Рішення № 74972213, 26.06.2018, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа153/1566/17

Провадження2/153/532/17-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Вказав, що 08.08.2017 між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №3327, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки ZAZ, модель Vida, на суму 9832 доларів 37 центів США, що еквівалентно 255150 гривень. 08.08.2017 позивача сплатив на користь відповідача, в якості комісії за організацію по договору фінансового лізингу кошти у сумі 26000 гривень, які зараховані відповідно до п. 9.6 договору, як комісія за організацію договору в розмірі 25515 гривень, та частина авансового платежу у розмірі 485 гривень, а також 260 гривень комісії за переказ коштів. За вказаним договором відповідач прийняв на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоодержувачу, тобто, позивачу. Після пред’явлення представнику відповідача копій квитанцій про оплату, позивачу було надано для ознайомлення договір фінансового лізингу, у якому вартість замовленого автомобіля була вказана значно вища ніж при розмові по телефоні та в офісі. Представники відповідача запевнили позивача, що автомобіль він отримає за тією ціною, яка вказана в оголошенні на Інтернет сайті. По телефону позивачу повідомили, що автомобіль буде доставлений 21.08.2017, тому позивачу необхідно приїхати для його огляду у м. Вінниця до офісу представництва. Однак, в телефонному режимі позивачу повідомили, що не можуть доставити замовлений автомобіль через існуючі у ньому пошкодження, на що позивач повідомив представників відповідача, що розриває договір фінансового лізингу. Маючи намір розірвати договір фінансового лізингу позивач 23.08.2017 звернувся з відповідною заявою, яку направив рекомендованим листом на адресу відповідача та повідомив банківські реквізити, на які необхідно повернути сплачені ним кошти. Проте відповіді на свою заяву позивач не отримав. Позивач вважає договір фінансового лізингу недійсним, та таким, що грубо порушує його права, як громадянина України, оскільки складений з грубим порушенням чинного законодавства України. Вважаючи свої права споживача порушеними, позивач просить суд визнати недійсним договір №3327, від 08.08.2017, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» на його користь 26260 гривень 00 копійок, безпідставно набутих грошових коштів сплачених згідно з договором№3327, від 08.08.2017, стягнути з відповідача 8000 гривень сплачених коштів за договором про надання юридичної допомоги від 11.08.2017.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 10.04.2018 за вх..№2367 подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ТОВ «Єврокар Україна» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст. ст.128, 130 ЦПК України - судовою повісткою, направленою рекомендованим листом. Належним чином повідомлений відповідач не прибув у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Судом встановлено відсутність поважних причин неявки в судове засідання належно повідомленого відповідача, ухвалено про розгляд справи без його участі.

Заяви, клопотання: заяви представника позивача про проведення підготовчого судового засідання без їхньої участі, заява представника позивача про розгляд справи без їхньої участі.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, про що постановлено ухвали окремими документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із копії договору фінансового лізингу №3327 від 08.08.2017 встановлено, що 08.08.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки ZAZ, модель Vida, на суму 9832 доларів 37 центів США, що еквівалентно 255150 гривень. Із копії квитанції від 08.08.2017 встановлено , що 08.08.2017 о 10 годині 23 хвилин ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Єврокар Україна» перераховано 26000 гривень за оплату товару, сума комісії за переказ коштів становить 260 гривень. Із копії заяви від 23.08.2017 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Єврокар Україна» із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплаченого авансового платежу. Із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу встановлено, що на адресу ТОВ «Єврокар Україна» ОСОБА_1 направлено заяву від 23.08.2017. Із копії повідомлення вих..№1768 від 02.10.2017 ТОВ «Єврокар Україна» встановлено, що до повернення підлягає сума сплачена по договору №3327 від 30.06.2017 в розмірі 388 гривень. Комісія за організацію договору поверненню не підлягає. На підставі заяви ОСОБА_1 договір №3327 від 30.06.2017 розірваний з 30.08.2017.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами не заявлено клопотань про виклик свідків, витребування інших доказів чи призначення судових експертиз, а тому суд, керуючись ст.13 ЦПК України, вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.3 Договору Лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати Предмет Лізингу у власність та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 Договору, укладаючи даний договір, сторони погоджуються, що вартість Предмета Лізингу, на момент укладання Договору за цим договором становить 9832,37 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного Договору. На дату укладання цього Договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості Предмета Лізингу становить 255150 гривень з ПДВ.

Відповідно до п. 8.4 Договору підписанням даного Договору Лізингоодержувач підтверджує, що його було попереджено про можливі валютні ризики, що впливатимуть на договір фінансового лізингу, зобов’язання якого виражені в іноземній валюті або умовами договору фінансового лізингу якого передбачена зміна вартості предмета фінансового лізингу, процентної ставки та/або розміру лізингових платежів залежно від офіційного курсу гривні до іноземної валюти. Лізингоодержувач прийняв на себе валютні ризики згідно з цим Договором.

Судом також встановлено, що відповідно до квитанції № 0.0.822656446.1 від 08.08.2017 ОСОБА_1 на виконання умов зазначеного договору сплатив авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу №3327 на рахунок отримувача ТОВ «Єврокар Україна» у розмірі 26000 гривень.

Відповідно до п. 12.1 Договору Лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів у розмірі 20% Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію Договору в такому випадку не повертається.

В інших випадках, не передбачених даним Договором Лізингоодержувач має право розірвати даний договір виключно з підстав, які передбачені чинним законодавством України на момент такого розірвання (п. 12.3 Договору).

Відповідно до п.п. 3.4.3 п. 3.4 Договору Лізингоодержувач має право відмовитися або розірвати договір у передбачених даним Договором або чинним законодавством випадках.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг-це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Крім того, відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, укладений між сторонами договір №3327 фінансового лізингу 08.08.2017 за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу.

