Рішення № 74976050, 06.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/4934/17

Провадження №2/201/353/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договори відступлення права вимоги за договорами банківських вкладів,

В С Т А Н О В И В:

05.04.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від 07.04.2017р. позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху (а.с. №27).

Після усунення позивачем недоліків в позовній заяві, ухвалою суду від 13.05.2017р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. № 34).

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 в позовній заяві посилався на те, що у 2011 році між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000713898120 (вклад «Депозит VIP»), за умовами якого банк відкрив депозитний рахунок 26354608516225 та станом на 07.04.2011р. на депозитному рахунку знаходилися грошові кошти вкладника в розмірі 156 959,20 дол.США, що підтверджується клієнтською випискою по договору про залишок коштів на депозитному рахунку. Внесення вкладником грошових коштів на депозитний рахунок за №SAMDN01000713898120 підтверджується квитанціями №271822936 від 31.01.2011., №278399072 від 04.03.2011р., №280428792 від 16.03.2011р., №285777401 від 06.04.2011р., №285754839 від 06.04.2011р. 20.10.2016р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги №1 (цесії), згідно з умовами якого ОСОБА_2 поступається, а ОСОБА_1 приймає в повному обсязі права (вимоги), що випливають з грошового зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» і складають право вимоги в розмірі 156959,20 дол.США.

Також, у 2012 році між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000723350702 (вклад «Депозит VIP»), за умовами якого банк відкрив депозитний рахунок 26352612047704 та станом на 03.10.2012р. на депозитному рахунку знаходилися грошові кошти вкладника в розмірі 52891,77 дол.США, що підтверджується клієнтською випискою по договору про залишок коштів на депозитному рахунку. Внесення вкладником грошових коштів на депозитний рахунок за договором №SAMDN01000723350702 підтверджується квитанцією №345504434 від 02.02.2012р. 20.10.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги №2 (цесії), згідно з умовами якого ОСОБА_2 поступається, а ОСОБА_1 приймає в повному обсязі права (вимоги), що випливають з грошового зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» і складають право вимоги в розмірі 52891,77 дол.США.

Внаслідок заміни кредитора за договорами цесії №1 та №2 від 20.10.2016р., ПАТ КБ «ПриватБанк» є боржником перед новим кредитором ОСОБА_1 по грошовим зобов’язанням в загальному розмірі 209850,97 дол. США, в зв’язку з чим ОСОБА_1 було направлено боржнику листа з повідомленням про заміну кредитора на підставі договорові цесії від 20.10.2016р. та вимогою виконати грошове зобов’язання в розмірі 209850,97 дол.США, на рахунок ОСОБА_1 в 30-денний термін з моменту отримання повідомлення. У відповідь на це повідомлення, ПАТ КБ «ПриватБанк» надана відповідь від 31.10.2016р. зі змістом, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної тимчасовою окупацією державі Україна, юридичними особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Отже, позивач зазначає, що оскільки грошове зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» перед ОСОБА_1, як новим кредитором залишається невиконаним, він змушений був звернутися до суду за захистом свого права та просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 209 850,97 дол.США, а також понесені ним судові витрати.

12.07.2017р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договори відступлення права вимоги за договорами банківських вкладів. Зустрічний позов 17.07.2017р. було прийнято до розгляду та об’єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с. № 43-49,53).

В обґрунтування зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що саме з позовної заяви ОСОБА_1 банку стало відомо про існування договорів відступлення права вимоги №1,№2 укладених між позивачем та ОСОБА_2 Банк зазначає, що вчинені правочини за договорами відступлення права вимоги не відповідають вимогам, встановленим ст.203 ЦК України. Крім того, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Проте, оскільки зважаючи на ті документи, які були надані ОСОБА_1 до суду з позовною заявою вбачається, що первісним кредитором було передано документи, які за своєю формою не можуть вважатися достатнім підтвердження існування правовідносин. Зокрема, новим кредитором було надано копії договорів банківських вкладів та копії квитанцій про внесення грошових коштів, які не посвідчені уповноваженою особою ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, враховуючи, що оспорювані договори укладено на території АРК, необхідно враховувати, що автономна некомерційна організація “Фонд захисту вкладників ”АНО “ФЗВ” взяла на себе зобов'язання, здійснювати компенсаційні виплати у тому числі вкладникам Філії “Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», поза волею відповідача.

03.04.2017р. представником ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду був наданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1. (а.с. № 73-78), в якій заперечуючи проти задоволення первісного позову представник посилався на те, що надані позивачем в обґрунтування його вимог копії доказів не відповідають положенням ст.ст.83, 95, 100 ЦПК України, а саме, не завірені підписом із зазначенням дати такого засвідчення, електроні докази (виписки по депозитним рахункам) надані у паперових копіях, які належним чином не засвідчені, не містять інформації про місце знаходження оригіналів. ОСОБА_2 при укладанні договорів про відступлення права вимоги була зобов’язана підтвердити, належними та достатніми документами, наявність та обсяг її прав, як кредитора у зобов’язанні, що існували на момент укладення договорів цесії, тобто, станом на 20.10.2016р., всупереч вимогам ст.517 ЦК України ОСОБА_2 не виконала свого обов’язку щодо передачі оригіналів договорів банківських вкладів, а отже, банк має права не виконувати свого обов’язку новому кредиту до надання боржникові доказів переходу до нього прав у зобов’язанні. З цих підстав у відповідача наявні всі підстави вважати вимоги ОСОБА_1 незаконними та необґрунтованими і відповідно просити визнати їх недійсними. Крім того, в наданому відзиві представник зазначає, що дійсно між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено два договори банківського вкладу: № №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. на суму 69500дол. США на строк до 31.01.2012р. включно, та №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. на суму 50000дол.США на строк до 02.02.2013р. включно. Зобов’язання банку щодо повернення грошових коштів на вимогу вкладника було виконано в повному обсязі, а саме, договір №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. розірвано 02.02.2012р. та кошти у загальній суми 169122,70 дол. США виплачено вкладнику в повному обсязі, договір №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. розірвано 05.02.2013р., кошти у загальній сумі 54422,67 дол.США виплачено вкладнику в повному обсязі, а тому, зобов’язання банка по вказаним договорам припинені у момент повернення коштів, в зв’язку з чим, відступлення права вимоги за ними є безпідставними.

Позивач та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання 06.06.2018р. не з’явився, надав до суду клопотання, в якому зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі вважає, що ним в обґрунтування свого позову були надані всі належні докази, оригінали яких наявні у позивача, зустрічні позов не визнає посилаючись на те, що доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованими, як і аргументи відповідача які викладені у відзиві на первісний позов, оскільки банком не було надано суду належних доказів розірвання між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів банківських вкладів, належних доказів видачі вкладнику грошових коштів – квитанції чи другого примірника видаткового касового ордера, а надані банком виписки по депозитним рахункам взагалі викликають сумнів щодо їх достовірності, оскільки не засвідчені належним чином, мають електронний підпис та печатку особи повноваження якої на доведені належним чином. Додатково 06.06.2018р. ОСОБА_1 були долучені до матеріалів справи копії договорів банківських вкладів, квитанцій про внесення коштів в касу банка, клієнтських виписок по договорам про залишок коштів (а.с. № . 97, 98-108).

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» позивача за зустрічним позовом за зустрічним позовом – ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. – а.с. № 70) в судове засідання 06.06.2018р. не з’явилася, до суду надійшло клопотання представника, в якій вона просила в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити з підстав викладених у ньому, справу розглянути без її участі та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 109).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані сторонами письмові пояснення та заперечення щодо предмету позову, суд вважає за можливе провести розгляд справи 06.06.2018р. відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Підстав для винесення по справі заочного рішення, передбачених ст. 280 ЦПК України, немає.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підготовче засідання у справі відповідно до ст. 197 ЦПК України проведено 03.04.2018р. (а.с. № 95). Під час підготовчого засідання представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено у задоволенні клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_2 (а.с. № 85-86) з огляду на те, що вона проживає в іншій державі, є хворою людиною (а.с. № 87-88,89-93), крім того з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для винесення правильного рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договорами банківських вкладів підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за договорами банківських вкладів слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Судом встановлено, що 20.10.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги №1 (цесії), відповідно до умов п.1.1. якого Цедент поступається, а Цесіонарій приймає в повному обсязі права(вимоги), що належать Цеденту і випливають з грошового зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. № 16).

