Рішення № 74970528, 19.06.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/807/18

2/296/1237/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" червня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «ОСОБА_2 виправна колонія № 4», в якому просить суд стягнути на його користь 83011,90 грн. ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, а також 20000,00 грн. моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що він з квітня 2006 року по вересень 2017 року проходив службу у ДУ «ОСОБА_2 виправна колонія № 4», з жовтня 2010 року перебував на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби даної установи та відповідно до книги наказів про забезпечення охорони та нагляду на добу затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 30/5 ДСК-2016 заступав на чергування у нічний, денний час, у вихідні та святкові дні. Однак, заробітна плата у нічний, денний час, вихідні та святкові дні при заступанні на чергування нараховувалась не в повному обсязі, що стало йому відомо з листа № 5/4/15- 123-17/А-114, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У запереченнях на відзив від 10.04.2018 року позивач зменшив суму виплати на суму, яка відповідає кількості компенсованих днів шляхом надання відгулів за відпрацьовані дні щотижневого відпочинку (а.с.118-120).

Позивач в судове засіданні не з’явився, у заявах від 10.04.2018 року, 14.05.2018 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.117, 130).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, вказали на його безпідставність та необґрунтованість.

У відзиві на позов представник відповідача також зазначив, що позивач перебував на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби не з жовтня 2010 року, а з 08.11.2010 року, що підтверджується наказом.

Облік часу в нічний час для нарахування доплати здійснюється оформленням табеля кількості годин, відпрацьованих у нічний час. Підставою для нарахування доплати за несення служби в нічний час, має були облік нічного часу оформлений табелем кількості годин, відпрацьованих у нічний час, який заповнювався б керівником структурного підрозділу, проте так як такий табель для оплати до бухгалтерії не подавався, тому відповідна доплата і не нараховувалась та не виплачувалась.

Також, представник відповідача зазначив, що позивачу компенсувались відпрацьовані дні щотижневого відпочинку та святкові дні шляхом надання вихідних в інші дні, а деякі навіть двічі, що підтверджується рапортами.

Зазначено, що розрахунок нарахування, виконання особами рядового і начальницького складу органів і установ службових обов’язків у нічний час, а саме: у період з 22 до 6 години, особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов’язки в нічний час, доплата здійснюється у розмірі 35% посадового окладу, та сума повинна була складати 4625,78 грн., а за несення служби у вихідні та святкові дні - 17395,23 грн. Однак, вказані суми мали б бути виплачені при умові подання відповідних табелів обліку несення служби у відповідні дні та години та відповідних графіків затверджених начальниками відділу та установи.

Відповідачем зазначено, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, яким саме чином було нараховано суму за понаднормову службу, так як жодних документів саме на ОСОБА_1 для оплати за несення такої служби не надавалось.

Відповідач вважає безпідставним нарахування моральної шкоди, оскільки позивача примусово не утримували в установі на займаній посаді та ніхто не позбавляв права звільнитись раніше, ніж у 2017 році (а.с.57-70).

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ДУ «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» з квітня 2006 року по вересень 2017 року, що не заперечується сторонами.

З 08.11.2010 року по 07.09.2017 року позивач перебував на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби, що підтверджується витягами з наказів № 45 о/с від 08.11.2010 року (а.с.103) та № 124 о/с від 07.09.2017 року (а.с.104).

Відповідно до книги наказів про забезпечення охорони та нагляду на добу затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 30/5 ДСК-2016 позивач заступав на чергування у нічний, денний час, у вихідні та святкові дні, що вбачається з довідки № 5/4/5-129-17/А-120 від 05.10.2017 року (а.с.11-13) та довідки № 5/4/5-151- 17/А-142 від 26.10.2017 року (а.с.15).

Листами відповідача – ДУ «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» від 25.10.2017 року № 5/4/15-143-17/А-135, від 25.10.2017 року № 5/4/9-147-17/А-134, від 26.09.2017 року № 5/4/15-124-17/А-116 ОСОБА_1 повідомлено, що підставою для залучення осіб рядового і начальницького складу до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівника установи, графік нарядів чергувань, табель використання робочого часу затверджені керівником установи. Враховуючи те, що вище викладені документи, які мали б підтвердити службу в нічний час, святкові дні та дні щотижневого відпочинку - відсутні, та не були надані у відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку. Довідка (чергувань), яка надана не є підставою для здійснення даного виду доплат (а.с.7); відділом соціально-виховної та психологічної роботи до бухгалтерії установи щомісячно подавались табелі обліку виходу на роботу співробітників відділу СВПР за встановленою формою. Дана форма Табелю не передбачає облік роботи співробітників відділу в нічний час (а.с.8); підставою для нарахування доплати за несення служби у нічний час є табель робочого часу, який заповнює керівник структурного підрозділу. За період 2010-2017 роки даний документ до бухгалтерії установи не надходив. Тому не було підстав для здійснення даного виду доплат (а.с.9).

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених ч.2 цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП України).

Згідно п.п. 1.9, 1.9.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженої Наказом Державного департаменту з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009 року (далі - Інструкції) передбачено, що при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

Відповідно до довідки № 5/4/5-181-17/А-175 від 08.12.2017 року, з 2010 року по 2015 рік служба чергових змін з нагляду за засудженими організовувалась за 12-годинним графіком: в першій половині дня - з 08 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., в другій половині дня - з 19 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. З травня 2015 року переведено на 24-годинний графік несення служби, а саме: з 08 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня (а.с.6).

Згідно п.1.14 Інструкції грошове забезпечення, що належить особі рядового чи начальницького складу і своєчасно не виплачене їй або виплачене в меншому ніж належало розмірі не з її вини, виплачується за весь період, протягом якого ця особа мала право на нього.

Відповідно до п, 1.9 Інструкції розрахунок здійснений за формулою: посадовий оклад + оклад за спеціальним званням / на к-ть відпрацьованих годин в місяць що дорівнює розміру середньої заробітної плати за одну годину.

Пунктом 7.1 Інструкції передбачено, що службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів та установ службових обов'язків у період з 22 до 6 години.

Так, з наданих позивачем копій особових карток (а.с. 18, 19) вбачається, що його посадовий оклад до лютого місяця 2017 року складав 775 грн. та 105 грн. оклад за спеціальним званням, починаючи з березня місяця 2017 року розмір посадового окладу збільшився та склав 1390 грн., а оклад за спеціальним званням – 120 грн. Вказане також не заперечувалось представниками відповідача.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Всупереч вимогам ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», відповідач не виконав обов'язку по забезпеченню достовірного обліку виконуваної працівником роботи, що вбачається з листів від 25.10.2017 року (а.с.7,8), від 26.09.2017 року (а.с.9), а також вказано представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом (ч.7 ст.43 Конституції України).

В судовому засіданні не було встановлено, що відповідачем було здійснено облік виконання ОСОБА_1 робіт у нічний час, внаслідок чого заробітна плата за роботу в такі дні, не була відповідачем нарахована та виплачена; при звільненні оплата вищезазначеної роботи також проведена не була, чим порушено право позивача на оплату праці.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим розрахунок здійснений позивачем за роботу в нічний в сумі 14890,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, з табелю обліку виходу на роботу співробітників вбачається, що співробітниками установи, зокрема, ОСОБА_1 відпрацьованими годинами вказано 8 годин, хоча з довідки № 5/4/5-181-17/А-175 вбачається, що служба чергових змін з нагляду за засудженими організовувалась за 12-годинним графіком: в першій половині дня з 08 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин, а в другій половині дня з 19 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин. З травня 2015 року на вимогу вказівки ДПтС України від 16.03.2015 року № 2/2/1 -1509/25-15 виконано, з 16.05.2015 року особовий склад чергових змін з нагляду за засудженими ОСОБА_2 виправної колонії (№4) переведено на 24 долинний графік несення служби, а саме з 08 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня (а.с.6).

Також, вбачається, що позивача було залучено до несення служби у нічних, денних та добових чергуваннях, хоча необхідного обліку ведення роботи у вказаний період відповідачем проведено не було та відповідальними особами не було надано до бухгалтерії установи необхідних документів для виплати заробітної плати за відпрацьований час. Однак, відсутність документів, які мали підтвердити службу позивача у зазначений час не звільняє відповідача від відповідальності щодо виплати ненарахованої заробітної плати, тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 31591,00 грн. за роботу в нічні та денні чергування період часу з 19 год. 00 хв. до 22 го. 00 хв. та з 06 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв..

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача коштів за роботу в дні щотижневого відпочинку, у вихідні та святкові дні слід зазначити наступне.

Згідно з ст.70 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Відповідно до п. 1.9.2 Інструкції служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

З довідки чергувань у вихідні та святкові дні від 26.10.2017 № 5/4/5-151-17/А-142 вбачається, що позивач – ОСОБА_1 був залучений до вказаних чергувань, однак, належна виплата заробітної плати проведена не була.

В судовому засіданні представники відповідача не надали суду доказів на підтвердження подвійної оплати роботи позивача у вихідні дні. Так, представниками відповідача надано рапорти позивача, які ним були подані до керівництва установи для використання ним днів відповіднику за роботу у вихідні дні (а.с.71-102). Відповідно до вказаних рапортів позивачем використано 45 днів відпочинку за роботу у вихідні дні з 2011 по 2017 роки, тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягуваних коштів відповідно до кількості вказаних днів. Про відповідне зменшення суми позову також просив позивач у запереченнях на відзив.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів в розмірі 10510,72 грн. за роботу в дні щотижневого відпочинку, у вихідні та святкові дні.

Суд, не бере до уваги доводи представника відповідача, що за деякі відпрацьовані дні, позивач брав декілька вихідних днів, оскільки правильність надання вихідних днів та їх облік покладається на керівництво установи, а не на працівника.

Також, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 повинен був звертатись до адміністрації установи для виплати саме такого грошового забезпечення, оскільки чинним законодавством не передбачено самостійного ведення працівником обліку робочого часу, табелів та подання їх до бухгалтерії установи для проведення розрахунків.

Що стосується стягнення заробітної плати за понаднормову роботу, суд зазначає наступне.

Статтею 106 КЗпП України визначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до п.7.1 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженої Наказом Державного департаменту з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009 року особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість робочих годин у цьому місяці виходячи з норми тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41-годинному робочому тижні.

Таким чином, в разі перевищення понаднормової служби чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік, виплачується доплата в розмірі 35% від посадового окладу.

В обґрунтування заперечень на позов, представником відповідача надано табель обліку робочого часу із зазначенням відпрацьованих надурочних годин (а.с.108), а також, як зразок наказ «Про оплату праці понад нормованого робочого часу працівниками відділів нагляду та безпеки і охорони» (а.с.105).

Враховуючи, що позивачем, не надано доказів, а саме довідок, табелів із зазначенням кількості відпрацьованих понад нормованих годин, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Статтями 16 та 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується, зокрема, механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Враховуючи порушення відповідача щодо невиплати належних сум заробітної плати позивачу, період неналежного її нарахування, починаючи з 2010 року, характер моральних страждань позивача, з урахуванням вимог розумності, співмірності та справедливості, зважаючи, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в дохід держави, що складаються з судового збору розмірі 2466,80 грн., оскільки позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від їх сплати.

Керуючись ст.ст.7,10,76,81,133,141,244,245,ч.6 ст.259,263-265,268,354 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст.70,94,97,106,107,233,237-1 КЗпП України, ст.ст.21,30 Закону України "Про оплату праці", Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженої Наказом Державного департаменту з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009 року, ст.ст.16,23 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» (код ЄДРПОУ 08563323), місце знаходження: м. Житомир, п-т Незалежності, 172 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - 56994 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, а також 15000,00 моральної шкоди.

Стягнути з Державної установи «ОСОБА_2 виправна колонія № 4» (код ЄДРПОУ 08563323) на користь держави судовий збір в сумі 2466,80 грн..

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Корольовський районний суд м. Житомира.

Cуддя Р. А. Галасюк