Рішення № 74969219, 21.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2018Справа №910/5915/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Еврохіммаш К.О."простягнення 9 251,16 грн. Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І.Представники сторін: від позивача:Доній Н.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" (надалі - ТОВ "СТБ-Партнер") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Еврохіммаш К.О." (надалі - ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О.") про стягнення 9 251,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним 30.01.2018 згідно платіжного доручення №776 та на підставі рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 було помилково перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн. Проте, незважаючи на звернення ТОВ "СТБ-Партнер" з листами про повернення помилково перерахованих коштів, ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." станом на дату звернення із даним позовом спірну суму коштів не повернуто, а звернення позивача залишені без відповіді, у зв'язку з чим ТОВ "СТБ-Партнер", посилаючись на приписи 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача спірну суму коштів. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційній витрати у розмірі 180,89 грн. та 3% річних у розмірі 70,27 грн., нараховані за період з 05.02.2018 по 10.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2018 відкрито провадження у справі №910/5915/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; судове засідання призначено на 07.06.2018.

06.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу, в якому ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що спірна сума коштів була перераховано ТОВ "СТБ-Партнер" на виконання своїх грошових зобов'язань перед відповідачем за договором, укладеним у спрощеній формі. Попри це, у зв'язку з неодержанням ТОВ "СТБ-Партнер" виготовлених ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." виробів, останній повернув позивачу попередню оплату у розмірі 9 000,00 грн., на підтвердження чого відповідачем долучено до відзиву платіжне доручення №499 від 30.05.2018.

07.06.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "СТБ-Партнер" надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку з оплатою відповідачем суми основної заборгованості просить суд стягнути з ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." лише інфляційні витрати у розмірі 180,89 грн. та 3% річних у розмірі 70,27 грн., нараховані за період з 05.02.2018 по 10.05.2018.

Крім того, 07.06.2018 через відділ діловодства суду від ТОВ "СТБ-Партнер" надійшла відповідь на відзив на позов, в якій позивач вказує, що з долучених відповідачем роздруківки електронного листування не вбачається, що договір у спрощеній формі укладався ним саме з ТОВ "СТБ-Партнер".

В судове засідання 07.06.2018 представник позивача та вільний слухач з'явились, надали пояснення по суті справи.

В той же час, позивачем не було долучено ні до заяви про уточнення позовних вимог, ні до відповіді на відзив доказів направлення даних документів відповідачу, у зв'язку з чим судом було зобов'язано виконати вимоги ч. 5 ст. 46, ч. 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву до 21.06.2018.

18.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій останній повторно повідомляв суд, що відповідачем перераховано на його користь 9 000,00 грн., однак у зв'язку із несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем вимоги ТОВ "СТБ-Партнер" про повернення коштів, позивач підтримує свої вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 180,89 грн. та 3% річних у розмірі 70,27 грн., нараховані за період з 05.02.2018 по 10.05.2018, а також просить суд покласти на нього судові витрати.

18.06.2018 ТОВ "СТБ-Партнер" також було надано через відділ діловодства суду пояснення, в яких останній вказує, що рахунок-фактура №КО-0000001 від 29.01.2018, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 9 000,00 грн., не може свідчити про укладення сторонами договору у спрощеній формі, оскільки в ньому не міститься істотних умов такого договору, наприклад, строку виготовлення товару. До вказаних пояснень позивачем було долучено докази направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2018, відповіді на відзив на позов, даних письмових пояснень та заяви від 18.06.2018.

В судове засідання 21.06.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 21.06.2018 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання йому було відомо, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047200460.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктами 1 та 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника та приймаючи до уваги, що має місце повторна неявка представника відповідача в судове засідання, суд вирішив розглянути дану справу за відсутності такого учасника справи.

Суд, розглянувши заяву ТОВ "СТБ-Партнер" про уточнення позовних вимог відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із змісту відповідної заяви, фактично позивачем зменшено розмір вимоги про стягнення основної суми заборгованості (9 000,00 грн.) до нуля, тобто фактично відмовився, від вимоги про стягнення основної суми заборгованості. Однак, позивачем у своїй заяві жодним чином не заявлено про відмову від позову в цій частині.