Згідно до п.1.3, п.1.4 договору, права (вимоги), що належать Цеденту, виникли в силу договору депозитного вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. і складають право вимоги в сумі в розмірі 156959,20 дол.США. Наявність прав (вимоги) в розмірі 156959,20 дол.США підтверджується договором депозитного вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р, квитанціями №271822936 від 31.01.2011р. , №278399072 від 04.03.2011р. №280428792 від 16.03.2011р. №285777401 від 06.04.2011р. №285754839 від 06.04.2011р. про внесення грошових коштів, випискою по договору про залишок коштів станом на 07.04.2011р.

Умови п.п.2.1, 2.3 договору визначають, що при підписанні цього договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі необхідні документи, що засвідчують права (вимоги), поступається за цим договором, а саме, депозитного вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р, квитанціями №271822936 від 31.01.2011р. , №278399072 від 04.03.2011р. №280428792 від 16.03.2011р. №285777401 від 06.04.2011р. №285754839 від 06.04.2011р. про внесення грошових коштів, випискою по договору про залишок коштів станом на 07.04.2011р. Цедент зобов’язується протягом 30 днів після підписання цього договору повідомити Боржника про відступлення прав (вимоги), за цим договором шляхом направлення йому третього примірника цього договору і відповідного повідомлення.

Згідно до п.3.1 договору Цедент несе відповідальність за достовірність інформації, що передається відповідно до цього договору документів і гарантує наявність відступлених Цесіонарію прав (вимог).

Також, 20.10.2016р. між ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги №2 (цесії), згідно до п.1.3, п.1.4 якого права (вимоги), що належать Цеденту, виникли в силу договору депозитного вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. і складають право вимоги в розмірі 52891,77 дол.США. Наявність прав (вимоги) в розмірі 52891,77 дол.США підтверджується договором депозитного вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. квитанцією №345504434 від 02.02.2012р. про внесення грошових коштів, випискою по договору про залишок коштів станом на 03.10.2012р.

Умови п.п.2.1, 2.3, 3.1 договору визначають, що при підписанні цього договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі необхідні документи, що засвідчують права (вимоги), поступається за цим договором, а саме, депозитного вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. квитанцією №345504434 від 02.02.2012р. про внесення грошових коштів, випискою по договору про залишок коштів станом на 03.10.2012р. Цедент зобов’язується протягом 30 днів після підписання цього договору повідомити Боржника про відступлення прав (вимоги), за цим договором шляхом направлення йому третього примірника цього договору і відповідного повідомлення. Цедент несе відповідальність за достовірність інформації, що передається відповідно до цього договору документів і гарантує наявність відступлених Цесіонарію прав (вимог).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При винесенні рішення, надаючи оцінку обставинам, чи були дійсними по момент укладення договорів про відступлення права, грошові вимоги первісного кредитора до ПАТ КБ «ПриватБанк» за договорами банківських вкладів №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р., суд враховує, що обставини укладення між банком та ОСОБА_2 договорів банківських вкладів №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. на суму вкладу 69500дол.США та №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. на суму вкладу 50000 дол.США визнані відповідачем, про що ним зазначено в заяві по суті (відзиві на позов), а тому вважає, що відповідні обставини не підлягають доказуванню.

Також, суд вважає встановленими обставини, що за договором банківського вкладу №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р., вкладником було здійснено довкладення грошових коштів на депозитний рахунок на суму 86283,77 дол.США, що підтверджується наданими позивачем квитанціями (а.с. № 100,102-104), дослідивши які, в сукупності з наданими суду копіями договорів банківських вкладів, суд вважає їх належними та допустимим доказами укладення між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. та №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р.

Крім того, виходячи зі змісту заперечень банка проти позовних вимог ОСОБА_1, також вбачається, що банком не спростовуються обставини внесення вкладником додаткових коштів на депозитний рахунок, оскільки відповідач стверджує, що банком в повному обсязі виконані зобов’язання перед вкладником, грошові кошти виплачені, зобов’язання припинено в зв’язку виконання.

При цьому, заперечення відповідача проте, що договори банківських вкладів було розірвано та вкладнику в повному обсязі здійснено виплату грошових коштів суд оцінює критично, та вважає, що вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з наступного.

На підтвердження виплати вкладнику ОСОБА_2 грошових коштів відповідачем надано суду виписки по рахунку 26354608516225 до договору №SAMDN01000713898120 за період з 31.01.2011 – 02.02.2012р., та рахунку 26352612047704 №SAMDN01000723350702 за період з 02.02.2012 – 05.02.2013р. (а.с.79-82) в яких зазначено, що за договором №SAMDN01000723350702 05.02.2013р. проведено операцію по видатку з вкладу в сумі 54422,67 дол.США (Відділення банку SE26 м.Севастопіль, вул. Велика Морська, 17) за договором №SAMDN01000713898120 02.02.2012. проведено операцію по видатку з вкладу в сумі 169122,70 дол.США (Відділення банку SE26 м.Севастопіль, вул. Велика Морська, 17)

Згідно до п.3.4 глави 3 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011р. № 174, банк (філія, відділення) здійснює видачу з операційної каси готівки іноземної валюти за такими видатковими касовими документами за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам - підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо за видатковим касовим ордером - працівникам банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями; за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою - фізичним особам.

Отже, враховуючи, що в наданих банком виписках по депозитних рахунках зазначено, що операції по видатку вкладів проведено в відділенні банку, належним та допустимими доказами виконання банком вимоги вкладника по видачі грошових коштів мають бути заява вкладника на видачу готівки, видатковий касовий ордер, проте відповідні докази відповідачем суду надані не були, виходячи з чого, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається відповідач не знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Умовами пункту 7 договорів №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. та №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р., визначено, що у випадку, якщо не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, договір продовжується ще на один строк, вказаний в Таблиці договору 1, договір продовжується неодноразово без заяви клієнта.

При розгляді справи відповідачем не було надано доказів того, що ОСОБА_2 до укладення з позивачем ОСОБА_1 договорів про відступлення права вимоги зверталася до банку з вимогою повернення вкладів, які були в подальшому ним виконані.

Виходячи з чого, суд дійшов висновку, що станом на 20.10.2016р. (дата укладення договорів цесіії №1, №2) договори банківських вкладів №SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. та №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р., були автоматично пролонговані, а отже відступлення права вимоги відбулося за дійсною вимогою.

Судом також встановлено, що на підтвердження існування права вимоги до боржника ПАТ КБ «ПриватБанк», первісний кредитор ОСОБА_2 передала новому кредитору ОСОБА_1 договір депозитного вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р, квитанції №271822936 від 31.01.2011р., №278399072 від 04.03.2011р., №280428792 від 16.03.2011р., №285777401 від 06.04.2011р., №285754839 від 06.04.2011р. про внесення грошових коштів, виписку по договору про залишок коштів станом на 07.04.2011р., договір депозитного вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р., квитанцію №345504434 від 02.02.2012р. про внесення грошових коштів, випискою по договору про залишок коштів станом на 03.10.2012р.

Оскільки відповідні обставини не були спростовані банком належними доказами, суд оцінює критично ствердження представника відповідача, що первісний кредитор не виконала свого обов’язку щодо передачі оригіналів договорів банківських вкладів.

Підводячи підсумок викладеному, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів знайшли своє підтвердження при розгляді справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки розрахунок сум зазначених ОСОБА_1 в позовній заяві, які підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» не був спростований відповідачем, суд вважає можливим стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. в розмірі 156 959,20 дол.США, що на день винесення рішення в гривневому еквіваленті складає 4105456,23 грн. (за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2018р. 1 дол США дорівнює 26,1562 грн.), за договором №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р. в розмірі 52891,77 дол. США, що на день винесення рішення в гривневому еквіваленті складає 1383447,71грн.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Згідно зі ч.ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені висновки суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає що правові обґрунтування ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зустрічних позовних вимог не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оспорювані ПАТ КБ «ПриватБанк» договори відступлення права вимоги №1, № 2 від 20.10.2016р. в цілому не суперечить ст.ст. 203, 513, 514 ЦК України, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Твердження представника ПАТ КБ «ПриватБанк», що підставою недійсності договорів цесії також є те, що ОСОБА_1, як новий кредитор, не повідомив боржника про перехід до нього прав у зобов’язанні, суд оцінює критично, оскільки у разі не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України суд виходить з наступного.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 8000 грн. (а.с. № 2-3). Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову, судові витрати понесені ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 1600 грн. (а.с. № 42) покладаються на ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 512, 514, 516-517,1060 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Депозит VIP» № SAMDN01000713898120 від 31.01.2011р. в розмірі 156 959,20 дол.США, грошові кошти за договором банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000723350702 від 02.02.2012р., в розмірі 52891,77 дол.США.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договори відступлення права вимоги за договорами банківських вкладів - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Н.В.Ткаченко