Рішення № 74969791, 20.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2018 Справа № 920/200/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Середи І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СКБ Сумиводстрой»

про стягнення 571216 грн. 67 коп. безпідставно набутих коштів,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

від відповідача – ОСОБА_3,

УСТАНОВИВ:

Позивач 22.03.2018 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 571 216 грн. 67 коп. безпідставно отриманих грошових коштів.

Позивач обгрунтовує позовну заяву тим, що на виконання рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 по справі № 920/1154/16, під час його примусового виконання державним виконавцем, фактично з рахунка позивача відповідачу було списано 638013 грн. 41 коп. Однак постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 було скасовано вищезазначене рішення суду. Тому, на думку позивача, правова підстава для перерахування таких коштів відпала і перераховані на виконання рішення суду кошти в розмірі 571216 грн. 67 коп. підлягають стягненню з відповідача, оскільки перебувають у нього без достатньої правової підстави. Позивач звернувся з позовною заявою на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач 23.04.2018 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує.

Відповідач обгрунтовує заперечення тим, що позивач обрав невірний спосіб засобу порушеного права, оскільки справа 920/1154/16 направлена до господарського суду Сумської області на новий розгляд, а тому фактично не відпала правова підстава для перерахування спірних коштів позивачем відповідачу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що не погоджується з заначеними доводами відповідача, оскільки спірні кошти були примусово списані з рахунку позивача, а оскільки постановою касаційного суду рішення, яке стало підставою для списання коштів, скасовано, то сам по собі факт нового розгляду не дає відповідачу підстав утримувати спірні кошти.

Позивач надав суду заяву про приєднання до матеріалів справи копії рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 по справі № 920/1154/16, яке прийняте при новому розгляді справи. Суд приєднав копію рішення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Суд, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки:

Судом були встановленні наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017, яке 20.04.2017 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду, позовні вимоги ТОВ «СКБ «Сумиводстрой» до ПАТ «СК «Провідна», ТОВ НВП «Тепло-Світ» про стягнення 571216 грн. 67 коп. задоволено та стягнуто з відповідачів на користь позивача вищезазначену суму в солідарному порядку.

ПАТ «СК «Провідна» оскаржило вищезазначене рішення і постанову до Вищого господарського суду України.

20.07.2017 Солом’янським районним відділом державної виконавчої служби в м. Києві, на виконання наказу по справі № 920/1154/16, відкрито виконавче провадження № 54345999 та були арештовані кошти боржника в банківських установах.

22.08.2017 з рахунку позивача в примусовому порядку, згідно платіжної вимоги державного виконавця, було списано 638 013 грн. 41 коп.

27.09.2017 державним виконавцем було закрито виконавче провадження, у зв’язку з фактичним виконанням рішення.

Вищезазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями постанов державного виконавця.

29.11.2017 постановою Вищого господарського суду Сумської області було скасовано вищезазначене рішення першої та постанову апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Позивач надав суду копію рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 по справі № 920/1154/16, яке прийняте при новому розгляді справи.

Судом встановлено, що вищезазначене рішення суду не набрало законної сили, оскільки 29.05.2018 справа була направлена на адресу Харківського апеляційного господарського суду, в зв’язку з надходженням апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018, а 06.06.2018 було відкрите апеляційне провадження.

Судом встановлено, що у позивача, в зв’язку з прийняттям рішення по справі 920/1154/16, виник обов’язок з виконання рішення суду та сплатити позивачу 571216 грн. 67 коп. грошових коштів, а у відповідача виникло право на отримання вищезазначеної грошової суми. Рішення суду було виконано у порядку, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження». В подальшому рішення суду було скасовано, що змусило позивача звернутись до суду, оскільки, на його думку, відповідно до ст. 1212 ЦК України грошові кошти перебувають у позивача без достатньої правової підстави. Тому у позивача виник обов’язок повернути такі кошти позивачу, а у позивача – право отримати такі кошти. В той же час, позивач зазначає, що підстава для отримання коштів фактично не відпала, а спосіб захисту обраний невірно.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, судом зроблені наступні висновки:

Позивач предметом позову зазначає стягнення грошових коштів, а підставою позову те, що майно у відповідача перебуває без достатньої правової підстави, а тому повинно бути повернуто відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Предметом доказування у даній справі є факт відсутності правової підстави для перебування спірних грошових коштів у відповідача. Крім того, з’ясуванню підлягає питання, чи вірний спосіб захисту обрано позивачем, оскільки невірне обрання способу захисту є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини.

Як вже зазначалось, рішенням по справі № 920/1154/16 були задоволені позовні вимоги ТОВ «СКБ «Сумиводстрой». З рахунку позивача в примусовому порядку було списано зазначену суму, а 29.11.2017 постановою касаційної інстанції було скасовано вищезазначене рішення, а справу передано на новий розгляд.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач фактично ставить питання про поворот виконання рішення, яке регулюється ст. 333 ГПК України.

Вищезазначеною статтею процесуального права визначений перелік підстав для застосування інституту повороту виконання рішення.

Згідно до ст. 333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 в справі № 1-25/2011 поворот виконання рішення – це процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання рішення – це процесуальний спосіб спосіб захисту прав боржника. Він фактично спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

В той же час, необхідно розмежовувати інститут повороту виконання рішення та такого самостійного способу захисту порушеного права власності, що застосовується на підставі положень, викладених ст. 1212 ЦК України (інститут кондикції).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Стаття 1212 ЦК України також застосовується у тому випадку, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом підпадає під визначення зобов’язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, вищезазначена норма може бути застосована у тому разі, якщо поворот виконання рішення у порядку, який передбачений процесуальними нормами, неможливий або у разі, якщо такий порядок нормативно не встановлений.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він звертався з заявою про поворот виконання рішення в межах справи №920/1154/16 та що такий поворот є неможливим в порядку, який врегульований спеціальною нормою процесуального законодавства. Стання 1212 ЦК України у даному випадку не підлягає застосуванню.

Крім того, позивачем суду не надано доказів, що рішення по справі № 920/1154/16, яке прийняте при новому розгляді справи, набрало законної сили, а тому і не доведено, що фактично відпала правова підстава для перебування спірних коштів у відповідача.

Тому, оскільки ГПК України передбачено процесуальний спосіб захисту (поновлення) прав боржника при скасуванні рішення, то позивач в даному випадку не вірно обрав правову норму і спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги є неправомірними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 8568 грн. 25 коп. покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову – відмовити.

2. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано суддею 25.06.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко