Рішення № 74971253, 18.06.2018, Вишгородський районний суд Київської області

18.06.2018 Справа № 363/3907/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Палій Л.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Вишгородського районного суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа – Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 Від даного шлюбу у них 10.02.2012 року народилася донька – ОСОБА_5. Останні декілька років їхні стосунки погіршилися, відповідач ініціював сварки в присутності дитини та застосовував до неї фізичну силу, що спричинило їй душевні страждання, а тому 20.03.2016 року позивач разом із дитиною переїхала проживати в орендовану квартиру в м.Бровари. Дитина до 05.08.2016 року виключно проживала разом із нею та відвідувала дитячий садочок «Барвінок». Пояснила, що після ухвалення Вишгородським районним судом рішення про поділ спільного майна, відповідач з метою помсти та шантажу, забрав їхню доньку із садочка та зник в невідомому їй напрямку. З даного приводу неодноразово зверталась до правоохоронних органів, розшукувала дитину самостійно, зверталась із заявами до служби у справах дітей, проте останній відмовився віддавати їй дитину та надавати побачення із дитиною. У зв’язку із чим звернулася до суду та просила визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір’ю. Просила стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.

В свою чергу ОСОБА_3 користуючись своїм правом подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з вересня 2015 року по березень 2016 рік, він разом з ОСОБА_4 та їхньою донькою проживали у місті ОСОБА_6, Республіці Казахстан, де він мав офіційне місце роботи і регулярний дохід, що дозволяло йому повністю матеріально утримувати свою сім’ю. 19 березня 2016 року ОСОБА_4 разом з донькою переїхала до Київської області, м. Бровари, у зв’язку із чим ним було надані ОСОБА_4 гроші на житло і харчування дитини та влаштування доньки до дитячого садку. 20 квітня 2016 року, ним знову були перераховані кошти ОСОБА_4 у розмірі 400 доларів США. 02 травня 2016 р. приїхавши в України йому стало відомо, що ОСОБА_4 квартиру не зняла, а дитину до дитячого садочку не влаштувала. Кошти витрачала на власні потреби. Одразу після того, як перестав надавити ОСОБА_4 кошти, вона почала звертатися до суду про розподіл автомобіля, стягнення аліментів, почала маніпулювати дитиною, приховувати дитину від нього, не відповідати на телефонні дзвінки. ОСОБА_4 та її представник постійно звертаються із заявами про визначення місця проживання дитини, про викрадення дитини, проте, як вона страждає при цьому в водячи в оману державні органи. Зазначив, що остання завжди влаштовує сварки, чинить психологічний тиск на його родичів, а сама донька неодноразово висловлювалася в присутності психолога та спеціаліста Органу опіки та піклування Вишгородського району, про те що бажає проживати разом із татом. Просив врахувати суд, те що ОСОБА_4 не має достатнього заробітку для утримання їхньої малолітньої доньки.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. В подальшому до суду не з’являлась, причини не повідомляла. Представництво інтересів здійснювалось представником, якій зазначив, що ОСОБА_4 перебуває за кордоном, у зв’язку із роботу. Представник позивача у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, оскільки протиправними діями відповідача мати дитини позбавлена можливості спілкування та виховання своєї дитини. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтримав заявлені ним зустрічні позовні вимоги, також надав аналогічні пояснення викладеним ним у позові. Під час судових засідань зазначав, що ним неодноразово вживались заходи щодо вирішення питання мирним шляхом, але відповідачка за зустрічним позовом відмовляється від вирішення даного питання. На зустрічах, постійно провокує сварки за участі сторонніх осіб, вчиняє скандали свідком яких стає їх малолітня дитина. ОСОБА_5, вже майже більше року проживає разом з ним, за цей час він вжив усіх заходів для того, що б донька не відчувала будь-якого негативу. Постійно проходить спілкування за участі психологів, що дало можливість покращити її психологічний стан, після перенесених стресів, у зв’язку із негативною поведінкою матері. Дівчинка постійно займається підготовкою до школи та має високі показники, вивчає іноземні мови, та розвиваються інші здібності дитини. Він має постійний дохід, відповідачка, до розірвання шлюбу, ніколи не працювала та перебувала виключно на його утриманні, займалась виключно вирішенням своїх питань. На теперішній час, вже понад декілька місяців перебуває за межами України, як йому відомо у Туреччині, та рід її занять там не відомий. У зв’язку із чим просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у позові ОСОБА_4 відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, просила про задоволення зустрічного позову. ОСОБА_7 пояснила, що надані до суду докази, на її переконання, свідчать про те, що батьком дитини – ОСОБА_3 у повній мірі здійснюються батьківські обов’язки щодо належного утримання, виховання його малолітньої дитини. Він має постійний та достатній дохід для її утримання. У той час, як документи надані до суду, щодо матері дитини свідчать про відсутність в останньої постійних джерел доходу, сумніви щодо роду її занять. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово зверталась до суду з різноманітними позовами, головною метою яких є отримання коштів з ОСОБА_3, а саме стягнення аліментів, у той час як дитини не проживає з нею; стягнення моральної шкоди; стягнення коштів, за начебто зобов’язаннями. Рішеннями судів у задоволені даних вимог було відмовлено, та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4, виключно за декілька місяців, під час яких дитина проживала разом із нею. За весь час проживання дитини з батьком, ОСОБА_4 не було надано жодної матеріальної допомоги на її утримання, не було придбано одягу, та інших речей , що на думку представника свідчить про те, що позов ОСОБА_4 спрямований виключно на те, що б мати можливість отримувати кошти від ОСОБА_3