Тобто, така заява ТОВ "СТБ-Партнер" не може вважатись заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки зменшення може мати місце виключно у разі, якщо вимога залишається, проте змінюється в сторону зменшення її розмір; ні заявою про відмову від позовної вимоги, оскільки ТОВ "СТБ-Партнер" не заявляє про відмову від вказаної вимоги.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення (прийняття) заяви ТОВ "СТБ-Партнер" про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача (в тому числі, надані в попередніх засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." виставлено ТОВ "СТБ-Партнер" рахунок-фактури №КО-0000001 на оплату днищ еліптичних ф377х18 у кількості 2 штуки загальною вартістю 9 000,00 грн.

30.01.2018 ТОВ "СТБ-Партнер" було перераховано на користь ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." кошти у розмірі 9 000,00 грн. за платіжним дорученням №776 від 30.01.2018 з призначенням платежу згідно рахунку №КО-0000001 від 29.01.2018.

Листом №22-02-18 від 22.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути випадково сплачені кошти у розмірі 9 000,00 грн. за вказаними ним банківськими реквізитами. Вказаний лист був одержаний ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." 02.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0411106903590.

30.03.2018 ТОВ "СТБ-Партнер" звернулось до ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." з претензією №1 (вих. №128-03 від 28.03.2018), в якій вимагав у відповідача у п'ятиденний строк з моменту отримання даної претензії повернути на свій розрахунковий рахунок помилково сплачені кошти у розмірі 9 000,00 грн. Вказана претензія була одержана ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." 04.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0412805447075.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про повернення помилково сплаченої, на думку позивача, спірної суми коштів, ТОВ "СТБ-Партнер" звернулось до господарського суду міста Києва із даним позовом, в якому просить суд на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 9 000,00 грн., а також нараховані за неналежне виконання ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." у період з 05.02.2018 по 10.05.2018 грошових зобов'язань інфляційні витрати у розмірі 180,89 грн. та 3% річних у розмірі 70,27 грн.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016.

Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов'язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи спірна сума коштів була набута відповідачем в якості оплати позивачем на підставі рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 вартості днищ еліптичних ф377х18 у кількості 2 штуки.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Направлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018, в якому містилось визначення товару (днище еліптичне ф377х18), кількість товару (2 штуки), вартість одиниці товару (3 750,00 грн.), загальна вартість товару (9 000,00 грн.), реквізити постачальника (відповідача), в яких вказано, адресу, ідентифікаційний код та банківський рахунок ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." трактується судом як пропозиція відповідача позивачу укласти договір поставки (оферта).

За приписами частини 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

30.01.2018 ТОВ "СТБ-Партнер" було перераховано на користь ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." кошти у розмірі 9 000,00 грн. за платіжним дорученням №776 від 30.01.2018 з призначенням платежу згідно рахунку №КО-0000001 від 29.01.2018.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Отже, на підставі наведених норм та фактичних обставин, які мають місце між ТОВ "СТБ-Партнер" та ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О.", суд вважає, що дії сторін з виставлення рахунку та його оплати відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 202 Цивільного кодексу України свідчать про схвалення ними правочину, що створило для них цивільні права та обов'язки.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору поставки, укладеного в спрощеній формі, врегульовані параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, за яким відповідач зобов'язався передати позивачу у власність товар, а позивач - прийняти указаний товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Заперечення позивача щодо наявності між сторонами договірних правовідносин з поставки товару судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, позивач стверджує, що сторонами не було погоджено істотних умов поставки, зокрема: строків виготовлення товару, строків та умов поставки, гарантійних зобов'язань постачальника, відповідальності постачальника за порушення зобов'язань за договором, строку дії договору.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З аналізу положень статей 530, 655, 656, 663, 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права) та ціна товару, оскільки положення статті 663 Цивільного кодексу України передбачають можливість не визначення сторонами при укладенні договору поставки строків передачі товару.

Відтак, умови правочину щодо визначення строків виготовлення товару, строків та умов поставки, гарантійних зобов'язань постачальника, відповідальності постачальника за порушення зобов'язань за договором, не є істотними умовами договору, а отже їх погодження є необов'язковим.

В свою чергу, у рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 міститься визначення товару (днище еліптичне ф377х18), який підлягає поставці, його кількість (2 штуки) та вартість (9 000,00 грн.).

По-друге, позивач вказує, що у рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 міститься посилання на договір №2 від 23.01.2018, який ТОВ "СТБ-Партнер" не отримувався та не укладався. А також позивач вказує, що жодних правовідносин з відповідачем ТОВ "СТБ-Партнер" не мало.

Відповідачем до свого відзиву долучено роздруківки електронного листування, з яких вбачається, що в другій половині січня 2018 року мало місце листування між менеджером по забезпеченню ТОВ "Теплоенергокомплект" ОСОБА_3 та представником ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." ОСОБА_4 та комерційним директором ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." ОСОБА_5.

Із вказаного листування вбачається, що менеджер по забезпеченню ТОВ "Теплоенергокомплект" ОСОБА_3 звернувся до відповідача із проханням поставити 2 заглушки та вказував, що платником буде ТОВ "СТБ-Партнер". Також, з даного листування вбачається, що менеджер по забезпеченню ТОВ "Теплоенергокомплект" ОСОБА_3, після одержання від представників відповідача договору №2 та рахунку №1 від 29.01.2018 в електронному форматі, просив останнього надіслати відповідний договір з печатками ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." на відділення Нової Пошти №333, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19, одержувач ТОВ "СТБ-Партнер".

За твердженнями відповідача, на виконання такого прохання ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." було направлено позивачу договір №2 від 29.01.2018 та рахунок на оплату, на підтвердження чого відповідачем долучено до відзиву експрес-накладну №59000314210761.

Судом досліджено інформацію з сервісу Нової Пошти по відстеженню відправлень та встановлено, що поштове відправлення №59000314210761 було одержано одержувачем 01.02.2018 та платником послуг доставки є одержувач за безготівковим рахунком.

При цьому, представник позивача в судових засіданнях жодним чином не могла повідомити яким чином ТОВ "СТБ-Партнер" було одержано рахунок-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу спірну суму коштів.

Суд критично оцінює можливість того, що ТОВ "СТБ-Партнер", не являючись учасником правовідносин погодження умов поставки між ТОВ "Теплоенергокомплект" та ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О.", випадково сплачено відповідачу на підставі рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 кошти у розмірі 9 000,00 грн. та через 2 два дні після такої сплати одержано від ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." відповідні документи, здійснивши оплату за власний рахунок їх пересилання.

В той же час, наведені обставини свідчать про те, що вказівка у рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018 на договір №2 від 23.01.2018 (а не від 29.01.2018), є технічною опискою.

По-третє, із викладених обставин справи вбачається, що ТОВ "СТБ-Партнер" було одержано від ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." спірний рахунок-фактури в електронному форматі та на підставі нього було перераховано кошти.

Таким чином, на виконання договору поставки позивачем було перераховано постачальнику кошти за товар.

В той же час, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №3-502гс15 від 23.09.2015, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Отже, із системного аналізу норм ст.ст. 530, 655, 656, 663, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 181, 265 Господарського кодексу України вбачається, що позивачем прийнято оферту відповідача про поставку товару та відповідно виконано свої зобов'язання з оплати товару, що виключає правомірність висновку щодо неукладеності між сторонами договору поставки у спрощеній формі.

По-четверте, у судовому засіданні 07.06.2018 зі сторони позивача був присутній вільний слухач - ОСОБА_6, яка згідно пояснень уповноваженого представника позивача була направлена у дане судове засідання керівником ТОВ "СТБ-Партнер".

У судовому засіданні 07.06.2018 ОСОБА_6 пояснила, що особа, яка здійснювала електронне листування з ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." більше не працює у позивача, і що після сплати коштів на користь відповідача ТОВ "СТБ-Партнер" закупило аналогічний товар у іншої особи. При цьому, присутній у судовому засіданні 07.06.2018 представник позивача таких усних пояснень вільного слухача не спростовував. На питання суду чи є вартість закупленого товару нижчою, ніж у відповідача, представник позивача та вільний слухач ухилились від відповіді.

В подальшому у судовому засіданні 21.06.2018 представник позивача спростовував, пояснення вільного слухача, вказував, що їй невідома особа вільного слухача і вона не знає чи є ОСОБА_6 працівником ТОВ "СТБ-Партнер", та що її пояснення не можуть вважатись доказами.

На питання суду у судовому засіданні 21.06.2018 щодо вартості закупленого позивачем у іншого постачальника аналогічного товару та щодо обставин одержання ТОВ "СТБ-Партнер" рахунку-фактури №КО-0000001 від 29.01.2018, представник позивача не змогла відповісти та ухилилась від відповіді.

Суд звертає увагу позивача, що як в судовому засіданні 07.06.2018, так і в судовому засіданні 21.06.2018 здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами, а тому, навіть враховуючи, що пояснення вільного слухача не можуть вважатись належними доказами в розумінні господарського процесуального закону, проте така непослідовність представника позивача у своїх поясненнях та діях, яка виявилася у відсутності будь-яких заперечень щодо пояснень вільного слухача в судовому засіданні 07.06.2018, та абсолютне спростування навіть факту знайомства з ОСОБА_6 у судовому засіданні 21.06.2018, а також неможливість надання відповідей на питання суду та уникання від їх надання, на думку суду, свідчить про недобросовісність позивача та не спрямованість його дій на об'єктивне встановлення дійсних обставин справи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що спірна сума коштів була сплачена ТОВ "СТБ-Партнер" на користь ТОВ "Група компаній Еврохіммаш К.О." на виконання своїх зобов'язань з оплати товару за договором поставки, укладеним між сторонами у спрощеній формі, що виключає правомірність висновку про помилковість їх перерахування та безпідставність їх набуття відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб та у письмовій формі (рахунок та його оплата) шляхом надання пропозиції продажу продукції та зустрічного прийняти пропозиції.

Тобто, судом встановлено укладення між сторонами договору поставки, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України - предмет (асортимент та кількість), ціну (вартість) та строк (договір безстроковий), та який позивачем було виконано (оплачено). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов договору позивачем перед судом не доведена.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

До справи залучені докази 100% попередньої оплати товару в розмірі 9 000,00 грн., натомість доказів здійснення відповідачем поставки спірного товару матеріали справи не містять.

Як вбачається з наданих сторонами доказів та пояснень представника позивача, останній не направляв відповідачу вимогу про поставку оплаченого товару, а навпаки листом №22-02-18 від 22.02.2018 та претензією вих. №128-03 від 28.03.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути випадково сплачені кошти у розмірі 9 000,00 грн. та відповідно просив повернути безпідставно набуті кошти з посиланням на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що сторонами не було обумовлено терміну поставки товару після його оплати, для даного виду правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, позивач, всупереч вказаним приписам законодавства України, після оплати товару не обумовив строки його поставки, не вимагав такої дії від відповідача, а отже порушення з боку відповідача щодо своєчасності поставки товару відсутні.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Вимоги позивача, викладені у листі №22-02-18 від 22.02.2018 та претензії вих. №128-03 від 28.03.2018, які наявні в матеріалах справи з доказами направлення та одержання відповідачем, не містять вимог щодо поставки товару у відповідний строк, а право на повернення коштів згідно положень ст. 693 Цивільного кодексу України може бути реалізовано покупцем саме у разі наявного прострочення продавця у виконанні зобов'язання з поставки обумовленого товару за який проведено таку оплату.

В даному випадку має місце неналежне оформлення документів ТОВ "СТБ-Партнер", оскільки за відсутності доказів погодження між сторонами строку поставки товару, та не звернення до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про виконання поставки товару, за який здійснено оплату в сумі 9 000,00 грн., відповідача не можна вважати особою, що порушила взяті на себе зобов'язання.

Факт настання строку виконання зобов'язання по поставці оплаченого товару для відповідача є недоведеним перед судом, з огляду на відсутність належних доказів погодження між сторонами відповідного строку поставки (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України), та відсутність доказів звернення з вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів порушення з боку відповідача зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, станом на дату звернення позивача до суду не надано.

Посилання позивача у позові на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів суперечать представленим самим же позивачем документам, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім згідно домовленостей сторін (виникнення договірних відносин) в рахунок оплати за товар, у зв'язку з чим кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012(3-69г12) та постанові №6-88цс13 від 02.10.2013.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів та стягнення інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих за невиконання відповідачем свого обов'язку з їх повернення, не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання (повернути кошти за оплачений товар при отриманні вимоги про повернення коштів), матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Еврохіммаш К.О." про стягнення 9 251,16 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права позивача станом на дату звернення до суду із даним позовом, що полягає у фактичній відсутності обов'язку у відповідача зі сплати на користь позивача заявлених до стягнення коштів, то сам по собі факт оплати відповідачем після порушення провадження у даній справі коштів у розмірі 9 000,00 грн. не є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер", а за змістом п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" їх стягнення з позивача не проводиться.

Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160; ідентифікаційний код 34293547) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Еврохіммаш К.О." (03040, м. Київ, провулок Задорожний, буд. 1А; ідентифікаційний код 40271442) про стягнення 9 251,16 грн., відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.06.2018.

Суддя Р.В.Бойко