Рішення № 74975998, 26.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. Справа№805/3066/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якій просить суд:

- Визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 27 вересня 2017 року № б/н про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умова;

- Зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах від 06.07.2017 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі його заяви, поданої 06.07.2017 разом із додатками;

- Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати;

- Зобов’язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3066/18-а за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалю Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року суд замінив відповідача у справі на його правонаступника – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – відповідач, управління, пенсійний орган).

Відповідно до вимог статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шестидесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.11.2017 відповідачем повторно розглянута його заява про призначення пенсії на пільгових умовах, проте рішенням пенсійного органу від 19.02.2018 року йому знову відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 1 з тих самих підстав, що були зазначені у рішенні управління від 27.09.2017 та яке скасовано рішенням суду від 10.11.2017.

Отже, позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч нормам чинного законодавства та порушує його конституційні права, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 17.05.2018 року вих. № 13891/09, який надійшов на адресу суду засобами поштового зв’язку 29 травня 2018 року відповідач зазначив, що у зв’язку з не підтвердженням тривалості робіт у шкідливих умовах та неможливістю перевірки достовірності наданих даних первинними документами, пільговий стаж позивача склав 03 роки 06 місяців, що не відповідає умовам пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Окрім того, як аргумент для відмови у задоволенні позову, зауважив на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1,РНОКПП НОМЕР_1, є особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Відповідач – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом, позивач у 2017 році звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом, в якому вказав, що внаслідок проведення на території м. Донецьк активної фази антитерористичної операції, він переїхав до м. Маріуполя. Адресу фактичного місяця проживання в м. Маріуполі підтверджує Довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України. У липні 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Поряд з іншими документами, необхідними для призначення пенсії на пільгових умовах, він надав відповідачу копію трудової книжки серії БТ-ІІ №1184270 від 06.02.1986 р., копію диплома про навчання №302733 від 24.10.1986р. та оригінал довідки про заробітну плату №935 від 24.10.2008 року за період роботи з 10.04.1992р. по 31.03.1997р. на ВАТ «Донецьккокс». Листом від 27.09.2017р. №20341/03 відповідач повідомив, що рішенням №Б/Н позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Із змісту рішення вбачається, що відповідачем було зараховано до його пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи за відомостями даних персоніфікованого обліку: з 01.01.2000р. по 31.12.2002р. в якості електромонтера по ремонту електроустаткування ПАТ «Донецьккокс»; з 25.05.2015р. по 24.11.2015р. в якості слюсаря-ремонтника в ПАТ «Донецьккокс». При цьому до пільгового стажу відповідачем не враховані періоди його роботи: з 18.01.1986р. по 21.10.1986р. в якості підземного електрослюсаря, з 28.02.1989р. по 03.07.1989р. в якості учня прохідника в шахті ім. Калініна виробничого об’єднання «Донецьквугілля»; з 10.04.1992р. по 30.09.1993р. в якості слюсаря-ремонтника в смолоперегінному цеху, з 01.10.1993р. по 31.05.1994р. в якості слюсаря-ремонтника 5 розряду цеху улавлювання, з 01.06.1994р. по 31.12.1999р. в якості електромонтера по ремонту електроустаткування 5 розряду цеху улавлювання, оскільки не надано довідок, які підтверджують пільговий характер роботи в «Донецькому коксохімічному заводі ім. С.М. Кірова». З огляду на викладене, під час розгляду його заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач прийшов до висновку про те, що на момент звернення його загальний стаж роботи складає 32 роки 9 місяців 3 дня, а пільговий стаж 3 роки 6 місяців, що не відповідає умовам п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Просив скасувати рішення відповідача №Б/Н від 27.09.2017р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 06.07.2017р., а також зобов’язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.07.2017р. з додатком і призначити пенсію за віком на підставі його заяви, поданої 06.07.2017р. разом із додатком.

Постановою Жовтневого районного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року по справі № 263/12873/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов’язання вчинити певні дії задоволені частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов’язано відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.07.2017р. з додатком та розглянути питання про можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі його заяви, поданої 06.07.2017 року разом із додатком. У задоволенні решти частини позову – відмовлено.

Під час судового розгляду зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що записами трудової книжки позивача підтверджено, що він працював з 18.01.1986р. по 21.10.1986р. в якості підземного електрослюсаря, з 28.02.1989р. по 03.07.1989р. в якості учня прохідника в шахті ім. Калініна виробничого об’єднання «Донецьквугілля»; з 10.04.1992р. по 30.09.1993р. в якості слюсаря-ремонтника в смолоперегінному цеху, з 01.10.1993р. по 31.05.1994р. в якості слюсаря-ремонтника 5 розряду цеху улавлювання, з 01.06.1994р. по 31.12.1999р. в якості електромонтера по ремонту електроустаткування 5 розряду цеху улавлювання в «Донецькому коксохімічному заводі ім. С.М. Кірова».

Окрім того, судом зроблено висновок, що наданий позивачем суду перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад робітників, яким передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 по Донецькому коксохімічному заводу імені Кірова, згідно якого займана ОСОБА_1 посада включена у зазначений перелік та передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, №2 по ВАТ «Донецьккокс», згідно якого займана позивачем посада також включена у зазначений перелік .

У постанові від 10 листопада 2017 року суд зазначив, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи з 18.01.1986р. по 21.10.1986р., з 28.02.1989р. по 03.07.1989р., з 10.04.1992р. по 30.09.1993р., з 01.10.1993р. по 31.05.1994р., з 01.06.1994р. по 31.12.1999р.засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів не мають.

Відтак, суд дійшов висновку, що факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Окрім того, суд резюмував про доведеність позивачем саме пільгового характеру своєї роботи у спірний період та про відсутність у пенсійного органу правових підстав відмовляти позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2017 року в справі № 263/12873/17 (головуючий І інстанції Васильченко О.Г.), постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2017 року в справі № 263/12873/17 залишено без змін.

Під час апеляційного перегляду рішення суду по справі № 263/12873/17 судом апеляційної інстанції погоджено висновок суду першої інстанції, що копіями наказів про затвердження переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад робітників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2, за результатами проведення атестації робочих місць № 445 від 08.08.1994 та № 331 від 29.10.1999 у сукупності із відомостями з трудової книжки позивача належним чином доведено, що в період роботи на Донецькому коксохімічному заводі ім. С.М. Кірова з 10.04.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 31.05.1994 та з 01.06.1994 по 31.12.1999 ОСОБА_1 обіймав посади, які дають право на зарахування стажу роботи до пільгового.

В силу положень частин четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, судом встановлено, що на виконання зазначених судових рішень пенсійним органом прийнято рішення від 19.02.2018 року «Про виконання рішення суду», згідно якого позивачеві до пільгового стажу зараховано періоди його роботи з 01.01.2000 по 31.12.2002 та з 25.05.2015 по 24.11.2015 років.

До пільгового стажу, згідно зазначеного рішення, відповідачем не враховано періоди роботи з 18.01.1986 по 21.10.1986 в якості підземного електрослюсаря, з 28.02.1989 по 03.07.1989, з 10.04.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1999 років /арк. справи 37-38/

За відсутності зарахування зазначених періодів, пільговий стаж склав 03 роки 06 місяці, що не відповідає вимогам статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, пенсійним органом вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії по списку №1.

Суд погоджується з позицією позивача, що означене рішення винесено з аналогічних підстав як те, що було визнано протиправним та скасовано рішенням суду по справі 263/12873/17, що набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 19.02.2018 року, управлінням під час його прийняття не було враховано висновків суду, не надано належної оцінки документам позивача, наданих для призначення пенсії за віком не вчинено дій, спрямованих на перевірку достовірності наданих даних.

Суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім’я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов’язковими для врахування суб’єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов’язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Широкі межі розсуду, які надаються суб’єкту владних повноважень повинні застосовуватись в різні способи і засоби для захисту прав, свобод та інтересів осіб, як того вимагає Конституція та Конвенція з прав людини, і не прийняти рішення на власний розсуд.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача-суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, з метою належного та ефективного захисту порушеного права у спірному випадку суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 18.01.1986 по 21.10.1986 в якості підземного електрослюсаря, з 28.02.1989 по 03.07.1989, з 10.04.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1999 років.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про порушення строків звернення до суду, судом встановлено, що фактично рішення, що підлягає скасуванню пенсійним органом винесено 19.02.2018 року, у той час як до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 03 травня 2018 року – тобто, в межах строків, визначених статтею 122 КАС України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем при звернення до адміністративного суду з даним позовом був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. /арк. справи 4/.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2018 року «Про виконання рішення суду».

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) про призначення пенсії на пільгових умовах від 06.07.2017 року, зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди його роботи з 18.01.1986 по 21.10.1986, з 28.02.1989 по 03.07.1989, з 10.04.1992 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 31.05.1994, з 01.06.1994 по 31.12.1999 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.