Треті особи – Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради в судове засідання не заявилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Виконавчого комітету Броварської міської ради в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву в якій позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі та відповідно до вимог ст. 27, 35, 222 ЦПК України просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Заслухавши думку сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16.07.2011 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.5), який15.11.2016 року, на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області, було розірвано, рішення набрало законної сили (т. 1 а.с. 120).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (т. 1 а.с. 122).

Частинами 1,2 ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

З характеристики виданої завідувачем ДНЗ «Барвінок» від 13 грудня 2016 року, вбачається, що у період з 01.06.2016 року по 05.08.2016 року ОСОБА_5 відвідувала дошкільний навчальний заклад «Барвінок» м. Бровари Київської області. За короткий час відвідування вихованням займалася мама, приводила до дитячого садка дитину, приємно спілкувалася з вихователями та дитиною, турботливо та ніжно відносилася до дитини. Один раз до дитячого садка приходив тато, який спілкувався із дитиною у присутності вихователів, але додому не забирав. ОСОБА_7 один раз приходила бабуся, яка з дитиною не спілкувалася, але залишила для неї подарунок. 05.08.2016 року забирати дитину до садка прийшли тато та бабуся, після цього ОСОБА_7 дитячий садок більше не відвідувала (т. 1 а.с. 51).

З довідки виданої ТОВ ДНЗ «Олександра» від 13.12.2016 року № 26 вбачається, що у період з 11.04.2016 року по 31.05.2016 року ОСОБА_5 відвідувала ТОВ ДНЗ «Олександра» (т. 1 а.с. 52).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами протягом тривалого часу існує спір щодо визначення місця проживання дитини. ОСОБА_4 неодноразово зверталася до голови Вишгородської міської ради, Броварської міської ради, Служби у справах дітей та сім’ї, Органу опіки та піклування при міських радах, прокуратури, відділу поліції з заявами про визначення місця проживання дитини, про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, про зникнення дитини та її розшук, про захист прав малолітньої дитини, шляхом організації дитині побачення з матір’ю, про встановлення соціального захисту.

Згідно листа Служби у справах дітей та сім’ї Броварської міської ради Київської області від 29 червня 2017 року№ 02-091-626 року 21.06.2017 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 більшістю голосів членів комісії було прийнято рішення про надання висновку до суду щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір’ю (т. 1а.с. 187).

Судом неодноразового повідомлялось, про необхідність надання вказаного висновку до суду, якій так і не був наданий.

Судом встановлено і не заперечувалося самими сторонами, що ОСОБА_5 зареєстрована разом із батьком у АДРЕСА_1 та під час розгляду справи у суді, повність перебуває на його утриманні.

Під час судового засідання, судом були задоволенні клопотання сторін щодо допиту свідків.

Так, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 повідомили, що вони є родичами ОСОБА_3, зазначили, що під час подружнього життя сторін, постійно виникали питання щодо належного догляду та виховання дитини з боку матері ОСОБА_4, яка як стверджує свідок ОСОБА_8, займалась виключно своїми потребами, відвідуванням розважальних закладів та салонів краси, та лише за наполегливим проханням ОСОБА_3 пройшла навчання у учбовому закладі. Дитину – ОСОБА_5 неодноразово залишала для догляду матері відповідача ОСОБА_11, та іноді сестрі відповідача. За увесь час, поки дитина проживає з батьком, вона стала більш охайною, батько приділяє багато часу дитині, а саме разом з дитиною відвідує дитячі розважальні комплекси, подорожує, увесь вільний від роботи час присвічує виключно доньці.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_3. Стосовно його подружнього життя з ОСОБА_4 зазначила, що вони з чоловіком з самого початку підтримували сина та його дружину, надавали допомогу. В подальшому, випадково стало відомо щодо аморальної повідки ОСОБА_4, та вони випадково побачили фотознімки з напівоголеною невісткою, у зв’язку із чим відносини погіршились. Після народження онуки – ОСОБА_5, вона постійно допомагала, увесь час ОСОБА_4 ніде не працювала. Після приїзду з Казахстану у 2016 році позивачки з онукою, та розуміючи, що між сином та позивачкою сталась сварка, вона запропонувала сину придбати на ім’я ОСОБА_5 однокімнатну квартиру, що б позивачка проживала у ній. Але незабаром їй зателефонував знайомий та повідомив, що ОСОБА_4, разом із малолітньою дитиною, у нічний час після 23.00 год. перебуває у ресторані «Бакара» та розважається. Після даних подій син відразу приїхав та намагався вирішити питання щодо місця проживання дитини, належного догляду за дитиною та вихованням. ОСОБА_4, знаючи про ставлення свого чоловіка до дитина, почала це використовувати, а саме не надавати побачення та можливість спілкування батька дитини, бабусі та тітки з ОСОБА_5, а виключно за умови надання їй грошей, залишення автомобіля та придбання квартири. Після того, як ОСОБА_5 стала проживати з ОСОБА_3, відносно їх сім’ї позивачкою постійно чиняться протиправні дії, зокрема вона розмальовує двері та стіни у під’їзді образливими висловами на адресу як свідка, так і її сина; принижує честь, гідність та ділову репутацію свідка, враховуючи, що вона є вчителем, з багаторічним стажем, а саме шляхом розповсюдження брехливих листівок на святі 1 вересня. На теперішній час, дитина проживає з батьком, він постійно приділяє їй увагу, та як вчитель, свідок стверджує, що дитина має усі необхідні знання щодо шкільної програми для учнів перших класів, та це є виключно досягненням сина.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що підтримує дружні стосунки з ОСОБА_4, у період 2012-2013 років вони спільно гуляли з дітьми, та вважає, що на той час був дуже міцний зв'язок між матір’ю та дитиною. Безпосереднім учасником подій, які відбувались протягом 2016-2017 років вона не було, виключно ОСОБА_4 їй надавались аудіо записи.

З педагогічної характеристики на ОСОБА_5, вбачається, що остання відвідувала приватний садочок при центрі розвитку дитини SunnyGarden з 29.08.2016 року, до якого дитину привів батько ОСОБА_3 При співбесіді встановлено, що дівчинка фізично здорова, видимих соматичних хвороб не виявлено, розвиток мови добрий, думки виражає зв’язано, чітко, аргументовано, але на контакт пішла не одразу, тільки за підтримки батька. Інтерес до іграшок проявляється тільки при взаємодії із батьком. При співбесіді встановлено, що дитина проживає з батьком. На питання про матір дівчинка відповіла, що маму боїться, не хоче її бачити, ні бути з нею. Адаптаційний період тривав два тижні, за період якого зокрема було відмічено, що у дитини присутній острах, що з’явиться матір, дитина легко ділиться своїми страхами з малознайомими для неї дорослими людьми, розповідає про неадекватну поведінку свої матері(прояви вербальної та фізичної агресії щодо інших членів її родини), при спробах педагогів прогнозувати позитивну поведінку матері дівчинки стосовно неї, дівчинка категорично заперечує таку можливість, описує, що навіть при спокійному стані мама мало приділяє їй уваги, мало грається, вони мало виходять з квартири. Зроблено висновки, що батько забезпечує господарсько-економічну, комунікативну, виховну, рекреативну діяльність дитини у вільний час тата психотерапевтичну функції виконує у повному обсязі та на високому рівні. Рекомендовано: підтримувати та розвивати інтерес до пізнавальної діяльності дівчинки, створювати позитивне уявлення про навчальний процес, створити умови для розкриття творчих здібностей дівчинки, забезпечити і надалі психологічний комфорт для дитини до повної відсутності наслідків психологічної травми перенесеної дитиною від її матері, зміцнювати позитивний образ матері, не допускати психоемоційних перевантажень дитини (т. 1 а.с. 117-118).

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_3, коли він у серпні 2016 році привів доньку ОСОБА_5 до дитячого садочку, у якому дівчинка перебувала приблизно до початку січня 2017 року. ОСОБА_14 у садку було припинено з тих підстав, що мати дівчинки ОСОБА_4 у листопаді 2016 року прийшла до садочку та вчинила скандал, при цьому ображаючи як свідка, так і вихователів, при цьому поводилась дуже агресивно, дивно та неадекватно. В подальшому ОСОБА_4 приходила до садочку для спілкування з дитиною, а на святкування Нового року дитина була перелякана приходом матері. Увесь цей час, ОСОБА_4 розповсюджувала негативну інформацію про заклад, вчиняла сварки, у зв’язку із чим, вони були змушені звернутися до батька дитини з проханням залишити садок, з метою не порушення спокою та виховних процесів для інших дітей.

Згідно інформації психолога Вишгородського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді під час індивідуальної роботи з дитиною ОСОБА_5, встановлено, що дитина легко і швидко встановлює контакт, спілкування активне. Дівчинка перебуває у схвильованому стані, страждає від постійних з’ясувань відносин батька та матері, що можливо кваліфікувати як емоційне насильство, яке спричиняє емоційну невпевненість дитини, її безпорадність перед неможливістю захистити себе в такій ситуації. Одним із факторів формування емоційно здорової дитини є доброзичливе спілкування її з обома батьками, тому дитина потребує стабільної підтримки, уваги та любові від батька та матері. ОСОБА_5 потрібно забезпечити психологічний комфорт, та не допускати психоемоційних перенавантажень (т. 1 ас. 148).

Під час судового засідання, за участі психолога Вишгородського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ОСОБА_15 були надані пояснення ОСОБА_5, яка пояснила, що вона мешкає разом із батьком, якого дуже любить та бажає проживати виключно з ним. Пояснила, що вона раніше проживала з мамою, яка не купувала їй нічого та не гралась з нею, а виключно сиділа за комп’ютером. Дівчинка навіть навела приклад, що вона образилась на маму, за те, що остання не приділяє їй уваги, та навмисно видалила у комп’ютері переписку мами з кимось. Крім того, вона пригадала випадок, коли вони проживали вдвох з мамою, то остання залишала її саму на увесь день у квартирі, а саме прийшла до дому пізно у вечорі. ОСОБА_7 зазначила, що тато багато з нею грається, вони подорожують та відпочивають разом, він купує їй різні речі, та зазначила, що бажає проживати разом із батьком.

ОСОБА_16 Іванівна у судовому засіданні пояснила, що вона працює психологом у Вишгородському районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Вишгородської райдержадміністрації. З ОСОБА_5 вона познайомилась, ще у 2016 році, та під час спілкування з дитиною визначила, що дитина перебувала у стресі, у зв’язку із відносинами батьків, а саме сварками які відбувались на її очах. Під час спілкування з дитиною вона більше була налаштована до спілкування з батьком, спілкування з матір’ю відбувалась лише після тривалих та наполегливих спроб матері, але дівчинка після цього гралась з мамою та посміхалась. У зв’язку із чим, вона надала рекомендації батькам щодо необхідності вирішення питання щодо їх можливого спільного спілкування з дитиною. До початку судового засідання, 18.06.2018 року, вона мала змогу поспілкуватися з дитиною, та відзначила, що стан дитини змінився на краще, а саме дівчинка стала більш заспокоєною та стриманою, має логічне мислення, знає букви, цифри та вміє рахувати. Вважає, що дитині необхідно і в подальшому забезпечувати психологічний комфорт, відчуття захищеності, не допускати психоемоційних перевантажень.

Згідно протоколу діагностично-консультаційної зустрічі від 06.06.2017р. наданого Службою у справах дітей та сім’ї Броварської міської ради Київської області вбачається, що за результатами спілкування з малолітньою ОСОБА_5, зроблено висновок, що головною авторитетною фігурою є її батько. Дівчинка демонструє стійкий емоційний зв'язок з батьківською фігурою. Сприймає його як єдину захищаючу, авторитетну фігуру, усвідомлюючи при цьому важливість зв’язку з батьком як головного для особистої системи виживання. Має актуальний страх щодо можливості втрати батька через дії матері, можливу втрату батька сприймає як катастрофу для себе. У відношенні до материнської фігури має стійку емоційну зацікавленість, але поряд з цим демонструє відчуття небезпеки і нестабільності від материнської фігури. В зв’язку із чим, рекомендовано батькам сформувати спільну стратегію щодо відновлення взаємовідносин дитини з матір’ю та запобігання формуванню у дитини викривленої картини сприйняття емоційної ситуації (т.1 а.с.239-240).

З характеристик виданої на ОСОБА_3, вбачається, що останній є директором ТОВ «Саті-Нова Союз», за місцем роботи характеризується позитивно (т. 1 а.с. 142-143).

Під час судового засідання представником відповідача за первісним позовом було надані роздруківки з Інтернет видання, з розділу взаємні інтимні знайомства, де зазначають про наявність оголошення позивача ОСОБА_4, з її фото у оголеному стані (т.2 а.с.27-30).

Під час судового засідання ОСОБА_4 пояснила, що на фото зображена вона, але дані фото з їх сімейного альбому, які вона робила виключно для свого колишнього чоловіка.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначаться за згодою батьків, яка досягла 10 років за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначаться нею самою.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому Європейський Суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Суд, з цього робить висновок, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. theCzechRepublic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

Відповідно до частин першої та другої статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. ОСОБА_11 повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір’ю.

Декларація прав дитини від 20.11.1959 р., на принцип 6 якої останнім часом часто посилався в справах Верховний Суд України (зокрема, справі №6-2445цс16), не є міжнародним договором. Декларація прав дитини прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року та не передбачає будь-яких інших умов надання згоди на її обов'язковість державами-членами ООН. Згідно зі статтею 9 Статуту ООН Генеральна Асамблея складається з усіх членів Організації. У контексті міжнародного права такі документи як декларації міжнародних організацій відносяться до так званого «softlaw» і з формально-юридичної точки зору не є тим жорстким правом, яке зобов'язує державу діяти в певний спосіб.

Відтак, принцип ст. 6 Декларації, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити безальтернативно й категорично таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Під забороною розлучення дитини з своєю матір’ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов’язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Для гармонійного морального та психічного розвитку дітей необхідні стабільні умови проживання, відчуття захищеності, підтримка найближчих для них людей, якими вони вважають обох батьків.

Таким чином, вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши подані до суду документи, щодо особистостей батьків, умов їх проживання та отриманих доходів, суд зазначає, що кожен з них є люблячим батьком та матір’ю, батько має позитивні характеристики, належні умови проживання та доходи, але у той же час, суд враховує в першу чергу інтереси дитини, її психоемоційний стан та прив’язаності. Враховуючи надані до суду документи, щодо психоемоційного стану дитини, вбачається, що дитина дуже болісно переживала, та переживає сімейні негаразди, але у той же час, більшу прив’язаність проявляє до батька, про що свідчать висновки спеціалістів, які ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_5. Враховуючи те, що з літа 2016 року дитина, проживає разом із батьком, відвідує садок, у якому у неї вже є певні соціальні зв’язку (а саме друзі, вона знає вихователів та для неї є знайомою обстановка), що також на думку суду, може позитивно вплинути на психоемоційний стан дівчинки, підстав для зміни місця проживання дитини, не вбачається.

Під час судового засідання, до суду було надано лист служби у справах дітей та сім’ї Броварської міської ради Київської області від 29.06.2017р, про те, що 21.06.2017р. на засіданні комісії прийнято рішення про надання висновку до суду щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір’ю, у той же час даний висновок до суду не надано. Навпаки, наданий цією ж службою протокол діагностично-консультаційної зустрічі з дитиною від 06.06.2017 року, містить у собі зазначені що дитина ОСОБА_5 можливу втрату батька сприймає як катастрофу для себе. У зв’язку із чим, враховуючи надані документи, пояснення сторін та враховуючи думку дитини ОСОБА_5, суд вважає, що висновок про визначення місця проживання дитини з матір’ю не відповідає дійсним інтересам дитини, у зв’язку із чим суд критично відносить до вказаного листа служби у справах дітей та сім’ї Броварської міської ради Київської області від 29.06.2017р,.

Дослідженні в судовому засіданні докази, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 є дбайливим батьком, усвідомлює повну відповідальність за життя, здоров’я і безпеку своєї доньки, її благополуччя є найвищим його пріоритетом у житті. У той же час, питання щодо участі матері у вихованні та можливості спілкування з донькою між батьками не вирішено, даних вимог, під час судового розгляду, ОСОБА_4 заявлено не було, що позбавляє суд можливості вийти за межи заявлених вимог, у той же час, не позбавляє сторони права вирішити це питання шляхом, найбільш наближеним для максимального захисту прав та інтересів їх доньки, а не власних бажань.

Суд вважає, що визначення місяця проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком – ОСОБА_3, який має місце проживання та реєстрації, стабільний дохід, найбільше відповідатиме інтересам дитини, де з урахуванням взаємовідносин сторін створено всі необхідні умови для належного розвитку дитини, забезпечення всіх її потреб та з огляду на саме бажання дитини проживати разом з батьком.

Таким чином, суд вважає необхідним визначити місце проживання дитини разом з батьком, і тим самим задовольнити зустрічну позовну заяву, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Керуючись ст.ст.141,142,150,151,155-161 СК України, ст.ст. 4,10,11,12,13,76-81,258,259 263-265,268,273,353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, виконавчий комітет Броварської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5).

Повний текст рішення суду складений 27.06.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст.354 ЦПК України.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд.

СУДДЯ: І.Ю.Котлярова