Рішення № 74973968, 26.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

26.06.18

Провадження 2/235/1045/18

Справа 235/1868/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 17.04.2018 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 25.11.1996 року по 13.08.2004 року та з 27.07.2005 року по 22.09.2016 року, з 17.03.2009 року до звільнення працював на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.

Він був звільнений з шахти за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Під час роботи в шахті він отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 01.11.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Родинська», ВАТ «Укрвуглебуд», ДП «ВК «Краснолиманська»; вплив шкідливого фактора – несприятливий мікроклімат, важкість праці, напруженість праці, пил. Пил переважно фіброгенної дії – 11,7 мг/м.куб. (ГДК 4 мг/м.куб.); V руху повітря 0,3 м/сек. (ГДУ 2 м/сек.), відносна вологість повітря 78%; при регіональному навантаженні (з переважною участю м’язів рук та плечового поясу) – фактична величина 65,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при загальному навантаженні (за участю м’язів рук, корпусу ніг) – фактична величина 100,6-140,5 Вт, при нормативному значенні 90 Вт (копія акту додається).

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 32/785 від 20.09.2017 року позивачу було поставлено наступний діагноз – хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.), – захворювання професійні, встановлені вперше.

Крім того, відповідно до виписки № 799 від 25.09.2017 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, вищевказаною установою йому були надані лікувальні та трудові рекомендації, а саме протипоказано роботу в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Також було рекомендовано спостереження та лікування у терапевта, невропатолога, отоларинголога, профпатолога за місцем проживання, динамічне спостереження клініки профзахворювань, курси відновлюючого лікування, санаторно – курортне лікування в санаторіях пульмонологічного та неврологічного профілю.

26.01.2018 року згідно довідок Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Серії АБ № 0048658 та Серії АВ № 0869391 позивачу первинно, безстроково, встановлено за сукупністю 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно – курортному лікуванні.

Лікування за наслідками професійних захворювань він продовжує і зараз. Стан його здоров’я не є стабільним. У нього постійні болі в поперековому відділі хребта з іррадіацією в ліву ногу, оніміння в ній, судоми в ікроножних м’язах, слабкість у лівій стопі, він відчуває ускладнення при ходьбі, обмеження рухів, практично не може поворухнутись без болі, крім того, у нього постійний нападоподібний кашель, переважно сухий, з тяжко відділяємим харкотинням, ускладнене дихання, задуха при помірному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, бистра стомленість, поганий сон, загальна слабкість, підвищена пітливість, головні болі, підвищений артеріальний тиск, шум в обох вухах, зниження слуху (на підтвердження додаються епікризи та виписки із медичної картки). Позивач вважає, що внаслідок отримання двох професійних захворювань йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно страждає від фізичного болю, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом.

Тривалий час він знаходився на лікуванні. Через поганий стан здоров’я був вимушений звільнитися з шахти і зараз не працює, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання захворювань. Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. В результаті отриманих професійних захворювань він втратив нормальні життєві зв'язки і йому приходиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання, не може виконувати більшість фізичної роботи по дому, її виконує дружина, оскільки через стан свого здоров’я він нічим не може їй допомогти. Після отримання інвалідності його дохід суттєво знизився, та ще і чималі кошти йдуть на лікування та відновлення після отриманих професійних захворювань. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманих захворювань та тяжкого стану мого здоров’я. При цьому слід зважати на тривалість та глибину моральних та фізичних страждань, безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання двох професійних захворювань, а також на незворотність значного погіршення стану здоров’я.

З огляду на ці обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив йому безпечних і нешкідливих умов праці.

Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 150 000 грн. та просить стягнути її з відповідача.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що посилання позивача на зміну режиму та стану життя є безпідставними, не відповідають обставинам справи. Приймаючи до уваги той факт, що позивачем не доведено існування на час розгляду справи повної втрати ним у зв’язку з цим працездатності, що спричиняє йому моральну шкоду та перешкоджає звичайній організації життя, відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши обставини у справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська» з 25.11.1996 року по 13.08.2004 року та з 27.07.2005 року по 22.09.2016 року, з 17.03.2009 року до звільнення працював на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті.

Він був звільнений з шахти за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 8-9).

Під час роботи в шахті він отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 01.11.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Родинська», ВАТ «Укрвуглебуд», ДП «ВК «Краснолиманська»; вплив шкідливого фактора – несприятливий мікроклімат, важкість праці, напруженість праці, пил. Пил переважно фіброгенної дії – 11,7 мг/м.куб. (ГДК 4 мг/м.куб.); V руху повітря 0,3 м/сек. (ГДУ 2 м/сек.), відносна вологість повітря 78%; при регіональному навантаженні (з переважною участю м’язів рук та плечового поясу) – фактична величина 65,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; при загальному навантаженні (за участю м’язів рук, корпусу ніг) – фактична величина 100,6-140,5 Вт, при нормативному значенні 90 Вт (а.с. 16-17).

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 32/785 від 20.09.2017 року позивачу було поставлено наступний діагноз – хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.), – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с. 15).

Крім того, відповідно до виписки № 799 від 25.09.2017 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, вищевказаною установою йому були надані лікувальні та трудові рекомендації, а саме протипоказано роботу в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Також було рекомендовано спостереження та лікування у терапевта, невропатолога, отоларинголога, профпатолога за місцем проживання, динамічне спостереження клініки профзахворювань, курси відновлюючого лікування, санаторно – курортне лікування в санаторіях пульмонологічного та неврологічного профілю (а.с. 11-14).

26.01.2018 року згідно довідок Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії Серії АБ № 0048658 та Серії АВ № 0869391 позивачу первинно, безстроково, встановлено за сукупністю 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно – курортному лікуванні (а.с. 10).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійних захворювань позивача. 26.01.2018 року згідно довідки МСЕК йому вперше було встановлено встановлено за сукупністю 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, безстроково (а.с. 10).

В зв’язку цим 17.04.2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 50% працездатності за сукупністю професійних захворювань, визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Позивач, пропрацювавши тривалий час в підземних умовах, під впливом шкідливих факторів, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, був визнаний інвалідом, втратив можливість забезпечувати свої потреби та потреби своєї сім’ї. Зараз функції його організму суттєво погіршилися, що відображається не тільки на можливості працювати, але і в побуті. Він вимушений лікуватися, внаслідок поганого самопочуття знижується його настрій, він почуває себе неповноцінною людиною.

Внаслідок професійного захворювання він зазнає моральні страждання, які пов’язані з тривалою хворобою, внаслідок захворювання він відчуває біль, розпач і хвилювання через стан здоров’я, негативні наслідки захворювання не залишають йому сподівань на одужання та повернення до попереднього образу життя. Все це разом має вплив на його життя та стосунки з близькими, у нього з’явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. Зазначені обставини негативно впливають на його душевний стан. Він постійно перебуває в стані тривоги з врахуванням незворотності наслідків набутого профзахворювання, неможливості відновлення стану здоров’я.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з професійним захворюванням втрачена згідно висновку МСЕК на 50 %, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 38000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26004051827012 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 38000 (тридцять вісім тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26004051827012 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496, код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позивач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, м. Родинське, Донецької області, 85310.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з врахуванням вимог п.п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 26 червня 2018 року. Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року.

Суддя О.Є.Філь