Ухвала суду № 74969014, 25.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/7853/18

Суддя господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України (04107, місто Київ, вулиця

Нагірна, будинок 24/1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсіз» (04074, місто Київ,

вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 611 Б)

про стягнення 132 537, 60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Служба зовнішньої розвідки України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсіз» (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 132 537, 60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором № 479/17 від 31 серпня 2017 року та поставив товар з порушенням обумовлених даним Договором строків, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статей 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Частина 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Частиною 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Вказані вище положення Господарського процесуального кодексу України мають на меті забезпечення конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

При цьому, принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

В свою чергу, у рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з положеннями статей 89, 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (стаття 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань").

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем в якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів було надано фіскальний чек від 14.06.2018 та опис вкладення у цінний лист від 14.06.2018, в якому зазначено, що відправлення здійснювалось за адресою, вказаною в позовній заяві та Договорі № 479/17 від 31.08.2017, а саме: 04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 661 Б, тоді як за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 611 Б.

Аналогічна адреса відповідача зазначена у доданих позивачем до позовної заяви видаткових накладних, листі позивача № 997 від 21 грудня 2017 року, а також у Додатковій угоді № 1 від 29 грудня 2017 року.

Позивачем не доведено перед судом достовірності адреси відповідача - 04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 661 Б, на яку він направив копію позову з додатками, тобто того, що на даний час це є адресою місцезнаходження, наприклад керівних органів відповідача, або використання її відповідачем як поштової замість адреси дійсного місцезнаходження матеріали позову не містять.

Відтак, подані позивачем докази на підтвердження направлення відповідачу копії позову з додатками судом не приймаються.

Викладене свідчить про не виконання позивачем вимог статей 164 та 172 Господарського процесуального кодексу України щодо надання суду документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 162, 174 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України - залишити без руху.

2. Встановити Службі зовнішньої розвідки України строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Службі зовнішньої розвідки України спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання документів, які підтверджують, відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: 04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 611 Б.

4. Роз'яснити Службі зовнішньої розвідки України, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Ухвала набирає законної сили 25.06.2018 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя М.Є. Літвінова