Ухвала суду № 74971464, 18.06.2018, Миронівський районний суд Київської області

18.06.2018 Єдиний унікальний № 371/433/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 433/18

Провадження № 6 /371/ 18 /18

У Х В А Л А

18 червня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщук А.С.,

при секретарі Федорчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу державного підприємства «Дослідне господарство «Еліта» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України», заінтересовані особи: Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області, ОСОБА_2 на дії державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2018 року до суду подана зазначена скарга, в якій заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області, які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2018 року ВП № 56027156 в частині стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14 892 грн та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14 892 грн.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської областівід 21 березня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56027156 за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області № 371/433/16-ц, виданим 03 березня 2018 року, за яким зобов’язано Державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» на користь ОСОБА_2 виплатити компенсацію його середнього заробітку на цьому підприємстві за період часу з 26 травня 2015 року по 23 грудня 2015 року, виплату якої здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому постановою КМУ від 04 березня 2015 року №105 та зобов’язано Державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» на користь ОСОБА_2 виплатити компенсацію його середнього заробітку на цьому підприємстві за період часу з 24 грудня 2015 року по 21 квітня 2016 року, виплату якої здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказаною постановою на державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України»покладено зобов’язання виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнуто з них виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 14 892 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 251 грн. Вказану постанову було отримано 29 березня 2018 року. Саме з даного моменту вони дізналися про порушення своїх прав, безпідставне покладення на них зобов’язання щодо виконання рішення суду, яке ними належним чином виконується в добровільному порядку, та незаконне стягнення виконавчого збору.

В судове засідання представник скаржника не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив скаргу розглядати без їх участі.

Заінтересовані особи в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали, додані до скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2018 року державний виконавець Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області ОСОБА_3 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ( ВП № 56027156) з виконання виконавчого листа Миронівського районного суду Київської області № 371/433/16-ц, виданим 03 березня 2018 року, за яким зобов’язано Державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» на користь ОСОБА_2 виплатити компенсацію його середнього заробітку на цьому підприємстві за період часу з 26 травня 2015 року по 23 грудня 2015 року, виплату якої здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому постановою КМУ від 04 березня 2015 року №105 та зобов’язано Державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» на користь ОСОБА_2 виплатити компенсацію його середнього заробітку на цьому підприємстві за період часу з 24 грудня 2015 року по 21 квітня 2016 року, виплату якої здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається із змісту даної постанови, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Також згідно даної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 14 892 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 251 грн.

Не погодившись з постановою державного виконавця Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області ОСОБА_3, боржник 05 квітня 2018 року звернулася до суду з даною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як зазначено у ч. 5 цієї статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 вказаної статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За правилом ч. 3 цієї статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як зазначено у ч. 5 цієї статті, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу МЮУ від 29 вересня 2016 року № 2832/15, зареєстрованого в МЮУ 30 вересня 2016 року за № 1302/29432) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, доводи заявника, викладені у скарзі про те, що державний виконавець має право стягувати виконавчий збір в разі невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, та в разі фактичного виконання рішення суду органом державної виконавчої служби в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», в зв’язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору є незаконною, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 8 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції державний виконавець зобов’язаний зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, у розмірі, визначеному у ст. 27 цього Закону, крім випадків, зазначених у ч. 5 цієї статті.

Виходячи з викладеного, державний виконавець Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської областіОСОБА_3 після надходження виконавчого листа № 371/433/16-ц, виданого Миронівським районним судом Київської області 03 березня 2018 року, правомірно винесла 21 березня 2018 року постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 56027156) та зазначила у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 14 892 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 251 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено у ч. 2 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що навіть виконання рішення боржником після відкриття виконавчого провадження не звільняє боржника від сплати виконавчого збору.

Натомість згідно ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, виконання рішення боржником в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є підставою для закінчення виконавчого провадження. В цьому випадку виконавчий збір не стягується.

Як зазначено у ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської областіОСОБА_3 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження 21 березня 2018 року (ВП 56027156) відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02 квітня 2012 року № 512/5 ( у редакції наказу МЮУ від 29 вересня 2016 року № 2832/15, зареєстрованого в МЮУ 30 вересня 2016 року за № 1302/29432). При цьому оспорювана постанова про відкриття виконавчого провадження не порушує права заявника, оскільки згідно ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження, про що зазначає заявник у скарзі, є підставою для закінчення виконавчого провадження і виконавчий збір у такому випадку не стягується.

В зв’язку чим доводи, наведені у скарзі є необґрунтованими, тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні скарги відмовити.

2.Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя підпис ОСОБА_4

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук