Рішення № 74969824, 18.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/354/18Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Малого приватного підприємства «Базальт»

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Богдановича

про стягнення 174196,33 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: Джига В.І. (за довіреністю від 15.06.2018р. б/н),

Від відповідача: Стороженко О.П. (за довіреністю від 10.04.2018р. б/н),

встановив:

Позивач, Мале приватне підприємство «Базальт», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Богдановича про стягнення 174196,33 грн. заборгованості, з яких 55000,00 грн. основного боргу, 69410,19 грн. інфляційного збільшення, 7980,16 грн. 3% річних, 41805,98 грн. - пені.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з фізичною особою-підприємцем Ткачук Анатолієм Богдановичем 01.08.2012р. договору підряду № 18, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, в частині оплати отриманих робіт, Акт прийомки виконаних робіт від 29.07.2014р. з додатками, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №6-50 від 29.07.2014р., бухгалтерська довідка від 21.02.2016р., акт звірки за договором підряду № 18 від 01.08.2012р.

Відповідач, надав відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхід. № 7685/18 від 06.04.2018р.) згідно якого на його думку акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виконання зобов'язання з оплати робіт. Стверджує, що позивачем було порушено строк виконання робіт. Також зазначає, що позивачем не застосовувались заходи щодо досудового врегулювання спору, а при розрахунку штрафних санкцій позивачем було невірно застосовані норма законодавства (а.с. 55-59).

Позивач надав відповідь на відзив (зареєстровані за вхід. № 8173/18 від 17.04.2018р.) в якій не погодився з позицією відповідача щодо позовної давності, оскільки після спливу строку відповідач продовжував систематично здійснювати оплату заборгованості, чим визнавав існування боргу. Крім того, договором не передбачено кінцевий строк виконання робіт, лише дії договору, проте це не стосується розрахунків між сторонами. Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт без зауважень чи претензій. Що стосується тверджень відповідача що позивачем не застосовувались заходи до судового врегулювання спору, позивачем направлявся на адресу відповідача акт звірки, проте відповідач його не отримав (а.с.75).

02.05.2018р. відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (зареєстровані за вхід. № 8886/18) в яких висловлює свою позицію щодо наданої позивачем відповіді, заперечує проти нарахування штрафних санкцій та у задоволені позову просить відмовити (а.с.89).

У судовому засіданні від 18.06.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.08.2012р. між Малим приватним підприємством «Базальт» (далі - МПП «Базальт», позивач, підрядник) та фізичною особою-підприємцем Ткачук Анатолієм Богдановичем (далі - ФОП Ткачук А.Б., відповідач, замовник) укладено договір підряду № 18 (Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався з власних матеріалів виконати роботи з облаштування щебеневої основи на площадці ФОП Ткачук А. Б., замовник зобов'язався прийняти і сплатити виконані роботи.

Згідно з п.3.3. Договору остаточний розрахунок за Договором здійснюється протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання Акту прийомки виконаних робіт.

Претензій чи зауважень щодо виконаних робіт від відповідача на адресу позивача не надходило.

Факт виконання робіт за Договором в повному обсязі підтверджується відповідним Актом прийомки виконаних робіт підписаний сторонами.

Відповідно до Акту прийомки виконаних робіт від 29.07.2014р. кінцева ціна виконаних по Договору робіт склала 268401,60 грн. На момент підписання Акту прийомки виконаних робіт і в подальшому жодних претензій щодо виконаних робіт Відповідач не пред'являв. Роботи за Договором були виконані Позивачем в повному обсязі.

В період виконання робіт і до моменту підписання Акту прийомки виконаних робіт Сторонами, Відповідач сплатив Позивачу авансові платежі в розмірі 81000 грн.

Станом на 29.07.2014р. Відповідач зобов'язаний був виплатити Позивачу грошову суму за виконані будівельні роботи в розмірі 187401,60 грн.

Протягом шести місяців з моменту підписання Акту прийомки виконаних робіт (в період з 29.07.2014р. по 29.01.2015р.) Відповідач здійснив оплату виконаних робіт в розмірі 24000,00грн.

На момент закінчення строку, протягом якого Відповідач мав сплатити виконані роботи в повному обсязі, розмір несплаченої суми за Договором складав 163401,60 грн.

Таким чином, Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати виконаних Позивачем робіт за Договором в строки, визначені Договором.

В період з 30.01.2015р. по 16.11.2016р. Відповідач частково погасив заборгованість за Договором. Так, станом на 16.11.2016р. сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 55000 грн.

Зобов'язання щодо остаточного розрахунку за виконані роботи не виконав.

Позивачем направлявся на адресу відповідача акт звіряння взаєморозрахунків, проте вказаний акт повернувся з відміткою «не знаходиться», у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з приписами п.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В ч.1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є письмовий Договір підряду.

При цьому позивачем Були виканні взяті на себе зобов'язання за Договором в повному обсязі та належної якості, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи та відсутність заперечень (претензій) з боку відповідача.

В свою чергу в порушення приписів ст.ст.525, 526, 530, 610, 629, 854, 875, 901, 903 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України та умов укладеного Договору відповідачем не сплачено решту грошових коштів за виконані роботи, на загальну суму 55000,00 грн.

Враховуючи наведене, позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 55000,00грн.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 41805,98грн.

Відповідно до п.5.1 Договору підрядник за порушення зобов'язань, встановлених в п. 2.1 Договору, сплачує замовнику за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості робіт за Договором.

Згідно з п. п.5.3 Договору, за затримку платежів за виконані роботи у строки зазначені в п.3.3 замовник сплачує пеню у встановленому Законом порядку.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунок здійснюється протягом 6-ти місяців від дня підписання акту приймання виконаних будівних робіт /ф.КБ-2в/.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ні умовами договору а ні чинним законодавством не встановлено розмір пені.

За таких обставин, суд відмовляє в стягненні з відповідача пені.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 69410,19грн. інфляційних витрат.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок (а.с.6) вважає, що його здійснено з припущенням помилок при визначені періоду нарахування, оскільки відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. №23/466 та листа Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Судом здійснено власний розрахунок, згідно якого з відповідача слід стягнути на користь позивача - 60749,91 грн. інфляційних витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7980,16грн. згідно розрахунку в позовній заяві (а.с.8).

При здійсненні розрахунку позивачем допущено помилку, а саме нараховано річні на одну і ту саму дату декілька разів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення 3% річних частково в сумі - 7469,67 грн.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Богдановича на користь позивача 123219,58грн., з яких: 55000,00грн. основного боргу, 7469,67 грн. - 3% річних, 60749,91грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 837, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Малого приватного підприємства «Базальт» до фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Богдановича про стягнення 174196,33 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткачук Анатолія Богдановича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства «Базальт» (67571, Одеська обл., Лиманський р-н, с.Фонтанка, вул.Незалежності, буд.1, код 20923474) 55000/п'ятдесят п'ять тисяч/грн. 00коп. - основного боргу, 7469/сім тисяч чотириста шістдесят дев'ять/грн. 67коп. - 3% річних, 60749/шістдесят тисяч сімсот сорок дев'ять/грн. 91коп. - інфляційних витрат, 1848/одну тисячу вісімсот сорок вісім/грн. 30коп. - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 18.06.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 26 червня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков