Рішення № 74970178, 13.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3349/18

Провадження № 2/161/1654/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Другий відділ державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Другий ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що в лютому 2018 року ним було отримано постанову про відкриття провадження від 25.01.2018 року. Зазначив, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ним було встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, про стягнення з нього на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 19138,52 грн. Вважає, що даний напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню оскільки вчинений з порушенням приписів чинного законодавства. Так, основними умовами вчинення виконавчих написів є безспірність заборгованості боржника, а також те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Вказує, що всупереч вказаним вимогам, заборгованість ним не визнається (тобто є спір щодо заборгованості), а саме стягнення проводиться за період з 05.09.2003 по 01.03.2017 (тобто з дня виникнення права вимоги минуло понад 13 років). Крім того, зазначив, що договір він не підписував та кредитних коштів не отримував, а за даним фактом було відкрито кримінальну справу про шахрайство. Отже враховуючи вищевикладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.03.2017 року за реєстровим № 2201, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у позовній заяв, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Крім того, представник відповідача пояснив, що позивач не навів доказів, які б підтверджували про неправомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом, оскільки напис був здійснений на підставі належного та правильного розрахунку заборгованості у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» реалізував своє право на зобов’язання боржника примусово виконати умови договору. Твердження позивача, договір він не підписував та кредитних коштів не отримував, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності, а також письмові пояснення. З вказаних пояснень слідує, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Право кредитора виникає незалежно від строку виконання зобов’язання, передбаченого договором, яке не потрібно плутати із строком дії договору, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час та це право виникає в нього кожного наступного дня протягом дії договору. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області надіслав заяву з проханням слухати справу за його відсутності, при вирішенні спору покладається на думку суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № VO18R003650756 від 05.09.2003 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, останній отримав споживчий кредит у сумі 2482 грн. (а.с. 6).

21.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 несплачену в строк за вищевказаним кредитним договором заборгованість в сумі 19138,52 грн. (а.с. 7).

Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5 від 25.01.2018 року відкрито виконавче провадження № 55624452 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 19138,52 грн. на підставі даного виконавчого напису нотаріуса № 2201 від 21.03.2017 року (а.с. 9).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (далі – Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, встановлено такі документи: Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Вчиняючи 21.03.2017 року виконавчий напис, нотаріус не звернула уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку минуло більше трьох років, оскільки строк дії кредитного договору встановлений до 05.09.2004 року. За таких обставин підстав для вчинення виконавчого напису не було, відтак виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, Верховний Суд України у справі № 6-27цс15 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 04 березня 2015 року сформулював таку правову позицію: «Відповідно до ст. 88 Закону «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до пункту 1 постанови Кабміну від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Такими документами можуть бути: зокрема, документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року із змінами та доповненнями, а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з рахунків, на які боржник перераховує кошти, розписки, чеки тощо. Приймаючи рішення про звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису, стягувачу необхідно надати документи, які б підтверджували наступні умови, зокрема, чи підпадає заявлена вимога під вид заборгованості, визначений Постановою Кабінету Міністрів України; чи є в наявності та оформлені належним чином документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України, чи підтверджують наявні документи безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та прострочення виконання зобов'язання; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому написі не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, не підтверджено його безспірність, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року із змінами та доповненнями та пунктів 282-209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо вчинення виконавчого напису з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв'язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у зв’язку з розглядом даної справи, а саме: судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу, які відповідно до орієнтовного розрахунку суми судових витрат становлять 5000 грн.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. .. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову – на відповідача.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704,8 грн. (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача.

Крім того, з наданого представником позивача акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.02.1018 року гонорар адвоката ОСОБА_1 склав 4000 грн. (а.с. 90) .

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014 р., № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").

Всупереч зазначеному, в порушення вимог ст. ст. 77-81 ЦПК України, позивачем не надано документальне підтвердження фактичної оплати витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 21 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 2201, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 23 червня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_6