Рішення № 74969865, 27.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2018 р.м. Одеса справа № 916/372/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

секретар судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши справу № 916/372/18

за позовом: заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 /65056, м. Одеса, вул. Краснова, 10/ в інтересах держави в особі Одеської міської ради /65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ" /04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1-б, оф. 207, ЄДРПОУ 39306471/

за участю залученої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1/

про витребування земельної ділянки вартістю 7 608 039,66 грн.

за участю представників:

від прокурора: Озерова О.Д., посвідчення № 035121 від 13.08.15 року;

від позивача: Асташенкова О.І., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явилася, повідомлений належним чином.

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 (прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (позивач, ОМР) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 402/18 від 01.03.2018 року/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ" (ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ") про витребування земельної ділянки, загальною площею 0,0811 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165, кадастровий номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/372/18; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.04.2018 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Разом із пред'явленим позовом до суду надано заяву про забезпечення позову вх. № 2-1364/18 від 01.03.2018 року в порядку ст. 136 ГПК України, в якій прокурор просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0811 га, яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226027151101; заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 0,0811 га, яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226027151101.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року частково задоволено заяву прокурора про забезпечення позову - накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0811 га, яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1226027151101, до вирішення спору по суті.

11.04.2018 року в судовому засіданні судом протокольно оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 23.04.2018 року.

Ухвалою суду віл 23.04.2018 року відкладено підготовче засідання у справі № 916/372/18 на 14.05.2018 року.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/372/18 до 16 червня 2018 року; відкладено підготовче засідання на 06.06.2018 року;

06.06.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/372/18 до судового розгляду по суті; судовий розгляд по суті призначено на 18.06.2018 року.

У судовому засіданні 18.06.2018 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 195 ГПК України, на 27.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 30.05.2006 року ОСОБА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2006 року у справі № 2-2906/06 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165. В подальшому вказана земельна ділянка буда неодноразово відчужена, зокрема, 30.03.2007 року власником земельної ділянка стала ОСОБА_2, яка отримала державний акт серії НОМЕР_3. Проте, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року у справі № 2-5848-11 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та скасовано державну реєстрацію державного акту серії НОМЕР_3. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року у справі № 2-5848-11набрало законної сили.

Однак, 30.03.2007 року ОСОБА_2 уклала з ВАТ "РАйффайзен Банк Аваль" кредитний договір № 014/0029/85/72449, в якості забезпечення виконання якого заставила земельну ділянку площею 0,0811 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165. На теперішній час спірна земельна ділянка знаходиться у власності ТОВ „ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" на підставі договору відступлення права вимоги.

Прокурор зазначає, що в результаті прийняття незаконного рішення суду щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, з комунальної власності територіального громади м. Одеси безпідставно та без волі власника Одеської міської ради, вибула спірна земельна ділянка. Вказані підстави зумовили звернення прокурора із позовом на підставі ст. ст. 16, 257, 319, 321, 388 ЦК України, ст. ст. 81, 83, 116, 118, 122, 153, 155 ЗК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

11.04.2018 року через канцелярію до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /вх. № 7840/18/, в яких ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" просить відмовити у задоволенні позову прокурора. Відповідач зазначає, що 30.03.2007 року ОСОБА_2 уклала з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитний договір № 014/0029/85/72449, в якості забезпечення виконання вказаного договору 30.03.2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0811 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165. Між ПАТ "Вектор Банк", який є правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" 04.01.2017 року укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/0029/85/72449 та іпотечним договором.

Відповідач звертає увагу, що 11.01.2017 року ОСОБА_2 надала заяву, якою підтвердила укладання кредитного договору та договору іпотеки. В подальшому, а саме 11.04.2017 року відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а саме на земельну ділянку площею 0,0811 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" вважає необґрунтованою вимогу прокурора про витребування земельної ділянки, так як відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку, згідно вимог законодавства на підставі застереження в договорі іпотеки, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідач вважає себе добросовісним набувачем земельної ділянки, а оскільки земельна ділянка вибула з володіння іпотекодавця з його волі, то вказані обставини унеможливлюють витребування майна з володіння іншої особи.

Відповідач вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, так як право власності ОСОБА_5 було скасовано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року у справі № 2-5848-11. Посилається на положення ст.316, 319, 328, 388, 512, 514 ЦК України, ст.ст. 33, 35-38 Закону України „Про іпотеку".

23.04.2018 року через канцелярію до суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 8352/18/, в яких прокурор поміж іншого наполягає на тому, що строк позовної давності не пройшов, так як право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

У судовому засіданні прокурор Озерова О.Д. позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник позивача Одеської міської ради - Асташенкова О.І. підтримала позов прокурора та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" у ході розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог. В судовому засіданні 18.06.2018 року виступила представник за дорученням ОСОБА_8 виступила зі вступним словом, в якому підтримала викладені в відзиві заперечення проти позову і просила у його задоволенні відмовити. До судового засідання 27.06.2018 представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 27.06.2018 о 11:30 на іншу дату у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні /а.с. 183/. Також через канцелярію суду надані письмово викладена позиція відповідача по справі у виді судових дебатів (а.с. 189-196), у яких відповідачем підтримано раніше висловлену позицію про правомірність набуття земельної ділянки у власність на відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора у справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки невідомі.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник ОМР заперечували проти задоволення клопотання відповідача по справі про відкладення судового засідання по суті на іншу дату, оскільки позиція відповідача по справі відома, в минулому судовому засіданні викладена та не змінилася. Приймаючи до уваги святкові дні з 28.06.2018 року по 01.07.2018 року та чергову щорічну відпустку судді Петренко Н.Д. з 02.07.2018 року по 01.08.2018 року включно, суд позбавлений процесуальної можливості відкласти розгляд справи по суті на іншу дату, тому у задоволенні заявленого клопотання відповідачу відмовлено.

Судом враховуються пояснення прокурора (а.с. 184-185) щодо зміни прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_2.

Вислухавши учасників справи, які з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 15 травня 2006 року по справі№2-2906/06 за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,0811га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, 165.

На підставі зазначеного судового рішення 30 травня 2006 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

15 червня 2006 року згідно договору купівлі - продажу, посвідченого нотаріусом Іллічовою Н.А. за реєстровим номером 8059, громадянин ОСОБА_11 купив у громадянина ОСОБА_5 спірну земельну ділянку площею 0,0811га, що знаходиться в м.Одесі по вул.Фонтанська дорога, 165.

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_11 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2006 року №20046 громадянка ОСОБА_14 придбала у ОСОБА_11 спірну земельну ділянку площею 0,0811га, яка розташована за адресою: м.Одесі вул.Фонтанська дорога, 165.

Згідно договору купівлі-продажу від 30.03.2007 року №2-856 громадянка ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_14 спірну земельну ділянку площею 0,0811га, розташовану в м.Одесі по вул.Фонтанська дорога, 165.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 отримала державний акт серії НОМЕР_3.

В подальшому, ухвалою апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2006 року у справі №2-2906/06 та направлено для розгляду за територіальністю Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2010 року по справі №2-2906/2006 за позовом ОСОБА_15, ОСОБА_16, Беспалько А.В., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_17 до ТОВ "МАРС", ОРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про усунення перешкод у здійсненні права власності залишено без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року по справі №2-5848/11 /а.с. 15-20/ визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. та зареєстрований у реєстрі №8059; визнано недійсним та скасовано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею - 0,0811га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, яка розташовано за адресою: м. Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 165, яка належить ОСОБА_2; скасовано державну реєстрацію державного акту серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0811 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165 та передано територіальній громаді в особі Одеської міської ради.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.05.2012 року справу повернуто до суду першої інстанції у зв'язку з її неналежним оформленням та такої, що направлена до апеляційного суду всупереч нормам процесуального права /а.с. 21/.

Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року по справі №2-5848/11 не оскаржувалося та набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року по справі №2-5848/11, а зокрема, щодо недійсності державного акту серії НОМЕР_3, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0811 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

Судом досліджено акт державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. від 27.03.2013 року та постанову державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. від 27.03.2013 року у виконавчому провадженні номер 37163609 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-5848/11 від 18.03.2013 /а.с. 22-24/, якими постановлено витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею - 0,0811 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165 та передачи її територіальній громаді Одеської міської ради. Місце розташування зазначеної земельної ділянки визначено на місцевості представником стягувача.

Разом із тим, судом встановлено, що 30.03.2017 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0029/85/72449.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_23 укладено договір поруки №014/0029/85/72449-43 від 30.03.2007 року.

30.03.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (як Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений 30.03.2007 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної державної контори ОСОБА_24, за реєстровим №2-859 /а.с. 88-95/.

Предметом іпотеки відповідно до вказаного договору іпотеки є земельна ділянка, площею 0,0811 гектарів, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 165, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.2007року Шостою одеською державною нотаріальною конторою, за рєстровим №2-856.

04.01.2017 року між ПАТ "ВЕКТОР БАНК", який є правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору відступлення права вимоги та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, і ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" укладено договір відступлення права вимоги /а.с. 98-101/.

Відповідно до вказаного договору ПАТ "ВЕКТОР БАНК" відступив за плату ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" належні йому права вимоги за кредитним договором №014/0029/85/72449 від 30.03.2007 року, договором поруки № 014/0029/85/72449-43 від 30.03.2007 року, а ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" замінив ПАТ "ВЕКТОР БАНК" як сторону - кредитора у кредитному договорі, договорі поруки та прийняв на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором та договорами забезпечення.

04.01.2017 року між ПАТ "ВЕКТОР БАНК", який є правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору відступлення права вимоги та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, та ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" набув права вимоги та статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 30.03.2007 року /а.с. 104-106/.

11.04.2017 року ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" звернуло стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0811 гектарів, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 165, кадастровий № НОМЕР_2.

Право власності на теперішній час на земельну ділянку площею 0,0811 гектарів, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, 165, кадастровий № НОМЕР_2 зареєстровано за ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ", що вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 34-37/.

Разом із тим, судом досліджено лист відділу у м. Одесі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.01.2018 року за №101 /а.с. 25/, яким повідомлено, що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0811га, за кадастровим номером № НОМЕР_2, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, скасовано 12.05.2012 року на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2011 року /справа № 2-5848/11/.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 78 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України - порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно до п. 12 Земельного кодексу України (чинного на момент відчуження земельної ділянки) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Ураховуючи вказані норми, передача у власність земельних ділянок громадянам та юридичним особам належить до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад (їх сесій).

Згідно з п. "б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності.

Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності відповідно до норм ст.83 ЗК України. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

При цьому орган місцевого самоврядування, який здійснює права власника земель від імені Українського народу в межах визначених територій, приймаючи рішення про надання земельної ділянки, фактично реалізує своє право власності шляхом розпорядження належним йому майном.

У свою чергу виникнення та реалізація суб'єктивного права власності громадян на землю потребує виконання певних послідовних дій. Проте такі дії пов'язані з наявністю волевиявлення суб'єктів, тобто мають вчинятись особисто відповідно до їх внутрішньої волі.

Приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користуванні земельними ділянками із земель державної або комунальної власності з рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на як розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам врегульовано ст.118 ЗК України, вимогами якої визначено процедуру подачі громадянами заяви щодо вибору місця розташування земельної ділянки та розгляду, отримання дозволу, розроблення та погодження проект відведення земельної ділянки та прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Виходячи зі змісту вказаних норм, рішення органу виконавчої влади ч місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку, іншого способу набуття права власності на земельну ділянку закон н передбачає.

Аналогічні висновки викладено Верховним судом України у постанові від 24.04.2013 (справа №6-14цс13).

Таким чином, законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки, з іншого - органу державної влади або місцево самоврядування як власника землі у формі прийняття рішення про передачу. Тож, відсутність такої волі з боку хоча б однієї із сторін порушенням чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами прокурора, що власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землям комунальної власності у межах населених пунктів, та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки власність відповідачу - ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ".

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади право: безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, у тому числі, і земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України "Про місце самоврядування в України", ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснюють повноваження власника майна.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодекс України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Статтею 328 ЦК України регламентовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Під час відчуження об'єктів комунальної власності воля територіально громади, як власника майна, оформлюється, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням органу місцевого самоврядування.

Воля територіальної громади, як власника може виражатися лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Отже, здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі в територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) володіння.

Вказана позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України по справі № №916/2129/15 /постанова від 05.10.2016 року/.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що фактично спірну земельну ділянку виведено з комунальної власності на підставі рішення суду, визнаного у подальшому незаконним, шляхом укладення правочинів особами, які відчужили їх останньому набувачу поза волею власника, а тому вона може бути витребувана у добросовісного набувача.

Таким чином, в результаті прийняття незаконного рішення суду щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, безпідставно та без волі власника, вибула земельна ділянка, загальною площею 0,0811га, яка розташована в м. Одесі по вулиці Фонтанська дорога, 165, кадастровий номер НОМЕР_2, яка в даному випадку підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь позивача.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо пропуску прокурором строку позовної давності, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь територіальної громади з володіння ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування комунального майна із володіння ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності об'єктів комунальної власності, які були передані ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 114 120,59 грн., що вбачається із платіжного доручення № 211 від 19.02.2018 року (а.с. 14).

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір у розмірі 114 120,59 грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ "ФК "АЛЬКОР ІНВЕСТ" на користь прокуратури Одеської області.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради - задовольнити у повному обсязі.

2. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ" /04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1-б, оф. 207, ЄДРПОУ 39306471/ на користь Одеської міської ради /65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691/ земельну ділянку, загальною площею 0,0811 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165, кадастровий номер НОМЕР_2.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ" /04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1-б, оф. 207, ЄДРПОУ 39306471/ на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 114 120,59 грн. /сто чотирнадцять тисяч сто двадцять гривень 59 копійок/ на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552, неприбуткова організація /юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3/.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 червня 2018 р.

Суддя Н.Д. Петренко