Рішення № 74974662, 30.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13975/17

Провадження № 2/200/3661/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» березня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, третя особа завідувач Сьомої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказала, що вона (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5. 22 травня 1975 року її мати ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_7, та змінила прізвище на «Слюсарська». За час спільного життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оформили право спільної сумісної власності на квартиру № 17 за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_9), буд. 126а. ОСОБА_8 померла 26.02.2003 року. Після її смерті її спадкоємцями стали позивачка та ОСОБА_7 Позивачка успадкувала 1/4 частину вищеназваної квартири, ОСОБА_7 також успадкував 1/4 частину квартири. ОСОБА_7 помер 01 грудня 2014 року. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді 3/4 частини квартири № 17 за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 126а. За життя ОСОБА_7 склав заповіт від 05.02.2004 року, яким заповів квартиру ОСОБА_10 (нині - ОСОБА_3) ОСОБА_11. ОСОБА_3 є донькою позивача. Відповідачка не проживала разом з померлим, не подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В зв’язку з чим позивачка вважає, що на підставі ст. 1258, 1264 ЦК України вона набула право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 в четверту чергу як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Позивачка звернулась у встановлений законом час до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати за нею право власності на спадкове майно: 3/4 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_9), буд. 126а, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 01.12.2014 року.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2017 року зазначену справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, її представник ОСОБА_12 надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_13, в якій просила розглядати справу в її відсутність. Позовні вимоги визнала. Підтвердила, що позивачка є її матір’ю, померлий ОСОБА_7 – чоловіком її бабусі ОСОБА_8. Їй відомо, що ОСОБА_7 за життя склав заповіт, яким заповів належні йому на праві власності 3/4 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_9), буд. 126а. Проте вона не зверталася до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Встановлено, що дошлюбним прізвищем позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_5, що підтверджується довідкою від 13.06.2003 року, виданою відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

Матір’ю ОСОБА_14 є ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 29.10.1961 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб 22 травня 1975 року, та після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 прийняла прізвище «Слюсарська», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

За час спільного життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оформили право спільної сумісної власності на квартиру № 17 за адресою м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 126а, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 24.05.1996 року, яке видане ДСУ-202 АП «Дніпромеханомонтаж».

ОСОБА_8 померла 26 лютого 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції.

Спадкоємцями майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 стали: позивачка – на 1/2 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 126а, що підтверджується додатковим свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.04.2004 року, виданим державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_15, та ОСОБА_7 - на 1/2 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 126а, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.02.2004 року, виданим державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_15

Таким чином, позивачка є власником 1/4 частини квартири, а ОСОБА_7 є власником 3/4 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_9), буд. 126а.

05 лютого 2004 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_15, згідно якого заповів квартиру № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 126а, ОСОБА_10.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія ІV-КИ № 269054.

В подальшому ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.05.2015 року у справі № 299/1211/15-ц.

ОСОБА_7 помер 01 грудня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

З довідки ОСББ «Малахіт» від 15.08.2017 року вбачається, що позивачка з 2006 року зареєстрована та постійно проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня вул. ОСОБА_9)АДРЕСА_1. ОСОБА_7 був зареєстрований та постійно проживав за цією ж адресою з 1996 року по день смерті.

Постановою завідуючої Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 11 серпня 2017 року встановлено неможливість вчинення нотаріальної дії – видачу ОСОБА_16 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, в зв’язку з відсутнісю документів, що підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини, згідно до ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7

Згідно ст. 1258 Цивільного кодексу України Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 відноситься до четвертої черги спадкоємців після смерті ОСОБА_7 як така, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, та прийняла спадщину після його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За нормами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, в зв'язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не має можливості, його права підлягають судовому захисту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена ним сума судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, третя особа завідувач Сьомої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на спадкове майно: 3/4 частини квартири № 17, що знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_9), буд. 126а, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 01.12.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 558 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 558 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску