Рішення № 74968938, 18.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/30/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 Справа № 908/589/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя – Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Махно О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – технічне підприємство “Трансінвест”, 04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1677 від 22.02.2018.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – технічне підприємство “Трансінвест”, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 1 373 734,01 грн. за договором поставки № 170146 від 25.07.2017, яка складається: основна заборгованість в розмірі 1 284 000,00 грн., пеня у розмірі 32 794,77 грн., інфляційні збитки у розмірі 44 169,60 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 12 769,64 грн., 20 606,01 грн. витрат на сплату судового збору.

02.04.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 04.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/589/18, присвоєно справі номер провадження 15/30/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.04.2018.

Ухвалою суду від 27.04.2018 підготовче засідання відкладено на 15.05.2018.

Ухвалою суду від 15.05.2018 за заявою відповідача, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк розгляду підготовчого засідання на п’ятнадцять днів, відкладався розгляд справи на 12.06.2018.

Ухвалою суду від 12.06.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/589/18 до судового розгляду по суті на 18.06.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки, у зв’язку з чим за ПАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” утворилась заборгованість у розмірі 1 284 000,00 грн. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 32 794,77 грн., 3 % річних у розмірі 12 769,64 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 44 169,60 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216, 230, 265 Господарського кодексу України та умови договору № 170146 від 25.07.2017. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.06.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що матеріали справи та у відповідача відсутній оригінал рахунку на оплату товару. Також, позивачем складений акт приймання - передачі товару, який не відповідає умовам договору, а саме: у акті відсутній номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, не зазначено посади та прізвища усіх осіб, які підписали вказаний акт. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що вказаний акт підписаний зі сторони відповідача не уповноваженими особами. Зазначив, що відповідач не визнає настання строку оплату товару за договором, отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату, складання акту приймання - передачі товару у відповідності до умов договору, підписання акту приймання передачі товару уповноваженими особами. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу «Оберіг». У зв’язку з неявкою сторін, в судовому засіданні 29.05.2018 звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.

В судому засіданні 18.06.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

25.07.2017 ОСОБА_1 акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-техничне підприємство “Трансінвест” (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 170146.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації (ях) – додатку (ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації (ій) – додатку (ів) до цього договору (п. 1.2).

Розділом 3 договору сторони узгодили, що ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 1 2840 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20%: 214 000,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації (ях) – додатку (ах) до цього договору (п. 3.1.). Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації (ях) – додатку (ах) до цього договору (п. 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

У пункті 4.2. договору сторони обумовили, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором ОСОБА_2 приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

В ОСОБА_2 приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо ОСОБА_2 приймання - передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Згідно з п. 5.3. договору, представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару.

Відповідно до п. 6.1. договору, замовник зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п.6.1.1.); приймати поставлені товари згідно з умовами цього договору (п. 6.1.2.), підписати та скріпити печаткою зі сторони Замовника отримані від постачальника ОСОБА_2 приймання-передачі товару, які оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2. цього договору, на протязі 7 (семи) днів після їх отримання (п. 6.1.3).

Згідно з п. 6.3. договору, постачальник зобов’язаний: на протязі дії договору направляти замовнику для підписання ОСОБА_2 приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2. цього договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони постачальника (п. 6.3.4.).

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 6.4.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 26.07.2017 позивачем здійснено відвантаження товару на склад відповідача у відповідності до специфікації на суму 1 284 000,00 грн. Факт поставки товару та його прийняття відповідачем підтверджується: видатковою накладною № 170 від 26.07.2017, довіреністю № 1545 на отримання від постачальника цінностей за договором від 25.07.2017, яка видана на ім'я ОСОБА_4.

27.07.2017 сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт приймання - передачі товару по договору 170146 від 25.07.2017 на загальну суму 1 284 000,00 грн. Таким чином строк оплати поставленого товару спливає 30.11.2017.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основним зобов'язанням складає 1 284 000,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 2.3 договору відповідач свої зобов’язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу задовольняються частково в розмірі 1 284 000,00 грн.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 30.11.2017 по 30.03.2018 в сумі 32 794,77 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, який передбачає, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 32 794,77 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 769,64 грн. за період з 30.11.2017 по 30.03.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 44 169,60 грн. за період грудень 2017 – лютий 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 12 769,64 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування суми інфляційних втрат та встановлено, що стягненню підлягає сума розмірі 44 139, 23 грн. У стягненні інфляційних втрат в розмірі 30,37 грн. суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки встановлено, що підпис на акті приймання - передачі зроблено представником ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” ОСОБА_5 Відсутність прізвища, ім'я, по - батькові та посади безпосередньо на оригіналі акту приймання - передачі не впливає на його чинність та не може вважатися належним аргументом для відмови в здійснені оплати за поставлений товар. Як зазначалося вище, згідно з п. 6.1.3. договору, замовник зобов’язаний підписати та скріпити акт печаткою зі сторони замовника отримані від постачальника акти приймання - передачі товару, які оформлені у відповідності до абз. 2 п. 4.2. договору, на протязі 7 (семи) днів після їх отримання. Наявність підпису та печатки зі сторони відповідача є належним підтвердженням відсутності претензій з оформлення акту приймання - передачі та товару за якістю, кількістю та комплектністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги судом задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Залізнична, 2; ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство “Трансінвест” (04114, м. Київ, вул. Пріорська 21; ідентифікаційний код 39270330) заборгованість у розмірі 1 284 000,00 грн. (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), пеню в розмірі 32 794,77 грн. (тридцять дві тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 77 коп.), інфляційні витрати в сумі 44 139,23 грн. (сорок чотири тисячі сто тридцять дев’ять 23 коп.), 3% річних у розмірі 12 769,64 грн. (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 64 коп.), 20 605,55 грн. (двадцять тисяч шістсот п’ять гривень 55 коп.) судового збору. Видати наказ.

В частині стягнення суми інфляційні втрати в розмірі 30,37 грн. в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.06.2018.

Суддя І. С. Горохов