Ухвала суду № 74971575, 25.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3189/18 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.Провадження № 11-сс/780/404/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 25.06.2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

суддів: Капічон О.М.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 Ю,

секретаря : Коломиченко А.С.,

за участю прокурора: Кутани Т.Л.,

підозрюваного: ОСОБА_4,

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження №12018110140000236 за апеляційною скаргою захисника на ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, строком на 60 днів, до 13 серпня 2018 року включно з визначенням розміру застави 140 960 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 03 лютого 2018 року близько 23 години він, разом з ОСОБА_7, знаходились поблизу будинку по вулиці Садова, 6 (24А), в с. Іванковичі Васильківського району Київської області, належному громадянці ОСОБА_8, та достеменно знаючи, що на території вищевказаного домоволодіння відсутні господарі, шляхом пошкодження металопластикових дверей, проникли до середини будинку.

Так, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, із вказаного будинку таємно викрали ноутбук марки «Асус», ікону, дві картини, срібний набір з чашки та ложки, столові ложки – 6 шт. та телевізор марки «Самсунг» діагональ – 40 см.

В подальшому, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_8 матеріальної шкоди.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням до житла.

06 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12018110140000236 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України /а.п. 4/.

13 червня 2018 року ОСОБА_4, в рамках кримінального провадження № 12018110140000236 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України /а.п. 27-30/.

15 червня 2018 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року вказане клопотання було задоволено та щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 140 960 грн.

Своє рішення суд мотивував тим, що в ході судового розгляду було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який за своєю правовою кваліфікацією є тяжким злочином, враховано тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, його особу, зокрема, те що він неодноразово судимий та встановив наявність ризиків, передбачених п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу, не пов’язану з позбавленням волі, а саме – домашній арешт. Вимоги обґрунтовує тим, що обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в клопотанні слідчого лише перелічені, а в ухвалі суду першої інстанції вони не обґрунтовані. На думку захисника, ризики не виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, та нові ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, на даний час відсутні. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що його підзахисний має постійне місце проживання, позитивно характеризується, а з висновком суду про те, через відсутність роботи або сім»ї людина схильна до вчинення нових злочинів, не можна погодитися. Також захисник зазначає, що слідчим суддею не наведено обґрунтування висновку про визначення розміру застави в сумі 140960 грн. ОСОБА_10 вважає, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; підозрюваного в підтримку поданої апеляційної скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який, відповідно до санкції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

При вирішенні питання про задоволення клопотання слідчого судом першої інстанції враховано наявність обґрунтованої підозри, а також те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 обумовлено наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України, ризиком того, що усвідомлюючи суворість можливого покарання підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення такого покарання. Враховуючи, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання, існує ризик вчинення останнім нових злочинів.

Крім того, колегія суддів враховує вік підозрюваного, наявність соціальних зв’язків, а саме що він проживає разом з матір’ю, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий 08.05.2014 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, 70 КК України на 7 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 зазначити, що наявність постійного місця проживання у підозрюваного саме по собі не є підставою для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а має розглядатися в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

Органами досудового розслідування були надані докази щодо ОСОБА_4, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, а також зазначена наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Оскільки КПК України не містить визначення обґрунтованої підозри, за роз’ясненням вказаного поняття слід звернутися до практики ЄСПЛ. За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» у вчиненні правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У справі «Ердагоз проти Туреччини» висловлено позицію, що факти, які викликали підозру, не обов’язково мають бути одного рівня з тим, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред’явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

Окрім того, на підтвердження обґрунтованості підозри, наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об’єктивно пов’язати підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення (Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).

Так, оцінивши надані матеріали провадження та вислухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Що стосується посилання захисника на невмотивованість визначеної слідчим суддею застави, то воно не ґрунтується на матеріалах провадження, оскільки в ухвалі наведені норми, які регламентують визначення застави та зазначений її розмір, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, строком на 60 днів, до 13 серпня 2018 року включно з визначенням розміру застави 140 960 грн. – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

_______ ___ ___

О.М. ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_3