Вирок № 74973712, 27.06.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2028/18

Провадження № 1-кп/263/360/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., за участю прокурора Ткач Є.В., обвинуваченої ОСОБА_1, захисника Моргунова С.В., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження №12017050770000496 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кислиця, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянки України, маючої середньо-технічну освіту, одружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої, працюючої менеджером торговий будинок «Кампус Котон Клаб», зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_1 02.11.2017 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, керувала за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належним ОСОБА_6, технічно справним автомобілем, марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, та здійснювала на ньому рух по проїжджій частині вул. Куїнджі зі сторони бул. Шевченка в напрямку вул. Фонтанної, в Центральному районі, м. Маріуполь, Донецької області. В напрямку вказаного руху, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу розташованого на проїжджій частині вул. Куїнджі, поблизу перетину з вул. Готфейською, водій ОСОБА_1, діючи необережно, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, неуважно стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, але маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, та бачити пішохода ОСОБА_7, що перетинала проїжджу частину вул. Куїнджи по нерегульованому пішохідному переходу (рухаючись зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу), своєчасно не вжила заходів до зниження швидкості або зупинки керованого автомобілю марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де у межах дорожньої розмітки «Зебра», передньою правою кутовою частиною кузова вказаного транспортного засобу скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_7

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа і крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер з обох сторін, остистих відростків грудних хребців, перелому правої лопатки та правої гомілки, яка ускладнилась розвитком шоку, від яких остання померла на місці дорожньо-транспортної події.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 у скоєному розкаялась, свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, що 02.11.2017 року до неї приїхала мати та вони поїхали до залізничного вокзалу м. Маріуполя приблизно о 17-00 год. Вона, керуючи автомобілем, їхала по вул. А.Куїнджі зі сторони Автовокзалу м. Маріуполя зі швидкістю руху приблизно 50-60 км./год. Видимість була обмежена, оскільки йшов дощ, фари на автомобілі горіли та працювали двірники. Поблизу перетину з вул. Готфейською вона зупинилась, оскільки відчула удар о правий бік свого автомобіля. Вийшовши з автомобіля вона побачила жінку, яка лежала на асфальті проїзної частини дороги. Вона попросила невідомого їй чоловіка, який стояв поряд, викликати швидку медичну допомогу. В той же час, мимо них проїжджав автомобіль патрульної поліції, який зупинився та запросив її до автомобіля. Після приїхала швидка медична допомога та забрала жінку, а після приїхали працівники поліції, які почали проводити заміри, потім її відвезли до наркології здавати аналізи. В той же день в ночі їй дзвонив свідок ОСОБА_8, який вимагав зустрітися та поговорити. На наступний день від ОСОБА_8 вона дізналась, що жінка, яку вона збила, померла, після цього ОСОБА_8 також дзвонив їх неодноразово.

Цивільний позов ОСОБА_1 визнала частково в твердій грошовій сумі - 50000 грн., надавши суду відзив на позовну заяву потерпілого, відповідно до якого заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 446 760,00 грн. є необґрунтованими. Просила врахувати те, що: 1) злочин, в якому її звинувачують, характеризується необережною формою вини, 2) вона проживає з чоловіком і двома неповнолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_3, сином ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_4, 3) її чоловік не має постійної роботи і перебивається випадковими заробітками, 4) вона офіційно працевлаштована, її середньомісячна заробітна плата за останні півроку становить 3481 грн. 67 коп., 5) вона та її чоловік будь-якої допомоги від держави, як малозабезпечена сім'я, не отримують, 6) 10.12.2017 року, через місяць після трагедії, вона разом з чоловіком зібрали, позичили і добровільно передали ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 15000 грн. на відшкодування збитку, протягом січня, лютого, березня 2018 року вона зібрала 3000 грн., які 23.03.2018 р. по пошті відправила на адресу ОСОБА_3, 7) ІНФОРМАЦІЯ_5 в дорожньо-транспортній пригоді загинув її батько - ОСОБА_11, про що в Каховському міжрайонному суді Херсонської області розглядається кримінальне провадження по звинуваченням ОСОБА_12 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в якому її визнано потерпілою та в рамках якого вона як потерпіла цивільний позов не заявляла, 8) з рідних у неї залишилася одна мати - ОСОБА_13, яка проживає одна в селі Кислиця Ізмайловського району Одеської області, крім неї інших дітей немає, 9) автомобіль, яким вона керувала в момент дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований в ПрАТ Страхова Компанія «Еталон», страховий поліс - АМ №2027288 від 23.10.2017 року, ліміт страхової - відповідальність за страховим полісом за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 200000грн., за шкоду заподіяну майну - 100000 грн. , франшиза - 2000грн., тому зауважує, що на підставі ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 38400грн. можуть бути пред'явленні до страхової компанії.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 02.11.2017 року приблизно о 16-30 год. він прийшов додому за адресою: АДРЕСА_2, його дружина - ОСОБА_7 знаходилась вдома, а приблизно о 16-50 год. вона вийшла з будинку та попрямувала в бік зупинки громадського транспорту по вул. Артема. Приблизно о 17-20 год. йому подзвонила сестра та повідомила, що його дружину збив автомобіль. Прибувши на місце ДТП, він побачив калюжу крові біля автомобіля марки «Renault Megane», метрів за 2 від бордюру та пішохідного переходу. При цьому, асфальт був мокрий, оскільки йшов дощ, проїзна частина була освітлена. Працівники поліції показали йому сумку та мобільний телефон його дружини, які він забрав та пішов додому, де взяв грошові кошти та після цього поїхав до лікарні на мікрорайоні Новоселівка в м. Маріуполі, де його дружини не було. Після чого він почав обдзвонювати всі лікарні міста, проте вона нікуди не поступала, та приблизно через 40 хв. він дізнався від поліцейських, що дружина знаходиться у морзі, куди він поїхав та впізнав свою дружину. Після похорон ОСОБА_7 приблизно через тиждень йому дзвонив чоловік ОСОБА_1, до цього ніяких дзвінків не було. При зустрічі чоловік ОСОБА_1 повідомив, що вони хочуть відшкодувати витрати на поховання його дружини та при наступній зустрічі він передав йому 15000 грн., про що ОСОБА_3 написав розписку. Після цього через декілька місяців він отримав грошовий переказ поштою на суму 3000 грн.

Покарання просив призначити обвинуваченій на розсуд суду, при цьому просив позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з останньої на його користь моральну шкоду, завдану вказаним злочином, в розмірі 446 760,00 грн., яку в поданій позовній заяві обґрунтовував тим, що він був чоловіком померлої в результаті ДТП ОСОБА_7 та був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №12017050000000496. В результаті ДТП він втратив найближчу людину, зазначена подія спричиняє йому неймовірне підвищене психологічне навантаження, через втрату близької людини, з якою він прожив більше 30 років, був повністю порушений його звичний спосіб життя, з урахуванням суттєвості змін у його житті, тяжкості та серйозності наслідків, які настали для нього. Його моральні страждання, враховуючи їх серйозність, обсяг та тривалість, носять постійний характер. Психічний стан, в якому він знаходиться та його вік свідчать про те, що йому потрібно не менше ніж 10 років для усунення шкідливих наслідків, пов'язаних з втратою його дружини. Також зауважує, що доказом перенесеної ним психологічної травми є виписний епікриз №210 від 06.04.2018 року, виданий КЛПУ «Міський дерматовенерологічний диспансер м. Маріуполя», відповідно до якого він знаходився на стаціонарному лікуванні у цій установі з 20.03.2018 року до 06.04.2018 року з діагнозом - псоріаз ускладнений псоріатичною оніходистрофією. Зазначене захворювання від якого він практично вилікувався, після перенесеної ним психічної травми, проявилося знову з більш тяжкими наслідками. Розрахунок розміру моральної шкоди він вважає за необхідне провести виходячи з аналогів правовідносин, що складаються в результати грошових виплат, пов'язаних з смертю фізичної особи та як правило, відшкодуванню членам сім'ї підлягає сума, що складає 10 річний дохід загиблої особи. Виходячи з мінімальної заробітної слати, що встановлена в Україні з 01.01.2018 року в сумі 3723,00 гривень, розмір моральної шкоди що відповідає принципу розумності, справедливості, інтенсивності та тривалості його моральних страждань складає 446760 гривень. Окрім положень ч.2 ст. 1167 та ч.2 ст. 1168 ЦК України, обґрунтовує заявлені позовні вимоги також висновком Верховного Суду України в постанові від 20.01.2016 року по справі N 6-2808цс15, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому своїми неправомірними діями. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільна-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Представник третьої особи за цивільним позовом - ПрАТ Страхова Компанія «Еталон» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду кримінального провадження був повідомлений у встановленому законом порядку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що 02.11.2017 року приблизно о 17-00 год. він їхав по вул. А.Куїнджи, зі сторони Автовокзалу у бік Драматичного театру, на автомобілі таксі ВАЗ 2107 разом з пасажирами, 2 жінками та дитиною. Покриття проїзної частини було мокре, оскільки йшов дощ, при цьому його двірники на автомобілі були в середньому положенні роботи, вулиця була освітлена. Під'їжджаючи до вул. Готфейської він побачив ДТП, під час якої автомобіль збив жінку, яка закінчувала проходити по пішохідному переходу. Зауважив, що автомобіль, який збив жінку, навіть не пригальмував. При цьому перед автомобілем обвинуваченої та його автомобілем рухались ще декілька автомобілів. Він зупинився та вийшов із свого автомобіля, підійшов до потерпілої , яка лежала на проїзній частині. Після приїхали працівники поліції та швидка медична допомога, яка на носилках забрала потерпілу жінку.

При цьому, окрім визнавальних показів ОСОБА_1 її провина в інкримінованому правопорушенні повністю доводиться, показами потерпілого, свідка та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

-витягом з кримінального провадження №12017050770000496 від 02.11.2017 року,

-протоколом огляду місця ДТП від 02.11.2017 року та фототаблицею до нього;

-висновком судово-медичної експертизи трупа № 2802 від 07.02.2018 року, відповідно до якого внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа і крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер з обох сторін, остистих відростків грудних хребців, перелому правої лопатки та правої гомілки, яка ускладнилась розвитком шоку, від яких остання померла на місці дорожньо-транспортної події;

-копією картки виїзду швидкої медичної допомоги від 01.11.2017 року;

-висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №1/19-460 від 26.12.2017 року, відповідно до якого автомобіль, марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, під час ДТП 02.11.2017 року, знаходився в працездатному стані, зокрема його гальмівна система, рульове керування, передні фари;

-свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, серії НОМЕР_4;

-протоколами проведення слідчих експериментів за участю свідків: ОСОБА_13 від 09.11.2017 року, ОСОБА_8 від 20.11.2017 року, та фототаблицями до них;

-висновком судової автотехнічної експертизи № 1/19-45 від 09.02.2018 року, згідно якого: з технічної точки зору, в розглянутій дорожній ситуації, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 в темну пору доби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна була рухатися з такою швидкістю, щоб у неї була можливість зупинити автомобіль у межах видимості елементів дороги, а з моменту об'єктивної можливості виявлення пішохода ОСОБА_7, на нерегульованому пішохідному переході, повинна була зменшити швидкість керованого нею автомобіля, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходу, тобто в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_14 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.2. та п.18.1. Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору, водій автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 у всіх варіантах, своєчасно застосувавши заходи до гальмування, тобто виконуючи вимоги п.18.1. Правил дорожнього руху України, мала технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду, шляхом зупинки керованого нею автомобіля до лінії руху пішохода; з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_15, які не відповідали вимогам п.18.1. Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, оцінюючі вивчені в судовому засіданні докази, які не викликають у суду сумнівів в законності їх отримання та допустимості під час розгляду в судовому засіданні, суд вважає вину обвинуваченої доведеною та її дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч.2 ст. 286 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжкого злочину, особу винної, яка за місцем мешкання та праці характеризується з позитивної сторони, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працевлаштована, одружена, має на утриманні 2 малолітніх дітей. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України. Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Крім того, суд враховує також і вимоги, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди враховують не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання відповідно до санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, пом'якшуючі обставини, дані про її особу, розкаяння у вчиненому, правову позицію прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавленням волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, а також задовольнити цивільній позов потерпілого в повному обсязі, правову позицію потерпілого, який просив призначити обвинуваченій покарання на розсуд суду, а цивільній позов задовольнити в повному обсязі, правову позицію обвинуваченої та її захисника, які просили застосувати положення ст. 75 КК України та не позбавляти обвинувачену волі, цивільний позов просили задовольнити частково у сумі 50000 грн., враховуючи її матеріальний стан, тому суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України.

Крім того, враховуючи, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, вказану правову позицію прокурора, та факт порушень ОСОБА_1Правил дорожнього руху, наслідком яких є загибель людини, відсутність будь-яких мотивів для допущення таких неправомірних дій, що призвели до тяжких наслідків, наявність об'єктивної спроможності обвинуваченої виявити небезпеку руху та вжити заходів для її усунення, суд вважає за доцільне також з метою попередження нових злочинів та виправлення обвинуваченої застосувати до останньої додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

При цьому, суд критично ставиться до прохання, висловленого в останньому слові ОСОБА_1, щодо не позбавлення її права керування транспортними засобами, оскільки будь-яких доказів того, що позбавлення вказаного права стане перешкодою в її реалізації будь-яких інших прав та обов'язків, суду не надано. Крім того, в обґрунтування заперечень щодо цивільного позову вона зазначала, що до роботи їздить на громадському транспорті або її відвозить чоловік.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частиною ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин». При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, переживання, характер та обсяг страждань потерпілого ОСОБА_3, понесених у зв'язку зі смертю його дружини, їх тривалості/часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріальний стан ОСОБА_1, вимоги розумності і справедливості, а також наявної в матеріалах кримінального провадження копії розписки ОСОБА_3 про отримання ним від ОСОБА_6 на поховання ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 15000 на грн., які суд розцінює як відшкодування матеріальної шкоди, понесеної на поховання ОСОБА_7, грошовий переказ поштою ОСОБА_3 на суму 3000 грн., які суд розцінює як часткове відшкодування моральної шкоди, тому суд вважає за можливе стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн. з відрахуванням вже сплачених 3000 грн., тобто 297000 грн.

Що стосується питання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 06.11.2017 року на автомобіль марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, то слід зауважити, що відповідно до вказаної ухвали даний арешт був накладений з метою забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено зокрема на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої зокрема цивільного позову.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи те, що цивільний позов в рамках даного кримінального провадження був задоволений судом частково, тому з метою подальшого забезпечення кримінального провадження, до виконання судового рішення не вбачається підстав для скасування арешту майна.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 100,128, 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 23, 1166-1168, 1187 ЦК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном на 2 роки, в період якого відповідно до ч.1 ст.76 КК України зобов'язати її періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речовий доказ автомобіль марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, залишити його власнику ОСОБА_6

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди 297 000,00 грн.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.В. Хараджа