Так, за договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, що узгоджується також із змістом ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», при цьому, якщо стороною у такому договорі виступає фізична особа, то, відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України, - договір найму транспортного засобу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Також, судом встановлено, що зазначений договір фінансового лізингу, який укладено між сторонами, нотаріально посвідчено не було, враховуючи, що Лізингоодержувач за даним договором є фізична особа позивач по справі ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України, які застосовуються також при вирішені вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, відповідно до п. 1.1 Договору №3327 фінансового лізингу від 08.08.2017 предметом фінансового лізингу по даного договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (додаток № 2 Договору), а саме: автомобіля марки ZAZ, модель Vida.

Відповідно до ч. 1 ст. 807 ЦК України, а також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (Додаток до Договору № 2).

Згідно з п. 1.2 Договору вартість Предмета Лізингу на момент укладання Договору зазначається у даному Договорі та в Додатку № 1.

Крім того, відповідно до п. 8.1 Договору №3327 фінансового лізингу сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за цим Договором на користь Лізингодавця відображають справедливу вартість Предмета лізингу та забезпечують отримання Лізингодавцем суми очікуваної на дату виконання Договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого КБ АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» при продажу долара США станом на дату, коли кожен платіж має бути сплачений.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що всі платежі, які визначаються у Додатку № 1 (Графік сплати Авансового внеску) та Додатку № 3 (Графік сплати лізингових періодичних платежів) до даного Договору сплачуються Лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим Договором. Планові платежі зараховуються Лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що лізинговий платіж це платіж, що сплачується кожного місяця Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця відповідно до Графіку сплати лізингових періодичних платежів (Додаток № 3 до Договору). Кожен лізинговий періодичний платіж включає відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 20% річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно) частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину варт остіпредмета лізингу) комісія за супроводження Договору в розмірі 6%.

Крім того, пунктом 10.3 Договору №3327 фінансового лізингу передбачено, що на момент укладання даного Договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу в разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 226 доларів 68 центів, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного Договору, що відповідно становить 5882 гривні 34 копійки. у гривневому еквіваленті на дату укладання цього договору, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні. У випадку зміни вартості предмета лізингу на момент його придбання Лізингоодержувачу, сторони зобов’язані підписати Додаток №3 до даного договору (Графік сплати лізингових періодичних платежів або Додаток № 3 до даного Договору).

Відповідно до п. 16.12 додатки до даного договору є невід’ємною частиною даного Договору.

Статтею 17 Договору №3327 фінансового лізингу визначено, що Додатками до даного Договору є: Додаток №1 Графік сплати Авансового внеску, Додаток №2 Специфікація; Додаток №3 Графік сплати лізингових періодичних платежів.

Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 зазначив, що Додатки №№ 1, 2, 3, які є невід’ємною частиною договору фінансового лізингу № 3327 від 08.08.2017, між ним та ТОВ «Єврокар Україна», - підписані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до даного договору із визначенням лізингових періодичних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі та передачі транспортного засобу лізингоодержувачу.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з Додатком № 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу.

Таким чином, судом відзначається, що на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Крім того, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Поряд з цим, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним в цілому. (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Таким чином, проаналізувавши зміст договору, суд встановив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу, а також комісію за організацію Договору (пункт 12.1 договору).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані умови Договору фінансового лізингу є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.

Крім того, відповідно до п. 4.2 Договору Лізингодавець не несе відповідальність за будь-яке пошкодження та/або втрату предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання Лізингоодержувачем будь-яких умов даного Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони домовилися, що продавця (постачальника) предмета лізингу може бути обрано Лізингоодержувачем. При цьому Лізингоодержувач зобов’язаний після виконання умов, передбачених п. 1.7. та 4.1. даного Договору, у строк, що не перевищує 10 календарних днів звернутися до Лізингоодержувача з письмовою заявою, в якій повідомити про свій намір обрати продавця (постачальника) предмету лізингу. У заяві Лізингоодержувач зобов’язаний вказати повну назву, реквізити, місцезнаходження офіційного продавця (постачальника) Предмета лізингу.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (ст. 808 ЦК України).

З огляду на зазначене, судом відзначається, що за умовами договору фінансового лізингу вибір продавця предмета лізингу здійснює лізингодавець відповідач по справі, при цьому, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним договору фінансового лізингу №3327 від 08.08.2017 та стягнення із відповідача на користь позивача 26260 гривень, які були сплачені ним на підставі недійсного вказаного правочину відповідно до положень ст.216 ЦК України.

Суд вважає недоведеними обставини, на які позивач в своєму позові посилається як на підставу позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, виходячи із наступного.

Позивачем не надано достовірних доказів в підтвердження факту сплати позивачем на рахунок адвоката сум коштів (платіжного доручення, прибуткового ордеру тощо), не надано доказів про обсяг роботи адвоката щодо надання правової допомоги саме у цій справі позивачу, розміру винагороди та терміну її оплати, не додано витягу із журналу адвокатської діяльності.

З урахуванням наведеного, суд має підстави відмовити у задоволені цієї частини позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ст.141 ч.1 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі ставки судового збору, встановленого п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Норми права, які застосував суд, при вирішенні спору - ст. ст. 203, 215, 216, 509 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст.ст. 16, 215, 216, 509 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин – договір №3327, укладений 08 серпня 2017 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Єврокар україна» з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» код ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805, р/р 26007532869 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 - 26260 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят) гривень 00 копійок, сплачених на виконання недійсного правочину - договору фінансового лізингу №3327, від 08 серпня 2017 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» код ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805, р/р 26007532869 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова