказів визнання недісними правочинів щодо поставки товарів покупцям, підписання документів про передачу товарів не уповноваженими особами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після поставки товару відбулось схвалення сторонами факту поставки товару шлязом підписання первинних документів та вчинення дій по перерахуванню коштів за отриманий товар. Більше того, Відповідачем підтверджується що оплата за поставлений товар здійснена саме тими покупцями, з якими були укладені договрии купівлі-продажу або поставки товару. Суду не надано інших доказів, з яких вбачається що проведення поставки іншими суб’єктам господарювання за іншими, ніж містяться в матеріалах справи, господарськими договорами. Незначні недоліки в заповненні видаткових накалдних носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа яким підвтреджується факт реалізації товарів.

Виходячи із положень Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань у позивача є факт передачі ТМЦ за договором, як подія, що сталася раніше.

Тому безпідставними є висновки податкового органу про додаткове включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з реалізації товару покупцям, у зв'язку із здійсненням оплати за договором.

Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про можливі допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно із положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 2 ст. 8 КАС України.

Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейського суду з прав людини зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Одночасно суд зауважує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Платник податків не має повноважень та обов'язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із складення та подання податкової звітності, обов'язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов'язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Позивачем були вчинені всі необхідні дії для досягнення конкретних економічних результатів від господарських операцій з вищезгаданими контрагентами.

Суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з придбання товарів , податкових зобов’язань з реалізації товарів та складу витрат на підставі операцій, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами, оскільки господарські операції між позивачем та такими контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами безпідставним.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 05.09.2017 року та № НОМЕР_1 від 05.09.2017 року , суд дійшов переконання, що такі прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015741413; №0015731413 від 05.09.2017 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тір Буд 1» ( Львівська обл., м. Львів, вул. Водогінна, 2, ЄДРПОУ 33169265) 152415 (сто п’ятдесят дві тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 27 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2018 року.