Рішення № 74969313, 27.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2018Справа № 910/4725/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37/41)

про відшкодування 99 000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування 99 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 260413а7кє від 25.07.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_3, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПрАТ "Київський страховий дім", позивач просить суд стягнути з останнього 99 000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4725/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

07.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо позову з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів підтвердження виконання зобов'язань щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, про настання дорожньо-транспортної пригоди, передбачених положеннями п. 33.1.2. пункту 3.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, відповідач зазначає про відсутність повідомлення про огляд транспортного засобу та не дотримання позивачем процедури виплати страхового відшкодування.

Позивач у встановлений строк не подав до суду відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 липня 2017 року за договором №260413а7кє добровільного страхування наземного транспорту ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Mazda", державний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ОСОБА_1, вигодонабувачем - ПАТ "Кредит Агріколь Банк".

З довідки №3017292526393449 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 13.10.2017 в м. Києві по вул. Генерала Жмаченка, 28, мала місце дорожньо-транспортна пригода - бокове зіткнення за участю автомобілів "Mazda", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під його керуванням, та "Renault", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України та водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 12.1.,13.1 Правил дорожнього руху України, яких визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.12.2017 у справах № 755/16306/16 та № 755/16307/17.

15 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно рахунку-фактури ДП "Авто Інтернешнл" № 1071001 від 03.11.2017 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Mazda", державний номер НОМЕР_1, склала 217 470,26 грн. з ПДВ.

За страховим випадком - ДТП що сталась 13.10.2017 за участю застрахованого автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1, згідно розрахунку та складеного страхового акту № АХА2250000 від 07.11.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 214 325,26 грн., виплата якого була здійснена на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №387 624 від 08.11.2017.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "Renault", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.12.2017 у справах №755/16306/17 та №755/16307/17.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ПрАТ "Страхова компанія "Київський страховий дім", як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК/3607314), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Renault", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №260413а7кє добровільного страхування наземного транспорту від 25.07.2017, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Mazda", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.12.2017 у справах №755/16306/17 та №755/16307/17 ОСОБА_1 також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України у зв'язку з порушенням ним вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

При визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із безпосереднього змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017292526393449 та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 14.12.2017 у справах №755/16306/17 та №755/16307/17, якою встановлено вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 320,00 грн.

Враховуючи вищевикладені норми, вина учасників дорожньо-транспортної пригоди визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування має становити 50 відсотків.

Згідно п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3607314 розмір франшизи складає 1 000,00 грн., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що при зверненні позивача з позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 99 000,00 грн. було враховано розмір франшизи (100 000,00 грн. - 1 000,00 грн.), до останнього з урахуванням встановлених обставин перейшло право зворотної вимоги в межах суми 49 500,00 грн. (99 000,00 грн. : 2 = 49 500,00 грн.), яку відповідач зобов'язаний сплатити в порядку регресу.

19.03.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповіді від відповідача не надходило, доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

З приводу посилань відповідача на відсутність повідомлення про огляд транспортного засобу та не дотримання позивачем процедури виплати страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до п. 37.1.3. ст. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно із п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п. 33.1.2. ст. 33.1. вказаного вище Закону України).

Однак, норми наведеного Закону регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком при обов'язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності, які відбуваються до заміни кредитора. В той же час, суд звертає увагу, що вищевказані приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, а відносин страхування між водієм/власником пошкодженого автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1, та відповідачем не виникло.

За таких обставин, оскільки для позивача та для водія/власника автомобіля "Mazda", державний номер НОМЕР_1 відповідач у справі - ПрАТ "Київський страховий дім" не є страховиком у розумінні ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то у позивача та потерпілої особи не виникло обов'язку для повідомлення відповідача, надання пошкодженого транспортного засобу для огляду, а також надання всіх документів та повідомлення всіх обставин.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 49 500,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.06.2018

Суддя Пукшин Л.Г.