Рішення № 74976445, 26.06.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/310/18

провадження № 2/179/358/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 29565,28 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.03.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1510,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У позові в новій редакції позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом позивача у заяві.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач надав кредит, а позичальник зобов’язаний відповідно до п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії.

Позивач також зазначає, що відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт (відповідач) дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору банком.

У порушення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України відповідач, на думку позивача, зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Станом на 31.12.2017 року за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість у розмірі 29565,28 грн., яка складається з наступного: 1216,26 грн. – заборгованість за кредитом, 23501,96 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2963,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штраф 500,00 грн. – фіксована частина, 1384,06 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач надав суду письмову заяву розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений про час, місце та дату судового засідання належним чином, причин неявки суду не пояснив, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 28.03.2007 року відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття рахунку і оформлення на своє ім’я кредитної картки «Універсальна» «30 днів пільгового періоду», згідно якої встановлений кредитний ліміт – 1500,00 грн., базова процентна ставка – 3% на місяць на залишок заборгованості. У заяві міститься підпис відповідача, що кредитну картку він отримав, номер кредитної картки - 4149605338632904.

Також в тексті даної заяви зазначено, що підписант ознайомився та згоден згодний з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_1 фактично уклав з позивачем договір приєднання.

У відповідності до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Суд також встановив, що згідно умов укладеного кредитного договору банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг».

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач зобов’язання за договором виконав, позивач користувався кредитною карткою 4149605338632904, що підтверджується випискою руху коштів за період з 27.02.2008 року по 30.11.2017 рік за карткою 4149**** **** 3209 (а. с. 44-47).

В результаті несвоєчасної сплати процентів за користування карткою у відповідача виник борг перед позивачем.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Таким чином, кредитор протягом всього часу до закінчення строку виконання основного зобов’язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі. Саме до цього зводиться висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13.

У той же час, суд дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.03.2007року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 за період з 11.04.2007 року по 31.12.2017 рік, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) станом на 31.12.2017 рік складає 1216,26 грн. (а. с. 6-8).

Згідно даного розрахунку, графа «сальдо простроченої заборгованості за кредитом» станом на 28.03.2013 року у відповідача утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1216,26 грн. і у подальшому ця сума (борг за тілом кредиту) не змінюється – згідно розрахунку (а. с. 7 – зворот,8).

Таким чином, тіло несплаченого кредиту на день подання позову до суду складає 1216,26 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Станом на 28.03.2013 року борг за несплаченими відсотками відповідача складає 965,50 грн. (графа «загальний заборгованість за процентами», а. с. 7 - зворот).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, процентна ставка за користування кредитом за період з 29.03.2013 року по 05.05.2015 року складала 36% річних, з 07.11.2015 року по 31.12.2017 року – 43,2 % річних.

Таким чином, заборгованість за відсотками рахується судом з 29.03.2013 року (з часу, коли утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1216,26 грн.) по 05.05.2015 року за ставкою 36% річних, з 07.11.2015 року по 31.12.2017 року – за ставкою 43,2 % річних.

Згідно формули нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг», 36%/360 банківських днів складає 0,1% за один день; 43,2%/360 днів дорівнює 0,12% в день.

Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості, використовуючи розрахунок позивача:

1) заборгованість станом на 28.03.2013 року за процентами –.965,50 грн.;

2) відсотки за період з 29.03.2013 року по 05.05.2015 року: 767 днів прострочки (згідно кількості днів в розрахунку), тіло кредиту - 1216,26 грн., ставка 36% річних, 0,1% в день, 1216,26 грн. х 0,1% = 1,21 грн. в день, 1,21 грн. х 767 днів = 928,00 грн.;

3) згідно розрахунку з 06.05.2015 року по 06.11.2015 року – пільговий період, відсотки не нараховувалися (а. с. 8);

4) відсотки за період з 07.11.2015 року по 31.12.2017 року: тіло кредиту - 1216,26 грн., 784 днів прострочки (згідно кількості днів в розрахунку), ставка 43,2% річних, 0,12% в день, 1216,26 грн. х 0,12% = 1,45 грн. в день, 1,45 грн. х 784 = 1136,8 грн.

Отже, сума процентів за користування кредитом за період прострочення складає965,50 грн. + 928,00 грн. + 1136,8 грн. = 3030,3 грн.

Щодо розміру штрафних санкцій, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за пенеє та комісією складає 2963,00 грн., а також штраф 500,00 грн. – фіксована частина, 1384,06 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Тому суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути штрафні санкції у вигляді штрафу у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 28.03.2007 року складає: 1216,26 грн. - тіло кредиту, 3030,3 грн. - заборгованість за процентами, 500, 00 грн. штраф, разом – 4746,56 грн.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, а саме, сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 281,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість за кредитним договором б/н від 28.03.2007 року в сумі 4746,56 грн., з яких 1216,26 грн. - заборгованість за кредитом, 3030,3 грн. - заборгованість за процентами, 500,00 грн. – штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» судові витрати по справі (судовий збір) в сумі 281,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 26 червня 2018 року.

Суддя Чорна О.В.